Рішення № 75533945, 23.07.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/4318/16-ц

Провадження № 2/309/173/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 липня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судового засідання Плиска Т.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_1 до Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, Хустського об’єднаного міського комісаріату, Хустської міської ради в особі управління праці та соціального захисту населення про встановлення факту добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції ОСОБА_2; встановлення факту загибелі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 11.06.2016 року під час бойових дій в м. Авдіївка Ясинуватьского району Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції; встановлення факту проживання ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім’єю з внуком ОСОБА_2, померлим 11.06.2016 року та факту знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 11.06.2016 року,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом в особі свого представника ОСОБА_3, до Антитерористичного центру при Службі безпеки України, Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, Хустського об’єднаного міського комісаріату, Хустської міської ради в особі управління праці та соціального захисту населення про встановлення фактів: добровільного забезпечення та добровільного залучення до проведення антитерористичної операції ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 10.06.2016 року у складі окремої тактичної групи імені капітана ОСОБА_4, ДУК «Правий сектор»; встановлення факту участі ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 10.06.2016 року у бойових діях під час бойових дій в м. Авдіївка Ясинуватського району, Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції; встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім’єю з ОСОБА_2 та факту знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 11.06.2016 року.

В ході розгляду справи стороною позивача уточнено позовні вимоги, відповідно до яких позивачка просила суд: встановити факт добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції ОСОБА_2 23.09.1991 р. н., померлого 11.06.2016 року у складі окремої тактичної групи імені капітана ОСОБА_4, ДУК «Правий сектор»; встановити факт загибелі ОСОБА_2 23.09.1991 р. н., померлого 11.06.2016 року під час бойових дій в м. Авдіївка, Ясинуватьского району, Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції; встановити факт проживання ОСОБА_1 01.03.1948 р. н. однією сім’єю з внуком ОСОБА_2 померлого 11.06.2016 року та факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 23.09.1991 р. н., померлого 11.06.2016 року,

Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачка є бабусею померлого 11.06.2016 року ОСОБА_2 Позивачка також зазначила, що з самого дитинства виховувала та опікувалась внуком. Після досягнення повноліття її онук, почав працювати та утримувати її, оскільки її пенсійне забезпечення є занадто низьким та недостатнім для проживання. З лютого 2015 року ОСОБА_2 безпосередньо та добровільно брав участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції з метою захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у статусі парамедика. 11.06.2016 року її внук ОСОБА_2, внаслідок отриманої вибухової травми, ушкоджень від вибухів та осколків помер в м. Авдіївка, Ясинуватьского району, Донецької області. З лютого 2015 року до дня смерті, ОСОБА_2 брав участь у проведенні антитерористичної операції, в окремій тактичній групі імені ОСОБА_4, Добровольчого українського корпусу «Правий сектор» в районах проведення АТО. ОСОБА_2, являвся парамедиком у ДУК «Правий сектор», безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення та загинув у наслідок бойових поранень в зоні АТО.

14.06.2016 року на майдані Незалежності в м. Києві відбулося прощання з парамедиком ДУК «Правий сектор» ОСОБА_2. Встановлення зазначених фактів необхідно позивачці для отримання гарантій щодо захисту соціальних, майнових та інших громадянських прав, а саме: забезпечення застосування у майбутньому норми Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В судове засідання позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 після наданих пояснень та допиту свідків, подали до суду заяву в якій просили суд розглядати справу у їх відсутності. Уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - Антитерористичного центру при Службі безпеки України в судове засідання не з’явився. Про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 04.05.2017 року на адресу суду надійшли пояснення Антитерористичного центру при СБУ України на позов ОСОБА_5, за підписом представника ОСОБА_6, що діє на підставі доручення від 04.04.2017 року. З наданих пояснень слідує, що на думку відповідача АТЦ при СБ України, дану категорію справ слід розглядати в порядку окремого провадження. Також з пояснень слідує, що гр. ОСОБА_2 персонально, в порядку визначеному ст.13 ЗУ «Про боротьбу з тероризмом» наказом керівника Антитерористичного центру при СБ України, до проведення антитерористичної операції не залучався. Натомість згідно встановленої процедури надання статусу учасника бойових дій, у складі АТЦ при СБ України відсутні комісії з розгляду матеріалів для надання вказаного статусу. Вважають, що будь-яке прийняте судом рішення не буде зачіпати права та законні інтереси АТЦ при СБ України, тому просили здійснити розгляд даної справи без участі їх представника.

Представник відповідача - Державної служби у справах ветеранів війни та учасників АТО, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, де зазначив, що Служба не є заінтересованою особою у даній справі та має бути виключена зі складу заінтересованих осіб у справі. Просили суд відмовити в задоволенні позову та розглянути справу у відсутності їхнього представника.

Представник відповідача – Хустського об’єднаного міського військового комісаріату будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, заяв, клопотань від нього не надходило.

Представник відповідача - управління соціального захисту населення виконавчого комітету Хустської міської ради, що діє на підставі доручення ОСОБА_7 в судове засідання подала письмову заяву, в якій просила суд розглядати справу без її участі. В поданій до суду заяві від 23.07.2018 року, представник відповідача визнала позовні вимоги частково, зокрема в частині добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції, встановлення факту загибелі ОСОБА_2 під час бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції, встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім’єю з ОСОБА_2, не заперечила щодо їх задоволення. Вимоги в частині встановлення факту знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 11.06.2016 року, представник заперечила та просила суд відмовити в цій частині за недоведеністю вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З'ясувавши обставини справи та дослідивши докази додані до позовної заяви, а також докази встановлені під час допиту свідків, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підставні та підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України встановлено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя суд, відповідно до ч.1ст.5 ЦПК України, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ч.2ст.315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

За приписами ч.1 ст.17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки, між іншим, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Суб’єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об’єднання громадян (ст.4 Закону України «Про основи національної безпеки України»). Частиною 5 ст.17 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Абзацом другим пункту 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», передбачено, що учасниками бойових дій визнаються особи, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу Збройних Сил України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної гвардії України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів. Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб, терміни їх участі в антитерористичній операції чи в забезпечення її проведення, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України.

Абзацом другим, третім пункту 2 «Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року №413 (далі Порядок), передбачено, що статус учасника бойових дій надається особам, які у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, за умови, що в подальшому такі добровольчі формування згідно з переліком, визначеним Антитерористичним центром при СБУ та Генеральним штабом Збройних Сил, були включені до складу Збройних Сил, МВС, Національної поліції, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.

Відповідно до абз.4 п.4 Порядку, підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є такі документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення для осіб, зазначених в абзаці третьому пункту 2 цього Порядку - документи про залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, передбачені абзацами другим - четвертим цього пункту, або нотаріально завірені свідчення не менше ніж двох свідків із числа осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, які разом із такою особою брали участь в антитерористичній операції та отримали статус учасника бойових дій або інваліда війни, у разі підтвердження суб’єктами боротьби з тероризмом факту взаємодії зазначених осіб (особисто або під час перебування у складі добровольчих формувань) із Збройними Силами, МВС, Національною гвардією та іншими утвореними відповідно до законів військовими формуваннями та правоохоронними органами.

Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій із числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення приймають рішення щодо визнання громадян учасниками бойових дій на підставі документів, які визначені п. 11 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 07 травня 2015 року № 200, та п. 4 Порядку надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, затвердженого постановою КМУ від 20 серпня 2014 року № 413.

Факт участі ОСОБА_2 23.09.1991р.н. у бойових діях у період з 28 серпня 2015 по день смерті 11.06.2016 року, у складі батальйону ДУК «Правий сектор» на території Донецької та Луганської областей, а також факт загибелі ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання в районі шахти Бутівка Донецької області, внаслідок обстрілу позицій українських військових, підтверджується наявними в матеріалах справи нотаріально завіреними заявами ОСОБА_8 (посвідчення учасника бойових дій серія УБД № 082276, та ОСОБА_9 (посвідчення учасника бойових дій УБД № 075815).

В ході розгляду даної справи допитаний свідок ОСОБА_10, який згідно із посвідченням серії УБД № 082327 від 25 травня 2016 року має статус учасника бойових дій та який в період з березня 2016 року безпосередньо брав участь в АТО на території Донецької області у складі військової частини А0796, в судовому засіданні пояснив, що добре знав при житті ОСОБА_2, який брав участь у бойових діях в зоні АТО в складі ДУК «Правий сектор». Це відбувалося в період з березня 2016 року по 11.06.2016 року, до дня коли ОСОБА_2 загинув, внаслідок бойових дій противника, в районі шахти «Бутівка». Свідок ствердив, що ОСОБА_2, разом з іншими добровольцями брали участь у бойових діях за погодженням з командуванням військової частини в якій він служив. Свідок ствердив, що загиблий приймав участь в боях в якості парамедика. 11 червня 2016 року ОСОБА_2 був убитий, а свідок поранений.

Свідок ОСОБА_11, який згідно посвідчення учасника бойових дій серії АВ № 152361 від 12.08.2015 року, має статус учасника бойових дій, пояснив суду, що в кінці лютого 2016 року бригада в складі якої він проходив військову службу, виїхала в район шахти «Бутівка». Добровольці зі складу ДУК «Правий сектор» були на позиції поряд з ними в районі Авдіївки, і у зв’язку з нехваткою бійців та з відома керівництва, бійці ДУК підсилили їх бойові позиції. В складі ДУК воював ОСОБА_2, з яким він познайомився на фронті і знав його як хорошого польового медика. 11.06.2016 року, внаслідок артилерійського обстрілу, в районі шахти Бутівка, ОСОБА_2 загинув.

Судом досліджено загальновідомі факти, що розміщалися та публікувалися в інтернетвиданнях, копії з яких наявні в матеріалах справи, зокрема «Закарпаття онлайн», «Хуст сьогодні» , «DEPO.UA» вбачається факт загибелі бійця правого сектору, парамедика ОСОБА_2, позивний «Док» в ніч з 11 червня на 12 червня 2016 року, в районі шахти «Бутівка».

Згідно лікарського свідоцтва про смерть №1100 від 13.06.2017 року, ОСОБА_2, загинув через ушкодження внаслідок дій, передбачених законом, та воєнних операції в районі шахти Бутівка в зоні АТО.

Вказані докази та свідчення свідків, які безпосередньо є учасниками бойових дій, які ніким не спростовані, на думку суду є достатніми підставами для встановлення факту добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції з боку ОСОБА_2 та встановлення факту загибелі ОСОБА_2 під час бойових дій в зоні проведення антитерористичної операції.

Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, підтвердили той факт, що з дитинства ОСОБА_2 проживав з бабусею та знаходився на повному її утриманні та вихованні. Батьки з ними не проживали. Після досягнення повноліття, ОСОБА_2 почав працювати та утримувати бабусю, яка внаслідок погіршення стану здоров’я та досягнення похилого віку не могла самостійно себе утримувати. Основним утриманцем в родині, зі слів свідків був саме ОСОБА_2.

Згідно довідки №669/07-22 від 12.07.2016 року, виданої Хустською міською радою, ОСОБА_1 та її онук – ОСОБА_2, до дня смерті проживали разом та вели спільне господарство ( а.с.6). Аналогічною довідкою виконавчого комітету Хустської міської ради №670/02-22 від 12.07.2016 року, стверджується, що ОСОБА_1, 1948 р. н. ( паспорт ВО № 888260), за адресою м. Хуст вул. Пирогова № 4/12 на даний час проживає сама ( а.с. 6).

При житті ОСОБА_2, за представленням ГО «Обласна спілка учасників антитерористичної операції» нагороджений медаллю «За збережене життя».

Зважаючи на додані докази та пояснення свідків, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки в частині встановлення факту проживання ОСОБА_1 однією сім’єю з ОСОБА_2 та факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, померлого 11.06.2016 року є доведеними та ніким не спростованими в ході судового розгляду.

У відповідності до п.3 ч.1ст.3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки, між іншим, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність. Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об'єднання громадян (ст.4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

На державному рівні щодо військовослужбовців Збройних Сил України, СБУ, які приймають участь у бойових діях в районах проведення антитерористичної операції розроблено механізм встановлення статусу учасника бойових дій. Разом з тим, особи, які були зараховані в інші військові формування, а також з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони і які були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, добровільно захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але не входили до складу формувань, визначених у п.19 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»( Збройних сил, Нацгвардії, СБУ тощо ), на даний час не мають чітко визначеного юридичного статусу. Вирішення питання надання їм статусу учасника бойових дій законодавчо не врегульовано, хоча загальновідомим фактом є подання декількох законопроектів щодо внесення змін та доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які зареєстровані і перебувають на розгляді Верховної Ради України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що участь добровольців та добровольчих формувань в антитерористичній операції в районах її проведення на боці сил АТО в установленому законом порядку не була заборонена. Зі сторони держави відсутні обмеження або заборона щодо участі відповідних добровольчих формувань під час антитерористичної операції в районах її проведення на боці сил АТО, а навпаки, такі добровольчі формування допущені до участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства ( аналогія права ).

Учасники добровольчих формувань, які в особливий період з боку державних установ були допущені в район проведення АТО та приймали участь у бойових діях на боці сил АТО, не були включені в перелік п.19 ст.6 Закону № 3551-ХІІ від 23 жовтня 1993 року (із змінами та доповненнями), а тому суд вважає, що у позивачки є право на звернення до суду з вимогами про встановлення факту участі її внука ОСОБА_2 в бойових діях, з огляду на вищезазначене, а також в розумінні ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Постановою Кабінету Міністрів України №413 від 20 серпня 2014 року затверджено Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, відповідно до п.2 якого статус учасника бойових дій надається: військовослужбовцям (резервістам, військовозобов'язаним) та працівникам Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, особам рядового і начальницького складу, військовослужбовцям, працівникам МВС, Управління державної охорони, Держспецзв'язку, ДСНС, ДПтС, військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах проведення антитерористичної операції. Підставою для надання особам статусу учасника бойових дій є: для осіб, зазначених в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, - документи про безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення, направлення (прибуття) у відрядження до районів проведення антитерористичної операції, їх перебування в таких районах з метою виконання завдань із захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України шляхом безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (витяги з наказів, директив, розпоряджень, посвідчень про відрядження, журналів бойових дій, бойових донесень, дислокацій, книг нарядів, графіків несення служби, звітів, зведень, донесень, матеріалів спеціальних (службових) розслідувань за фактами отримання поранень).

Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позовних вимог в цілому.

Щодо розподілу судових витрат суд приходить до висновку, що у відповідності до положень ст.141 ЦПК України судові витрати слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,76-78,142,206,247,258-268 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт добровільного забезпечення та добровільного залучення до забезпечення проведення антитерористичної операції - ОСОБА_2 23.09.1991 р. н., померлого 11.06.2016 року у складі окремої тактичної групи імені капітана ОСОБА_4 ДУК «Правий сектор».

Встановити факт загибелі ОСОБА_2 23.09.1991 р. н., померлого 11.06.2016 року під час бойових дій в місті Авдіївка Ясинуватьского району, Донецької області в зоні проведення антитерористичної операції.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 01.03.1948 р. н. однією сім’єю з внуком ОСОБА_2, померлим 11.06.2016 року.

Встановити факт знаходження ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 23.09.1991 р. н., померлого 11.06.2016 року,

Судові витрати компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_15

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_15Д