Постанова № 75527699, 26.07.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2018 рокум. ОдесаСправа № 916/2860/17ОСОБА_1 апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Діброви Г.І.,

суддів: Головея В.М., Богатиря К.В.

секретар судового засідання Іванов І.В.

за участю представників учасників справи:

від прокуратури ОСОБА_2 за посвідченням від 19.01.2015 року № 031409;

від ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області не зявився;

від ОСОБА_1 обласної державної адміністрації ОСОБА_4 за довіреністю від 09.01.2018 року № 01/01-50/76;

від ОСОБА_1 обласної ради не зявився;

від ОСОБА_5 районної державної адміністрації, м. Біляївка Одеської області ОСОБА_6 за довіреністю від 16.07.2018 року № 01/03-08/1424;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року, м. Одеса, суддя Погребна К.Ф., повний текст складено 12.03.2018 року

у справі № 916/2860/17

за позовом заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в особі ОСОБА_1 обласної ради

до відповідача ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_5 районної державної адміністрації, м. Біляївка Одеської області

про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 691 670 грн. 82 коп.

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції та історія справи

У листопаді 2017 року заступник прокурора Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області, в якій просив суд стягнути з ОСОБА_3 кооперативу Придністровець збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 691 670 грн. 82 коп., завдані державним інтересам через використання водних об'єктів без укладання відповідного договору оренди, на користь ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, а також відшкодувати за рахунок відповідача судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства України не було укладено договір оренди водних об'єктів, якими він фактично користується, з розпорядником земель, на яких вони розташовані, тобто водні обєкти фактично використовуються без правових підстав, що призводить до ненадходження відповідних коштів до бюджету.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі №916/2860/17 позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с.Маяки Біляївського району Одеської області задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області на користь ОСОБА_1 обласної державної адміністрації збитки в розмірі 691 670 грн. 82 коп., а також відшкодовано прокуратурі за рахунок відповідача судовий збір в розміру 10 375 грн. 06 коп.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації та ОСОБА_1 обласної ради є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими докази та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки відповідач, всупереч вимог чинного законодавства України, не уклав договір оренди водних об'єктів, якими він фактично користується на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.08.2005 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

ОСОБА_3 кооператив Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області з рішенням суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до ОСОБА_1 апеляційного господарського суд із апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповним з'ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, відповідач зазначає, що, приймаючи рішення по справі, Господарський суд Одеської області не звернув уваги на те, що жодного порушення прав позивачів з боку відповідача не було. Посилання в рішенні Господарського суду Одеської області на те, що відповідач використовує водний обєкт, розташований на земельній ділянці, що знаходиться у нього в оренді, не може вважатись обґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, як розпорядник водних обєктів під час судових дебатів чітко зазначила, що такий водний обєкт у них не обліковується та вони жодного разу на протязі дії договору оренди земельної ділянки (з 2005 року) не звертались до відповідача з пропозицією або вимогою щодо необхідності укладання договору оренди водного обєкта, що розташований на вищевказаній земельній ділянці.

Скаржник також зауважує, що пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Однак жодних доказів, які б підтверджували вищевказані обставини в матеріалах господарської справи немає, та, як наслідок, вони взагалі не обґрунтовані в оскаржуваному рішенні господарського суду.

Окрім того, скаржник зазначає, що Господарський суд Одеської області під час розгляду справи не прийняв до уваги й того, що для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування школи слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні ст. 1193 ОСОБА_7 кодексу України.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 02.05.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17.

Ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.06.2018 року залучено до участі у справі № 916/2860/17 ОСОБА_5 районну державну адміністрацію, м. Біляївка Одеської області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.

15.05.2018 року через канцелярію від заступника прокурора Одеської області до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області, в якому прокурор зазначає, що відповідач, посилаючись на положення ст. 623 ОСОБА_7 кодексу України, стверджує про недоведеність факту вжиття заходів щодо одержання неотриманих доходів (упущеної вигоди), на що нібито не звернуто уваги судом першої інстанції під час ухвалення рішення. Проте, зазначене твердження відповідача не відповідає фактичним обставинам справи, адже з листа ОСОБА_5 районної державної адміністрації від 03.10.2017 року № 2524/03-12/22/1853 вбачається, що з метою недопущення втрат бюджету з оплати за користування водними обєктами ОСОБА_3 кооператив «Придністровець» попереджено про необхідність укладення додаткового договору оренди водних обєктів листом від 04.07.2017 року № 02/03-12/1271 (вказані документи містяться в матеріалах справи). Однак, незважаючи на спонукання ОСОБА_3 кооперативу «Придністровець» до укладення відповідного договору оренди водних обєктів, жодних дій, направлених на запобігання понесенню збитків у господарській сфері іншими учасниками господарських відносин, як того вимагає ст. 226 Господарського кодексу України, зокрема. шляхом оформлення відповідного договору оренди водних обєктів, відповідачем не вжито, в чому, відповідно до положень ст. 614 ОСОБА_7 кодексу України, вбачається вина субєкта господарювання щодо невиконання передбаченого чинним законодавством зобовязання (установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності).

Також прокурор звертає увагу, що в апеляційній скарзі відповідача зазначено про те, що нібито позовна заява, так само як і оскаржуване судове рішення не містять обґрунтування реальної можливості одержання позивачем відповідного доходу у разі належного виконання відповідачем зобовязання. Це не відповідає фактичним обставинам справи. У даному випадку збитки, що підлягають відшкодуванню на користь держави, не є абстрактною величною, вони представляють собою упущену вигоду у вигляді неотриманої орендної плати за користування водними обєктами, яку ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, як орендодавець, могла б одержати за умови укладення відповідного договору оренди з ОСОБА_3 кооперативом «Придністровець» або будь-яким іншим субєктом господарювання. У звязку з тим, що земельна ділянка під вказаними водними обєктами, включаючи водоохоронні зони, перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди землі від 02.08.2005 року, який залишається чинним на даний час, вони не можуть бути передані в оренду іншим субєктам господарювання, тобто унеможливлюється використання водних обєктів облдержадміністрацією на свій розсуд для отримання доходу, в результаті чого обласним бюджетом недоотримуються значні кошти.

15.05.2018 року через канцелярію суду від ОСОБА_1 обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області, в якому ОСОБА_1 обласна державна адміністрація просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 без змін. У відзиві ОСОБА_1 обласна державна адміністрація зазначає, що твердження відповідача стосовно того, що оскільки ним було укладено договір оренди землі з ОСОБА_5 районною державною адміністрацією, то він використовував орендовану землю на законних підставах, є необґрунтованими та не підлягають врахуванню судом у звязку з тим, що у відповідача відсутні документи на використання водного простору. Відповідно до вимог Водного кодексу України правовою підставою для користування водними обєктами є договір оренди вказаних водних обєктів, за який нараховується плата як за воду, так і за земельну ділянку під водою.

Однак, як правильно встановлено Господарським судом Одеської області та не заперечується відповідачем, між ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією та ОСОБА_3 кооперативом «Придністровець» зазначений договір не укладався і будь-яких дій щодо укладання такого договору відповідач не вчинив.

Використання ОСОБА_3 кооперативом «Придністровець» водних обєктів без укладення договору оренди зазначених водних обєктів (тобто, фактично без правових підстав) позбавило ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію права одержати дохід у вигляді орендної плати за водні обєкти, який вона могла б отримувати, якби її право не було порушено.

Також позивач зазначає, що наразі, протиправна поведінка відповідача полягає у користуванні водними обєктами без правових підстав; вина відповідача у невиконанні зобовязань щодо укладення договору оренди водних обєктів з розпорядником земель, на яких вони розташовані; причинний зв'язок між спричиненням збитків позивачу та протиправною поведінкою відповідача - неотримана облдержадміністрацією орендна плата, яку вона могла б отримувати, якби її право не порушувалось відповідачем; збитки у відсутності доходу бюджету, який міг бути отриманий від інших орендарів водних обєктів або від відповідача.

Враховуючи викладене, збитки у вигляді упущеної вигоди, завдані державним інтересам в результаті використання водних обєктів без укладення відповідного договору оренди, повинні бути відшкодовані ОСОБА_3 кооперативом «Придністровець» на користь відповідного бюджету.

Питання щодо обліку водних обєктів обласною державною адміністрацією не має відношення до вирішення даної справи, як і було зазначено представником ОСОБА_1 обласної державної адміністрації під час розгляду справи судом першої інстанції.

Також, 15.05.2018 року через канцелярію від ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_1 апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області, в якому ОСОБА_1 обласна рада просить суд у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 відмовити, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 залишити без змін.

У відзиві ОСОБА_1 обласна рада звертає увагу на те, що ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Одеської області від 30.06.2017 року № 1658/03-12/22/1223 ОСОБА_3 кооперативу «Придністровець» повідомлено про необхідність субєктам аквакультури, які до 1 липня 2013 року використовували водні обєкти на підставі договорів оренди землі (без укладення договорів оренди водного обєкту), або на підставі договору оренди водного обєкту (без укладення договорів оренди землі) забезпечити комплексність використання складових водного обєкту шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів відповідно до закону. Таким чином, твердження відповідача про те. що він не був повідомлений про наміри укладання додаткової угоди до діючих договорів відповідно до закону, не відповідають дійсності.

Більш того, відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 року № 236 затверджено Методику визначення розміру плати за надані в оренду водні обєкти, тим самим, завдяки цій Методиці, розраховується чітка сума оплати за надані в оренду водні обєкти, що пояснює вірність розрахунку вказаної позивачем суми упущеної вигоди.

Разом з тим орендарями, які до 1 липня 2013 року використовували водні обєкти на підставі договору оренди землі (без укладання договору оренди водного обєкту), або на підставі договору оренди водного обєкта (без укладення договору оренди землі), необхідно забезпечити комплексність використання складових водного обєкта шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів відповідно до закону. Тому і на теперішній час продовжує існувати необхідність врегулювання відповідачем його договірних правовідносин з використання водного обєкту.

Судовою колегією відзиви були долучені до матеріалів справи.

25.06.2017 року представником прокуратури Одеської області надано пояснення у справі, в яких останній посилається на те, що позовні вимоги прокуратури області про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, завданих державним інтересам через використання водних обєктів без укладення відповідного договору оренди, обґрунтовані положеннями ст. 22 ОСОБА_7 кодексу України, ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, відповідно до яких збитками, в тому числі, є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, та які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (упущена вигода).

26.07.2018 року представником прокуратури Одеської області надано пояснення у справі, в яких останній посилається на те, що до спірних позовних вимог не може бути застосовано позовну давність з огляду на відсутність окремо наданої заяви про її застосування.

Судовою колегією пояснення долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні, яке відкладалось, представники прокуратури, ОСОБА_1 обласної державної адміністрації справи підтримали свої заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, що викладені письмово. Представник третьої особи усно заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення Господарського суду Одеської області. Представник ОСОБА_1 обласної ради в судове засідання 26.07.2018 року не зявився, проте в попередньому судовому засіданні підтримав заперечення щодо апеляційної скарги з мотивів, викладених у відзиві.

Представник відповідача в судові засідання не зявлявся, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, копії реєстрів вихідної кореспонденції ОСОБА_1 апеляційного господарського суду. Відповідач не повідомив про причини неявки до судового засідання та не скористався своїми процесуальними правами на участь у судових засіданнях. Ухвалами ОСОБА_1 апеляційного господарського суду явка сторін не визнавалась обовязковою, строк розгляду справи обмежений і нормами чинного процесуального законодавства не передбачена можливість його продовження, будь-яких клопотань від скаржника щодо необхідності його обовязкової участі в розгляді справи, про яку він повідомлений належним чином, до судової колегії не надходило.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає за необхідне переглянути справу у межах доводів апеляційної скарги, оскільки для зясування фактичних обставин справи достатньо доказів, що знаходяться в справі № 916/2860/17 та наданих присутніми представниками учасників справи пояснень.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що обєктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частковому задоволенню за мотивами, викладеними в постанові суду апеляційної інстанції, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у звязку з чим підлягає частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Господарським судом Одеської області, ОСОБА_1 апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини

Між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією Одеської області (Орендодавець) та ОСОБА_3 кооперативом Придністровець (Орендар) було укладено договір оренди землі від 02.08.2005 року, зареєстрований в ОСОБА_1 регіональній філії Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру", про що у книзі записів реєстрації договорів оренди землі внесено запис від 07.04.2006 року №04.06.516.00006, за умовами якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку водно-болотного фонду, яка знаходиться за межами с.Маяки Біляївського району Одеської області.

Відповідно до п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 562,75 га., в т. ч. на території Маяківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 533,00 га в т.ч.: під штучними ставками 467,14 га, під господарськими будівлями і дворами 0,54 га, під болотом вкритими очеретом 47,40 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) 17,92га, за рахунок земель, які раніше перебували в користуванні колективного рибосільськогосподарського підприємства Придністровець; на території ОСОБА_5 міської ради земельні ділянки загальною площею 29,75 га в т.ч.: під штучними ставками - 26,98 га, під болотом вкритими очеретом 1,70 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) - 1,07 га, за рахунок земель, які раніше перебували в користуванні колективного рибосільськогосподарського підприємства Придністровець.

Земельна ділянка передається для рибогосподарських потреб (п. 14 Договору).

Між ОСОБА_5 районною державною адміністрацією та ОСОБА_3 кооперативом Придністровець була укладена додаткова угода від 20.03.2009 року до договору оренди землі від 07.04.2006 року № 04.06.516.00006, за умовами якої пункт 2 було викладено у наступній редакції: в оренду передається земельна ділянка загальною площею 491,05 га., в т.ч.: на території Маяківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 461,3 га в т.ч. під штучними ставками 395,44 га, під господарськими будівлями і дворами 0,54 га, під болотом вкритими очеретом 47,40 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) 17,92 га, за рахунок земель, які раніше перебували в користуванні колективного ОСОБА_3 підприємства Придністровець; на території ОСОБА_5 міської ради земельні ділянки загальною площею 29,75 га в т.ч.: під штучними ставками - 26,98 га, під болотом вкритими очеретом 1,70 га, під гідротехнічними спорудами (дамбами) - 1,07 га, за рахунок земель, які раніше перебували в користуванні колективного ОСОБА_3 підприємства Придністровець.

З наявних в матеріалах справи паспортів водних об'єктів, переданих за договором оренди відповідачу, вбачається, що ОСОБА_3 кооперативом Придністровець фактично використовуються водні обєкти, загальною площею (площа водного дзеркала) 493,6499 га, розташовані на орендованій земельній ділянці.

У листі від 03.10.2017 року № 2524/03-12/22/1853 ОСОБА_5 районної державної адміністрація до заступника прокурора Одеської області зазначено, що з метою недопущення втрат бюджету від плати за надані в оренду водні обєкти місцевого значення, станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 кооператив Придністровець попереджений про необхідність субєктам аквакультури, які до 1 липня 2013 року використовували водні обєкти на підставі договорів оренди землі (без укладених договорів оренди водного обєкту, або на підставі договору оренди водного обєкту (без укладених договорів оренди землі), забезпечити комплексність використання складових водного обєкту шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів відповідно до закону, на підтвердження чого в матеріалах справи наявний лист ОСОБА_5 районної державної адміністрації Одеської області від 04.07.2017 року № 02/03-72/127, адресований ОСОБА_8 правління ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, в якому ОСОБА_5 районна державна адміністрація, з метою недопущення втрат бюджету від плати за надані в оренду водні обєкти місцевого значення та забезпечення комплексності використання складових водного обєкту, запропонувала відповідачу укласти додаткову угоду до діючого договору оренди земельної ділянки загальною площею 491,05 га, відповідно до Закону України "Про аквакультуру", ст. 51 Водного кодексу України, ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

Листом від 05.10.2017 року № 6235/02-38/04/6199 ОСОБА_1 обласна державна адміністрація повідомила Прокуратуру Одеської області, що ОСОБА_3 кооператив Придністровець не звертався до обласної державної адміністрації з будь-яких питань щодо оренди водних об'єктів, заходів щодо спонукання ОСОБА_3 кооперативу Придністровець на укладання договору оренди водних об'єктів та на стягнення в дохід держави збитків у вигляді упущеної вигоди, завданої в результаті використання водних об'єктів за відсутності відповідних договорів оренди, обласною державною адміністрацією не вживалось.

Відповідно до розрахунку, наявного в матеріалах справи, проведеного ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією, згідно Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні обєкти, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 року № 236, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року, що набрала чинності з 01.07.2013 року, розмір орендної плати за надані в оренду ОСОБА_3 кооперативу Придністровець водні обєкти, загальною площею (площа водного дзеркала) 493,6499 га, що не була сплачена користувачем за період з липня 2013 року по серпень 2017 року, складає 691 670 грн. 82 коп.

Згідно листа Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області від 25.10.2017 року № 06-08/1496-6711, у разі надходження коштів на рахунки, відкриті за кодом класифікації доходів бюджету 22130000, кошти акумулюються до обласного бюджету.

З огляду на те, що відповідачем не вжито заходів для укладення відповідного договору і обласний бюджет продовжує недотримувати грошові кошти за оренду водного обєкта, заступник прокурора Одеської області звернувся до суду в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в особі ОСОБА_1 обласної ради з відповідними позовними вимогами про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

Процесуальні підстави для часткового скасування рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Порушення норм процесуального права є обовязковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо:

1) справу розглянуто неповноважним складом суду;

2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими;

3) справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обовязковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою;

4) суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обовязки осіб, що не були залучені до участі у справі;

5) судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;

6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу;

7) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 кооператив Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області у відзиві на позов зазначив, що у розрахунку розміру орендної плати за водойми не було враховано строку позовної давності строком на 1 рік 6 місяців (т. 1, а. с. 64).

ОСОБА_1 обласна державна адміністрація у відповіді на відзив зазначила про необґрунтованість доводів відповідача про необхідність врахування строків позовної давності при розрахунку упущеної вигоди (т. 1, а. с. 101).

ОСОБА_1 обласна рада у відповіді на відзив посилалась на те, що доводи відповідача щодо позовної давності не відповідають дійсності, оскільки позовна давність має обчислюватись від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатись відповідний прокурор (т. 1, а. с. 131).

При цьому, у рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 взагалі не розглянуто вимоги відповідача щодо застосування строків позовної давності до спірних правовідносин.

Дане порушення норм матеріального права (позовна давність є інститутом матеріального права) місцевого господарського суду призвело до неправильного вирішення справи, оскільки за загальними вимогами норм процесуального права обов'язковим є встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, наявних в матеріалах справи.

Водночас, запереченням відповідача, викладеним у відзиві на позов в частині наявності пропущеної позовної давності, Господарським судом Одеської області не надано юридичної оцінки.

ОСОБА_7 і Господарського кодексу України передбачають, що розпорядження субєктом права своїм правом на захист це уповноважуюча норма законодавства, яка полягає у наділенні особи, можливості застосовувати засоби захисту, передбачені законом. Нездійснення особою прямих дій, спрямованих на захист права, не тягне його втрати, за винятками, передбаченими законом.

Слід зазначити, що можливість звернення до суду за захистом порушених прав невідємно повязана з правом на позов. Можливість звернутися до суду і отримати захист порушеного права в судовому порядку є субєктивним правом, що виникає за наявності певних юридичних фактів (складу правопорушення тощо) і вона може бути припинена скасувальним юридичним фактом закінченням строку позовної давності. Позовна давність сприяє стабілізації господарського обігу, слугує зміцненню дисципліни учасників правовідносин щодо належного здійснення їх прав, а також посилює взаємний контроль за виконанням зобовязань.

Нормами ст. 267 ОСОБА_7 кодексу України не передбачено конкретну форму та зміст заяви сторони у спорі, зробленої ним до винесення рішення у справі для того, щоб суд застосував у спірних правовідносинах позовну давність.

Як зазначено у п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного.

З огляду на зазначене, посилання відповідача у відзиві на позовну заяву на сплив строків позовної давності щодо заявлених прокурором вимог розцінюється колегією суддів як заява про сплив позовної давності.

Водночас, місцевим господарським судом не враховано посилання відповідача на сплив позовної давності щодо позовних вимог, а також не зясовано питання чи мало місце пропущення строку позовної давності в даному випадку і чи є підстави для поновлення цього строку, у випадку його пропуску.

Процесуальним порушенням суду першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для часткового скасування рішення суду, є те, що Господарським судом Одеської області помилково не було залучено до участі у справі ОСОБА_5 районну державну адміністрацію, тоді як спірне рішення суду може вплинути на його права та обовязки, у звязку з чим ухвалою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 26.06.2018 року залучено до участі у справі № 916/2860/17 ОСОБА_5 районну державну адміністрацію в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів.

Місцевий господарський суд надавав оцінку документам, які є у матеріалах справи, та які стосуються прав та обовязків ОСОБА_5 районної державної адміністрації, водночас помилково не вирішив питання про те, чи може вплинути спір у даній справі на її права, обовязки та законні інтереси.

Крім того, судова колегія зазначає, що у вступній і резолютивній частині рішення, що міститься в матеріалах справи, судом першої інстанції невірно зазначено номер справи, в якій прийнято рішення.

Виявлені порушення норм матеріального і процесуального права є підставою для часткового скасування рішення суду за приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України.

У звязку з викладеним, є підстави для перегляду матеріалів справи в повному обсязі, а не в межах доводів апеляційної скарги, у відповідності до норм ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія зазначає наступне.

За змістом ч. 1 ст. 261 ОСОБА_7 кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до ст. 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб'єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.

Таким чином, для застосування строку позовної давності суд повинен встановити правомірність звернення до суду з відповідними позовними вимогами.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини.

За приписами ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

За змістом ч. 1 ст. 58 Земельного кодексу України, ст. 4 Водного кодексу України до земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами.

Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її водний фонд, до якого належать: 1) поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали; інші водні об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні морські води та територіальне море (ст. 3 Водного кодексу України).

Згідно зі ст. 5 Водного кодексу України до водних об'єктів загальнодержавного значення належать: 1) внутрішні морські води, територіальне море та акваторії морських портів; 2) підземні води, які є джерелом централізованого водопостачання; 3) поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), що знаходяться і використовуються на території більш як однієї області, а також їх притоки всіх порядків; 4) водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також віднесені до категорії лікувальних. До водних об'єктів місцевого значення належать: 1) поверхневі води, що знаходяться і використовуються в межах однієї області і які не віднесені до водних об'єктів загальнодержавного значення; 2) підземні води, які не можуть бути джерелом централізованого водопостачання.

У відповідності до ч. 4 ст. 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування обєктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст. 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною 3 ст. 122 Земельного кодексу України передбачено, що обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Нормами ст. 11 Закону України «Про аквакультуру» визначено, що до повноважень місцевих державних адміністрацій у сфері аквакультури належить надання в користування на умовах оренди частини рибогосподарського водного об'єкта, рибогосподарської технологічної водойми для цілей аквакультури відповідно до повноважень щодо розпорядження землями, встановлених Земельним України.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2011 року № 106 «ОСОБА_6 питання ведення обліку податків, зборів, платежів та інших доходів бюджету», контроль за справлянням надходжень бюджету за кодом бюджетної класифікації 22130000 «Орендна плата за водні обєкти (їх частини), що надаються у користування на умовах оренди ОСОБА_4 міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, районними Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, місцевими радами (області, міста Києва)» покладено на Держадміністрації та органи місцевого самоврядування.

Статтею 51 Водного кодексу України визначено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, лікувальних, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми. Водні об'єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства. Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Водні об'єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом. Типова форма договору оренди водних об'єктів затверджується Кабінетом Міністрів України. Умови використання водних об'єктів, розмір орендної плати та строк дії договору оренди водних об'єктів визначаються у договорі оренди. Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.

За змістом ст. 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Нормами ст. 623 ОСОБА_7 кодексу України та ст. 224 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Статтею 22 ОСОБА_7 кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, поняття "збитки" передбачає й упущену вигоду, під якою розуміються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (постанова Верховного Суду України від 18.05.2016 року у справі № 6-237цс16).

У відповідності до ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (ч. 4 ст. 623 ОСОБА_7 кодексу України).

Статтею 1166 ОСОБА_7 кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності. При цьому, для застосування такої міри відповідальності потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи, шкідливий результат такої поведінки (збитки), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Як у випадках порушення зобов'язання за договором, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, цивільне законодавство (ст. ст. 614 та 1166 ОСОБА_7 кодексу України) передбачає презумпцію вини правопорушника.

Обов'язок довести наявність збитків покладається на позивача, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

При цьому, збитки не є санкцією заздалегідь визначеного розміру. Тягар доведення наявності і обґрунтування розміру упущеної вигоди покладається на позивача, який повинен довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. Тобто упущена вигода розглядається як гарантований, безумовний і реальний дохід.

Також, важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи наслідком такої протиправної поведінки.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це розрахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

Згідно правових позицій Верховного Суду України в аналогічних справах (постанова Верховного Суду України від 17.02.2016 року у справі № 904/5857/14), недоотримання доходу з неукладенням договору оренди на спірну земельну ділянку за своєю правовою суттю є збитками, які слід доводити у загальному порядку і для застосування якого слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини).

Правова природа зобов'язань, які виникають внаслідок безпідставного отримання чи збереження майна та зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди, - є принципово різною. Ототожнення їх є неможливим.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання (вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 09.12.2014 року у справі № 5023/4983/12).

При цьому, наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.

Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Доводи, за якими судова колегія вважає позовні вимоги частково обгрунтованими.

Договір оренди землі від 02.08.2005 року між відповідачем та третьою особою укладено ОСОБА_3 кооперативом Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області з метою використання водних обєктів, так як відповідно до пункту 14 договору, земельна ділянка передається саме для рибогосподарських потреб. Даний договір є чинним до теперішнього часу.

Надання водних об'єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об'єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні об'єкти затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Так, з 01.07.2013 року набрала чинності Методика визначення розміру плати за надані в оренду водні обєкти, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 року № 236, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року, якою встановлено єдиний механізм розрахунку орендної плати за надані в оренду водні обєкти.

При цьому, сплата орендної плати за водний об'єкт не звільняє від сплати орендної плати за земельну ділянку під цим об'єктом.

У даному випадку відповідач користується земельною ділянкою з водним обєктом тільки на підставі договору оренди землі, тоді як для забезпечення комплексності використання складових водного обєкту, а також для дотримання приписів ст. 51 Водного кодексу України, необхідно укласти договір оренди водного обєкту або додаткові угоди до договору оренди землі щодо оренди водного обєкта між відповідачем і органом державної влади.

У матеріалах справи відсутні докази укладання такого договору оренди водного обєкта або відповідних додаткових угод до договору оренди землі та учасниками справи не заперечують, що такого договору укладено не було.

Також, судом береться до уваги факт того, що з огляду на використання водного обєкта відповідачем, даний обєкт неможливо передати в користування іншим особам, які сплачували б орендну плату у відповідності до закону.

Таким чином, не укладання договору оренди та не здійснення відповідачем плати за користування водним обєктом (у встановлених порядку та розмірі, передбачених для орендних правовідносин), призвело до фактичного безоплатного користування відповідачем спірним водним обєктом та позбавило позивачів права отримувати дохід від здавання водного обєкта в оренду на законних для цього підставах.

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками, завданими позивачу, полягає у протиправній бездіяльності відповідача в частині невиконання вимог ст. 51 Водного кодексу України щодо укладання останнім договору оренди водного обєкта та, як наслідок, не здійснення відповідачем орендної плати у встановленому законом порядку та розмірі.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на той факт, що відповідач не довів ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції, що не з його вини не було укладено договір оренди спірного водного обєкту з липня 2013 року.

Відповідач не надав суду доказів перешкоджання йому з боку позивачів, або будь-яких інших осіб, в укладенні договору оренди водного обєкта, тому судова колегія дійшла висновку про наявність саме з боку відповідача вини у неукладенні договору оренди водного обєкта.

У листі від 30.06.2017 року № 1658/03-12/22/1223 ОСОБА_5 районна державна адміністрація, якою було укладено договір оренди землі від 02.08.2005 року, зазначила, що з метою недопущення втрат бюджету від плати за надані в оренду водні обєкти місцевого значення, станом на сьогоднішній день ОСОБА_3 кооператив Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області попереджений про необхідність субєктам аквакультури, які до 1 липня 2013 року використовували водні обєкти на підставі договорів оренди землі (без укладених договорів оренди водного обєкту, або на підставі договору оренди водного обєкту (без укладених договорів оренди землі) забезпечити комплексність використання складових водного обєкту шляхом укладення додаткових угод до діючих договорів відповідно до закону, однак, посилаючись на положення ст. 122 Земельного кодексу України, висловила позицію, що укладення такого договору відноситься до компетенції ОСОБА_1 обласної державної адміністрації.

Тобто, саме відповідач ухилявся від укладення договору оренди спірного водного обєкта. Судова колегія одночасно з цим зазначає, що питання оренди водних обєктів входить до компетенції обласних державних органів і в даному випадку правомірно прокурором визначено позивачем саме ОСОБА_1 обласну державну адміністрацію, враховуючи той факт, що земельна ділянка під вказаними водними обєктами, включаючи водоохоронні зони, перебуває у користуванні відповідача на підставі договору оренди землі від 02.08.2005 року, який залишається чинним на даний час, дані обєкти не можуть бути передані в оренду іншим субєктам господарювання, тобто унеможливлюється використання водних обєктів облдержадміністрацією на свій розсуд для отримання доходу, в результаті чого обласним бюджетом недоотримувались значні кошти. Помилкове вказання прокурором в якості позивача ОСОБА_1 обласної ради в даному випадку не має своїм наслідком відмову у задоволенні заявлених вимог з цієї підстави.

Що стосується розміру збитків, які прокурор заявляє до стягнення, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Звертаючись із заявою про стягнення збитків у формі упущеної вигоди, кредитор повинен здійснити точні розрахунки і підкріпити їх відповідними доказами, які безспірно підтверджували б їх розмір.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач в період з 01.07.2013 року по серпень 2017 року (період, що заявлений прокурором для стягнення) орендну оплату за користування водним обєктом у встановленому законодавчими актами розмірі не сплачував.

Збитки в даному випадку є реальними, оскільки обласний бюджет недоотримує кошти від оренди, які відповідач має сплачувати у відповідності до приписів ст. 51 Водного кодексу України.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про наявність у ОСОБА_1 обласної державної адміністрації збитків у вигляді неотриманого доходу у розмірі плати за користування спірною земельною ділянкою та наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача щодо не укладення договору оренди та наявністю цих збитків.

Відповідно до розрахунку, проведеного ОСОБА_1 обласною державною адміністрацією, згідно Методики визначення розміру плати за надані в оренду водні обєкти розмір орендної плати за надані в оренду ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області водні обєкти, загальною площею (площа водного дзеркала) 493,6499 га, що не була сплачена користувачем за період з 01.07.2013 року по серпень 2017 року, складає 691 670 грн. 82 коп.

З огляду на те, що позовні вимоги в частині завдання збитків є обґрунтованими, період нарахування збитків є більшим, ніж три роки і відповідачем заявлялось про застосування строку позовної давності, є підстави для розгляду заяви відповідача про застосування позовної давності до заявлених позовних вимог прокурора та її задоволення в частині нарахування збитків більше ніж за 3 роки, в звязку з чим судова колегія зазначає наступне.

За нормами ст. ст. 256, 257 ОСОБА_7 кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства Нафтова компанія Юкос проти Росії; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства).

Згідно з приписами ч. 4 ст. 267 ОСОБА_7 кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 вказаного України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2014 року у справі №6-152цс14.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що норми закону встановлені ч. 1 ст. 261 ОСОБА_7 кодексу України про початок перебігу позовної давності, встановлені для особи, права або інтереси якої порушено, поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду) встановлено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Верховний Суд у постановах від 04.07.2018 року у справі №922/3581/17, від 11.07.2018 року у справі № 914/1886/17 зазначив, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів. За змістом наведених положень закону позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту - коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

Судова колегія вважає, що прокурор мав усі можливості та повноваження для отримання повної та достовірної інформації про оскаржуване розпорядження та правочин протягом встановленої законом позовної давності від дати їх прийняття.

Так, наказом від 19.09.2005 року № 3гн Генеральний прокурор України визначив основним завданням наглядової діяльності прокуратури захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, державних та публічних інтересів. Із цією метою наказав забезпечити нагляд за додержанням законів, передусім у діяльності органів виконавчої влади, місцевого самоврядування, контролюючих та правоохоронних органів.

Аналогічні вимоги до підпорядкованих прокурорів містять накази Генерального прокурора від 18.10.2010 року № 3гн, від 12.04.2011 року № 3гн, від 07.11.2012 року № 3гн. Крім того, вказані накази ще містять конкретні вказівки до прокурорів, а саме: періодично, але не рідше одного разу на місяць, перевіряти законність правових актів Кабінету Міністрів України, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування. Використовувати право участі у засіданнях цих органів. У наказі від 07.11.2012 року № 3гн міститься вказівка прокурорам, викладена в такій формі: не рідше одного разу на місяць відповідним прокурорам вивчати законність актів, які видаються Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Таким чином, нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за прийнятими рішеннями місцевими державними адміністраціями, що є обов'язком органів прокуратури відповідно до ст. 1 Закону України "Про прокуратуру", призводить до наслідків визначених ч. 2 ст. 12, ч. 4 ст. 267 ОСОБА_7 кодексу України, тобто до відмови у задоволенні позовних за період більший, ніж три роки.

ОСОБА_1 обласна державна адміністрація, як місцевий орган виконавчої влади та єдиний орган, який має право здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та розпоряджатися вказаним водним обєктом, оскільки з карти-схеми вбачається, що водний обєкт розташовано на межі двох районів Одеської області, мала обовязок та реальну можливість знати про стан своїх майнових прав стосовно земельних ділянок і водних обєктів, переданих в користування за оспорюваним договором та про правові підстави використання вищезазначеного водного обєкта без сплати орендної плати у відповідності до ст. 51 Водного кодексу України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що необхідно застосувати строк позовної давності до розрахунку збитків, які заявлені поза межами трирічного строку позовної давності.

Так, з матеріалів справи вбачається, що позовна заява заступника прокурора Одеської області подана нарочно (відсутність поштового конверту) 22 листопада 2017 року.

Тобто, нарахування збитків у межах трирічного строку позовної давності є правомірним з 22 листопада 2014 року.

Водночас, з наданого розрахунку, вбачається, що збитки розраховано за кожним водним обєктом за 2013 рік, за 2014 рік, за 2015 рік, за 2016 рік, за 8 місяців 2017 року.

У Методиці визначення розміру плати за надані в оренду водні обєкти, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 28.05.2013 року № 236 визначено, що розрахунок розміру орендної плати за надані в оренду водні обєкти здійснюється за формулою:

По=ФпхК1хК2хК3хК4хК5хК6хS,

де

По - розмір плати за наданий в оренду водний обєкт (у грн за рік);

Фп - фіксована, середньозважена величина орендної плати по Україні станом на 01 січня 2013 року (100 грн. за 1 га площі водного дзеркала);

К1 - коефіцієнт, який враховує ціль використання водного обєкта (таблиця 1);

К2 - коефіцієнт, який враховує тип водного обєкта (таблиця 2);

К3 - коефіцієнт, який враховує місцезнаходження водного обєкта (таблиця 3);

К4 - коефіцієнт, який враховує можливість регулювання водного обєкта (таблиця 4);

К5 - коефіцієнт, який враховує глибину водного обєкта (таблиця 5);

К6 - коефіцієнт, який враховує заростання водного обєкта вищою рослинністю (таблиця 6);

S - площа водного дзеркала при нормальному підпірному рівні, га.

Виходячи з даної формули, судова колегія вважає неможливим визначити розмір орендної плати за період з 23 листопада 2014 року по 31 грудня 2014 року, оскільки у розрахунку визначено річні показники і немає формули для розрахунку місячного розміру орендної плати за надані в оренду водні обєкти.

При цьому, у 2017 році прокурором заявлено збитки за 8 місяців (по серпень 2017 року), що є правом позивача заявити збитки за період менший, ніж до листопада 2017 року. Судова колегія зазначає, що розрахунок, як за 8 місяців 2017 року, так і за 2015, 2016 роки здійснено з урахуванням ставок і всіх коефіцієнтів, визначених в методиці, тому правомірними в межах строків позовної давності є вимоги про стягнення з відповідача збитків у загальній сумі 493 181 грн. 01 коп., з відмовою у задоволенні позовних вимог у сумі 198 489 грн. 81 коп.

Доводи апеляційної скарги про те, що з боку відповідача не було порушень, які б призвели до утворення збитків державі не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками судової колегії.

Посилання скаржника на те, що місцевим господарським судом не було враховано приписи ст. 1193 ОСОБА_7 кодексу України, розглянуто і відхилено, виходячи з того, що дана норма не стосується питання стягнення збитків, які регулюються приписами ст. ст. 22 ОСОБА_7 кодексу України, ст. ст. 224, 225 Господарського кодексу України.

За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, проте не за доводами апеляційної скарги, а через порушення суду першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до невірного вирішення справи, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі №916/2860/17 підлягає частковому скасуванню за приписами ст. 277 Господарського процесуального кодексу України з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, ОСОБА_1 апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі № 916/2860/17 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 28.02.2018 року у справі №916/2860/17 скасувати частково.

Позовні вимоги заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в особі ОСОБА_1 обласної ради до ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, с. Маяки Біляївського району Одеської області за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивачів ОСОБА_5 районної державної адміністрації, м. Біляївка Одеської області про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 691 670 грн. 82 коп. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, 67654, Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Богачова, 86, код ЄДРПОУ 03889343 на користь ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, 65032, м. Одеса, пр-т Шевченка, 4, код ЄДРПОУ 00022585 збитки в розмірі 493 181 грн. 01 коп.

Відмовити заступнику прокурора Одеської області в інтересах держави в особі ОСОБА_1 обласної державної адміністрації, в особі ОСОБА_1 обласної ради в задоволенні позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 198 489 грн. 81 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 кооперативу Придністровець, 67654, Одеська обл., Біляївський район, с. Маяки, вул. Богачова, 86, код ЄДРПОУ 03889343 на користь Прокуратури Одеської області, 65026, м. Одеса, вул. Пушкінська, 3, код ЄДРПОУ 03528552, рахунок отримувача 35213085000564, банк отримувача ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача 820172, код класифікації доходів бюджету 22030101 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 7 366 грн. 29 коп.

Доручити Господарському суду Одеської області видати накази.

Постанова суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вступна і резолютивна частина постанови проголошені в судовому засіданні 26.07.2018 року, повний текст постанови складено 27 липня 2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_9Судді ОСОБА_8 ОСОБА_10