Рішення № 75506974, 25.07.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 р. № 814/1319/18 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Гордієнко Т. О. розглянула у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, Ізраїль

до відповідача:Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018

про:визнання неправомірним та скасування рішення та зобов’язання вчинити дії ,ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення від 06.02.2018 року № 70-Я-01, провести поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 – шляхом призначення її знову, відповідно до норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в розмірі, не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі ОСОБА_1, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач протиправно зупинив виплату пенсії та не поновлює виплату пенсії.

Відповідач надав заперечення проти позову, просить у задоволенні позову відмовити, оскільки позивачем не дотримано вимоги порядку звернення за поновленням пенсії, передбаченого Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивачу з 1997 року призначено пенсію за віком.

08.12.1998 року позивач виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль.

У 1999 відповідачем припинено виплату пенсії позивачу.

25.01.2018 року представник позивача надав заяву позивача про поновлення виплати пенсії відповідачу. До заяви додано копії: паспорту для виїзду за кордон, ідентифікаційний код, пенсійного посвідчення.

Листом від 06.02.2018 № 70-Я-01 відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати пенсії, в якому зазначив, що позивачем, всупереч п. 2.9, 2.22, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 не надано паспорт (або інший документ, що засвідчує особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Статтею 51 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання.

Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 № 25-рп/2009 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV.

Таким чином, пенсії, призначені до виїзду на постійне місце проживання за кордон, виплачуються в порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Цим Законом не передбачена така підстава для припинення пенсії, як перебування пенсіонера за кордоном, оскільки п.2 ч.1 ст.49, який містив такі підстави для припинення пенсії Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 визнано неконституційним.

Відтак, у відповідача немає правових підстав не поновлювати пенсію позивачу.

Частиною 2 ст.49 Закону №1058 встановлено, що поновлення виплати пенсії здійснюється рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з’ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Позивач при зверненні до ПФУ надав копію паспорту для виїзду за кордон, який дійсний до 21.10.2018 року, в якому зазначено прізвище, вік позивача. Місце проживання позивача в Ізраїлі, а не в Центральному районі м. Миколаєва не може позбавити його конституційного права, передбаченого ст. 46 Конституції Україні.

Така ж позиція висловлена в рішенні Європейського Суду з прав людини, яке є джерелом права в Україні.

Крім того, як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі “Пічкур проти України”, яке набрало статусу остаточного 07.02.2014, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України.

Позовні вимоги щодо індексації пенсії задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведені, та ч. 2 ст. 42 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачене щорічне проведення індексації.

Ухвалою суду від 25.07.2018 позовні вимоги в частині поновлення та виплати пенсії за віком з 07.10.2009 по 23.11.2017 року залишено без розгляду, тому суд вважає за необхідне поновити виплату пенсії позивачу за віком в межах строків передбачених ст.122 КАС України, тобто з 24.11.2017 року.

Позовні вимоги щодо компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягають, оскільки виплату пенсії слід поновити з 24.11.2017 та законодавством передбачене щорічне проведення індексації.

Так само суд не задовольняє позовні вимоги в частині поновлення та виплату пенсії за віком з 07.10.2009 – шляхом призначення її знов, оскільки законодавством не передбачене повторне призначення пенсії, натомість визначено її поновлення.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, обов’язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів суду, що існують правові підстави не поновлювати позивачу виплату пенсії, тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України відповідно до задоволених вимог позивача.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає Ізраїлі, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) від 06.02.2018 року № 70-Я-01.

2. Зобов'язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-Е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250753) поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає Ізраїлі, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) виплату пенсії за віком, починаючи з 24.11.2017 року.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (проживає Ізраїлі, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352,40 (триста п’ятдесят дві гривні 40 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1032089482.1 від 10.05.2018 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко