Рішення № 75496801, 25.07.2018, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/2965/18

Провадження № 2/750/1162/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 липня 2018 року м.Чернігів

ДЕСНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІГОВА

в складі судді Коверзнева В. О.;

учасники судового процесу:

секретар судового засідання – Скакун М. Ю.,

позивач – ОСОБА_1,

представник позивача – ОСОБА_2,

відповідач – ОСОБА_3,

представник відповідача – адвокат ОСОБА_4;

розглянув у відкритому судовому засіданні (в порядку загального позовного провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна.

І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1.1. 04.04.2018 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі – відповідач) про поділ спільного сумісного майна.

1.2. 02.05.2018 року позивач подала заяву про уточнення раніше заявлених позовних вимог і просила в порядку поділу майна визнати за відповідачем право власності на квартиру АДРЕСА_1 та на автомобіль марки Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_1, а також стягнути з відповідача на її користь 353747 грн 87 коп. в якості компенсації вартості частини присудженого відповідачеві майна, яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності.

1.3. В обґрунтування позову вказує, що спірна квартира була придбана і зареєстрована на ім’я відповідача в 2003 році за рахунок спільних коштів сторін, а спірний автомобіль – придбано в період шлюбу з відповідачем і зареєстровано на його ім’я. В зв’язку з чим, на думку позивача, вказане майно належить сторонам на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу в судовому порядку через те, що позивач не визнає за нею право власності на майно.

ІІ. ОСОБА_5 ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. У судовому засіданні позивач пред’явлений позов підтримала і наполягала на задоволенні. Вона пояснила, що починаючи з осені 2000 року сторони проживали однією сім’єю як чоловік і дружина, проте без реєстрації шлюбу. На той час вона навчалася на денному відділенні Чернігівського державного педагогічного університету, а відповідач – навчався на денному відділенні Чернігівського державного технологічного університету. Навчання сторони поєднували з роботою, оскільки мали намір зареєструвати шлюб і придбати житло. Зокрема, будучи студентами, вона працювала в школі вчителем англійської мови і додатково займалася з учнями школи англійською мовою в приватному порядку на платній основі, а відповідач – працював у приватному підприємстві. У 2003 році, за спільні кошти ними було придбано квартиру АДРЕСА_1, яку зареєстровано на ім’я відповідача. Вже після реєстрації шлюбу сторонами за спільні кошти було придбано автомобіль марки Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_1, який також зареєстровано на ім’я відповідача.

Позивач та її представник вважають, що на спірне майно поширюються положення статті 17 Закону України «Про власність», статті 112 Цивільного кодексу Української РСР, а також статті 70 Сімейного кодексу України, тому вказане майно є спільним сумісним майном і підлягає поділу між сторонами.

2.2. Відповідач позов не визнав. Він стверджує, що почав жити з позивачем однією сім’єю тільки після реєстрації шлюбу – з жовтня 2003 року. До того часу, вони лише зустрічалися, а їхні стосунки не мали характеру сімейних відносин. Спірна квартира була придбана ним до реєстрації шлюбу з позивачем за грошові кошти, які надав йому батько, а тому не є спільним майном сторін; спірний автомобіль продано ним в період шлюбу з позивачем, а отримані кошти використано на потреби сім’ї, в зв’язку з чим, автомобіль не підлягає поділу.

ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ, ЯКІ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Сторони народилися в 1981 році в місті Чернігові. В період з 1998 по 2003 рр. позивач навчалася на денному відділенні Чернігівського державного педагогічного університету, а відповідач – навчався на денному відділенні Чернігівського державного технологічного університету. З 18.10.2003 року сторони перебували в шлюбі, який розірвано рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 21.04.2017 року (а.с. 5).

3.2. Як випливає з копії договору купівлі-продажу та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 4, 41, 42), 25.07.2003 року, тобто ще до реєстрації шлюбу з позивачем, відповідач уклав з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 договір купівлі-продажу, за яким придбав у приватну власність квартиру АДРЕСА_1 (далі – ОСОБА_8).

Як убачається з довідки Регіонального сервісного центру в Чернігівської області МВС України (а.с. 134), 29.04.2011 року, тобто в період шлюбу з позивачем, відповідач придбав у власність автомобіль марки Peugeot 307, реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі – Автомобіль), який відчужив 07.12.2016 року ОСОБА_9.

ІV. ЗМІСТ ПОКАЗАНЬ ДОПИТАНИХ СУДОМ СВІДКІВ ТА ЇХ ОСОБА_10

4.1. Свідок ОСОБА_11 (батько позивача) в суді показав, що сторони почали проживати однією сім’єю задовго до реєстрації шлюбу. Він не зміг вказати в якому саме році сторони створили сім’ю, але стверджував, що після її створення сторони проживали в залі його квартирі, а він, разом із дружиною і молодшою дочкою, - проживали в іншій кімнаті. Свідок вважає, що ОСОБА_8 придбано за спільні кошти сторін, оскільки під час навчання у вищих навчальних закладах сторони працювали, а тому мали кошти на придбання власного житла. Свідок також повідомив, що а ні він, а ні його дружина не надавали сторонам коштів на придбання Кватири, але він брав особисту участь в здійсненні капітального ремонту ОСОБА_8, оскільки на момент придбання ОСОБА_8 була в занедбаному стані.

Свідок ОСОБА_12 (мати позивача) показала суду, що сторони створили сім’ю в 1999 році. З цього часу сторони почали проживати в їхній з чоловіком ОСОБА_8 (у спальні). Свідок повідомила, що, як правило, відповідач залишався в їхній ОСОБА_8 у вихідні дні, коли вона разом із чоловіком їздила в село; в робочі дні відповідач проживав у квартирі своїх батьків. Свідок підтвердила, що а ні вона, а ні її чоловік не надавали сторонам грошові кошти на придбання ОСОБА_8, але вважає, що ОСОБА_8 придбано сторонами за їхні спільні кошти. Крім того, свідок зазначила, що в період навчання у вищому навчальному закладі вона з чоловіком здійснювали повне матеріальне утримання позивача, зокрема: забезпечували харчуванням, придбавали взуття та одяг, щомісячно надавали кошти на дрібні витрати.

Свідок ОСОБА_13 показала, що в період навчання у вищому навчальному закладі позивач працювала в школі вчителем англійської мови і додатково, в приватному порядку, займалася з учнями школи англійською мовою, оскільки в ті часи заробітна плата вчителя була мізерною і не давала можливості гідного існування.

Свідок ОСОБА_14 показав, що влітку 2003 року, на замовлення батька позивача та з наданого ним матеріалу він зробив вхідні та міжкімнатні двері та 3-4 підвіконня, які встановив у ОСОБА_8. Під час здійснення ним робіт по виготовленню та встановленню столярних виробів у ОСОБА_8 працював батько позивача, який особисто здійснював ремонтні роботи. За виготовлення та встановлення в ОСОБА_8 столярних виробів з ним розраховувалася позивач у присутності відповідача.

Свідок ОСОБА_15 показала, що є знайомою батьків відповідача. В період з 1999 по 2003 рр. вона майже тричі на тиждень ходила до них в гості, при цьому часто залишалася до пізньої ночі. Свідок стверджує, що в цей період відповідач постійно проживав у квартирі своїх батьків без позивача. В разі, коли після спільної прогулянки він проводжав позивача додому, то завжди повертався до квартири батьків і ніколи не залишався на ніч у квартирі батьків позивача. З розмови із батьками відповідача їй було відомо, що вони мають намір придбати синові квартиру. В подальшому їй повідомили про придбання батьком відповідача квартири за 6000 доларів США.

Свідок ОСОБА_16 (кум позивача) показав, що позивач навчалася у вищому навчальному закладі разом із його дружиною. Дружина завжди наводила йому відповідача в якості прикладу, тому що він, коли проводив позивача з прогулянки додому, а потім повертався до свого місця проживання, – телефонував позивачу і повідомляв, що з ним все гаразд.

Свідок ОСОБА_17 (сусід батьків відповідача) показав, що в період навчання у вищому навчальному закладі відповідач постійно проживав разом із своїми батьками за адресою: АДРЕСА_2.

Свідок ОСОБА_18 (кум сторін) показав, що в період з 1998 по 2003 рр. він навчався в Чернігівському державному технологічному університеті в одній групі з відповідачем. У той час, у відповідача (в єдиного з групи) був власний комп’ютер, а тому він часто приходив до нього додому, щоб виконати лабораторну роботу, а також для написання курсових і дипломної роботи. Крім того, 4 рази на тиждень вони разом із відповідачем їздили на тролейбусі № 10 на 7 годину ранку в університет на заняття з фізичного виховання, при цьому позивач завжди виходив з квартири своїх батьків. Ніколи в квартирі, в якій відповідач проживав під час навчання в університеті разом із своїми батьками, він позивача не бачив. В свою чергу, відповідач ніколи не повідомляв йому про створення сім’ї з позивачем, а розклад дня та організація життя відповідача в період його навчання в університеті дозволяє стверджувати, що на той час у відповідача власної сім’ї не було.

Свідок ОСОБА_19 (брат відповідача) стверджував, що до реєстрації шлюбу з позивачем відповідач проживав в квартирі своїх батьків окремо від позивача, а їхні відносини не носили характер сімейних. ОСОБА_8 було придбано за кошти їхнього батька, оскільки батько має власний бізнес і фінансову можливість забезпечити сина житлом.

Свідок ОСОБА_9 (батько відповідача) категорично стверджував, що до реєстрації шлюбу з позивачем відповідач проживав в його сім’ї. Його дружина забороняла синові до реєстрації шлюбу жити разом із позивачем і здійснювала постійний контроль за тим, щоб син своєчасно повертався з прогулянки з позивачем, оскільки для них головним було отримання сином вищої освіти, а вже потім – створення власної сім’ї. Свідок показав, що сторони почали жити разом тільки після реєстрації шлюбу і зазначив, що ОСОБА_8 придбано відповідачем за його особисті кошти в сумі 6000 доларів США, які він передав синові перед укладенням договору купівлі-продажу.

Будучи допитаним в якості свідка, відповідач показав, що почав проживати однією сім’єю з позивачем лише після реєстрації шлюбу і, що ОСОБА_8 було придбано ним за рахунок коштів батька.

4.2. Аналіз показань допитаних судом свідків дає підстави для висновку, про те, що свідки ОСОБА_11 і ОСОБА_12 (батьки позивача) надали суперечливі свідчення щодо спільного проживання відповідача разом з позивачем в їхній квартирі в період з 1999 по 2003 рр., тобто до реєстрації шлюбу, тому як вони навіть не змогли назвати в якій саме кімнаті проживали в той час сторони, а виходячи з показань свідка ОСОБА_12 – відповідач мав можливість залишатися в їхній квартирі лише коли вона разом із чоловіком уїжджала в село. Їхні покази спростовуються показаннями свідків ОСОБА_15, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 та ОСОБА_9, які повністю узгоджуються між собою і свідчать про те, що в зазначений вище період відповідач постійно проживав в квартирі своїх батьків, за адресою: АДРЕСА_3 і, що до реєстрації шлюбу стосунки сторін не носили характеру сімейних відносин.

За таких обставин показання свідків ОСОБА_11 і ОСОБА_12 підлягають критичній оцінці та не можуть братися судом до уваги при вирішенні спору.

4.3. Суд вважає доведеним, що в період з 1999 року по день реєстрації шлюбу (до 18.10.2003 року) сторони проживали окремо, а їхні стосунки не носили характеру сімейних відносин.

Хоча в суді й знайшла підтвердження та обставина, що після придбання відповідачем ОСОБА_8, вже напередодні реєстрації шлюбу, батько позивача надавав матеріальну допомогу, а також брав особисту участь в здійсненні ремонтних робіт в ОСОБА_8, проте це змінює характер відносин, що існували в той час між сторонами до реєстрації ними шлюбу.

V. ОСОБА_20, ЩО РЕГУЛЮЮТЬ СПІРНІ ПРАВОВІДНОСИНИ ОСОБА_21 СУДУ

5.1. На час придбання відповідачем ОСОБА_8 був чинним Кодекс про шлюб та сім’ю Української РСР, який не поширював на майно, яке придбано в незареєстрованому шлюбі право спільної сумісної власності подружжя.

В період з 1999 по 2003 рр. включно таке право могло виникнути лише з підстав, передбачених статтею 17 Закону України «Про власність», якою було встановлено, що майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними; майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об’єдналися для спільної діяльності, є їх спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової участі.

Оскільки на час придбання ОСОБА_8 відповідачем позивач не була членом його сім’ї, при цьому вона не надала доказів укладення з відповідачем цивільно-правової угоди, спрямованої на об’єднання їхньої спільної праці для придбання ОСОБА_8, позивач не набула право власності на ОСОБА_8 з підстав, встановлених статтею 17 Закону України «Про власність».

Додатково слід зазначити, що позивач не надала суду належних доказів того, що в період з 1999 по 2003 рр., будучи студенткою денного відділення вищого навчального закладу та одночасно працюючи вчителем у школі, вона мала фінансову можливість придбати ОСОБА_8, оскільки загальновідомою і такою, що не підлягає доведенню, є та обставина, що заробітна платі вчителя, починаючи з часів незалежності України не дозволяє придбати особі власне житло.

5.2. Автомобіль було придбано в період шлюбу сторін. В силу положень статті 60 Сімейного кодексу України на нього поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.

Одначе, як встановлено судом, Автомобіль відчужено відповідачем в період шлюбу з позивачем на підставі цивільно-правової угоди, яку остання в судовому порядку не оскаржувала, що формально свідчить про згоду позивача на укладення відповідачем цієї угоди.

Виходячи з тієї обставини, що на час розірвання сторонами шлюбу Автомобіль вже не перебував у спільній сумісній власності сторін – він не підлягає поділу між ними.

5.3. За таких обставин, пред’явлений позов не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 81, 258, 259, 263-265 ЦПК України,

с у д в и р і ш и в:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів від дня його проголошення, через Деснянський районний суд м. Чернігова.

Суддя В. О. Коверзнев