Постанова № 75493175, 25.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5846/18

Номер справи місцевого суду: 495/3751/17

Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю. В.

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області, у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гірняк Л.А.,

Цюри Т.В.,

за участю секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» на ухвалу Білгород-Дністровського районного суду Одеської області від 06 березня 2018 року про зупинення провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання договору дарування недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6,

встановив:

Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «ПІРЕУС БАНК МКБ» звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_6, про визнання договору дарування недійсним.

Відповідач - ОСОБА_4 подав до суду клопотання про зупинення провадження за даною справою до розгляду по суті справи за позовом ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» до ТОВ «ИНТЕРЬЕР» та ОСОБА_7 про стягнення кредитної заборгованості. Заявлене клопотання відповідач мотивував тим, що згідно рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.03.2011 року у ОСОБА_4 є боргові зобов'язання перед ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», які були вже предметом дослідження судових справ.

Ухвалою Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 03.11.2017 року відкрите касаційне провадження у даній справі, справа витребувана із Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та зупинено виконання рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 10.03.2011 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 03.10.2017 року до закінчення касаційного провадження по цій справі. Також заявник вказав, що в разі скасування боргових зобов'язань ОСОБА_4 перед ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», вимоги Позивача будуть порушувати загальний цивільний порядок, у тому числі гарантовані Конституцією України права власника на вільне розпорядження та управління належним йому майном.

Представник позивача ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» - Яковлева А.О. в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, та пояснила, що вважає його необґрунтованим.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2018 року зазначене вище клопотання було задоволено та зупинено провадження у справі.

В апеляційній скарзі ПАТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» ставить питання щодо скасування ухвалиБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2018 року про зупинення провадження у справі, із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.

Однак до суду апеляційної інстанції в зазначений день і час: 17.07.2018 року, на 17.00 год. учасники справи не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час і місце судового засідання (а.с. 184-186).

У зв'язку з цим, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

З цих підстав, та враховуючи, що у відповідності до п.14 ч.1 ст. 353 та ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається без повідомлення учасників справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності її учасників.

При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.ст. 268, 382 ЦПК України, в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Крім того, на вимогу зазначених норм процесуального права, датою ухвалення судового рішення, ухваленого за відсутності осіб, які беруть участь у справі, є дата складення повного судового рішення.

У зв'язку з цим, та на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З цих підстав датою складення цього судового рішення є 25.07.2018 року.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

У відповідності до п. 33 Постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК (редакція статті ЦПК про зупинення провадження на дату Постанови Пленуму ВСУ) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Пов'язаність справ полягає у тому, що рішенням іншого суду, який розглядає справу, встановлено обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення для даної справи. Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у цій справі через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи. Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у клопотанні про зупинення провадження у даній справі, відповідач ОСОБА_4 зазначив, що АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» як на підставу позовних вимог по справі № 495/3751/17 посилається на наявність боргових зобов'язань ОСОБА_4 перед АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ».

Проте, вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки підставою позовних вимог є факт фіктивного відчуження майна. З цих підстав, наявність більшого або меншого розміру боргу ніяким чином не може вплинути на наявність ознак фіктивності договору дарування.

Так, в касаційній скарзі, на яку посилається ОСОБА_4 у своєму клопотанні про зупинення провадження у справі, ОСОБА_4 ставить питання лише про часткове скасування рішення суду та сам просить стягнути з нього на користь АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ» 431 300 грн. Тобто відповідач ОСОБА_4 визнає наявність боргу перед АТ «ПІРЕУС БАНК МКБ», а тому у випадку задоволення скарги ОСОБА_4 в повному обсязі буде лише зменшена сума боргу перед Банком, що також не може вплинути на вирішення спору щодо недійсності договору дарування, укладеного 21 березня 2017 року, згідно якого ОСОБА_4 подарував ОСОБА_5 49/1000 частин житлового будинку, об'єкту житлової нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1

Таким чином, якщо проаналізувати предмети спорів у вказаних цивільних справах, слід дійти висновку, про те, що в них зазначаються різні обставини, які б давали підстави для висновку, що наявність спору у справі про стягнення заборгованості, жодним чином не може вплинути на вирішення спору про визнання недійсним вищевказаного договору дарування.

Так, відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до статті 717 цього Кодексу за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

За змістом частини п'ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов'язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п'ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 9 серпня 2017 р. у справі N 6-2690цс16).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі: об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (Факти), які є предметом судового розгляду.

Визначаючи наявність підстав, передбачених статтею 251 ЦПК України, за яких провадження у справі підлягає обов'язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 6 частини першої цієї статті, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Однак, судом першої інстанції не було враховано, що в іншій цивільній справі, на яку посилається ОСОБА_4, та яка перебуває на розгляді Верховного Суду, не можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у даній цивільній справі, від яких залежить можливість її розгляду.

Тобто розгляд даної цивільної справи об'єктивно можливий до розгляду цивільної справи, яка перебуває на розгляді Верховного Суду.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до положень ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За змістом ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права, положеннями ч. З ст. 2 ЦПК України та ч. 1 ст. 10 ЦПК України визначено, що верховенство права є однією з основним засад цивільного судочинства, якою керується суд при розгляді справ.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Також, необхідно зазначити, що в цивільному судочинстві діє принцип ефективності судового процесу, який направлений на недопущення затягування розгляду справи.

Таким чином, зупинення цієї справи до розгляду іншої, не пов'язаної з цією, справи протирічить пункту 1, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод та є очевидним порушенням права сторони (позивача) на розгляд справи у розумний строк.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги надав суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти оскаржуваної ухвали та доводів апеляційної скарги.

Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку проте, що оскаржувана ухвала суду не відповідає зазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги її повністю спростовують, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу суду про зупинення провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч.1 ст. 379, ст.ст. 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ПІРЕУС БАНК МКБ» задовольнити.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 06 березня 2018 року про зупинення провадження у справі скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк

Т.В. Цюра