Рішення № 75485075, 18.07.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2018 року Чернігів Справа № 825/2134/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.

за участі секретаря Демусенко А.С.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача-1 ОСОБА_2В,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради, Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Деснянської районної у м. Чернігові ради про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (далі – ОСОБА_3І.) звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі – Управління, відповідач-1), Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Деснянської районної у м. Чернігові ради (далі – Комісія, відповідач-2), в якому просить (згідно заяви про уточнення позовних вимог):

- визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо неподання на комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги в березні 2015 року документів для розгляду питання про призначення позивачці субсидії на понаднормову площу житла – 5,93 кв.м з 01.03.2015, а також щодо відмови у перерахунку субсидії з урахуванням загальної площі квартири за письмовим зверненням останньої від 05.04.2018;

- зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити позивачці субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.03.2015 по 01.05.2017 на понаднормову площу житла – 5,93 кв.м та здійснити її перерахунок за цей період з урахуванням загальної площі квартири 54,8 кв.м;

- визнати протиправними дії Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо відмови у розгляді питання та прийнятті рішення про призначення позивачці субсидії з 01.03.2015 по 01.05.2017 на понаднормову площу – 5,93 кв.м за її зверненням від 05.04.2018;

- зобов'язати Комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити позивачці субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг за період з 01.03.2015 по 01.05.2017 на понаднормову площу – 5,93 кв.м.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що в період з січня 2015 року по травень 2017 року відповідачем-1 субсидія надавалась не на всю житлову площу, а лише на площу 48,87 кв.м, що призвело до виникнення заборгованості перед КП "Деснянське". В той же час, позивачка вважає, що на той період вона мала право на отримання субсидії на всю житлову площу, внаслідок чого звернулась до відповідачів із заявами про розгляд питання та перерахунок раніше призначеної субсидії, а останні, на її думку, мали всі підстави розглянути дане питання і здійснити перерахунок субсидії за минулий період з урахуванням площі квартири.

Представник позивачки в судовому засіданні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні позов не визнав, надавши відзив на позовну заяву, та вказав, що субсидія на термін з травня 2015 року була призначена позивачу в межах соціальних норм та нормативів 48,87 кв.м в автоматичному режимі. При цьому, жодних звернень на комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги у цей період щодо призначення субсидії на понаднормову площу житла від ОСОБА_3 до Управління жодного разу не надходило, акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за даний період, на підставі якого приймається рішення щодо призначення (непризначення) субсидії на понаднормову площу не проводилось.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, при цьому надав відзив на позовну заяву, в якому наголосив, що Комісія в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року взагалі не мала повноважень приймати рішення щодо призначення субсидії на понаднормову площу житла.

Представники відповідачів також у своїх відзивах на позов наголосили на тому, що позивачка пропустила строк звернення до суду. Проте, суд зазначені доводи до уваги не прийняв, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Так, суд зазначає, що дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Зазвичай це обставини, що не залежать від волі такої особи. Відповідно, ст.123 КАСУ передбачає наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду. У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. В свою чергу, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, за приписами ст.17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 (ратифіковано Україною 17.07.1997) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В той же час, як зазначив Європейський Суд з прав людини в ухвалі щодо прийнятності заяви від 30.08.2006 (справа "Каменівська проти України"), "право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані". Отже, за практикою Європейського Суду з прав людини право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа "Стаббігс на інші проти Великобританії", справа "Девеер проти Бельгії"). У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03.04.2008, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави". Суд також зауважує, що згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Іліан проти Туреччини”, правило встановлення обмежень доступу до суду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Суд приймає до уваги, що повідомленнями про призначення субсидії за 2013-2014 роки та листом відповідача-1 від 21.09.2012 №03-09/127-35 підтверджується, що позивачці була призначена субсидія на загальну площу квартири. При цьому, безпосередньо до Комісії позивачка з цього приводу не зверталась, всі необхідні документи подавались на комісію відповідачем-1 і рішення приймалось без її участі. При цьому, сторонами також не заперечується, що в 2015 році призначення та перерахунок субсидії здійснювався в автоматичному режимі, а чинне законодавство не передбачало необхідності особистого звернення позивачки до Комісії.

Таким чином, на думку суду, позивачка мала об'єктивні підстави вважати, що субсидія у період з березня 2015 року по травень 2017 року призначена їй на всю площу квартири. Тобто до моменту утворення заборгованості перед КП "Деснянське".

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

05.04.2018 ОСОБА_3 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради та Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Деснянської районної у м. Чернігові ради із проханням призначити їй субсидію з 01.01.2015 на понаднормову площу та прийняти рішення про призначення їй субсидії за період з 2015 року по травень 2017 року на всю площу 54,8 кв.м, оскільки у зв'язку з бездіяльністю відповідачів щодо не призначення позивачці субсидії на всю площу квартири та нездійснення перерахунку субсидії у вказаний період, у неї утворилась заборгованість перед КП "Деснянське".

Так, умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної адресної безготівкової субсидії для відшкодування витрат на оплату управління багатоквартирним будинком, користування житлом або його утримання, послуг з транспортування та розподілу природного газу та комунальних послуг (водо-, тепло-, газопостачання, водовідведення, електроенергія, вивезення побутового сміття та рідких нечистот), а також один раз на рік субсидії готівкою на придбання скрапленого газ;-, твердого та рідкого пічного побутового палива регулюється Положенням про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (далі - Положення) (в редакції, яка діяла на момент звернення позивачки).

Абзацом 4 п.4 Положення, визначається, що в окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії можуть призначатися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення непрацездатним особам, які проживають самі, на понаднормову площу житла за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або комісій, які ними утворюються. Рішення про призначення (не призначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім’ї і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у такому приміщенні, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів. Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили.

Так, Комісія по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги створюється виконавчим комітетом районної у місті ради і йому безпосередньо підпорядковується для вирішення питань, виходячи з конкретних обставин.

Судом встановлено, що рішенням виконавчого комітету Деснянської районної у м. Чернігові ради від 22.05.2017 №105 (яке діяло на момент звернення позивача до комісії) було затверджено Положення про комісію по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги та її склад (з наступними змінами).

Відповідно до п.6 цього Положення Комісія приймає рішення щодо призначення (не призначення) житлової субсидії в окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидію комісією може бути призначено непрацездатним особам, які проживають самі, на понаднормову площу житла на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у такому приміщенні, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів.

Так, 16.04.2018 Комісією було розглянуто заяву ОСОБА_3 та вирішено, що згідно чинного законодавства Комісія не має повноважень повертатись до розгляду вже призначеної державної соціальної допомоги для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг на збільшену площу житла за минулі періоди. Відповідні рішення приймаються на підставі актів обстеження на час звернення заявника (лист №2-20/378 (а.с.9). Вказана думка підтримана відповідачем-2 у відзиві на позов, де Комісія послалась на витяг з протоколу засідання Комісії 13.04.2018 №15 (а.с15).

Також, 16.04.2018 Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради відмовило листом №03-09/8496 позивачці з тих же підстав (а.с.11).

Оскільки, звернення на Комісію та до Управління щодо призначення субсидії на понаднормову площу житла у період з 01.01.2015 по 01.05.2017 від ОСОБА_3 жодного разу не надходило, акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, на підставі якого приймається рішення щодо призначення (не призначення) субсидії на понаднормову площу не проводилось, то Комісія і Управління вирішили відмовити позивачці у призначенні субсидії на понаднормову площу, у результаті чого, ОСОБА_3 звернулась до суду з даним позовом.

Суд не погоджується з такою позицією відповідачів виходячи з наступного.

Відповідно до п.4 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995 №848 (в редакції від 03.02.2012, яка діяла до 01.10.2014) субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо межах норм споживання з урахуванням пільг, які надаються відповідно і: чинного законодавства і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов'язкового відсотка платежу.

В окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для наданню субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії можуть призначатися органам: праці та соціального захисту населення незалежно від розміру загальної площі житла за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі державних адміністрацій та виконавчих органів міських і районних рад або комісій, які ним утворюються. Рішення про призначення (не призначення) субсидій у таки випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, а рішення стосовно призначення (не призначення) субсидій одиноким непрацездатним громадянам, які обслуговуються територіальним центром соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатний громадян, - на підставі клопотання територіального центру. Прийняте рішення про призначення субсидій незалежно від розміру загальної площі житла випадках, коли у житловому приміщенні (будинку) зареєстровані лише непрацездатні особи, які не мають інших доходів, крім доходів від особистого селянського господарства, земельних ділянок, наданих для потреб городництва, сінокосіння випасання худоби, пенсії та інших соціальних виплат, переглядається, зокрема у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у такому приміщенні, їх сімейного стану - працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доході з Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2012 протоколом №41 позивачці була призначена субсидія на всю площу квартири, що підтверджується повідомленнями, наявними в матеріалах справи (а.с.212-214). При цьому, рішення Комісії про призначення субсидії ОСОБА_3 на загальну площу жила, приймалось не на підставі акту обстеження житла, а на підставі клопотання територіального центру, оскільки на той час позивачка знаходилась на його обслуговувані.

01.10.2014 був змінений порядок призначення житлової субсидії (зміни діяли до 18.03.2015). Відповідно до п.4 Положення, у відповідній редакції, субсидії призначаються за наявності різниці між розміром плати за житлово-комунальні послуги, скраплений газ, тверде та рідке пічне побутове паливо у межах соціальної норми житла та соціальних нормативів користування житлово-комунальними послугами з урахуванням пільг, які надаються відповідно до законодавства, і обсягом визначеного Кабінетом Міністрів України обов’язкового відсотка платежу.

Призначення субсидії на понаднормову площу житла Положенням в даній редакції не передбачено. Тобто Комісію, було позбавлено права приймати рішення про надання субсидії на збільшену понад норму площу житла.

Проте, суд зауважує, що зміна порядку призначення житлової субсидії та позбавлення Комісії права приймати рішення про надання субсидії на збільшену понад норму площу житла, не спростовує факту наявності у позивачки права на її отримання, оскільки протилежне є звуженням змісту та обсягу вже існуючих прав.

Право позивачки на отримання субсидії на збільшену понад норму площу житла в тому числі, було предметом розгляду у Деснянському районному суді м. Чернігова, який у своїй постанові від 25.10.2017 вказав, що позивачка як одинока особа та інвалід 1 групи має право на компенсацію частини житлово-комунальних послуг, які перевищують соціальні нормативи, за рахунок місцевого бюджету м. Чернігова (а.с.194-197). Крім того, вказану субсидію вона отримувала і раніше, починаючи з 2012 року.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2014 №409 "Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування" (далі Постанова №409) громадянам, які відповідно до законодавства мають субсидію на оплату житлово-комунальних послуг, з 1 жовтня 2014 року встановлені соціальні нормативи користування житлово-комунальними послугами, а саме: для оплати користування житлом/утримання житла - 13,65 кв. метра загальної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство; для централізованого та індивідуального опалення (теплопостачання) незалежно від джерела та виду енергії - 13,65 кв. метра опалюваної площі на одну особу та додатково 35,22 кв. метра на домогосподарство; для користування послугами з централізованого постачання холодної води - 4 куб. метра на одну особу на місяць за відсутності централізованого постачання гарячої води; для користування послугами з централізованого водовідведення - 4 куб. метра на одну особу на місяць; для користування послугами з газопостачання: за наявності газової плити та газового водонагрівача - 18 куб.м на одну особу на місяць (з 05.2015 р. 10,5 куб.м, з 06.2015 р. 9 куб.м, з 04.2016 р. 14 куб.м, з 08.2017 р. 12,5 куб.м, з 09.2017 р. 10,5 куб.м); для користування послугами з електропостачання - 90 кВтт на місяць на сім’ю (домогосподарство) з однієї особи (з 01.01.2018 70 кВт.г).

Враховуючи наведене, з метою отримання субсидії, на підставі доручення від 23.10.2014, виданого соціальному робітнику на представлення інтересів ОСОБА_3 у відділі соціальних допомог та субсидій - 22.10.2014 було складено заяву від імені ОСОБА_3 до Управління про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг щодо призначення житлової субсидії №03-12/2093 з жовтня 2014 року.

Відповідно до поданої заяви, їй була призначена субсидія на період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року включно в межах соціальних норм та нормативів на 48,87 кв.м.

В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2015 №106 внесені зміни до Положення, а саме, особам, які отримували житлову субсидію протягом 2014-2015 року, субсидія на наступний період призначається на підставі раніше поданих документів. Також, п.4 цієї постанови 01.05.2015 після абзацу першого доповнено новим абзацом такого змісту: "в окремих випадках за рахунок коштів, передбачених для надання субсидій, виходячи з конкретних обставин субсидії можуть призначатися структурними підрозділами з питань соціального захисту населення непрацездатним особам, які проживають самі, на понаднормову площу житла за рішеннями районних, районних у містах Києві і Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або комісій, які ними утворюються. Рішення про призначення (непризначення) субсидій у таких випадках приймається на підставі акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї і переглядається у разі зміни складу осіб, зареєстрованих у такому приміщенні, працевлаштування таких осіб або виникнення в них інших джерел доходів. Положення про комісії затверджують органи, які їх утворили".

Тобто, Комісії повернуто повноваження щодо призначення субсидії на понаднормову площу житла. При цьому, розрахунок розміру субсидії на наступний період з травня 2015 року по квітень 2017 року проведено ОСОБА_3 в автоматичному режимі, на підставі її заяви від 22.10.2014.

Суд звертає увагу, що заяву ОСОБА_3 від 22.10.2014 було подано соціальним працівником, який станом на момент подання заяви не мав на те законних повноважень, оскільки доручення на його ім'я було видане на наступний день після звернення.

При цьому, слід звернути увагу, що виходячи із тлумачення в діловій українській мові поняття "доручення", доручення - це документ, за яким приватна чи посадова особа, організація передає права (повноваження) іншій особі чи організації здійснювати від її імені зафіксовані в дорученні дії. Тобто – це договір, за яким одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. В свою чергу, у розумінні чинного законодавства, відповідно ст.1000 розділу 68 Цивільного кодексу України з договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного.

Відтак, на переконання суду, призначення позивачці субсидії на 2014-2015 рік відбулось на підставі документів, поданих особою, яка не мала на це повноважень. Відповідно, призначення субсидії в автоматичному режимі повинно було відбуватися на підставі раніше поданих документів, тобто документів, на підставі яких позивачка отримувала субсидію до жовтня 2014 року.

Зазначена обставина, відповідачем-1 на розгляді письмового звернення позивачки від 05.04.2018 не досліджувалась та до уваги не приймалась. При цьому, наявність у неї права на отримання субсидії на понаднормову площу відповідачами не спростована, пропозицій позивачці щодо подання звернення до Комісії у період з 2015 року по травень 2017 року з метою проведення обстеження матеріально-побутових умов також не надходило.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 та ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведені вище висновки, суд вважає, що відповідачі розглядаючи спірне питання, прийняли рішення щодо відмови у наданні позивачці субсидії на понаднормову площу житла необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з порушенням принципу добросовісності та розсудливості і без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), звузивши зміст та обсяг беззаперечних прав позивача на отримання пільг, внаслідок чого за позивачкою утворилась заборгованість зі сплати комунальних послуг. Відповідно посилання представник відповідача-1 на те, що субсидія на термін з травня 2015 року була призначена позивачу в межах соціальних норм та нормативів 48,87 кв.м в автоматичному режимі є неспроможним.

Так, в силу ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

В даному випадку, припинення нарахування заявниці державними органами субсидії на понаднормову площу після внесення у 2014 році змін до законодавчих актів, зокрема порядку пизначення субсидії, є втручанням у право заявниці на мирне володіння майном внаслідок внесення змін до законодавства, шляхом зміни процедури та звуження обсягу існуючих прав. Такого висновку суд дійшов за відсутності доказів того, що ці зміни внесені не у відповідності до законної процедури та за відсутності будь-яких доказів того, що вони не були доступними та передбачуваними.

У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд зазначив, що ст.1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов'язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, ст.1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію ст.1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом ст. 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

При цьому, суд також вказує, що внесення змін до порядку призначення субсидії очевидно було обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава. За відсутності будь-яких доказів щодо протилежного та визнаючи, що держава має широке поле свободи розсуду щодо досягнення балансу між правами, що є предметом спору, та економічною політикою відповідач не вважав, що таке зменшення було непропорційним переслідуваній легітимній меті або що воно поклало надмірний тягар на заявницю.

Принцип збалансованості інтересів людини з інтересами суспільства сформульовано й у практиці Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Сорінг проти Сполученого Королівства" («Soering v. United Kingdom») Суд зазначив, що Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) спрямована на пошук справедливого співвідношення між потребами, пов'язаними з інтересами суспільства в цілому, і вимогами захисту основних прав людини.

У рішенні від 17.10.1986 у справі "Ріс проти Сполученого Королівства" («Rees v. United Kingdom») Європейський суд з прав людини зазначив, що, з'ясовуючи, чи існує позитивне зобов'язання стосовно людини, належить врахувати справедливий баланс, який має бути встановлений між інтересами всього суспільства й інтересами окремої людини.

В даному випадку, враховуючи, що Комісія в період з жовтня 2014 року по квітень 2015 року не мала повноважень приймати рішення щодо призначення субсидії на понаднормову площу житла, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_3, суд визнає необхідним задовольнити позов частково, шляхом визнання протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо не розгляду питання про призначення субсидії на понаднормову площу житла (5,93 кв.м.) за письмовим зверненням ОСОБА_3 від 05.04.2018. При цьому, враховуючи встановлені судом обставини, право позивачки на отримання субсидії на понаднормову площу житла підлягає відновленню шляхом зобов'язання Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити ОСОБА_3 субсидію за період з 01.03.2015 по 01.05.2017 на понаднормову площу 5,93 кв.м. та провести перерахунок субсидії за період з 01.03.2015 по 01.05.2017 з урахуванням загальної площі 54,8 кв.м.

Керуючись ст. ст.139, 227, 229, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 14027 і.н. НОМЕР_1) до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради (вул. Шевченка,44 м. Чернігів 14027 код ЄДРПОУ 03196191), Комісії по призначенню усіх видів державної соціальної допомоги Деснянської районної у м. Чернігові ради (пр. Перемоги,141, м. Чернігів 14013) про визнання протиправною бездіяльність, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради щодо не розгляду питання про призначення субсидії на понаднормову площу житла (5,93 кв.м.) за письмовим зверненням ОСОБА_3 від 05.04.2018.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові ради призначити ОСОБА_3 субсидію за період з 01.03.2015 по 01.05.2017 на понаднормову площу 5,93 кв.м. та провести перерахунок субсидії за період з 01.03.2015 по 01.05.2017 з урахуванням загальної площі 54,8 кв.м,

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складено 24 липня 2018 року.

Суддя Л.О. Житняк