Ухвала суду № 7547527, 16.11.2009, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2009 року №1007/09/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді

суддів

при секретарі судового засідання Старунського Д.М.,

Олендера І.Я., Заверухи О.Б.,

Федуніву Б.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі за адміністративним позовом Відкритого акціонерного товариства «Нафтохімік Прикарпаття» до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» 31.01.2008 року звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області в якому просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000032301/0, № 0000042301/0 від 21.01.2008 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року позов задоволено повністю. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №0000032301/0 від 21.01.2008 року яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість в сумі 10557 761,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1175 863,50 гривень. Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області №0000042301/0 від 21.01.2008 року яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 13090 258,50 гривень.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» відмовити.

В своїй апеляційній скарзі ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської обл., покликаючись на неповне зясування обставин, які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити (а.с.139-142).

Апелянт вказує, що однією із обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.

З системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» випливає прямий взаємозвязок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно повязані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

За змістом вказаного Закону право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару.

Наведені факти свідчать про те, що до бюджету податок на додану вартість підприємствами-постачальниками не сплачувався, а звідси податкові накладні виписувалися всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість».

Оскільки законом передбачено, що право платника податку на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобовязання по сплаті ПДВ в ціні товару; постачальниками ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» були підприємства, якими суми податку на додану вартість не були сплачені до бюджету, тому податкові повідомлення-рішення винесенні правомірно.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання апеляційних скарг та заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Надвірнянському районі Івано-Франківської обл. проведено невиїзні документальні перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за грудень 2006 року, січень та червень 2007 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції. За наслідками перевірки був складений Акт №49/23-00152230 від 18.01.2008 року. (а.с.8-22).

На підставі Акту перевірки ДПІ в Надвірнянському районі Івано-Франківської області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000032301/0 від 21.01.2008 року, яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року, січень та червень 2007 року в сумі 10557761,00 грн., в тому числі, за грудень 2006 року в сумі 3838324,00 грн., за січень 2007 року в сумі 4367710,00 грн., за червень 2007 року 2351727,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1175863.50 грн., а також було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000042301 /0 від 21.01.2008 року, яким ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 13090258,50 грн., в тому числі за основним платежем в сумі 8726839,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4363419,50 грн.(а.с.23-24).

Із змісту складеного Акта перевірки №49/23-00152230 від 18.01.2008 року слідує, що позивач неправомірно завищив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2006 року, січень та червень 2007 року в сумі 10557761,00 грн., в тому числі, за грудень 2006 року в сумі 3838324,00 грн., за січень 2007 року в сумі 4367710,00 грн., за червень 2007 року 2351727,00 грн. та занизив податкове зобовязання за грудень 2006 року на суму 8726839,00 грн., а у відповідності до п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» у ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» відсутні підстави для отримання бюджетного відшкодування. Розбіжності між даними ДПІ та даними платника виникли в результаті того, що згідно Акту перевірки №49/23-00152230 від 18.01.2008 року «Про результати невиїзної документальної перевірки правильності визначення сум податку на додану вартість, задекларованих до відшкодування, ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» за грудень 2006 року, січень та червень 2007 року з врахуванням матеріалів зустрічних перевірок постачальників по ланцюгу до виробника продукції», встановлено, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» податковий кредит сформований з порушенням п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997.

Так, з вищевказаного Акту вбачається, що ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» було неправомірно включено до складу податкового кредиту за грудень 2006 року податок на додану вартість в сумі 19284600,00 грн. при придбанні у ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» нафтопродуктів, оскільки, ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» було посередником реалізованих нафтопродуктів, які були придбані останнім у ПП «Детера» і провести перевірку, якого немає можливості, в зв'язку з непредставленням документів. В акті перевірки також зазначено, що, оскільки ПП.«Детера» не сплатило до бюджету податок на додану вартість, то ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» не мало права на включення до складу податкового кредиту за грудень 2006 року податку на додану вартість в сумі 19284600,00 грн. згідно податкової накладної №0914-0000000001 від 14.09.2006 року, яка виписана ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» та відповідно не мало права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в сумі 10557761,00 грн., в тому числі, за грудень 2006 року в сумі 3838324,00 грн., за січень 2007 року в сумі 4367710,00 грн. та за червень 2007 року в сумі 2351727,00 грн. Заперечень щодо відповідності вказаної податкової накладної вимогам пп.7.2.1. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у відповідача не було.

Позиція податкового органу обґрунтована тим, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» не є виробником товарів, які були ним реалізовані на виконання договору № П-94/2006 від 20.04.2006 року ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». В свою чергу, постачальником продукції для ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» є ПП «Детера», місцезнаходження якого не можливо встановити. Тому податковий орган прийшов до висновку про те, що ПП «Детера», виступаючи виробником реалізованих товарів, не сплатило відповідну суму податку на додану вартість до бюджету, яку отримано в ціні реалізованого ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» товару.

Оскільки ПП «Детера» не було здійснено надмірної сплати ПДВ до бюджету, то позивач не мав права на його відшкодування, як це випливає з п.1.3 ст.1; п.1.8. ст.1; пп.7.4.1 п.7.4. ст.7; пп.7.2.3 п.7.2. ст.7; пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про помилковість вищевказаного твердження відповідача

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

В пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до абзацу першого пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбання товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 цього ж Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено та не заперечується представниками відповідача, що виконання укладеного між ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» та ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» договору поставки нафтопродуктів №П-94/2006 від 20.04.2006 року та додаткової угоди №0914-0000000001 від 14.09.2006 року, ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» (Постачальник) передав, а «Нафтохімік Прикарпаття» (Покупець) прийняв протягом вересня 2006 року нафтопродукти на загальну суму 19284600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Рейнбоу ЛТД» було виписано податкову накладну №0914-0000000001 від 14.09.2006 року, яка підтверджує факт придбання «Нафтохімік Прикарпаття» нафтопродуктів та на підставі, якої позивач відповідно до] пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включив до складу податкового кредиту за грудень 2006 року податок на додану вартість в сумі 1982460 грн.(а.с.25).

В пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зазначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається всім особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Аналізуючи вищевикладені обставини та норми чинного законодавства, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що позивач на підставі п.7.5.1. Закону України «Про податок на додану вартість» правомірно відніс до податкового кредиту відповідну суму податку після отримання податкових накладних від ТзОВ «Рейнбоу ЛТД», які засвідчують факт придбання платником податку товарів.

Представлені позивачем податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає встановленому чинним законодавством.

Сама ж по собі несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підтвердженням сплати податку на додану вартість позивачем (покупцем) продавцям в ціні товару є платіжні доручення, надані позивачем, а тому його розмір підлягає відшкодуванню з бюджету.

Окрім цього, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що сама по собі несплата податку продавцем (в тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Відповідачем не спростовано доводів позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій, він обґрунтовано відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість, які не визнала податкова інспекція; продавці були внесені до Єдиного державного реєстру, а також мали свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість.

За таких обставин покупець не може нести відповідальності за несплату податків продавцями, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Таким чином, матеріалами справи та нормами чинного податкового законодавства підтверджена правомірність включення ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття», яке сплатило вартість придбаної продукції, в тому числі суму ПДВ, отримало належно оформлені податкові накладні, сум до податкового кредиту та заявлення суми бюджетного відшкодування, визначені у податкових деклараціях з ПДВ за вищевказані періоди.

Колегія суддів, з огляду на викладене, вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарга не спростовують висновків суду і задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Надвірнянському районі Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року у справі №2а-552/08 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський Судді І.Я. Олендер

О.Б. Заверуха

Ухвала у повному обсязі складена 20.11.2009 року.