Ухвала суду № 75448110, 23.07.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

_____________

Справа №753/17432/16-ц

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/6062/2018

У Х В А Л А

23 липня 2018 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва Рейнарт І.М., розглянувши клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року (суддя Коренюк А.М.) у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк»», третя особа: ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим,

встановив:

рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року первісний позов задоволено частково, зустрічний позов задоволено повністю.

13 червня 2018р. ОСОБА_2 направила до суду апеляційну скаргу на вказане рішення суду, яку ухвалою судді Апеляційного суду міста Києва від 27 червня 2018 року було залишено без руху та надано строк в п'ять з дня вручення копії ухвали для оплати судового збору.

Копія ухвали судді була отримана ОСОБА_2 10 липня 2018р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (с.с.109 том 3).

16 липня 2018р. ОСОБА_2 направила до апеляційного суду заяву про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на відсутність грошових коштів на оплату судового збору.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов:

- якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік;

- або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена;

- або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

До клопотання про відстрочку сплати судового збору відповідачем надана копія сторінки трудової книжки, на якій розташований запис про звільнення 20 листопада 2013р. за власним бажанням.

Вважаю, що вказаний документ не є належним доказом майнового стану відповідача,

- 2 -

так як з наданої копії не вбачається, що вона зроблена з трудової книжки відповідача ОСОБА_2, і належним чином не завірена.

Крім того, вказаний документ не може підтверджувати майновий стан відповідача ОСОБА_2 та не підтверджує розмір її річного доходу за попередній рік, тому підстав для відстрочки сплати судового збору не вбачаю.

Також відповідач вважає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд повинен забезпечити їй право на апеляційне оскарження рішення суду.

Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.

Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.

У справі Трух проти України (2003р.) Європейський суд дав оцінку застосуванню процесуальних обмежень у вигляді обов'язку сплатити мито, надати копії документів у певній кількості та направити звернення до конкретного суду. Європейський суд не виявив жодних підстав вважати, що застосування згаданих процесуальних обмежень у цій конкретній справі було свавільним чи невиправданим. Відповідно, скарга заявника про відсутність доступу до суду була відхилена як необґрунтована.

Отже, вимога про оплату судового збору не є перепоною для звернення до суду та не порушує гарантованого права сторони на судовий захист, а направлена на відшкодування витрат, які несе держава, для забезпечення здійснення правосуддя.

Статтею 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

За таких обставин, встановлення діючим законодавством права на апеляційний перегляд справи, не може бути підставою для невиконання особою, яка бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження судового рішення, норм законодавства, які визначають дотримання певних умов для здійснення такого права, зокрема, сплату судового збору, що передбачено Законом України «Про судовий збір», або надання належних документів, які б підтвердили право на відстрочку сплати судового збору.

Враховуючи, що ОСОБА_2 не надано належних документів у підтвердження її майнового стану, клопотання про відстрочення сплати судового збору задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 8 Закону України «Про судовий збір», статтями 127, 357 ЦПК України, суддя

ухвалив:

у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 16 травня 2018 року відмовити.

Продовжити ОСОБА_2 строк для надання документів про оплату судового збору за подання апеляційної скарги до трьох днів з дня вручення копії даної ухвали.

У разі невиконання ухвали, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута відповідачу.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя