Ухвала суду № 75443381, 23.07.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3254/16-к

Провадження №1-кп/645/407/18

УХ В А Л А

іменем України

23 липня 2018 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі: головуючого - судді Бондарєвої І.В., при секретарі - Проневич Д.О., за участю прокурора - Джевага О.В., Вакула Д.О., Заярного С.Л., захисника - Смородського О.Г., представника потерпілого ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинуваченого - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1, ч. 2 ст. 361 КК України,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Фрунзенського районного суду м.Харкова знаходиться вказана кримінальна справа.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м.Харкова від 22.06.2018 р. відносно ОСОБА_4 продовжено запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк до 20.08.2018 р.

У зв'язку з неможливістю закінчення судового розгляду до вказаного строку, прокурор Джевага О.В. заявив про доцільність продовження запобіжного заходу, обраного відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які слугували підставою для його обрання під час досудового розслідування та у зв'язку з неможливістю закінчення судового розгляду справи до вказаного строку.

Захисник Смородський О.Г. та обвинувачений заперечував проти продовження вказаного запобіжного заходу, просили про обрання більш м'якого запобіжного заходу у виді домашнього арешту.

Вислухавши думку всіх учасників кримінального провадження, вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст. 177 КПК України.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії», автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а з даних матеріалів кримінального провадження, які свідчать про наявність достатніх підстав вважати обґрунтованими посилання прокурора на наявність ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.

Аналізуючи дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні кількох

кримінальних правопорушень, й не має належних гарантій та підтверджень соціальних зв'язків, які б переважали наявні ризики його ухилення від суду, вчинення іншого кримінального правопорушення, вчинення тиску на потерпілого та свідків, які не були допитані судом, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилався прокурор, наразі не зменшились, що унеможливлює застосування до обвинуваченого більш м'якого заходу забезпечення кримінального провадження, ніж тримання під вартою.

Обраний відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діянь, що інкримінуються обвинуваченому, даним про його особу та запобігає можливості перешкоджати інтересам правосуддя.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, для застосування відносно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 177, 183, 331, 484-496 КПК України , суд -

П о с т а н о в и в:

У задоволенні клопотання захисника та обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, до 20.09.2018 р.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддя: