Рішення № 75439359, 12.07.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/2031/18

Провадження № 2/522/5185/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Загороднюка В.І.

при секретарі Смоковій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області, Публічного акціонерного товариства „Універсал Банк" про скасування постанови про арешт майна та звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просить скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-11/178/28536345 від 17.10.2011 року державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1.

При цьому позивач посилається на те, що з державного реєстру прав на нерухоме майно йому стало відомо про арешт належного йому майна, а саме що державним виконавцем Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 17.10.2011 року було прийнято Постанову В-11/178/28536345 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою: накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1 - 1/5 частину квартири АДРЕСА_1; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1

Згідно листа з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси №09.1-28536345/В-11 від 26.01.2018 року оскаржувана Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження була прийнята державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа №2-9807/10 виданого 14.03.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк».

У відповідності до зазначеного листа виконавче провадження, в рамках якого було прийнято постанову про накладення арешту та заборону на його відчуження, завершено ще в 2011 році, виконавчий лист суду повторно до відділу ДВС не надходив. Вищевказане виконавче провадження було знищено у 2015 році за закінченням строку зберігання.

З моменту завершення виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал банк» минуло шість років, а отже строк на повернення виконавчого листа для виконання сплинув, а відповідно арешт майна належного йому є безпідставним.

Оскаржуваною постановою державного виконавця порушено його права щодо розпорядження майном належним йому на праві власності, або яке буде належати йому на праві власності в майбутньому.

В судове засідання представник позивача не з'явився, надав суду заяву про те, що позов підтримує та просить розглянути справу за його відсутністю та за відсутністю позивача.

Представники відповідачів в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи судом повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.

Тому згідно ст.280 ЦПК України суд вважає за можливе, зі згоди позивача, розглянути позов за відсутністю відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 112334544 від 31.01.2018 року державним виконавцем Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції 17.10.2011 року було прийнято Постанову В-11/178/28536345 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою: накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_1, а саме 1/5 частину квартири АДРЕСА_1; заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить ОСОБА_1

(а.с.5-7)

Згідно листа з Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси №09.1-28536345/В-11 від 26.01.2018 року оскаржувана Постанова про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження була прийнята державним виконавцем в ході примусового виконання виконавчого листа №2-9807/10 виданого 14.03.2011 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» коштів.

Вимоги виконавчого документа боржником не виконано. Виконавче провадження завершено у 2011 році та знищено у 2015 році за закінченням строку зберігання.

(а.с. 8)

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження" у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Оскільки жодних виконавчих документів про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 в Другому Приморському відділі державної виконавчої служби м.Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області на примусовому виконанні не знаходиться, тому суд вважає, що накладення арешту на майно позивача, що накладено на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-11/178/28536345 від 17.10.2011 року, порушує його право власності.

Таким чином, слід скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-11/178/28536345 від 17.10.2011 року державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 321, 391 ЦК України, ст. 40 Закону України „Про виконавче провадження", ст.ст. 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати Постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження В-11/178/28536345 від 17.10.2011 року державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та зняти арешт з майна, яке належить ОСОБА_1.

Заочне рішення суду може бути переглянуте за заявою відповідача, який не приймав участі при розгляді справи, поданої протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Приморський районний суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: В.І.Загороднюк

12 липня 2018 року