Постанова № 75434304, 18.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/529/2018(м)

223/563/17

Головуючий в 1 інстанції Дочинець С.І.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 48

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Лопатіної М.Ю.

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.

за участю секретаря Сидельнікової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, на ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області від 14 червня 2018 року про забезпечення позову,-

В С Т А Н О В И В :

В серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що вони з ОСОБА_2 з 11 жовтня 2003 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними було придбане майно, яке складається з автомобілів марки ВАЗ 21099, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, марки ЗИЛ - ММЗ 45021 СПГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, 1997 року випуску, марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 2006 року випуску. Тривалий час вони з чоловіком шлюбні відносини не підтримують і тому, з огляду на те, що домовленості про поділ даного майна між ними не досягнуто, просила визнати об'єктами спільної сумісної власності її та її чоловіка зазначені автомобілі та розподілити їх виділивши їй у власність автомобіль марки ЗИЛ - ММЗ 45021 СПГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, 1997 року випуску та марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 2006 року випуску, а відповідачу виділити у власність автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску. Крім того просила витребувати у відповідача оригінали правовстановлюючих документів на зазначені транспортні засоби, документи про їх вартість, довіреності на право користування транспортними засобами та свідоцтва про їх реєстрацію.

В свою чергу у квітні 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов, в якому зазначав, що вони з ОСОБА_1 з 11 жовтня 2003 року перебувають в зареєстрованому шлюбі, під час якого ними були придбані квартира АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат та має загальну площу 64,3 кв.м., в тому числі жилу площу 41,0 кв.м., вартістю 358 852,00 грн., меблі та побутова техніка, загальною вартістю 22 959,00 грн., вантажний автомобіль ЗИЛ - ММЗ, модель 45021 вантажний самоскид, синього кольору, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4, вартістю 26 092,50 грн., вантажний автомобіль DAF, модель XF 95.380, вантажний самоскид, червоного кольору 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_5, вартістю 368 990,97 грн. Просив поділити зазначене майно між ним і позивачем та виділити у власність ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1, яка складається з трьох кімнат та має загальну площу 64,3 кв.м., в тому числі жилу площу 41,0 кв.м., вартістю 358 852,00 грн., меблі та побутову техніку, загальною вартістю 22 959,00 грн, всього на суму 381 811,00 грн., а йому виділити у власність вантажний автомобіль ЗИЛ - ММЗ модель 45021 вантажний самоскид, синього кольору, 1997 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2, номер шасі НОМЕР_4, вартістю 26 092,50 грн., вантажний автомобіль DAF, модель XF 95.380, вантажний самоскид, червоного кольору 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3, номер шасі НОМЕР_5, вартістю 368 990,97 грн. усього на суму 395 083,47 грн. Крім того, просив стягнути з нього на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію різниці вартості майна у сумі 6 636,24 грн.

14 червня 2018 року ОСОБА_1 подала позовну заяву про збільшення розміру позовних вимог, в якій посилалась на те, що під час шлюбу з відповідачем, крім зазначених нею раніш автомобілів, ними були придбані квартира АДРЕСА_2, жилий будинок № 35 по проспекту Івана Богуна в місті Донецьку, побутова техніка та меблі на загальну суму 22 959,00 грн. Також, ними було набуте право власності на грошові кошти у сумі 10 000 доларів США, що еквівалентно 261 100 грн. Просила визнати дане майно об'єктами спільної сумісної власності її та її чоловіка та розподілити його, виділивши їй у власність автомобіль марки DAF, реєстраційний номерний знак НОМЕР_3, 2006 року випуску, ? частину квартири № 7, що розташована у будинку № 65 по вул. Косарєва в місті Донецьку, грошові кошти у сумі 5000 доларів США, що еквівалентно 130 550 грн, а відповідачу виділити у власність автомобіль марки ВАЗ 21099, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1, 2005 року випуску, марки ЗИЛ - ММЗ 45021 СПГ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_2, 1997 року випуску, ? частину квартири № 7, що розташована у будинку № 65 по вул. Косарєва в місті Донецьку, грошові кошти у сумі 5000 доларів США, що еквівалентно 130 550 грн., побутову техніку та меблі на загальну суму 22 959,00 грн. Крім того просила витребувати у відповідача оригінали правовстановлюючих документів на транспортні засоби, що придбані під час шлюбу та стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошову компенсацію різниці вартості майна у сумі 130 550,00 грн.

01 червня 2018 року позивач подала до суду заяву про забезпечення своїх позовних вимог шляхом витребування у відповідача оригіналів правовстановлюючих документів на спірні автомобілі марки ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1; марки ЗИЛ з державним реєстраційним номером НОМЕР_2; марки DAF з державним реєстраційним номером НОМЕР_3 та документи про вартість придбаних транспортних засобів, довіреності на право користування транспортними засобами, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів. Крім того, просила витребувати у відповідача оригінали правовстановлюючих документів на квартиру АДРЕСА_3 та жилий будинок №45 по вулиці Івана Богуна в місті Донецьку, які також є предметами спору. Також просила накласти арешт на зазначені транспортні засоби та нерухоме майно, заборонити ОСОБА_2 використання і продаж арештованого майна, накласти арешт на всі грошові кошти, що належать ОСОБА_2 особисто і знаходяться на всіх розрахункових рахунках в банківських установах або підлягають поверненню, передачі чи сплаті ОСОБА_2 іншими особами.

Ухвалою Вугледарського міського суду Донецької області від 14 червня 2018 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на автомобіль ЗИЛ з державним реєстраційним номером НОМЕР_2; автомобіль DAF з державним реєстраційний номером НОМЕР_3; квартиру АДРЕСА_4, що належать на праві власності ОСОБА_2

Накладено арешт на автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4.

Заборонено ОСОБА_2 продаж арештованого майна.

З такою ухвалою суду не погодився відповідач ОСОБА_2 та через свого представника ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу суду скасувати та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, просив постановити окрему ухвалу стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 163 КК України та надіслати її прокурору для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції незаконно долучив до матеріалів справи диск із записом телефонної розмови, на підставі якого задовольнив заяву про забезпечення позову, хоча в судовому засіданні представник відповідача наполягав на невідповідності наданого позивачем електронного доказу, оскільки він є копією, а не оригіналом. Також, особа, яка подала апеляційну скаргу зазначила, що суд першої інстанції необґрунтовано наклав арешт на автомобіль, що належить ОСОБА_4, який не є стороною у справі і право власності якого на зазначений транспортний засіб не оспорюється сторонами. Крім того, вважає, що оскільки клопотання позивача про забезпечення позову не містить пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, а також за його подання не сплачений судовий збір, дане клопотання підлягає поверненню заявнику.

Сторони у судове засіданні апеляційного суду не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомленні належним чином, згідно поданих заяв просили розглянути справу у їх відсутність.

Відповідно до частини 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Так, згідно з п.2.ч.1.ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

У відповідності до п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку щодо її обґрунтованості в частині накладення арешту на спірні автомобілі та нерухоме майно та вважав, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

При цьому місцевий суд виходив з доцільності накладення арешту і на спірний автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, оскільки відповідач має довіреність на право розпорядження цим автомобілем та поширеною є практика відчуження автомобілів на підставі довіреності.

Також суд вважав, що є підстави для заборони ОСОБА_2 продажу усього арештованого майна, в тому числі і автомобіля, який належить ОСОБА_4

З такими висновками суду першої інстанції погодитись в повній мірі не можна з огляду на наступне.

Так, згідно до ч.ч.1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його, тощо. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Також, як роз'яснено в п.3. постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Накладаючи арешт на автомобіль ЗИЛ з державним реєстраційним номером НОМЕР_2, автомобіль DAF з державним реєстраційний номером НОМЕР_3, квартиру АДРЕСА_4, що належать на праві власності відповідачу ОСОБА_2 та забороняючи йому продаж цього майна, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позову ОСОБА_1 зазначеним способом, оскільки між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду. При чому суд з'ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просила застосувати позивач, позовним вимогам. Крім того, місцевий суд врахував те, що зазначені спірні автомобілі знаходяться в користуванні відповідача та право власності на них зареєстроване на його ім'я.

Разом з тим, забезпечуючи позов шляхом накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4, місцевий суд не звернув уваги на те, що згідно норм процесуального права, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачеві або підлягає передачі останньому.

З матеріалів справи вбачається, що автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1 належить на праві власності ОСОБА_4, дані, які свідчать про те, що цей транспортний засіб підлягає передачі відповідачеві у справі відсутні, зокрема про це не свідчить і довіреність від 24 липня 2016 року, яка видана ОСОБА_4 ОСОБА_2 на право розпорядження автомобілем. Крім того, суд не звернув уваги на те, що власник даного автомобілю не залучений до участі у справі в якості співвідповідача.

Отже, місцевий суд, в порушення норм процесуального права, ухвалив помилкове судове рішення про накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та заборону відповідачу продажу даного автомобілю.

Доводи відповідача про те, що суд безпідставно долучив до матеріалів справи копію електронного доказу (диск із записом телефонної розмови), який ставив під сумнів представник відповідача, наполягаючи на витребуванні його оригіналу, не впливають на висновки суду.

Є неспроможним твердження особи, яка подає апеляційну скаргу, що заява ОСОБА_1 підлягала поверненню з огляду на несплату судового збору, оскільки це спростовується долученим до матеріалів справи платіжним документом (а.с.2).

Також не є підставою для скасування або зміни оскарженого судового рішення те, що у заяві про забезпечення позову не міститься пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення, оскільки за приписами цивільного процесуального законодавства клопотання про зустрічне забезпечення може бути подане і після застосування судом заходів забезпечення позову.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, а оскаржена ухвала суду, через порушення судом першої інстанції норм процесуального права - скасуванню в частині накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та заборони ОСОБА_2 продажу даного майна.

На час розгляду даної справи апеляційний суд вважає передчасним вирішення питання про постановлення окремої ухвали стосовно порушення законодавства, яке містить ознаки кримінального правопорушення передбаченого ст. 163 КК України, оскільки це питання вимагає повного та всебічного з'ясування за участю учасників справи, які в судове засіданні не з'явились.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє ОСОБА_3, задовольнити частково.

Ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області від 14 червня 2018 року в частині накладення арешту на автомобіль ВАЗ 21099 з державним реєстраційним номером НОМЕР_1, який належить на праві власності ОСОБА_4 та заборони ОСОБА_2 продаж даного транспортного засобу скасувати та відмовити ОСОБА_1 в задоволення її заяви про забезпечення позову в цій частині.

В решті ухвалу Вугледарського міського суду Донецької області від 14 червня 2018 року залишити без змін.

Повний текст судового рішення складено 20 липня 2018 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Судді: