Постанова № 75434038, 19.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 234/17797/16-ц Номер провадження 22-ц/775/998/2018

Категорія 27 Доповідач Санікова О.С.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2018 року м. Бахмут

Апляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О.С.

суддів: Мальованого Ю.М., Канурної О.Д.

за участю секретаря Кіпрік Х.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №234/17797/16-ц

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2018 року,

(суддя - Фоміна Ю.В., рішення ухвалене 23 березня 2018 року у м. Краматорську Донецької області, повний текст рішення виготовлений 30.03.2018 року),

в с т а н о в и в :

24 листопада 2016 року ПАТ «Укрсоцбанк» звернулось до суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором кредиту, посилаючись, з урахуванням уточнених позовних вимог, на те, що 19 червня 2008 року між ОСОБА_1 та Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» був укладений договір кредиту №380і/2008 з цільовим призначенням. Згідно п.1.2 договору кредиту банк надав, а позичальник отримав грошові кошти в сумі 25500,00 доларів США. Відповідач згідно умов кредитного договору зобов'язався прийняти, належним чином використати та повертати позивачу вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплачувати відповідну платню за користування кредитом в порядку та на умовах кредитного договору. Так, погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватися відповідачем щомісячно, не пізніше 15 числа кожного місяця, на рахунок позивача згідно порядку погашення кредиту та сплати відсотків. В зв'язку з тим, що відповідач не дотримувався оплати, зазначеної в умовах кредитного договору, Краматорським міським судом Донецької області було прийнято рішення про стягнення з відповідача боргу за кредитом. Рішення було прийнято в гривні та на сьогоднішній день повністю не виконане. Тому банк, зважаючи на курсову різницю, просив стягнути з відповідача з урахуванням рішення суду борг за кредитним договором, відсотками, станом на 31 серпня 2016 року в сумі 37894,94 доларів США, що за курсом на дату розрахунку становить 972090,13 грн. та судовий збір в сумі 22636,00 грн.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2018 року у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Укрсоцбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом в межах строку позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги ПАТ «Укрсоцбанк» посилається на порушення судом норм процесуального та матеріального права; апелянт вважає, що правові вимоги банку в частині стягнення відсотків за користування кредитом є законними та підлягають задоволенню, обґрунтовуючи такий довід правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах у справах № 6-1412цс16 від 07.09.2016 року, №6-157цс16 від 25.05.2016 року, №6-1047цс16 від 06.07.2016 року, №6-224цс17 від 13.03.2017 року, №6-2631цс15 від 21 вересня 2016 року, №6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року, №6-157цс16 від 25 травня 2016 року, №6-214цс14 від 21 січня 2015 року, №6-2170цс16 від 09.11.2016 року та правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду у справах №572/292/15-ц від 14.02.2018 року, №199/1029/15-ц від 14.03.2018 року, №61-6870 св18 від 11.04.2018 року, з аналізу яких та умов договору можна дійти висновку про те, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу; з винесенням рішення 18.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за кредитним договором відбулося переривання строку позовної давності, а відтак позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» в частині стягнення процентів за договором підлягають задоволенню в рамках загального строку позовної давності.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводі апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи ПАТ «Укрсоцбанк» у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, враховуючи рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18.02.2011 року, яким вже було стягнуто тіло кредиту, дійшов висновку, що повторне стягнення тіла кредиту є необґрунтованим.

Щодо стягнення суми відсотків, суд зазначив, що з вимогою про дострокове погашення всієї заборгованості у виді позову від 30.08.2010 року (перевірити наявність у справі №2-716/2011 претензії банку про повернення суми кредиту не виявилося можливим у зв'язку із знищенням справи за строками зберігання) кредитний договір припинив свою дію, та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором.

Крім того, з моменту винесення рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 на користь банку суми заборгованості по кредитному договору №380і/2008 від 19.06.2008 року, пройшов 3-річний строк позовної давності звернення до суду за захистом свого порушеного права про застосування якого просив відповідач.

Проте повністю з такими висновками погодитися неможливо.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом першої інстанції 19.06.2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та фізичною особою ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №380і/2008; позичальник ОСОБА_1 отримав грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання в сумі 25500,00 доларів США зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначених в додатку №1, що є його невід'ємною частиною. Детальний розпис сукупної вартості кредиту, значення реальної процентної ставки та абсолютне подорожчання кредиту наведено в додатку №2 до цього договору, що є його невід'ємною частиною. Погашення кредиту буде здійснюватися в наступному порядку: до 15 числа (включно) кожного місяця, починаючи з 1 липня 2008 року (останній платіж 15 червня 2028 року) та з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 15 червня 2028 року (включно), на умовах, визначених договором.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору кредиту №380і/2008 від 19.06.2008 року, укладеної між сторонами 25.05.2009 року, сторони дійшли згоди про те, що погашення кредиту буде здійснюватися до 15 числа кожного місяця, починаючи з січня 2009 року, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 15.06.2028 року.

Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18.02.2011 року, яке набрало законної сили 01.03.2011 року, з ОСОБА_1 на користь Краматорського відділення Донецької обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» стягнута заборгованість за кредитним договором №380і/2008від 19.06.2008 року, яка виникла станом на 14.07.2010 року в сумі 242549,90 грн., з яких: сума кредиту - 198519,07 грн.; сума заборгованості за процентами - 41358,30 грн.; пеня 2672,53 грн.

На виконання даного рішення суду 22.08.2011 року відкрито виконавче провадження.

Проте заборгованість за кредитним договором до наступного часу не погашена.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 року у справі №6-1047цс16 згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або в разі реального повернення йому коштів.

Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання відсотків та штрафних санкцій, передбачених умовами договору та нормами ЦК України.

Отже, з огляду на викладене та встановлені обставини висновок суду про те, кредитний договір припинив свою дію, та позивач втратив можливість нарахування та стягнення з відповідача відсотків за кредитним договором є помилковим.

За змістом статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит)позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно виписки по рахунку відповідача по кредитному договору №380і/2008 року, останнє погашення прострочених процентів по спірному договору було зроблено 21.10.2008 року.

30 серпня 2010 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом; рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 18.02.2011 року з ОСОБА_1 стягнута сума кредиту 198519,07 грн.; сума заборгованості по процентам - 41358,30 грн.; пеня 2672,53 грн., які на день звернення до суду з даним позовом повністю не сплачені.

Лист-вимогу про сплату заборгованості банк направив відповідачу 31 травня 2016 року, даний позов пред'явлено 24 листопада 2016 року.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач заявив про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позован давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороноюу спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

При цьому початок перебігу позовної давності повязується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними подіями (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в судовому порядку.

Якщо умовами договору (графіком погашення кредиту) встановлено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обовзяку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тоу й початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

За умовами укладеного між сторонами договору, погашення кредиту повинно здійснюватися позичальником рівними частинами до 25 числа кожного місяця, тому початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником цього зобов'язання.

Аналіз умов договору та змісту наведених правових норм дає підстави вважати, що в разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

З матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного між сторонами договору (графіком погашення кредиту) визначено окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг рівними частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за період з 24 листопада 2013 року по 29 серпня 2016 року, тобто в межах трирічного строку позовної давності та заявлених позовних вимог.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що в період з 22 серпня 2011 року (дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №2-716/11 від 18.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_1 244 369.90 грн. на користь ПАТ «Уксоцбанку») державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Краматорського міського управління юстиції здійснювались заходи з примусового виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18.02.2011 року.

Так, згідно повідомлення Краматорського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області: - 10.04.2012 року складений акт опису та арешту будинку з дворовими побудовами та будівлями №53 по вул.. Хабаровській у м. Краматорську; - 18.04. 2014 року складено акт опису і арешту автотранспортного засобу SCODA OCTAVIA TOUR 1.9 TDI, АН7387ЕА, 2008 року випуску; 23.06.2015 року складено акт опису і арешту автотранспортного засобу SAMAND СПГ, АН5258СО, 2007 року випуску.

При цьому автомобіль SCODA OCTAVIA TOUR 1.9 TDI був реалізований 21.02.2017 року, а автомобіль SAMAND СПГ - 15.03.2017 року. За рахунок коштів, отриманих від реалізації цього майна на користь ПАТ «Укрсоцбанк» перераховано відповідно 123 618.43 грн. та 27 739.33 грн.

Проте, згідно повідомлення ПАТ «Укрсоцбанк» зазначені кошти були зараховані в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №379 і/2008 від 19.06.2008 року, в той час, коли зазначені кошти були отримані в рахунок виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 18.02.2011 року, яким стягнута заборгованість саме за кредитним договором №380 і/2008.

Крім того, з наданих ПАТ «Уксоцбанк» матеріалів справи вбачається, що 19 червня 2008 року між АК «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір №III 380і/2008, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем всіх зобов'язань за договором кредиту №380і/2008 від 19 червня 2008 року будинок з дворовими побудовами та будівлями №53 по вул. Хабаровській у м. Краматорську. Тобто зазначений будинок знаходиться в іпотеці ПАТ «Уксоцбанку».

Проте, з матеріалів справи вбачається, що з часу опису і арешту державним виконавцем нерухомого майна - будинку ні ПАТ «Уксоцбанком», як іпотекодержателем, ні державним виконавцем не було здійснено будь-яких дій з реалізації цього майна. А окільки будинок знаходиться в іпотеці, то боржник ОСОБА_1 не міг самостійно вчинити дії по реалізації будинку, на що він посилається, як на заперечення проти позовних вимог ПАТ «Укрсоцбанк».

Відповідно до ч.1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Виходячи із встановлених обставин та з огляду на зазначену норму матеріального права апеляційний суд вважає, що ПАТ «Укрсоцбанк» як кредитор вважається таким, що прострочив.

А відповідно до ч. 4 ст. 613 ЦК України боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Отже, позовні вимоги ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення відсотків за користування кредитом, отриманим за кредитним договором №380і/2008 року від 19 червня 2008 року, не підлягають задоволенню саме з цих підстав.

Викладене свідчить про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що в силу ст. 376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст. ст. 367, 374,376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 23 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в тому числі відсотків за час прострочення кредитора в межах строку позовної давності, а саме за період з 24 листопада 2013 року по 29 серпня 2016 року, відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складений 23.07.2018 року.

Суддя-доповідач О.С. Санікова