Ухвала суду № 75433173, 17.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 229/723/18

Номер провадження 11-кп/775/738/2018

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 11-кп/775/738/2018 Головуючий у 1-ій інстанції:Лебеженко В.О.

Єдиний унікальний номер: 229/723/18 Доповідач: Савкова С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Донецької області в місті Бахмуті в складі:

Головуючого судді Савкової С.В.,

суддів Залізняк Р.М.,

Круподері Д.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Ільяшенка С.О.,

прокурора Фролова Д.В.,

захисника ОСОБА_3,

особи, стосовно якої вирішується питання

про застосування примусових заходів

медичного характеру ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті Донецької області в режимі відеоконференції кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018050260000074 від 16.01.2018р. з клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4, за апеляційною скаргою заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. на ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою Дружківського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року задоволено клопотання прокурора про застосування примусових заходів медичного характеру до

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженого м. Дружківки Донецької області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

та застосовано примусові заходи медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.

Ухвалою суду встановлено, що 15.01.2018 року, близько 21 години 00 хвилин (більш точний час вході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 прийшов у другий під'їзд будинку АДРЕСА_3, де збирав недопалки. Перебуваючи на п'ятому поверсі зазначеного під'їзду будинку, він звернув свою увагу на те, що вхідні двері до розташованої там квартири НОМЕР_1, за місцем проживання ОСОБА_5 не зачинені на запірний пристрій.

ОСОБА_4 шляхом недозволеного входу через відкриті двері 15.01.2018 року, близько 21 години 00 хвилин (більш точний час вході досудового розслідування не встановлено) протиправно увійшов у середину приміщення квартири АДРЕСА_3, тим самим незаконно проник у житло. Діючи з урахуванням сприятливої для нього навколишньої обстановки, яка на його думку, виключала втручання ОСОБА_5, яка була в цей час відсутня за місцем свого зазначеного проживання, відсутність інших сторонніх осіб, котрі могли б усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_4 з корисливих мотивів, повторно, з проникненням у житло таємно викрав належне ОСОБА_5, чуже для нього, майно, бувший у вжитку телевізор «WEST TF 2105», ринковою вартістю 680 грн. 56 коп., після чого з місця скоєння зник, утримуючи при собі викрадене майно зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5, майнову шкоду на зазначену суму.

Крім того ОСОБА_4 16.01.2018 року, близько 08.30год. (більш точний час вході досудового розслідування не встановлено) прийшов у другий під'їзд будинку АДРЕСА_3, за місцем проживання ОСОБА_5, які були не зачинені па запірний пристрій.

ОСОБА_4 шляхом недозволеного входу через відкриті двері 16.01.2018 року, близько 08.30 год. (більш точний час вході досудового розслідування не встановлено) протиправно увійшов у середину приміщення квартири АДРЕСА_3, тим самим незаконно проник у житло. Діючи з урахуванням сприятливої для нього навколишньої обстановки, яка на його думку, виключала втручання ОСОБА_5, яка була в цей час відсутня за місцем свого зазначеного проживання, відсутність інших сторонніх осіб, котрі могли б усвідомлювати факт протиправного заволодіння майном, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, повторно, з проникненням у житло, таємно викрав належне ОСОБА_5, чуже для нього, майно, бувше у вжитку: алюмінієву каструлю, об'ємом 10 л., ринковою вартістю 191 грн. 67 коп., алюмінієву каструлю, об'ємом 6 л., ринковою вартістю 194 грн. 44 коп., алюмінієву сковорідку, діаметром 28 см., ринковою вартістю 118 грн. 06 коп., після чого з місця скоєння кримінального правопорушення, утримуючи при собі викрадене майно зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_5, майнову шкоди на загальну суму 504 грн. 17 коп.

З даною ухвалою не погодився прокурор та подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду змінити, виключивши з мотивувальної частини посилання на вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння повторно, з корисливих мотивів із завданням значної шкоди потерпілому; зазначити в резолютивній частині можливість оскарження ухвали суду першої інстанції протягом 30 днів з дня її проголошення.

Свої вимоги мотивує тим, що повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу. Разом з тим, злочином не може визнаватися діяння, вчинене фізичною особою, яка є неосудною. Оскільки ОСОБА_4 є неосудною особою, то його діяння не можна визнавати злочином, а тому й відсутня кваліфікуюча ознака - повторність, а також його корисливий мотив. Також, зазначає, що обставина щодо завдання значної шкоди потерпілому не встановлювалась. Крім того, звертає увагу, що відповідно до чинного законодавства, строк оскарження ухвал про застосування примусових заходів медичного характеру складає 30 днів, а не 7, як зазначено в резолютивній частині оскаржуваної ухвали.

В судовому засіданні апеляційного суду:

- прокурор підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити у повному обсязі;

- особа, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_3 не заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора.

Заслухавши доповідача, прокурора, особу, щодо якої застосовано примусові заходи медичного характеру ОСОБА_4, захисника ОСОБА_3, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, та ґрунтуватись на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, з дотриманням вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_4, суд першої інстанції у повному обсязі не дотримався зазначених вимог закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 503 КПК України, кримінально-правова оцінка суспільно небезпечного діяння, вчиненого у стані неосудності, повинна ґрунтуватися лише на відомостях, які характеризують суспільну небезпеку вчинених дій. При цьому не враховуються попередня судимість, факт вчинення раніше кримінального правопорушення, за який особу звільнено від відповідальності або покарання, факт застосування до неї примусових заходів медичного характеру.

Статтею 505 КПК України встановлено обставини, що підлягають встановленню під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру.

Так, під час досудового розслідування у кримінальному провадженні щодо застосування примусових заходів медичного характеру встановлюються:

1) час, місце, спосіб та інші обставини вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення;

2) вчинення цього суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення цією особою;

3) наявність у цієї особи розладу психічної діяльності в минулому, ступінь і характер розладу психічної діяльності чи психічної хвороби на час вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи на час досудового розслідування;

4) поведінка особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення і після нього;

5) небезпечність особи внаслідок її психічного стану для самої себе та інших осіб, а також можливість спричинення іншої істотної шкоди такою особою;

6) характер і розмір шкоди, завданої суспільно небезпечним діянням або кримінальним правопорушенням.

7) обставини, що підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення, в тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення суспільно небезпечного діяння або кримінального правопорушення.

Так, згідно висновку судово-психіатричної експертизи №180 від 16 лютого 2018 року ОСОБА_4 страждає хронічним душевним захворюванням - параноїдною шизофренією, приступообразно-прогредиентна течія, параноїдний синдром. У період здійснення інкримінованого діяння за своїм психічним станом не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Таким чином, в діях ОСОБА_4 відсутня суб'єктивна сторона інкримінованого йому суспільно небезпечного діяння, а саме корисливий мотив і ці обставини, згідно статті 505 КПК України не потрібно встановлювати у кримінальному провадженні.

Відповідно до частини 1 ст. 11 КК України, злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Поняття суб'єкта злочину розкривається у ст. 18 КК України - це фізична осудна особа, Яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до КК може наставати кримінальна відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 КК України, повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього Кодексу.

На підставі аналізу вищевказаних правових норм, колегія суддів вважає, що суд першої інтенції необґрунтовано зазначив в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали, що ОСОБА_4 вчинено суспільно-небезпечне діяння повторно, оскільки останнім вчинене саме суспільне небезпечне діяння, а не злочин, тому визначення наявності кваліфікуючої ознаки суперечить вимогам чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що ані під час досудового розслідування, ані судового розгляду кримінального провадження, обставини щодо завдання значної шкоди потерпілій не встановлювались, тому посилання суду першої інстанції в своєму рішенні на те, що потерпілій завдано значну шкоду, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому, на думку колегії суддів, підлягає виключенню.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на вирок або ухвалу про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру - протягом тридцяти днів з дня їх проголошення.

Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції в резолютивній частині зазначив, що на ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Таким чином, зазначений судом першої інстанції строк апеляційного оскарження не відповідає вимогам КПК України, тому в цій частині доводи прокурора щодо необхідності змінити ухвалу також є слушними.

Обговорюючи доводи апеляції прокурора, колегія суддів погоджується з ними, та вважає, що на підставі статей 407,408 КПК України з мотивів, уже наведених в ухвалі, слід прийняти рішення про зміну ухвали суду. Тому апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.

Під час апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції будь-яких порушень норм процесуального чи матеріального права, які б свідчили про безумовне скасування рішення суду першої інстанції, не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 407,408, 409 КПК України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Донецької області Бойко Н.О. задовольнити, а ухвалу Дружківського міського суду Донецької області від 24 квітня 2018 року про застосування стосовно ОСОБА_4 примусових заходів медичного характеру у вигляді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом, змінити: виключити з мотивувальної частини ухвали вказівку на вчинення ОСОБА_4 суспільно небезпечного діяння повторно, з корисливих мотивів, із завданням значної шкоди потерпілому; зазначити в резолютивній частині можливість оскарження ухвали суду першої інстанції протягом 30 днів з дня її проголошення.

В решті ухвалу залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскарженою в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: