Постанова № 75424151, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Сліденко А.В.

10 липня 2018 р. Справа № 820/2293/18

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Гуцала М.І. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В с т а н о в и л а:

29.03.2018 року позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (подалі - ФО-П ОСОБА_1.) звернувся до суду з позовом, яким просить:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.03.2018 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 56.468 грн. (основний платіж - 45.175 грн., штрафні санкції - 11.293,75 грн.).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що обсяг господарських операцій, проведених під час знаходження на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, не повинен включатись до розрахунку базової величини в 300.000,00 грн., перевищення якої тягне виникнення обов'язку зареєструватись платником ПДВ.

Стверджує, що у спірних правовідносинах контролюючий орган не досліджував господарські операції І кварталу 2014 року на предмет належності до об'єктів справляння ПДВ, а безпідставно ототожнив розмір доходу платника єдиного податку з розміром господарських операцій, перевищення якого створює обов'язок реєстрації платником ПДВ.

Заперечуючи проти позову, відповідач Головне управління ДФС у Харківській області (подалі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий орган, відповідач) зазначає, що позивач у 1 кварталі 2014 року одержав дохід понад 300.000,00 грн., а тому, при переході на загальну систему оподаткування у 2 кварталі 2014 року повинен був зареєструватись платником ПДВ. Цього обов'язку платник не виконав, платником ПДВ не зареєструвався. Відтак, всі подальші господарські операції платника у 2014 році є об'єктом справляння ПДВ. Посилаючись на ці міркування, представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на позов, просив суд прийняти рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (рішення у повному обсязі складено 03.05.2018 року) позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 задоволені.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що подія перевищення показника доходу в 300.000,00грн. не спричиняла виникнення для позивача жодних обов'язків.

Судом першої інстанції установлено, що під час перевірки контролюючий орган взагалі не перевіряв достовірності самостійно сформованого платником показника доходу платника єдиного податку, одержаного за 1 квартал 2014 року. Під час перевірки контролюючий орган не досліджував ані структури доходу платника єдиного податку за 1 квартал 2014 року, ані належності господарських операцій, виконання зобов'язань за якими сформувало такий дохід, до об'єкту справляння ПДВ.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС у Харківській області, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову ФО-П ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Скаржник зазначає, що позивач, перебуваючи протягом І кварталу 2014 року на спрощеній системі оподаткування, здійснював діяльність з надання послуг по організації гральних, навчальних заходів, тобто, операції, з постачання послуг, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість відповідно до розділу V Податкового кодексу України (подалі - ПК України).

Судом першої інстанції не взято до уваги, що у розділі 1.7 акту перевірки позивача від 22.02.2018 року № 660/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 зазначено, що згідно наданих до перевірки документів, ФО-П ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року здійснював діяльність з надання послуг по організації гральних, навчальних заходів, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування 2 групи.

Таким чином, контролюючим органом в ході перевірки досліджена структура доходу платника єдиного податку ФО-П ОСОБА_1 Дохід у сумі 330.839,67 грн, отриманий ним від здійснення діяльності з надання послуг по організації гральних, навчальних заходів, тобто від операцій що, у випадку перебування платника податків на загальній системі оподаткування, підлягали оподаткуванню податком на додану вартість.

Отже, ФО-П ОСОБА_1 станом на 01.04.2014 року (дату переходу із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування) порушені вимоги п. 183.4 ст. 183 ПК України, що не прийнято до уваги судом першої інстанції при ухваленні рішення.

На підставі вищевикладеного, ГУ ДФС у Харківській області, приймаючи податкове повідомлення-рішення від 06.03.2018 року № НОМЕР_1 про визначення грошових зобов'язань з податку на додану вартість у загальному розмірі 56468,75грн., діяло на підставі та в межах повноважень, визначених Законом.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив, що не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина друга статті 308).

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ГУ ДФС у Харківській області задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Статтями 181 та 182 ПК України визначено умови для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, відповідно до яких реєстрація особи як платника податку на додану вартість може здійснюватися як в обов'язковому порядку, так і за добровільним рішенням особи.

Відповідно до п. 181.1 ст. 181 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000,00 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Згідно з п. 183.4 ст. 183 ПК України у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Згідно з п. 183.9 ст. 183 ПК України, у разі відсутності підстав для відмови у реєстрації особи як платника податку орган державної податкової служби зобов'язаний протягом 10 робочих днів від дати надходження реєстраційної заяви надати свідоцтво про реєстрацію такої особи як платника податку на додану вартість.

Підпунктом 183.10 статті 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за не нарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Судом установлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. 41.1 ст. 41, п. 61.1, п. 61.2 ст. 61, п.п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 , п. 82.2 ст. 82 ПК України, наказу ГУ ДФС у Харківській області № 6138 від 26.10.2017 року фахівцем ГУ ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка діяльності ФО-П ОСОБА_1 щодо своєчасності реєстрації платником на додану вартість, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року.

За результатами означеної перевірки складено Акт перевірки № 660/20-40-13-15-07/НОМЕР_2 від 22.02.2018 року /а.с. 8-20/, яким встановлено порушення позивачем:

- п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, у результаті чого занижено податок на додану вартість за період квітень-грудень 2014 року на загальну суму 45175,00 грн. за рахунок не реєстрації платником ПДВ після завершення діяльності на умовах спрощеної системи оподаткування, обліку, звітності у 1 кварталі 2014 р. з отриманням доходу понад 300000,00 грн. та переході на загальну систему оподаткування з 2 кварталу 2014 року.

На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 06.03.2018 року прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 56468,75 грн. (основний платіж 45175,00 грн., штраф 11293,75 грн.) /а.с. 21/.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами п. 291.2 ст. 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

До платників податків &l>; &?л; 2 групи належать фізичні особи-підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;

обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень (пп. 2 п. 291.4 ст. 291).

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб-підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Як установлено судовим розглядом, позивач ФО-П ОСОБА_1 у періоді з 01.01.2014 року по 31.03.2014 року здійснював діяльність з надання послуг по організації гральних, навчальних заходів, тобто є платником єдиного податку на спрощеній системі оподаткування 2 групи.

Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 ПК України для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку доходом є дохід отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Пунктами 292.13 та 292.14 ст. 292 ПК України встановлено, що дохід з метою оподаткування єдиним податком визначається на підставі даних обліку, який ведеться відповідно до ст. 296 ПК України.

Згідно з п.п. 3 п. 297.1 ст. 297 ПК України платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, крім податку на додану вартість, що сплачується фізичними особами та юридичними особами, які обрали ставку єдиного податку, визначену підпунктом 1 пункту 293.3 статті 293 цього Кодексу, а також, що сплачується платниками єдиного податку четвертої групи.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що протягом знаходження на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності особа не обтяжена законодавцем обов'язком вести облік господарських операцій за правилами розділу V ПК України у розрізі належності кожної господарської операції до об'єкта справляння ПДВ.

Оскільки позивач здійснював оподаткування результатів господарської діяльності як платник єдиного податку 2 групи, то означене правило припиняло юридичну дію з настанням обставин, передбачених, зокрема, пп. 2 п. 291.4 ст. 291 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що фактичне здійснення контролюючим органом ототожнення показника доходу позивача (понад 300000,00 грн.) з обсягом господарських операцій, які є об'єктом справляння ПДВ, є помилковими, оскільки останній визначається відповідно до ст. 185 ПК України, а дохід платника єдиного податку відповідно до ст. 292 ПК України.

Колегія суддів, погоджуючись із висновком суду першої інстанції, зазначає, що приписи п. 181.1 ст.181 ПК України мають застосовуватися до позивача або з моменту втрати статусу платника єдиного податку за власним рішенням (з 01.04.2014 року), або з моменту настання події порушення правил знаходження на спрощеній системі оподаткування, обліку, звітності.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Аргументи, наведені в апеляційній скарзі відповідачем ГУ ДФС у Харківській області висновків колегії суддів не спростовують.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &?к; &? ; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не підлягають новому розподілу.

На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя (підпис)Л.В. МельніковаСудді(підпис) (підпис) М.І. Гуцал А.П. Бенедик Постанова у повному обсязі складена і підписана 20 липня 2018 року.