Постанова № 75424149, 10.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 р. Справа № 820/4448/17

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Донець Л.О. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання - Багмет А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Харківській області про визнання протиправним та скасування наказу, визнання незаконною бездіяльності та стягнення сум, -

В с т а н о в и л а:

26.09.2017 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ № 183-ос Управління Служби безпеки України в Харківській області (подалі - УСБУ в Харківській області, відповідач) від 30.07.2016 року, який призвів до вимушеного прогулу та невиконання обов'язків військової служби у період з 28.07.2016 року до 14.04.2017 року;

- визнати незаконним бездіяльність головного бухгалтера (начальника фінансового відділу) УСБУ в Харківській області О.В. Денисюка з приводу нездійснення розрахунку грошового забезпечення за наказом першого заступника Голови СБ України від 03.04.2017 року № 377-ос;

- стягнути з УСБУ в Харківській області: суму грошового забезпечення за період з 01.08.2016 року по 14.04.2017 року з урахуванням індексу інфляції (виплата у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю за період з 03.02.2017 року по 15.02.2017 року - перебування у денному стаціонарі); суму грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні; суму одноразової грошової допомоги при звільненні за 19 років вислуги; суму невиплаченої компенсації за неотримане речове майно; суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати; суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу в Службі безпеки України. Наказом відповідача № 183-ос від 30.07.2016 року його звільнено з посади старшого оперуповноваженого та відсторонено від виконання повноважень на посаді, а також припинено виплату грошового забезпечення з 28.07.2017 року. Означений наказ прийнято на підставі ухвали слідчого судді Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30.07.2016 року, якою задоволено клопотання слідчого Куп'янського ВП про відсторонення його від посади, яка в подальшому скасована Апеляційним судом Харківської області.

Позивач зазначає, що оскільки підставою для його звільнення із посади старшого оперуповноваженого та відсторонення від виконання повноважень на посаді наказом № 183-ос від 30.07.2016 року стало те, що відносно нього порушено кримінальне провадження, хоча відповідне судове рішення, яким його визнано винним у вчиненні такого кримінального правопорушення, то прийняття відповідачем спірного наказу здійснено протиправно. Таким чином, наказ № 183-ос від 30.07.2016 року призвів до вимушеного прогулу та невиконання обов'язків військової служби у період з 28.07.2016 року до 14.04.2017 року та, як наслідок, протиправної невиплати належного йому грошового забезпечення. Крім того, відповідачем протиправно не виплачено при звільненні з військової служби суми грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні, одноразової грошової допомоги при звільненні за 19 років вислуги, компенсацію за неотримане речове майно.

Заперечуючи проти позову, відповідач УСБУ в Харківській області зазначає, що спірний наказ видано у відповідності до норм діючого законодавства, а відтак, у відповідача відсутні підстави для виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення. Таким чином, позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року у зв'язку з пропуском звернення до суду залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до УСБУ в Харківській області в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказу № 183-ос УСБУ в Харківській області від 30.07.2016 року, який призвів до вимушеного прогулу та невиконання обов'язків військової служби особою у період з 28.07.2016 року до 14.04.2017 року.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20.04.2018 року (рішення у повному обсязі виготовлено 02.05.2018 року) адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений наступним чином: стягнуто з УСБУ в Харківській області на користь позивача:

- суму грошового забезпечення за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року у розмірі 7261,84 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів, з урахуванням індексу інфляції;

- суму грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні у розмірі 3207,42 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів;

- суму одноразової грошової допомоги при звільненні за 19 років вислуги у розмірі 23188,08 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів;

- суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати у розмірі 917,56 грн.

Відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити на суму грошового забезпечення за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року індекс інфляції.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Висновок суду першої інстанції вмотивований тим, що наказ від 03.04.2017 року № 377-ос, яким ОСОБА_1 звільнено з військової служби, не породжував для головного бухгалтера (начальника фінансового відділу) УСБУ в Харківській області О.В. Денисюка будь-яких обов'язків стосовно здійснення певних виплат позивачу, оскільки не містив в собі останніх.

Суд зазначив, що розрахунок належних до виплати позивачу сум, що пов'язані із проходження військової служби в органах СБ України та подальшим його звільненням, не може бути проведений відповідачем на підставі довідки № 26/1575 від 10.05.2017 року.

Виплата позивачу грошового забезпечення має бути поновлена з 24.12.2016 року та підлягає до сплаті у розмірі 7261,84 грн., сума грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні підлягає сплаті у розмірі 3207,42 грн., одноразова грошова допомога при звільненні за 19 років вислуги у розмірі 23188,08 грн., компенсація втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати у розмірі 917,56 грн. Крім цього, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу на суму грошового забезпечення за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року індекс інфляції.

Суд визначився, що вимога про стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено, у чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, не правильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати судове рішення, та ухвалити нове, яким стягнути з УБСУ в Харківській області на його користь наступні суми:

- суму грошового забезпечення за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року у розмірі 34695,90 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів, з урахуванням індексу інфляції;

- суму компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати 3501,07 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів, з урахуванням індексу інфляції;

- суму середнього заробітку за час затримки розрахунку 59069,04 грн;

- суму грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні у розмірі 24584,83 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів;

- суму одноразової грошової допомоги при звільненні за 19 років вислуги у розмірі 88492,59 грн., з урахуванням компенсації утриманих податків та зборів;

- суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн.

Скаржник зазначає, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на співробітників Служби безпеки України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Проте, трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Вказує, що суд помилково виходив із наданого відповідачем розрахунком грошового забезпечення і не дотримався положень Кодексу законів про працю України, що є порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з захисту прав людини та основоположних свобод.

Оскільки навіть на даний час відповідачем не здійснено розрахунку та не виплачено належних йому сум грошового забезпечення, суд з метою повного захисту його прав, на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України мав стягнути середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а, оскільки його так і не було проведено до розгляду справи - по день постановлення рішення.

Вказує, що загальна сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на його користь за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року має складати 34695,9 грн., а сума середнього заробітку за час затримки розрахунку на 260 днів складає 59069,04 грн.

Крім цього зазначає, що місячне грошове забезпечення відповідно до довідок не може бути меншим ніж 9315,01 грн., а тому одноразова грошова допомога має складати (9315,01 * 19)/50% = 88492,59 грн, натомість, судом лише робиться посилання на розрахунок наданий представником відповідача.

Розрахунок суми грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної відпустки повинен проводитися виходячи із суми фактично нарахованого місячного грошового забезпечення на момент звільнення та календарних днів відпустки, а саме: 18708,60/30.,44*40=24584,83 грн.

Відмовляючи у задоволенні його вимог про стягнення моральної шкоди, позивач зазначає, що суд не звернув уваги на те, що протиправна поведінка відповідача, у будь-якому разі, впливає на його матеріальне становище і моральний стан.

Відзив на апеляційну скаргу від відповідача УБСУ в Харківській області не надходив, що не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, а судове рішення слід залишити без змін, з наступних підстав.

Судом установлено і не спростовується учасниками справи, що у період часу з 11.04.2005 року позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Служби безпеки України (наказ Голови СБ України № 793-ос від 11.04.2005 року).

Наказом № 183-ос від 30.07.2016 року позивача підполковника ОСОБА_1 зараховано у розпорядження начальника Управління за підпунктом «в» пункту 48 (у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку суду) з 27.07.2016 року, звільнено з посади старшого оперуповноваженого та відсторонено від виконання повноважень на посаді. Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України, затвердженої наказом СБ України № 35/ДСК - 2008 року позивачу припинено виплату грошового забезпечення з 28.07.2017 року /а.с. 11/.

Наказом від 03.04.2017 року № 377-ос позивач звільнений з військової служби за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «б» пункту 62, підпунктом «б» пункту 88-1 (за станом здоров'я - не придатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас Збройних Сил України по УСБУ в Харківській області, календарна вислуга років на 20 березня 2017 року складає 19 років 7 місяців 5 днів /а.с. 81/.

В подальшому, наказом від 14.04.2017 року №113-ос виключено зі списків особового складу підполковника ОСОБА_1, звільнено з військової служби наказом першого заступника Голови СБУ України від 03 квітня 2017 року № 377-ос за підпунктом «б» пункту 61, підпунктом «б» пункту 62, підпунктом «б» пункту 88-1 (за станом здоров'я - не придатний до військової служби у мирний час, обмежено придатний у воєнний час) у запас Збройних Сил України з 14.04.2017 року.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що з огляду на положення п. 3.5.1. Інструкції про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України від 23.01.2008 року № 35/ДСК (подалі - Інструкція № 35/ДСК), позивачу належить до виплати грошове забезпечення за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року.

Порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовців Служби безпеки України визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (подалі - Постанова № 1294) та Інструкцією № 35/ДСК.

Пунктом 1 Постанови № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 5 Постанови № 1294 визначено, що керівники державних органів можуть встановлювати військовослужбовцям надбавку за виконання особливо важливих завдань (у розмірі до 50 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років), надбавку за виконання спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки (в розмірі до 70 відсотків посадового окладу), надбавку військовослужбовцям, які провадять оперативно-розшукову, розвідувальну чи контррозвідувальну діяльність та інформаційно-аналітичне забезпечення органів державної влади і оперативно-службову діяльність (в розмірі до 50 відсотків посадового окладу), здійснювати преміювання військовослужбовців відповідно до їх особистого вкладу в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного у розмірі не менше як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення, а також відповідно до п. 6 Постанови № 1294 виплачувати надбавку за вислугу років військовослужбовцям в розмірах згідно з додатком 29 до постанови.

Аналогічні види та розміри грошового забезпечення передбачені Інструкцією № 35/ДСК.

Розміри основних видів грошового забезпечення визначені Постановою № 1294 та встановлюються військовослужбовцям у відповідних розмірах з урахуванням займаної посади, військового звання та наявної вислуги років.

Розміри додаткових видів грошового забезпечення відповідно до вимог Постанови №1294 та Інструкції № 35/ДСК встановлюються персонально кожному військовослужбовцю наказами по особовому складу па підставі мотивованих рапортів керівників структурних підрозділів.

Як убачається з довідки щодо розрахунку основних видів грошового забезпечення ОСОБА_1, на момент звільнення позивача з займаної посади та зарахування у розпорядження на підставі наказу начальника Управління від 30.07.2016 року № 183-ос, основні види грошового забезпечення складали: посадовий оклад - 1067,00 грн.; оклад за військовим званням - 130,00 грн., надбавка за вислугу років - 359,10 грн. /а.с. 193/.

Відповідно до підпункту 2.3.3.7 Інструкції № 35/ДСК виплата надбавки за службу в умовах режимних обмежень припиняється з дня припинення доступу до державної таємниці.

Відповідно до підпункту 2.3.6.4 Інструкції № 35/ДСК виплата доплати військовослужбовцям оперативних підрозділів, які постійно співробітничають з особами, залученими до участі в оперативно-розшуковій діяльності на конфіденційній основі військовослужбовцям припиняється з дня звільнення військовослужбовця з штатної посади, за якою вона встановлена.

Підпунктом 2.3.8.4 Інструкції № 35/ДСК встановлено, що виплата надбавки військовослужбовцям, які безпосередньо займаються виконанням спеціальних завдань із забезпечення державної безпеки припиняється з дня звільнення військовослужбовця з штатної посади, за якою функціональними обов'язками передбачається здійснення відповідних заходів.

З урахуванням тієї обставини, що наказом відповідача № 183-ос від 30.07.2016 року позивача звільнено з посади старшого оперуповноваженого та відсторонено від виконання повноважень на посаді та наказом № 446/ДСК 09.08.2016 року припинено доступ до державної таємниці за формою 2, колегія суддів не приймає до уваги доводи позивача про те, що розрахунок грошового забезпечення має бути проведений відповідачем на підставі довідки № 26/1575 від 10.05.2017 року /а.с. 15/, відповідно до якої грошове забезпечення станом на 31.07.2016 року складало не менше ніж 8821,60 грн.

До звільнення з посади та відсторонення від посади позивач отримував грошове забезпечення із розрахунку: осадовий оклад - 1067,00 грн.; оклад за військове звання - 130,00 грн.; надбавка за вислугу років - 359,10 гри.; надбавка за виконання особливо важливих завдань в розмірі (1067+ 130+359,10) * 50%- 778,05 грн.; премія в розмірі 1067,00* 10 % = 106,7 грн. /а.с. 189-190/.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що загальний розмір місячного грошового забезпечення позивача становить: 1067,00 + 130,00 + 359,10 + 778,05 + 106,7 = 2440,85 грн.

Грошове забезпечення позивача, що підлягає виплаті з 24.12.2016 року, становить: з 24.12.2016 року по 31.12.2016 року - 2440,85/31*8 = 629,90 грн.; за січень 2017 року - 2440,85 грн., за лютий 2017 року - 2440,85 грн., за березень 2017 року - 2440,85 грн., та з 01.04.2017 року по 14.04.2017 року - 2440,85/30*14 = 1139,06 грн.

З огляду на визначений розрахунок, загальна сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року складає 629,90 + 2440,85 + 2440,85 + 2440,85 + 1139,06 = 9091,51 грн.

Відповідно до п. 164.2 ст. 164 ПК України із суми грошового забезпечення підлягають відрахуванню у розмірі 18% податок з доходів фізичних осіб та пп. 1.2, пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України 1,5 % військового збору.

За приписами п. 168.5 ст. 168 ПК України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року № 44 (подалі - Порядок № 44) грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв'язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції.

Пунктом 3 цього Порядку передбачено, що виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби, що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пункту 4 Порядку № 44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Отже, грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб не входить до складу грошового забезпечення.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що сума грошового забезпечення, що підлягає стягненню на користь позивача за період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року становить 9091,51 - (9091,51*19,5%) = 7261,84 грн., а суми податків, утримуваних із грошового забезпечення позивача у сумі 1772,84 грн. не підлягають компенсації.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з УСБУ в Харківській області суми грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 14 Закону України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я щорічна основна відпустка надається з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому, якщо тривалість відпустки таких військовослужбовців становить більш як 10 календарних днів, їм оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад до місця служби або до обраного місця проживання в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Відповідно до п. 3.3.5 Інструкції № 35/ДСК у рік звільнення військовослужбовців зі служби в разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки. Розрахунок компенсації здійснюється, виходячи з місячного грошового забезпечення та календарних днів відпустки, на які має право військовослужбовець.

З урахуванням тієї обставини, що позивачем не використано 40 діб відпустки, належна позивачу сума грошового забезпечення за невикористану щорічну основну відпустку при звільненні становить 2440,85/30,44*40 = 3207,42 грн., а суми податків, утримуваних відповідачем із вказаної суми в розмірі 625,45 грн. підлягають компенсації.

Щодо позовних вимог про стягнення з УСБУ в Харківській області на користь позивача суми одноразової грошової допомоги при звільненні за 19 років вислуги, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно із п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. 4.1.1 Інструкції № 35/ДСК військовослужбовцям, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також з наданого представником відповідача розрахунку вбачається, що одноразова грошова допомога позивачу повинна розраховуватись у розмірі 50% від посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за виконання особливо важливих завдань та премії за 19 повних календарних років вислуги складає (2440,85*19)/50% = 23188,08 грн., а суми податків, утримуваних відповідачем із вказаної суми в розмірі 4521,68 грн підлягають компенсації.

Щодо позовних вимог про стягнення з УСБУ в Харківській області суми компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням терміну їх виплати, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із положеннями ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Таким чином, на день звільнення позивача з військової служби Управлінням не було в повному обсязі забезпечено його відповідним грошовим забезпеченням, затримано виплату вказаного забезпечення.

Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Розрахунок суми компенсації за грудень 2016 року складає: сума грошового забезпечення нарахованої до виплати за грудень 2016 року - 507,07 грн., індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу за грудень 2016 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з січня 2017 року по січень 2018 року включно: 1,01 1 * 1,01 * 1,018* 1,009* 1,013* 1,016*0,999* 1,02* 1,012* 1,009* 1,01 * 1.015 *100-115,37; величина приросту індексу споживчих цін за грудень 2016 року складатиме: 115,37-100-15,37, а отже загальна сума компенсації за грудень 2016 р.: (507,07* 15,37)/100 = 77,94 грн.

Розрахунок суми компенсації за січень 2017 року складає: сума грошового забезпечення нарахованого до виплати за січень 2017 року складає: 2440,85-2440,85* 19,5%=1964,89 грн., індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу за січень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з лютого 2017 року по січень 2018 р. включно: 1,01 * 1,018* 1,009* 1,013* 1,016*0,999* 1,02* 1,012* 1,009* 1,01 * 1,015* 100" 1 14,11; величина приросту індексу споживчих цін за січень 2017 р. складатиме: 114,11-100-14,11, а отже загальна сума компенсації за січень 2017 року складає (1964,89* 14,11)/100 = 277,24 грн.

Розрахунок суми компенсації за лютий 2017 року складає: сума грошового забезпечення нарахованого до виплати за лютий 2017 року складає: 2440,85-2440,85* 19,5%=1964,89 грн.; індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу за лютий 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з березня 2017 року по січень 2018 року включно: 1,018 * 1,009 * 1,013 * 1,016 * 0,999 * 1,02 * 1,012 * 1,009 * 1,01 * 1,015 * 100 = 112,98; величина приросту індексу споживчих цін за лютий 2017 року складатиме: 112,98-100-12,98, а отже загальна сума компенсації за лютий 2017 року складає (1964,89* 12,98)/100= 255,04 грн.

Розрахунок суми компенсації за березень 2017 року складає: сума грошового забезпечення нарахованого до виплати за березень 2017 року складає: 2440,85-2440,85*19,5%=1964,89 грн.; індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу за березень 2017р. визначається шляхом множення місячних індексів за період з квітня 2017 року по січень 2018 р. включно: 1,009* 1,013 * 1,016* 0,999* 1,02* 1,012*1,009* 1,01 * 1,015* 100 = 110,98; величина приросту індексу споживчих цін за березень 2017 р. складатиме: 110,98-100=10,98, а отже загальна сума компенсації за березень 2017 року складає (1964,89* 10,98 )/100=215,74грн.

Розрахунок суми компенсації за квітень 2017 року складає: сума грошового забезпечення нарахованого до виплати за квітень 2017 року складає: 1139,06-1139,06* 19,5%=916,94 грн.; індекс споживчих цін за період невиплати грошового доходу за квітень 2017 року визначається шляхом множення місячних індексів за період з травня 2017 року по січень 2018 року включно: 1,013 * 1,016*0,999* 1,02* 1,012* 1,009* 1,01 * 1,015* 100 = 109,99; величина приросту індексу споживчих цін за квітень 2017 року складатиме: 109,99-100=9,99, а отже загальна сума компенсації за квітень 2017 року складає (916,94*9,99)/100=91,6 грн.

Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що у період часу з 27.07.2016 року по 23.12.2016 року позивач ОСОБА_1 перебував під вартою, дані, які б посвідчували реабілітацію позивача з приводу повідомленої 27.07.2016 року підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, судам не надані. Таким чином, підстави для нарахування і виплати позивачу ОСОБА_1 грошового забезпечення за указаний період часу відсутні.

Наказом відповідача від 30.07.2016 року № 183-с позивача ОСОБА_1 не тільки відсторонено від виконання повноважень по посаді старшого оперуповноваженого, а й звільнено із займаної посади та зараховано у розпорядження начальника УСБУ в Харківській області.

В матеріалах справи відсутні дані, які б посвідчували ту обставину, що у період часу з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року позивач, перебуваючи у розпорядженні начальника УСБУ в Харківській області, одночасно перебував у вимушеному прогулі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середні заробітної плати» при обчислені розміру грошового забезпечення позивача у період з 24.12.2016 року по 14.04.2017 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не посилається на наявність інших випадків, коли згідно з чинним законодавством нарахування грошового забезпечення за вказаний період йому повинного повинно провадитись виходячи із середньої заробітної плати (п.п. «л» п. 1 означеного Порядку).

Колегія суддів не приймає до уваги, наведені в апеляційній скарзі позивачем ОСОБА_1 розрахунки сум, які позивач вважає належними до виплати, оскільки не погоджується (з наведених підстав) з думкою позивача про необхідність проведення обчислення його грошового забезпечення та компенсаційних виплат з урахуванням розміру його щомісячного грошового забезпечення, що дорівнює 9315,01 грн, виходячи з наступного розрахунку: 8809,23 грн (грошове забезпечення за червень 2016 року) + 8820,8 грн (грошове забезпечення за липень 2016 року) : 2 місяці (червень та липень 2016 року).

Щодо позовних вимог про стягнення з УСБУ в Харківській області суми відшкодування моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (подалі - Постанова) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що під час розгляду справи позивачем не доведено, у чому безпосередньо полягає завдана йому моральна шкода, та з яких міркувань він виходив, визначаючи її розмір, та якими доказами це підтверджується.

За приписами статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (частина перша статті 308).

За приписами ч. 5 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Колегія суддів не вбачає підстав для надання оцінки доводам апеляційної скарги щодо не застосування судом наслідків, передбачених ст. 117 КЗпП України, оскільки означені позовні вимоги позивачем ОСОБА_1 не заявлялись.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави для розгляду вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь суми середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 59069,04 грн., та надання правової оцінки доводам, наведеним в обґрунтування цих вимог.

З урахуванням зазначеного вище, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Аргументи, наведені в апеляційній скарзі позивачем ОСОБА_1 висновків колегії суддів не спростовують.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення &?ц; &?й; суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 316 КАС України).

Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення суду першої інстанції, то судові витрати відповідно до статті 139 КАС України не підлягають новому розподілу.

На підставі наведеного, керуючись ч. 4 ст. 229, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року, - без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття. Учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених Кодексом адміністративного судочинства України. Касаційна скарга на судове рішення подається безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.О. Донець М.І. Гуцал Постанова у повному обсязі складена і підписана 20 липня 2018 року.