Ухвала суду № 75421987, 18.07.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/2531/18

У Х В А Л А

з питань залишення позову без розгляду

18 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-судді Ланкевича А.З.,

секретар судового засідання Фуртак А.В.,

за участі:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представників відповідачів Гордона Е.С., Ярової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить:

- визнати неправомірними дії Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Львівській області щодо відмови здійснити нарахування (перерахунок) і виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015 року), виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 25.06.2015 року щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, в розмірі, визначеному ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, яка діяла до 13.02.2015 року), та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України та Головне управління ДФС у Львівській області здійснити нарахування (перерахунок) і виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015 року), виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Ухвалою судді від 02.07.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Одночасно з позовною заявою позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом. В обґрунтування заяви посилається на те, що 25.06.2015 року йому було призначено одноразову грошову допомогу в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію». 18.12.2015 року, відповідно до платіжного доручення №198 від 18.12.2015 року, позивачу перераховано 30217,50 грн. Однак, 02.04.2018 року позивачу стало відомо, що йому підлягала до виплати одноразова грошова допомога не в розмірі трирічного грошового забезпечення, як передбачено ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, яка діяла до 13.02.2015 року), а в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як встановлено ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015 року). У зв'язку із цим, 26.04.2018 року звернувся до відповідачів із заявами, в яких просив здійснити перерахування одноразової грошової допомоги, проте листами Державної фіскальної служби України від 23.05.2018 року №7465/М/99-99-04-04-02-14 та Головного управління ДФС у Львівській області від 29.05.2018 року №192/10/М-187/13-01-0500-34 йому було відмовлено. Враховуючи викладене, просить задовольнити вказану заяву та поновити пропущений строк звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач та представник позивача зазначену заяву підтримали, просили її задовольнити з підстав, викладених у ній та наданих суду поясненнях.

Від представників відповідачів надійшли клопотання про залишення позову без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування клопотань посилаються на те, що про порушення своїх прав, свобод та інтересів позивач дізнався після прийняття Висновку про призначення йому одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції від 25.06.2015 року чи під час отримання даної виплати 21.12.2015 року. Однак з адміністративним позовом до суду звернувся лише 13.06.2018 року, тобто з пропуском встановленого законом строку. При цьому, будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин такого пропуску строку позивачем не надано. З огляду на наведене, посилаючись на ст.ст.123, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, просять суд залишити позов без розгляду.

В судовому засіданні представники відповідачів зазначені клопотання підтримали, просили їх задовольнити з підстав, викладених у них та наданих суду поясненнях.

Вирішуючи подані клопотання, суд враховує таке.

За правилами ч.ч.1, 2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

З аналізу зазначеної норми вбачається, що початком перебігу строку звернення до суду є день коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до довідки про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках від 22.04.2015 року серії 12 ААА №000685, ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 50 відсотків.

05.06.2015 року подав до Головного управління ДФС у Львівській області заяву (рапорт) та документи з метою призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втратою працездатності.

Рішенням першого заступника голови ДФС України затверджено Висновок Головного управління ДФС у Львівській області від 25.06.2015 року про призначення позивачу одноразової грошової допомоги в разі інвалідності працівника податкової міліції згідно із Податковим кодексом України та Законом України від 20.12.1990 року №565-ХІІ «Про міліцію».

Згідно з цим Висновком, розмір одноразової грошової допомоги становить 30217,50 грн. Підставою для призначення допомоги вказано п.п.1.2, 1.3 Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707.

Відповідно до платіжного доручення від 18.12.2015 року №198 позивачу перераховано одноразову грошову допомогу в розмірі 30217,50 грн.

Як пояснив позивач, 02.04.2018 року довідався про те, що йому підлягала до виплати одноразова грошова допомога не в розмірі трирічного грошового забезпечення, як передбачено ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції яка діяла до 13.02.2015 року) та Порядком та умовами виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2007 року №707, а в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як встановлено ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015 року).

26.04.2018 року звернувся до відповідачів із заявами, в яких просив здійснити нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із інвалідністю, що настала в період проходження служби в податковій міліції, відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015 року), виходячи з 150-кратного розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності.

Однак листами ДФС України від 23.05.2018 року №7465/М/99-99-04-04-02-14 та Головного управління ДФС у Львівській області від 29.05.2018 року №192/10/М-187/13-01-0500-34 позивачу відмовлено в перерахунку розміру одноразової грошової допомоги.

Не погоджуючись з такими діями/рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Поряд з тим, позивач не заперечує факту пропуску строку звернення до адміністративного суду з даним позовом , а тому просить такий поновити.

Суд враховує, що обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, факт якої має підтверджуватися належними та допустимими доказами.

Натомість, встановлені судом обставини свідчать про те, що позивач знав або мав можливість знати про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в т.ч. вжити своєчасних заходів щодо їх захисту в межах установленого Кодексом адміністративного судочинства України строку звернення до адміністративного суду, але не скористався такою за відсутності поважних причин.

Зважаючи на викладене, суд приходить висновку, що в контексті даної спірної ситуації, підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, слід визнати неповажними.

Як видно з платіжного доручення №198 від 18.12.2015 року (а.с.24) та й не заперечувалось позивачем в судовому засіданні, 21.12.2015 року позивачу оплачено призначену одноразову грошову допомогу в розмірі, що складає 30217,50 грн. Відтак, 21.12.2015 року є днем, коли позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів, та відповідно початком перебігу шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з таким позовом.

В той же час, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду - 13.06.2018 року, тобто після закінчення строку, установленого законом.

Згідно ч.3 ст.123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

За таких обставин, враховуючи пропуск встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду з цим позовом та відсутність обґрунтованого клопотання для визнання причин пропуску поважними, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п.8 ч.1 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме - про залишення позову без розгляду.

Згідно ч.5 ст.240 Кодексу адміністративного судочинства України, в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч.2 ст.132 цього Кодексу, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

У п.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: залишення заяви або скарги без розгляду.

Суд встановив, що при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2934,43 грн. Вказане підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями №№156-158 від 13.06.2018 року, а також відомостями з КП «ДСС» про зарахування сплачених коштів на рахунок УДКС у Залізничному районі м.Львова.

За таких обставин, оскільки позов залишено без розгляду з підстав пропущення строку звернення до адміністративного суду, суд вважає, що позивачеві слід повернути сплачений ним за подання цього позову судовий збір в сумі 2934,43 грн.

Керуючись ст.ст.132, 240, 243, 248, 250, 256, 294, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом - відмовити.

Клопотання представників відповідачів про залишення позову без розгляду - задовольнити.

Позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Львівській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державної казначейської служби України, про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Повернути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_1) судовий збір, сплачений відповідно до квитанцій від 13.06.2018 року: №156 в сумі 1524 (одна тисяча п'ятсот двадцять чотири) гривні 83 копійки, №157 в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок та №158 в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Ланкевич А.З.

Оригінал повного тексту судового рішення складено в одному примірнику 20.07.2018 року.