Постанова № 75404573, 18.07.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/8652/17 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О. М.

Категорія 25 Доповідач Миніч Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді: Миніч Т.І.

суддів: Павицької Т.М.,

ОСОБА_1

секретаря

судового засідання ОСОБА_2

з участю відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 03 квітня 2018 року під головуванням судді Зосименка О.М.

у цивільній справі №295/8652/17 за позовом ПАТ «Страхова Група «Уніка» до ОСОБА_3 про відшкодування витрат в порядку регресу, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2017 року ПАТ «Страхова Група «Уніка» звернулась до суду з позовом. Позивач просив відшкодувати в порядку регресу витрати в розмірі 117 354,50 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 1 764,82 грн. В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що 11.04.2017 року у м.Києві сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить ТОВ «Сона-фарм» та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням відповідача. Відповідно до постанови Печерського районного суду м.Києва від 06.06.2017 року, винним у ДТП визнаний ОСОБА_3 Враховуючи, що товариство здійснило страхове відшкодування ТОВ «Сона-фарм» на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №011101/4100/0000056 від 03.03.2017 року, просив позов задовольнити.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 03 квітня 2018 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Страхова Група «Уніка» суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 117 354,50 грн., та суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1 764,80 грн.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати зазначене рішення суду у повному обсязі та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема зазначає, що ним на підставі ст.ст.43,48,49,51,197 ЦПК України до суду першої інстанції було подано письмове клопотання про притягнення до участі у справі в якості співвідповідача ПАТ «Страхова компанія «Країна». Вважає, що існування зобов’язальних правовідносин страхувальника автомобіля НОМЕР_3, із страховиком ПАТ «Страхова компанія «Уніка» свідчить про обґрунтованість даного клопотання. Згідно з Полісом від 07.09.2016 року №АК/10552271 застраховано цивільно-правову відповідальність власника автомобіля ЗІЛ, а тому саме цей страховик повинен нести цивільно-правову відповідальність у межах вартості страхової суми в розмірі 100 00,00 грн. Відповідно до роз’яснень, що викладені в п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» у випадку непред’явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика – є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі. Проте, ці обставини судом враховані не були.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 11.04.2017 року у м.Києві сталася ДТП за участю автомобіля НОМЕР_1, що належить ТОВ «Сона-фарм» та автомобіля НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_4

Згідно з постановою Печерського районного суду м.Києва від 06.06.2017 року, виним у ДТП визнаний водій ОСОБА_3 (а.с.10).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_3 застрахована ПАТ «Страхова Група «Країна» згідно з Полісом №АК/10552271.

03.03.2017 року між ТОВ «Сона-фарм» та ПАТ «Страхова Група «Уніка» укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту «КАСКО CORPORATE» №011101/4100/0000056, з предметом страхування - автомобілем НОМЕР_1 (а.с.5).

Згідно з висновком №03-11/05 від 11.05.2017 року вартість завданого матеріального збитку власнику автомобіля НОМЕР_1 становить 120 880,57 грн.(а.с.12-22).

Відповідно до страхового акта №00221866 від 08.06.2017 року страхове відшкодування страхувальнику за договором №011101/ 4100/0000056 становить 117 354,50 грн.(а.с.23).

09.06.2017 року позивачем здійснено виплату страхового відшкодування ТОВ «Сона-фарм» за договором №011101/4100/0000056 у сумі 117 354,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням №023832 (а.с.25).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в межах заявлених позивачем вимог дійшов обгрунтованого висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

При цьому судом враховано, що відповідно до статті 1 Закону України «Про страхування» страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначено в частині другій статті 16 ЦК України.

Зі змісту наведених норм права можна зробити висновок про те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.

Оскільки в даному випадку встановлено вину відповідача у скоєні ДТП та підтверджено факт сплати страховою компанією суми страхового відшкодування, то вимоги позивача до ОСОБА_3 є обґрунтованими.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.

За наведених обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки воно постановлено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 03 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Головуючий: Судді:

Повний текст постанови складений 19.07.2018 року.