Постанова № 75403289, 20.07.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 242/2345/17 Номер провадження 22-ц/775/807/2018

Головуючий у 1 інстанції: Пирогова Л.В. Єдиний унікальний номер 242/2345/17

Суддя-доповідач: ОСОБА_1 Номер провадження 22-ц/775/807/2018

Категорія: 53

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Корчистої О.І., Тимченко О.О.,

за участю секретаря Кіпрік Х.В.,

представників позивача ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 242/2345/17 за позовом ОСОБА_4 до державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про скасування акту проведення розслідування від 25.05.2017 року, зобов’язання скласти акт за формою Н1 про нещасний випадок на виробництві за апеляційною скаргою державного підприємства «Селидіввугілля» на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року (суддя Пирогова Л.В.),

ВСТАНОВИВ:

13 червня 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якому просив скасувати акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 25.05.2017 року та зобов’язати відповідача скласти акт за формою Н-1 про нещасний випадок на виробництві. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він працював у відокремленому підрозділі «Шахта «Росія» Державного підприємства «Селидіввугілля» гірником поверхні 2 розряду дільниці ВТБ. 20.04.2017 року у робочий час та на робочому місці з ним стався нещасний випадок на виробництві за наступних обставин. При роботі в 1 зміну о 13 годині 30 хвилин на сходах підземної галереї верхнього приймально-відправного майданчика допоміжного ствола він впав та підвернув ногу, після чого піднявся та пішов закінчувати свою роботу, до медпункту не звернувся, оскільки не придав цьому значення. Через деякий час біль настала, але вона була незначна. Він здав свою зміну та пішов на зупинку, де чекав на автобус, щоб повернутися додому. По приїзду додому відразу звернувся до Селидівської ЦМЛ, де йому було надано медичну допомогу. 26.04.2017 року звернувся до адміністрації шахти з заявою про розслідування нещасного випадку, але за результатом розслідування йому відмовлено у складенні акту по формі Н-1.

Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано недійсним акт проведення розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_4 20.04.2017 року о 15 годині 30 хвилин під час виконання ним трудових обов’язків у державному підприємстві «Селидіввугілля» відокремлений підрозділ «Шахта «Росія», від 25.05.2017 року, затверджений виконуючим обов’язки директора ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Росія» за формою Н-5 та зобов’язано ДП «Селидіввугілля» ВП «Шахта «Котляревська» провести повторне розслідування вказаного нещасного випадку що стався з ОСОБА_4 під час виконання ним трудових обов’язків та скласти акт за формою Н-1 відповідно Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 року № 1232. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 320 грн..

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення від 01 березня 2018 року та ухвалити постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Посилається на порушення судом вимог матеріального та процесуального права, неналежне встановлення всіх обставин справи, висновки суду не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Зокрема, зазначає, що суд не дослідив належним чином показання свідків, не врахував пояснення, викладені щодо цих показань, не дослідив належним чином матеріали справи. Так, після допиту 30 січня 2018 року свідків розгляд справи було відкладено на 15 лютого 2018 року, а в цей день за клопотанням представника позивача перенесено на 01 березня 2018 року. В порушення вимог ст. 233 ЦПК України суд під час судового розгляду 01 березня 2018 року суд не проголосив показання свідків та висловлених щодо цих показань пояснень відповідних представників. Викладені судом показання свідків не збігаються з фактично наданими показаннями, а саме:

1) ОСОБА_5 показав, що він зустрів біля буфету ОСОБА_4 і ОСОБА_6, який вів його після виконання наряду;

2) ОСОБА_7 показав, що він під’їхав до автобусної зупинки, де його чекали дружина і син; при викладенні пояснень суд не відобразив відстань 40-50 см першої сходинки, на яку, як зазначає позивач і свідок ОСОБА_7 він допоміг йому зайти (як було відображено під час допиту свідка він взяв палицю під руку та підтримуючи його за руку допоміг залізти);

3) не була відображена заява від 26 квітня 2017 року ОСОБА_4, відповідно до якої «20.04.2017 г. в 13 часов при выполнении наряда по проверке и обслуживанию горноспасательного оборудования, к нам на ШГС зашёл механик уч. ВТБ ОСОБА_8 и дал дополнительный наряд по уборке в галерее. Я и горноробочий ОСОБА_9 т.н. 2121 взяли инструмент и направились по наряду. На ступеньках в галерее около 13 ч. 30 м. я упал и подвернул ногу. Решив что травма незначительная, и больничный я брать не буду, по окончании смены, я отправился домой. По пути на остановку боль усилилась. Приехав в Селидово, меня встретили жена и сын. И отвезли в ЦГБ г. Селидово где мне был поставлен диагноз «перелом голеностопного сустава»;

4) не було відображено в рішенні суду, зокрема, в поясненнях ОСОБА_4 та ОСОБА_10, що ОСОБА_6 його виводив та вів під руку;

5) не було відображено у показаннях свідків ОСОБА_8, ОСОБА_6, що лампову прибирають лампівниці;

6) не було відображено у поясненнях відповідача, що комісія приїздила о 10.00 годині;

7) не було відображено у поясненнях ОСОБА_11, що додатковий наряд було видано по телефону;

8) не було відображено у поясненнях відповідача та показаннях ОСОБА_8, що з 12.00 години починається видача у тех. нарядній нарядів;

9) не було відображено у показаннях ОСОБА_6, що він його не вів до зупинки, під час роботи кожен займався виданим обсягом робіт і те, що він про випадок дізнався лише наступного дня;

10) при викладенні показань ОСОБА_12 не було відображено у судовому рішенні про те, що вона наполягала на отриманні та пов’язанні травми з виробництвом;

11) не було відображено пояснення, що ОСОБА_4 працював гірником поверхні дільниці ВТБ.

У судовому рішенні суд виклав виключно пояснення самого ОСОБА_4, але не відобразив та не врахував пояснень, зауважень та показань відповідача щодо питань, які були надані та викладені під час розгляду справи та які полягають у наступному:

1) дружина позивача - ОСОБА_12 під час надання пояснень повідомляла, що десь приблизно о 13.30 позивач зателефонував їй, при тому, що сам позивач наголошує, що він їй зателефонував приблизно о 14.30 годині;

2) у заяві від 26.04.2017 року ОСОБА_4 відобразив, що він вирішив, що травма незначна та він не буде брати лікарняний, по закінченню зміни він направився додому та на шляху до зупинки біль посилилась, тобто з заяви вбачається, що він самостійно виконував наряд і виключно на шляху до зупинки біль збільшилася, тобто показання свідка ОСОБА_10 є такими, що викладені всупереч викладеним обставинам;

3) з урахуванням пояснень позивача під час судового засідання він не міг ставати на ногу, але в свою чергу відповідно до заяви від 26.04.2017 року він продовжував наряд і виконував обов’язки, хоча його травма не надавала можливості йому пересуватися, що об’єктивно та фактично суперечить фактам та можливостям потерпілого;

4) відповідно до колективного договору шахти період роботи для поверхневих працівників встановлений по 15.30 год., що в свою чергу свідчить про самовільне покинення робочого місця та порушення трудової дисципліни;

5) безпосередній свідок, який зі слів позивача повинен був приймати участь та бачити безпосередній момент травми, у своїх поясненнях та під час судового засідання зазначив, що він не бачив, щоб з ОСОБА_4 щось трапилось під час виконання наряду;

6) зі слів ОСОБА_10 він бачив у буфеті десь о 13.15 годині як ОСОБА_6 вів ОСОБА_4, хоча травма сталася зі слів ОСОБА_4 о 13.30, тобто він бачив подію, яка ще не могла настати у часі;

7) відстань галереї складає 180 метрів, а, враховуючи пояснення самого ОСОБА_4, він продовжував виконувати наряд, але при цьому його вели з підземної галереї;

8) дружина позивача під час розгляду справи зазначила, що вона зустріла свого чоловіка на зупинці, але свідок ОСОБА_7 дав показання, що відвіз ОСОБА_4 до дому, про що також відображено у судовому рішенні;

9) Жебрівський, перед приїздом якого начебто був виданий додатковий наряд о 12 годині, приїхав із комісією о 10 годині.

Судом 1 інстанції не було взято до уваги ці пояснення і взагалі не було відображено мотивів неврахування цих пояснень.

Суд взагалі не врахував показань свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_6, оскільки вони на даний час працюють на підприємстві, де стався нещасний випадок та перебувають у службовій залежності від свого керівництва. Але суд не встановив ту обставину, що пояснення та показання ОСОБА_4 викладені у заяві від 26 квітня 2017 року та наданих ним поясненнях у судовому засіданні змінювались, на що представники відповідача звертали увагу суду, але суд не взяв це до уваги та не відобразив зазначені обставини в своєму рішенні. Неврахування показань свідків, які безпосередньо працюють на підприємстві, процесуально звужує права сторони відповідача.

Судом не враховані всі матеріали справи. Так, комісія була складена з дотриманням Порядку №1232, вона розглянула всі документи, а саме: пояснювальну записку начальника ВТБ, гірника поверхні ОСОБА_6, механіка дільниці ВТБ ОСОБА_8, фельдшера поверхневого здоровпункту, довідку ЦМЛ м. Селидове від 10.05.2017 року №16660 та інші документи. Встановлено, що в першу зміну ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був виданий наряд «ревізія Р30 і Р34 на шахтній гірничорятувальній станції». Протягом зміни ніяких повідомлень про травмування не було, відомостей про звернення до здоровпункту також не було. Згідно пояснювальної записки начальника дільниці ВТБ ОСОБА_4 зателефонував і повідомив о 15.30, що у нього побутова травма і він буде знаходитись на лікарняному. Відповідно до пояснень ОСОБА_6 протягом зміни він не чув і не бачив травмування ОСОБА_4. У довідці ЦМЛ м. Селидове від 10.05.2017 року №1660 зазначено – травма в побуті. Журнал нарядів не містить виправлень та змін в наряді. Тому комісія прийшла до висновку, що підстав для складення акту Н-1 немає та було складено акт за формою Н-5. Але судом не було взято до уваги матеріали, на підставі яких було розглянуто звернення громадянина ОСОБА_4.

Також судом не взято до уваги, що акт Н-5 є наслідком проведення розслідування комісією нещасного випадку, що стався, тому його скасування у свою чергу може послугувати мотивом неможливості складення акту за формою Н-1 або НТ, оскільки складення акту за формою Н-5 обов’язковим та необхідним при проведенні розслідування нещасного випадку.

Не враховано судом, що відповідно до п. 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 30.11.2011 р. № 1232 лише комісія з розслідування має повноваження щодо з’ясування обставин справи та причин нещасного випадку, яка встановлює за результатами розслідування чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом чи ні, складає відповідні акти. На підтвердження такого висновку відповідачем надавались судові рішення, у тому числі, суду касаційної інстанції, які судом не були прийняті до уваги без приведення мотивів.

Факт нещасного випадку встановлюється судом лише у разі ліквідації підприємства, такого не встановлено, отже суд не мав підстав визнавати та встановлювати цей факт.

Суд повинен був повернути позовну заяві позивачеві, оскільки до неї не надані докази вжиття заходів досудового врегулювання спору, а саме позивач не звертався до посадової особи органу Держпраці, на що відповідач неодноразово звертав увагу суду.

Акт розслідування за формою Н-5 був складений правомірно, оскільки комісією не було встановлено факту отримання травми позивача під час виконання ним виробничих обов’язків. Також правомірно було прийнято рішення про відсутність підстав для складення акту за формою Н-1 та про необхідність скласти акт за формою НТ. Судом при винесенні рішення не були враховані норми чинного законодавства, висновки суду є необґрунтованими.

Позивач ОСОБА_4 подав відзив на апеляційну скаргу разом із доказами направлення його 24.05.2018 року іншим учасникам справи, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Зазначає, що апеляційна скарга відповідача є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає з наступних причин:

1) позивач працював у першу зміну 20.04.2017 року на ВП «Шахта Росія» (нині Котляревська) ДП «Селидіввугілля» гірником поверхні 2 розряду дільниці ВТБ. Даний факт визнано сторонами процесу у судовому засіданні;

2) відповідачем визнано, що ОСОБА_4 на час отримання травми знаходився у трудових відносинах з ВП «Шахта Росія» (нині Котляревська) ДП «Селидіввугілля»;

3) позивач звернувся до лікарні за медичною допомогою в той же день, коли стався нещасний випадок на виробництві (20.04.2017 року о 15:00 годин висновок ВКК при Селидівській поліклініці № 1660 від 10.052017 року);

4) свідки у судовому засіданні 1 інстанції підтвердили, що у денній порі бачили ОСОБА_4 на шахті 20.04.2017 року і підтвердили важливу обставину про його стан, який у ОСОБА_4 був на час травмування.

Свідки дали правдиві свідчення та встановили обставини, а саме ОСОБА_10 підтвердив, що приблизно об 11:30 годині ОСОБА_4 і його напарник ОСОБА_14 прямували разом до галереї. О 13:30 годині ОСОБА_10 бачив ОСОБА_4 разом з ОСОБА_14, які вийшли з галереї. В цей час ОСОБА_14 допомагав позивачу пересуватися. На питання ОСОБА_10 «чому він кульгає?» ОСОБА_4 відповів, що підвернув ногу. ОСОБА_7, водій маршрутки, підтвердив, що ОСОБА_4 20.04.2017 року о 14:30 годині вийшов з прохідної шахти ВП «Шахта Росія» (нині Котляревська) у незадовільному стані. Свідок допоміг позивачу сісти у транспорт. Після чого ОСОБА_7 відвіз ОСОБА_4 додому. Дружина ОСОБА_4 чекала на зупинці м. Селидове. За твердженням відповідача свідчення з цього приводу різняться, саме – дружина чекала на зупинці, а ОСОБА_4 привезли під під’їзд домівки, але позивач пояснює, що зупинка і домівка ОСОБА_4 знаходяться поруч. З приводу порушення трудового розпорядку зазначає, що він після отримання травми на шахті звернувся до свого керівництва з поясненнями про те, що з ним трапилось, після чого його відпустили додому на пару днів підлікуватися (неофіційно). Без дозволу керівництва ОСОБА_4 не мав змоги залишити робоче місце, тому що після отримання працівниками наряду, кожний із них отримує необхідний інвентар для виконання роботи і тільки після виконання наряду та перевірки роботи працівник має право здати інструменти, а інструменти повертаються по закінченню робочої зміни.

Суд безпосередньо сприйняв під час засідання показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7, які підтвердили, що травму ОСОБА_4 отримав на шахті. Дані свідки не заінтересовані особи, не є родичами та зустрічаються з ОСОБА_4 дуже рідко. Головний свідок ОСОБА_14, який був на момент травмування разом з позивачем, на початку подій підтримував ОСОБА_4 та говорив правду про події і не заперечував, що позивач ногу підвернув при виконанні трудових обов’язків, але коли комісія почала розслідування він змінив свої показання після спілкування з керівництвом.

Досудове врегулювання спору ним було здійснено, він подав заяву до ДП «Селидіввугілля» та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новогродівка Донецької області. ДП «Селидіввугілля» 13.06.2017 року отримало лист з проханням ОСОБА_4 розібратися у питанні скасування акту Н-5 та провести повторне розслідування, але відповіді ним не отримано.

Третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області подала відзив із доказами отримання його 29.05.2018 року іншими учасникам справи, у якому просить рішення суду скасувати, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити повністю, ухваливши постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити. Зазначає, що на підставі п. п. 7, 10, 11, 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві № 1232, ст. 22 ЗУ «Про охорону праці» лише комісія з розслідування має повноваження щодо з’ясування обставин та причин настання нещасного випадку, визначати за результатами розслідування чи пов'язаний нещасний випадок з виробництвом чи ні, складати відповідні акти тощо. Згідно з п. п. 33-35 Порядку вимоги про визнання нещасного випадку таким, що пов’язаний з виробництвом відноситься до компетенції комісії з розслідування нещасного випадку, а обов’язок призначення повторного (додаткового) розслідування та складання акту за формою Н-1 входить до компетенції Головного управління Держпраці у Донецькій області та роботодавця. Уповноважена комісія з розслідування відповідно до п. 14 Порядку здійснила всі необхідні дії та заходи в межах наданої Порядком компетенції під час розслідування нещасного випадку та не встановила жодної обставини, за якої даний нещасний випадок можна вважати таким, що пов’язаний з виробництвом згідно п. 15 Порядку. З даними висновками погодились всі члени комісії, жодної окремої думки у членів комісії не виникло. З повідомленням про нещасний випадок на підприємстві до уповноважених осіб ОСОБА_4 не звертався, відсутні документально підтверджені докази його звернення до медпункту шахти, тобто у позивача немає документальних доказів, що вказана травма трапилась через вплив небезпечного виробничого фактора під час виконання ним трудових обов’язків. Таким чином факт отримання позивачем травми під час виконання ним трудових обов’язків є недоведеним. Суд не вправі перебирати на себе повноваження комісії з розслідування, до таких висновків дійшов суд касаційної інстанції у конкретних справах, які приводить у відзиві третя особа.

В засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_2 заперечувала проти скарги та просила залишити рішення суду без змін, представник третьої особи ОСОБА_3 підтримував апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Позивач, представник відповідача в засідання апеляційного суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень – судових повісток кожній із сторін 03 липня 2018 року.

Згідно із ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно із ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4 суд виходив із їх обґрунтованості в частині визнання недійсним акту проведення розслідування нещасного випадку, затвердженого 25.05.2017 року та зобов’язання відповідача провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 20.04.2017 року о 15 годині 30 хвилин під час виконання ним трудових обов’язків та скласти акт за формою Н-1.

Суд також зазначив, що розслідування нещасного випадку проведено неналежно, допущено порушення пункту 14 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, а саме – не з’ясовано обставин і причин нещасного випадку, а факт того, що позивач підвернув ногу під час роботи, тобто, що нещасний випадок з ним стався на виробництві та є підстави для складення акту по формі Н-1 підтверджено показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7.

З вказаними висновками суду погодитись неможливо, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач працював у Відокремленому підрозділі «Шахта Росія» (у даний час «Шахта Котляревська») Державного підприємства «Селидіввугілля» гірником поверхні 2 розряду дільниці ВТБ.

26 квітня 2017 року позивач звернувся до керівника ВП «Шахта Росія» із заявою, у якій просив розглянути випадок його травмування на роботі 20 квітня 2017 року, визнати травму виробничою та видати акт про нещасний випадок на виробництві. У заяві вказав, що 20 квітня 2017 року о 13.00 годині при виконанні наряду по перевірці та обслуговуванню гірничорятувального обладнання в приміщення шахтної гірничорятувальної станції зайшов механік дільниці ВТБ ОСОБА_8, який дав йому та гірнику поверхні дільниці ВТБ ОСОБА_6 додатковий наряд по прибиранню підземної галереї верхнього приймально – відправного майданчика допоміжного ствола. О 13 годині 30 хвилин на сходах галереї він впав та підвергнув ногу. Вирішивши, що травма незначна і лікарняний він брати не буде, по закінченню зміни він направився додому. На шляху на зупинку біль посилилась. Він приїхав у м. Селидове, його зустріли дружина та син і відвезли у Центральну міську лікарню м. Селидове, де був встановлений діагноз «перелом гомілковостопного суглоба» (а.с.48).

За вказаною заявою позивача 28 квітня 2017 року наказом адміністрації ВП «Шахта Росія» було утворено комісію з розслідування нещасного випадку, яка в період з 28 квітня 2017 року по 24 травня 2017 року провела розслідування, за результатами якого складено акт форми Н-5, затверджений 25 травня 2017 року, про відсутність підстав для складання акту за форою Н-1, складено акт №100 про нещасний випадок невиробничого характеру. Комісією встановлено, що згідно журналу реєстрації травм виробничого характеру, пояснювальних записок начальника дільниці ВТБ ОСОБА_13, механіка дільниці ВТБ ОСОБА_8, гірника поверхні дільниці ВТБ ОСОБА_6, фельдшера поверхневого здоровпункту шахти ОСОБА_15, враховуючи той факт, що служба охорони праці та керівництво дільниці не були повідомлені і безпосередніх свідків нещасного випадку не було, а також висновок Селидівської ЦМЛ №1660 від 10.05.2017 року про характер та діагноз травми ОСОБА_4 комісією згідно проведеного розслідування не встановлено факту отримання травми гірника поверхні дільниці ВТБ ОСОБА_4 під час виконання ним виробничих обов’язків (а. с. 31, 62-64).

13.06.2017 року позивач звернувся із заявою до відповідача, у якій вказано, що копію заяви направлено до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області, у заяві просив скасувати акт Н-5 та призначити нове розслідування нещасного випадку (а.с.166 -167).

29.06.2017 року Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Новогродівці Донецької області позивачу надана відповідь про те, що за результатами роботи комісії з розслідування нещасного випадку за його заявою від 26.04.2017 року було складено акт за формою Н-5, згідно якого комісія дійшла висновку про те, що підстав для складення акту за формою Н-1 немає та роз’яснено право звернутися до посадової особи органу Держпраці, яка має право видати обов’язкові для виконання роботодавцем приписи за формою Н-9 щодо необхідності проведення повторного розслідування нещасного випадку (а. с.166, 65).

13.06.2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що відповідач неправомірно не визнав отриману ним травму такою, що отримана на виробництві.

Заперечуючи проти позову відповідач посилався на те, що у першу зміну 20 квітня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 начальником дільниці ВТБ ОСОБА_13 був виданий наряд «ревізія Р30 і Р34 на шахтній гірничо –рятувальній станції». Протягом зміни ніяких повідомлень про травмування не було. Відомостей про звернення в здоровпункт також не було. Згідно пояснювальної записки начальника дільниці ВТБ 20 квітня 2017 року ОСОБА_4 подзвонив і повідомив о 15.30 годині, що в нього побутова травма і він буде знаходитись на лікарняному. Механік дільниці ВТБ ОСОБА_8 не міг видати додатковий наряд, це не входить в його повноваження. ОСОБА_16 протягом зміни не чув і не бачив травмування ОСОБА_4. Документального підтвердження факту травмування ОСОБА_4 20 квітня 2017 року відсутнє, керівництво дільниці та охорони праці не повідомлені, свідки події відсутні (а.с.17-19).

Із пояснювальної записки ОСОБА_6 в комісію по розслідуванню нещасного випадку з ОСОБА_4 вбачається, що 20.04.2017 року у 1 зміну начальник дільниці ВТБ ОСОБА_17 видав наряд йому та горноробочому поверхні ОСОБА_4 на проведення ревізії респіраторів Р30 та Р34. Протягом зміни вони з ОСОБА_4 займались по наряду. В кінці зміни він переодягнувся та о 14.30 год. пішов на автобус. Про травму ОСОБА_4 він дізнався наступного дня, у п’ятницю 21.04.2017 року, коли прийшов на роботу (а.с.26).

Згідно з довідкою ЛКК при Селидівській поліклініці Комунальної лікувальної установи Селидівська центральна міська лікарня №1660 від 10.05.2017 року ОСОБА_4 звернувся 20.04.2017 року о 15 годині 30 хвилин до лікаря травматолога, встановлено діагноз «закритий перелом щиколотки лівої гомілки». Зі слів потерпілого травма в побуті 20.04.2017 року о 15.00 годині( а.с.29).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об'єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов'язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов'язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Процедура проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій, що сталися з працівниками на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності або в їх філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах визначена Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 р. № 1232 (далі Порядок).

Згідно з пунктом 7 Порядку розслідування проводиться у разі виникнення нещасного випадку, а саме обмеженої в часі події або раптового впливу на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров'ю, зокрема від одержання поранення, травми, у тому числі внаслідок тілесних ушкоджень, гострого професійного захворювання і гострого професійного та інших отруєнь, одержання сонячного або теплового удару, опіку, обмороження, а також у разі утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, одержання інших ушкоджень внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з представниками тваринного і рослинного світу, які призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення його на іншу (легшу) роботу не менш як на один робочий день, зникнення, а також настання смерті працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків.

Пунктом 8 Порядку визначено, що про кожний нещасний випадок потерпілий або працівник, який його виявив, чи інша особа - свідок нещасного випадку повинні негайно повідомити керівника робіт, який безпосереднього здійснює контроль за станом охорони праці на робочому місці (далі - безпосередній керівник робіт), чи іншу уповноважену особу підприємства і вжити заходів до надання необхідної допомоги потерпілому.

Згідно з підпунктом 2 пункту 10 Порядку роботодавець, одержавши повідомлення про нещасний випадок (крім випадків, передбачених пунктом 37 цього Порядку), зобов'язаний: протягом доби утворити комісію у складі не менш як три особи та організувати проведення розслідування.

Згідно з п.11 Порядку потерпілий або уповноважена ним особа, яка представляє його інтереси, не входить до складу комісії, але має право брати участь у її засіданнях, вносити пропозиції, подавати документи щодо нещасного випадку, давати відповідні пояснення, в тому числі викладати в усній і письмовій формі особисту думку щодо обставин і причин настання нещасного випадку та одержувати від голови комісії інформацію про хід проведення розслідування. Голова комісії зобов'язаний письмово поінформувати потерпілого або уповноважену ним особу, яка представляє його інтереси, про його або її права і з початку роботи комісії запросити до співпраці. Члени комісії мають право одержувати усні чи письмові пояснення щодо нещасного випадку та проводити опитування роботодавця, посадових осіб, інших працівників підприємства, у тому числі потерпілого, та опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб, робити необхідні запити, пов'язані з проведенням розслідування.

Відповідно до п.14 Порядку комісія зобов'язана протягом трьох робочих днів з моменту її утворення: обстежити місце настання нещасного випадку, одержати письмові пояснення потерпілого, якщо це можливо, опитати осіб - свідків нещасного випадку та причетних до нього осіб; визначити відповідність умов праці та її безпеки вимогам законодавства про охорону праці; з'ясувати обставини і причини настання нещасного випадку; вивчити первинну медичну документацію (журнал реєстрації травматологічного пункту лікувально-профілактичного закладу, звернення потерпілого до медичного пункту або медико-санітарної частини підприємства, амбулаторну картку та історію хвороби потерпілого, документацію відділу кадрів, відділу (служби) охорони праці тощо); визначити, пов'язаний чи не пов'язаний нещасний випадок з виробництвом; установити осіб, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці, а також розробити план заходів щодо запобігання подібним нещасним випадкам; скласти у п'яти примірниках акт проведення розслідування нещасного випадку за формою Н-5 (далі - акт за формою Н-5) згідно з додатком 3 та акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1 (далі - акт за формою Н-1) згідно з додатком 4 (у разі, коли нещасний випадок визнано таким, що пов'язаний з виробництвом) і передати їх роботодавцеві для затвердження. Акти за формою Н-5 і Н-1 підписуються головою та всіма членами комісії. У разі незгоди із змістом акта член комісії підписує його з відміткою про наявність окремої думки, яку викладає письмово і додає до акта за формою Н-5 як його невід'ємну частину. У разі коли нещасний випадок визнаний комісією таким, що не пов'язаний з виробництвом, складається акт за формою Н-5.

Згідно з п.23 Порядку нещасний випадок, про який своєчасно не повідомлено керівника підприємства чи роботодавця потерпілого або внаслідок якого втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з цим Порядком протягом місяця після надходження заяви потерпілого чи уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси (незалежно від строку настання нещасного випадку).

Згідно з пунктом 33 Порядку контроль за своєчасністю та об'єктивністю проведення розслідування нещасних випадків, підготовкою матеріалів розслідування, веденням обліку нещасних випадків, вжиттям заходів до усунення причин нещасних випадків здійснюють органи державного управління, органи державного нагляду за охороною праці, виконавча дирекція Фонду та її робочі органи відповідно до компетенції. Громадський контроль здійснюють профспілки через свої виборні органи і представників, а також уповноважені найманими працівниками особи з питань охорони праці у разі відсутності на підприємстві профспілки. Зазначені у цьому пункті органи та особи мають право вимагати відповідно до компетенції від роботодавця проведення повторного (додаткового) розслідування нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, і складення акта за формою Н-1 у разі, коли виявлено порушення вимог цього Порядку.

Відповідно до п.34 Порядку посадова особа органу Держпраці в разі відмови роботодавця скласти або затвердити акт за формою Н-5 або Н-1 чи незгоди потерпілого або уповноваженої ним особи, яка представляє його інтереси, із змістом зазначеного акта, надходження скарги або незгоди з висновками про обставини і причини настання нещасного випадку чи приховування факту настання нещасного випадку має право видавати обов'язкові для виконання роботодавцем або робочим органом виконавчої дирекції Фонду (у разі, коли нещасний випадок стався з фізичною особою - підприємцем чи особою, що забезпечує себе роботою самостійно) приписи за формою Н-9 згідно з додатком 10 щодо необхідності проведення розслідування (повторного розслідування) нещасного випадку, затвердження чи перегляду затвердженого акта за формою Н-5 або Н-1, визнання чи невизнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом, складення акта за формою Н-5 або Н-1. Рішення посадової особи органу Держпраці може бути оскаржено у судовому порядку. На час розгляду справи у суді дія припису за формою Н-9 зупиняється.

Згідно з п.35 Порядку роботодавець зобов'язаний у п'ятиденний строк після одержання припису за формою Н-9 видати наказ про вжиття зазначених у приписі заходів, а також притягти до відповідальності працівників, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці. Про виконання заходів роботодавець письмово повідомляє орган Держпраці в установлений ним строк.

На виконання п.11 Порядку позивач 11 травня 2017 року був письмово поінформований про його права, як потерпілого (а.с.50).

Обґрунтовуючи висновок про не з’ясування комісією з розслідування обставин та причин нещасного випадку суд виходив із показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7 про те, що позивач після виходу з прохідної скаржився на те, що під час роботи підвернув ногу та що показання цих свідків узгоджуються між собою та з іншими доказами у справі.

Викладаючи показання свідка ОСОБА_10 у мотивувальній частині рішення суд вказав, що цей свідок у квітні 2017 року бачив ОСОБА_4 з направником ОСОБА_6, який допомагав ОСОБА_4 йти та ОСОБА_4 повідомив, що підвернув ногу. Із викладених судом показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що йому стало відомо про те, що ОСОБА_4 травмував ногу лише наступного дня.

Позивач не повідомив комісію з розслідування про наявність свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_7, в результаті чого ці свідки комісією не опитувались.

Із справи вбачається, що позивач із заявою до посадової особи органу Держпраці про проведення повторного розслідування не звертався, за його заявою повторне розслідування не призначалося, позивач не оскаржував бездіяльність уповноваженого органу щодо не призначення повторного розслідування у судовому порядку.

Копія звернення позивача та його представника до відділу гірничотехнічного нагляду у Селидівському регіоні та до територіального управління праці у Донецькій області, направленого 24 лютого 2018 року із зазначенням невірної адреси вказаного управління без надання доказів про результати розгляду звернення не впливає на висновок про недотримання позивачем пункту 34 Порядку.

Відтак, правові підстави для зобов'язання роботодавця провести повторне розслідування нещасного випадку , що стався з ОСОБА_4 20.04.2017 року о 15 год. 30 хвилин під час виконання ним трудових обов’язків та скласти акт за формою Н-1 відсутні.

З огляду на викладене, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду, як таке, що не відповідає фактичним обставинам справи та вимогам матеріального і процесуального права – скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові.

Керуючись ст. ст. 367, 376, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу державного підприємства «Селидіввугілля» задовольнити.

Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 01 березня 2018 року скасувати.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа: Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про скасування акту проведення розслідування від 25.05.2017 року, зобов’язання скласти акт за формою Н1 про нещасний випадок на виробництві відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.І. Корчиста

ОСОБА_18

Повне судове рішення складено 20 липня 2018 року.

Суддя: Н.С. Краснощокова