Ухвала суду № 75399542, 06.07.2018, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3654/18

(2-з/199/53/18)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2018 року м. Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Якименко Л.Г., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, -

В С Т А Н О В И В:

В проваджені Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

27 червня 2017 року близько 17 год. 10 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на доньку позивача – ОСОБА_4, внаслідок чого їй було завдано тілесні ушкодження.

Вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання.

Враховуючи вище викладене, позивачка просить суд вжити заходів забезпечення позову на накласти арешт на автомобіль марки «Nissan Maxima», реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред’явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Оскільки забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, то розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема, в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з’ясовує відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову необхідно встановити наявність зв'язку між вказаним заходом забезпечення позову і предметом спору, співрозмірність та адекватність заходу із заявленими позивачем вимогами.

Позивачем не були надані документи, які б підтверджували право власності ОСОБА_3 на автомобіль марки «Nissan Maxima» , реєстраційний номер НОМЕР_1, на теперішній час, а також не надані докази про його намір розпорядитись спірним майном.

Стосовно накладення арешту на грошові кошти та інше нерухоме майно, вважаю за необхідне відмовити, оскільки позивачем не надано доказів існування нерухомого майна, зареєстрованого за ОСОБА_3 та грошових коштів, які б йому належали.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, вважаю необхідним взяти до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, і які не є учасниками справи. Зокрема, такий вид забезпечення позову як арешт майна передбачає обмеження права власника майна на користування цим майном.

Частина 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. За змістом наведеного, жодне з положень Конвенції не може бути витлумачене як таке, що легітимізує набуття права власності одним суб'єктом за рахунок протиправного позбавлення майнового права іншого суб'єкта, із відмовою, до того ж, у можливості захисту порушеного права. Кожен, чиї права та свободи було порушено має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (Статті 13 і 14 Конвенції).

З приписів норм цивільно-процесуального законодавства України вбачається, що процесуальне законодавство обумовлює допустимість застосування заходів із забезпечення позову наявністю обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Забезпечення позову застосовується як засіб запобігання можливим порушенням майнових чи охоронюваних законом інтересів особи.

Виходячи з наведеного, приходжу до висновку про відсутність правових підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином.

Керуючись ст. ст. 149, 150-151, 153, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої злочином, – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: