Постанова № 75398943, 17.07.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2018 р. Справа № 920/1161/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Пелипенко Н.М.

при секретарі Кохан Ю.В.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1, дов.№271/03.02-17 від 06.02.2018 (у справі)

відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Сумської міської ради (вх.№938С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2018 у справі №920/1161/17 (суддя Спиридонова Н.О., повний текст рішення складено 24.04.2018)

за позовом Сумської міської ради, м. Суми

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-Плаза”, м. Суми

про стягнення 257480,98 грн, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2017 року позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовною заявою, в якій просив суд стягнути з відповідача на свою користь збитки, заподіяні територіальній громаді м. Суми внаслідок безпідставного використання земельної ділянки без оформлення договору оренди протягом 2016 – І півріччя 2017 року в розмірі 257480,98 грн. на підставі статей 120, 122, 123, 124, 152, 156, 157, 206 Земельного кодексу України та статті 1212, 1214 Цивільного кодексу України, а також покласти на відповідача судові витрати.

Рішенням господарського суду Сумської області від 19.04.2018 по справі №920/1161/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2018 по справі №920/1161/17 скасувати повністю та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та стягнути на користь територіальної громади м. Суми в особі Сумської міської ради з ТОВ “Інвест-Плаза” 257480,98 грн за фактичне користування земельною ділянкою протягом 2016 року та 1-го півріччя 2017 року.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач посилається на те, що зроблений судом першої інстанції висновок про те, що недоотриманий у зв'язку з не укладенням договору оренди землі дохід за своєю суттю є збитками, який слід доводити у загальному порядку, не відповідає обставинами справи, оскільки судом неправильно визначені правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем та ці висновки зроблені без комплексного аналізу нормативних актів, які регулюють цивільні та земельні правовідносини, що призвело до прийняття незаконного рішення.

Також, заявник зазначає, що не відповідає нормам матеріального права висновок суду про те, що відповідачем вжито всіх заходів щодо укладення договору оренди землі, що виключає можливість задоволення позовних вимог.

На думку позивача, не відповідає обставинам справи та зроблений із неправильним застосуванням норм права висновок суду про те, що позивач не може стягнути з відповідача дохід, одержаний від безпідставно набутого майна, оскільки у відповідача немає підстав сплачувати грошові кошти у розмірі орендної плати, оскільки з ним не укладений договір оренди землі.

21.05.2018 системою автоматизованого розподілу апеляційних скарг (справ) між суддями для розгляду справи №920/1161/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Істоміна О.А.; суддя Барбашова С.В.; суддя Пелипенко Н.М.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2018 у справі №920/1161/17 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сумської міської ради та надано учасникам провадження строк до 06.06.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) копії цього відзиву та доданих до нього документів заявнику апеляційної скарги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.06.2018 розгляд справи №920/1161/17 було призначено на 03.07.2018 на 10:00.

26.06.2018 на адресу Харківського апеляційного господарського суду від відповідача по справі надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2018 залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу - без задоволення. При цьому, відповідач зазначає, що в даному випадку положення статті 212 Земельного кодексу України не можуть бути застосовані, оскільки відсутність переоформлених на ім’я відповідача правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватись як самовільне зайняття земельної ділянки, з огляду на пункт 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ, що виникають із земельних відносин». Крім того, відповідачем, після набуття права власності на спірну відповідну будівлю, розташовану на спірній земельній ділянці, було вжито всіх необхідних заходів для оформлення права оренди земельної ділянки. Також слід взяти до уваги, що станом на 19.06.2017 право користування земельною ділянкою під вказаним приміщенням було зареєстровано за ТОВ «Ремпобуттехніка». Отже, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, а договір оренди земельної ділянки неукладений не з вини відповідача, тобто відсутній причинний зв'язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони.

03.07.2018 розгляд справи №920/1161/17 було перенесено на 17.07.2018, в зв’язку з відпусткою судді Істоміної О.А., про що сторони були повідомлені належним чином.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2018 було задоволено клопотання ТОВ «Інвест-Плаза» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, розглянувши матеріали справи, доводи в обґрунтування апеляційної скарги, в межах вимог, передбачених ст. 269 ГПК України, заслухавши в судовому засіданні представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

20.06.2014 підприємство відповідача ТОВ «Інвест-Плаза» з прилюдних торгів набуло право власності на нежитлові приміщення та споруди, що знаходяться на земельній ділянці комунальної форми власності, площею 0,8112 га, кадастровий номер 5910136600:03:002:0028, за адресою: м. Суми, пр-т Курський, 14.

Факт набуття права власності ТОВ «Інвест-Плаза» підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.06.2014.

До моменту набуття відповідачем права власності на нежитлові приміщення за даною адресою, їх власником, а отже і землекористувачем земельної ділянки, було ТОВ «Ремпобуттехніка», що підтверджується відповідним договором оренди земельної ділянки, укладеним між Сумською міською радою та ТОВ “Ремпобуттехніка” від 30.08.2006.

Відповідно до статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об’єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Статтею 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно частини третьої статті 7 Закону України “Про оренду землі”, до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Позивач по справі, Сумська міська рада, посилаючись на вищенаведені правові норми, стверджує, що набувши право власності на об’єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, відповідач належним чином не оформив правовідносини щодо користування земельною ділянкою.

Листом №06.01-16/411 від 10.03.2017 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до керівника ТОВ «Інвест-Плаза», в якому пропонував відповідачу усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міської радою договору оренди земельної ділянки під нерухомим майном у м. Суми, пр-т Курський, 14 в найкоротший термін. Проте, відповідь від відповідача не надходила.

Листом №06.01-16/1270 від 13.07.2017 Департамент знову звернувся до підприємства відповідача, в якому повідомив про ініціювання згідно рішення виконавчого комітету Сумської міської ради №49 від 26.01.2017 проведення засідання комісії з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми внаслідок використання земельних ділянок з порушенням законодавства.

19.07.2017 відбулося засідання комісії з визначення збитків, заподіяних територіальній громаді м. Суми, та було ухвалено ТОВ «Інвест-Плаза» відшкодувати позивачу збитки в розмірі 257 480,98 грн. Результати роботи комісії були оформлені актом про визначення збитків, який був затверджений рішенням Виконавчого комітету Сумської міської ради за №490 від 19.09.2017.

27.09.2017 керівнику ТОВ «Інвест-Плаза» було направлено повідомлення про затвердження акту про визначення збитків та запропоновано у 10-тиденний термін з дня надходження повідомлення розглянути акт про визначення збитків та повідомити про результат розгляду.

За твердженням позивача, відповідачем не було здійснено жодних дій з приводу усунення порушення вимог земельного законодавства шляхом укладення з Сумською міської радою договору оренди земельної ділянки під нерухомим майном у м. Суми, пр-т Курському, 14 та сплати визначених позивачем збитків, в зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду Сумської області. При цьому, Сумська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог посилається на положення статей 1212 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України. Обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 257480,98 грн, позивач зауважує що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки без оформлення договору оренди протягом 2016 – І півріччя 2017 року, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано збитки у виді неодержаної орендної плати за землю.

В свою чергу, відповідач стверджує про те, що враховуючи, що право власності ТОВ «Ремпобуттехніка» на споруди, які знаходяться на спірній земельній ділянці перейшли до ТОВ «Інвест-Плаза», то одночасно з цим, до останнього перейшло і право користування земельною ділянкою під даними спорудами на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього користувача.

І з метою переоформлення права оренди на земельну ділянку, ТОВ «Інвест-Плаза» ще 29.07.2014 звернулося до Сумської міської ради через Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» з необхідним пакетом документів, а саме: заявою про надання в оренду земельної ділянки, копією існуючого договору оренди з ТОВ «Ремпобуттехніка», згодою ТОВ «Ремпобуттехніка» на вилучення земельної ділянки. Отже, за твердженнями відповідача, ним було вжито всіх залежних від нього необхідних заходів для оформлення права користування на зазначену земельну ділянку.

Господарський суд, виносячи оскаржуване рішення, яким відмовив в задоволенні позовних вимог, зазначив, що до спірних правовідносин положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України не застосовуються, а застосовуються положення закону щодо відшкодування збитків. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Вирішуючи даний спір необхідно брати до уваги загальні положення статті 22 глави 82 ЦК України. Враховуючи положення статті 22 ЦК України, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов’язання. Проте, позивачем не доведено протиправної поведінки відповідача, розміру збитків та причинного зв’язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Крім того, ні позивач, ні Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не надали відповідачу рішення та не направили проекту договору оренди, які б дозволили відповідачу закінчити переоформлення права користування на земельну ділянку по пр-ту Курському, 14 в місті Суми і така бездіяльність позивача виключає наявність підстав для відповідача сплачувати оренду плату та свідчить про відсутність вини останнього, а отже і завдання збитків.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога Сумської міської ради про стягнення з відповідача суми 257 480,98 грн, яку позивач обґрунтовує як несплачену відповідачем орендну плату за використання земельної ділянки, що перебуває у власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України є збитками у виді упущеної вигоди.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 Цивільного Кодексу України не застосовуються, а застосовуються положення закону щодо відшкодування збитків.

Так, упущеною вигодою за змістом статті 22 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 224, статті 225 Господарського кодексу України вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності.

Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

За змістом статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 Земельного кодексу України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір у даній справі необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК.

Так, згідно з частиною 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 1166 Цивільного кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 Цивільного кодексу України.

Вирішуючи питання наявності у діях відповідача складу цивільного правопорушення, суд першої інстанцій встановив, що: з метою належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою ТОВ «Інвест-Плаза» 29.07.2014 звернулося до Сумської міської ради через Управління «Центр надання адміністративних послуг у м. Суми» з необхідним пакетом документів, а саме: заявою про надання в оренду земельної ділянки, копією існуючого договору оренди з ТОВ «Ремпобуттехніка», згодою ТОВ «Ремпобуттехніка» на вилучення земельної ділянки.

Звернення відповідача до позивача з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки свідчить про те, що він, після набуття права власності на вказану будівлю, вжив усі залежні від нього та необхідні заходи для оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташована дана будівля, а тому відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

В пункті 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду с що виникають із земельних відносин» зазначено, що у разі встановлення факту правомірного набуття особою права на нерухоме майно за наявності у попереднього власника належно оформленого права на земельну ділянку, на якій воно розміщене, необхідно враховувати, що така особа набула права на відповідну земельну ділянку, а з виникненням прав власності на будівлю чи споруду у юридичної особи виникає право одержати земельну ділянку в користування.

Розглянути таке питання та прийняти відповідне рішення в строки, встановлені законом, зобов'язаний відповідний повноважний орган (виконавчої влади або орган місцевого самоврядування). А тому відсутність у такої особи переоформлених на її ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може кваліфікуватися як самовільне зайняття земельної ділянки. З цієї причини не підлягають застосуванню положення статті 212 Земельного кодексу України.

Пункт 3.8. вказаної постанови містить роз'яснення щодо вирішення спорів за позовами органів місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків, у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки). Так, вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 Цивільного кодексу України та частини другої статті. 224 Господарського кодексу України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини неоформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. При цьому, суду слід враховувати вимоги частини другої статті 120 Земельного кодексу України, якою передбачено що у разі коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я право встановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Вказаний вище факт звернення відповідача до позивача з заявою про надання йому в оренду земельної ділянки свідчить про те, що він, після набуття права власності на вказану будівлю, вжив усі залежні від нього та необхідні заходи для оформлення права оренди земельної ділянки, на якій розташована дана будівля, а тому відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюваних документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Крім того, поданим позивачем письмовим доказом, а саме - Інформацією з Державного земельного кадастру, підтверджується, що станом на 19.06.2017 право користування земельною ділянкою під вказаним приміщенням зареєстровано за ТОВ «Ремпобуттехніка».

Неприпинення вказаного права автоматично робить неможливим реєстрацію права користування земельною ділянкою за відповідачем, що підтверджує бездіяльність позивача.

Стосовно договору оренди земельної ділянки, який має бути укладений між позивачем та відповідачем, то колегія суддів зазначає, що організація роботи щодо підготовки та укладання такого договору покладено на Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Цей департамент є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітний та підконтрольний і саме до його повноважень відноситься забезпечення реалізації державної політики у сфері регулювання земельних відносин. Він є уповноваженим органом з питань управління земельними ресурсами.

Так, в пункті 3.2.44. розділу 3 «Завдання та функції департаменту» Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради №661-МР 27.04.2016, зазначено, що одним із основних завдань цього департаменту є організація роботи щодо підготовки, укладання, поновлення та припинення договорів оренди земельних ділянок.

Таким чином, вчинення передбачених законодавством заходів щодо своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою, до яких, зокрема, відноситься підготовка договору оренди земельної ділянки, покладено на Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, а не на відповідача.

Стосовно тверджень позивача про невчиненні відповідачем дій з отримання дозволу на виготовлення землевпорядної документації та її затвердження, то з цього приводу слід зазначити, що позивачем не наведено норми законодавства, яким передбачено отримання такого дозволу, з огляду на те, що в даній справі спірна земельна ділянка сформована і має кадастровий номер.

Оскільки відповідач вжив необхідних заходів для оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою, а позивачем не надано доказів ухилення відповідачем від укладення договору оренди або перешкоджання позивачеві отримати доходи від оренди земельної ділянки, суд попередньої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у діях відповідача усіх елементів складу цивільного правопорушення для покладення на останнього обов'язку з виплати збитків у виді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) відповідно до положень статті 22 ЦК України і частини 2 статті 224 ГК України.

З огляду на викладене, висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову є обґрунтованими і такими, що відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи заявника апеляційної скарги по суті скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 19.04.2018 у справі №920/1161/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 20.07.2018.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Пелипенко Н.М.