Ухвала суду № 75393632, 18.07.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/428/18 Справа № 705/506/18 Категорія: ч.2 ст.125 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7, прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2018 року, яким

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, українець, не одружений, не працюючий, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживаючий в ІНФОРМАЦІЯ_4, в силу ст.89 КК України не судимий,

визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та йому призначено покарання у виді одного року обмеження волі,

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_7 визнаний винним та засуджений за те, що 23 січня 2018 року, близько 22 год. 00 хв., в смт. Бабанка, Уманського району Черкаської області, по вул. Гагаріна,30, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в своїй спальній кімнаті будинку, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин із співмешканкою ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_5, діючи умисно та цілеспрямовано, наніс один удар кулаком правої руки в область голови останньої, в той час коли потерпіла лежала на ліжку, після чого, коли остання підвелась та вибігла в коридор, ОСОБА_7, продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заподіяння тілесних ушкоджень співмешканці ОСОБА_9, наздогнав її та почав тягнути за волосся, таким чином повалив останню на підлогу, після чого наніс потерпілій удар правої ноги в область грудей. Своїми злочинними діями ОСОБА_7 заподіяв ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді рани лоба, синця правої параорбітальної ділянки, крововиливу волосистої ділянки голови, синця грудної клітки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_7, прокурор Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 подали апеляційні скарги.

Обвинувачений просить вирок змінити в частині призначеного покарання з обмеження волі на громадські роботи, мотивуючи свої вимоги тим, що призначене покарання є занадто суворим, так як у вчиненому щиро розкаявся, сприяв слідству у розкритті злочину, позитивно характеризується по місцю проживання. Крім того, звертає увагу на відсутність мотивації у рішенні суду про призначення найсуворішого покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України. Зазначає, що суд при призначенні покарання не врахував провокуючої поведінки самої потерпілої під час конфлікту.

Прокурор просить скасувати вирок у зв’язку із невідповідністю призначеного покарання до ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочину за ч.2 ст.125 КК України і призначити йому покарання вигляді громадських робіт строком на 200 годин.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд призначаючи покарання ОСОБА_7 не врахував особу обвинуваченого, який позитивно характеризується за місцем проживання, має погашену судимість та вчинив злочин невеликої тяжкості та призначив занадто суворе покарання. Крім того, суд не врахував пом’якшуючих покарання обставин, а саме, щире каяття та визнання вини.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, щодо підтримання поданих апеляційних скарг, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Так відповідно до ст. 370 КПК України вирок суду повинен бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2018 року не в повній мірі відповідає вказаним вимогам в частині призначення покарання.

Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Враховуючи те, що апеляційних скарг на вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2018 року в частині доведеності вини обвинуваченого, кваліфікації його дій та оскарження фактичних обставин провадження до апеляційного суду не надходило, то й апеляційний перегляд в цій частині колегія суддів не проводить.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Санкція ч.2 ст.125 КК України, за якою ОСОБА_7 визнаний винним, встановлює такі види покарань: штраф від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин або виправні роботи на строк до одного року, або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

На переконання колегії суддів, призначаючи ОСОБА_7 найсуворіший вид покарання, передбачений санкцією ч.2 ст.125 КК України, у вигляді обмеження волі на строк один рік, суд першої інстанції не дотримався вищевказаних вимог статей 50, 65 КК України, оскільки призначене обвинуваченому покарання не відповідає принципам достатності та необхідності.

Колегія суддів вважає помилковим мотивування призначення покарання у виді обмеження волі ґрунтуючись на висновках досудової доповіді органу пробації, оскільки суд, призначаючи покарання, повинен враховувати обставини кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого злочину, наявність пом’якшуючих та обтяжуючих покарання обставин, та у їх сукупності, з врахуванням інформації досудової доповіді, приймати рішення про призначення адекватного та необхідного виду покарання.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що обвинувачений за місцем проживання характеризується виключно позитивно, про що свідчить характеристика Бабанської селищної ради Уманського району № 02-11/22 від 26.01.2018 (а.к.п. 44), в силу ст. 89 КК України раніше не судимий, вчинив злочин, який відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, вину у вчиненому визнав повністю та щиро розкаявся, а тому, на думку колегії суддів, є достатні підстави для призначення обвинуваченому більш м’якого покарання ніж призначив суд першої інстанції, зокрема, покарання у виді громадських робіт на строк 200 год., яке буде достатнім та необхідним, здатним забезпечити, як каральну, так і виховну функції покарання, та попередити вчинення нових злочинів у майбутньому.

Крім того, колегія суддів враховує роз’яснення, наведене у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року №15-рп/2004, згідно якого “Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права — є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України”.

Суд першої інстанції при призначенні покарання не врахував дані роз’яснення внаслідок чого призначив занадто суворе покарання з наявних у санкції ч.2 ст.125 КК України видів покарань.

Згідно п.1 ч.1 ст.408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом’якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Враховуючи викладене, вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_7 підлягає зміні з обмеження волі на 1 рік на громадські роботи строком на 200 год.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.405, 407,408,409,414,419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7, прокурора Уманської місцевої прокуратури ОСОБА_8 – задовольнити.

Вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2018 року стосовно ОСОБА_7 змінити в частині призначеного покарання, пом’якшивши його.

Вважати ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6 засудженим до покарання у виді громадських робіт строком на 200 годин.

В решті вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :