Ухвала суду № 75384250, 13.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/5710/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/5710/18 Головуючий у 1 інст. Шалагінова А.В.

Провадження № 11-сс/778/645/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія оскарження ст.170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Тютюник М.С., Дадашевої С.В.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Крошка Т.В.,

представника власника майна – адвоката ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 року, якою накладено арешт на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018080000000153 від 20.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, –

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий в рамках кримінального провадження №42018080000000153 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на вилучене майно в ході проведення обшуку домоволодіння за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Матвіївка, вул. Аграрна (Радянська), 63, а саме на:

-грошові кошти номіналом 500 грн. у кількості 6 одиниць, на загальну суму 3000,00 грн.;

-мобільний телефон «Самсунг», іmеі 351524/05/198222/2 у корпусі чорного кольору;

-чорнові записи на 17 аркушах;

-планшет «Lenovo Tagget PC Idea Tab S6000-H" у корпусі чорного кольору у чохлі чорного кольору з сім-картою «Київстар» № 893800399224810152713 з зарядним пристроєм;

-флеш-накопичувач на 16 GB чорного кольору;

-флеш-накопичувач «Місто СВ НС» на 8 GB; флеш-накопичувач «Micro CD Арасег» на 2 GB;

-щоденник з чорновими записами;

-платіжне доручення (номер квитанції 0.0.594475391.2); платіжне доручення (номер квитанції 0.0.5944721 15.2);

-квитанція від 30.04.2016; страхове свідоцтво ФГ (фермерське господарство) «Русь»;

-довідка про взяття на облік платника податків від 06.02.2011;

-довідка про взяття на облік платника податків від 07.10.2003, копія;

-договір оренди землі №13 від 06.06.2012 з додатками, прошитий та пронумерований на 15 аркушах;

-виписка щодо ФГ «Русь» М) 141738, серії AAA;

-довідка ФГ 24/264 щодо ФГ «Русь», оригінал;

-договір М.: 5 від 02.02.2016 на 2 аркушах;

-системний блок в корпусі чорного кольору «Bravo»;

-ніж з рукояткою червоного кольору у чохлі чорного кольору;

-ніж з рукояткою коричневого кольору з надписом «Hunter»;

-ніж з рукояткою світло-коричневого кольору у чохлі чорного кольору;

-ніж з рукояткою чорне-коричневого кольору у вигляді копита кози у чохлі чорного кольору;

-ніж з рукояткою коричневого кольору з додатковими двома лезами, гладкоствольна мисливська рушниця «ТОЗ 63» № 156712-63;

-грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 34 одиниці, на загальну суму 3400 доларів США.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_2 просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні клопотання про арешт майна відмовити і зобов’язати слідчого повернути вказане майно.

В обґрунтування своїх вимог вказує, що в ухвалі слідчого судді не вказано, які конкретно відомості, сліди містять вищенаведені документи (речі), а також яким чином могло вказане майно бути використано як знаряддя вчинення злочину. Відтак, не наведено доказів того, що дане майно має ознаки речових доказів.

Також у матеріалах наданих слідчому судді не зазначено документів, що підтверджують право власності на майно, яке належить арештувати, що є порушенням пункту 3 частини 2 статті 171 КПК України, також в даному клопотанні зазначено тільки перелік майна, але не зазначено види майна, яке належить арештувати, що є порушенням пункту 2 частини 2 статті 171 КПК України.

Зазначає, що фактично всі електронні засоби вилученні під час обшуку є особистою власністю дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4. Пакет документів ФГ «Русь» належав померлому брату ОСОБА_3, його підзахисний допомагав оформити спадщину своїй племінниці. Мисливська рушниця та ножі хоча належать ОСОБА_3, але він має на них офіційний дозвіл, та на них не містяться ознаки, зазначені в ст.98 КПК України.

Грошові кошти в сумі 3400 доларів США є заощадженнями дружини ОСОБА_3 - ОСОБА_4 Про це свідчить щорічна декларація ОСОБА_3 за 2017 рік, де вказано, що вона володіє грошовими активами у розмірі 120 000 грн., частина яких з метою зберігання було конвертовано у іноземну валюту.

В апеляційному суді:

- Адвокат ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу, зазначив, що в декларації дружини вказано, що їй належить 120 000 грн., частину яких вона конвертувала в долари США. Електронні носії інформації не підлягають вилученню відповідно до ст. 168 КПК. Телефон належить дружині, це можна підтвердити перевіркою його вмісту. Те ж саме відноситься до планшета і комп’ютера.

- Прокурор заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Зазначила, що виявили і вилучили саме то, що відповідає вимогам ст. 98 КПК – планшети, комп’ютер можуть мати інформацію про надання земельних ділянок в оренду, що відноситься до даного кримінального провадження. Рушниця перероблена в «обріз». По вилученим ножам призначена експертиза – і вони є холодною зброєю, крім того можлива конфіскація.

Заслухавши доповідача по справі, вислухавши адвоката ОСОБА_2, прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як випливає з клопотання слідчого та встановлено слідчим суддею, клопотання про арешт майна подане у зв’язку з необхідністю збереження речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, тобто з підстав, передбачених п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Порушень слідчим суддею наведених вимог кримінального процесуального закону колегією суддів при вирішенні питання про накладенні арешту на належне ОСОБА_3 майно не встановлено.

З ухвали слідчого судді випливає, що суд врахував правові підстави для накладення арешту на майно, перевірив його мету, заслухав пояснення представника власника майна – адвоката ОСОБА_2

Слідчим суддею надано оцінку доказам слідчого, які доводять, що вилучені під час санкціонованого обшуку речі, відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

Так, ухвалою слідчого судді від 23 травня 2018 року, якою надано дозвіл на обшук домоволодіння за адресою: Запорізька область, Василівський район, с. Матвіївка, вул. Аграрна (Радянська), 63, прямо надано дозвіл на вилучення предметів, документальних та електронних носіїв інформації, комп’ютерної техніки, засобів зв’язку, сім-карток мобільних операторів, за допомогою яких спілкується ОСОБА_3, грошових коштів, документів щодо розпорядження, відчуження, користування, надання в оренду тощо, земельної ділянки та об’єктів нерухомості дитячого оздоровчого табору «Колосок», що знаходиться за адресою: смт Кирилівка, ОСОБА_5, тощо.

А відтак, доводи апеляційної скарги про порушення органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 168 КПК України є безпідставними.

Слідчий суддя надав відповідь на довід захисту, який є аналогічним викладеному в апеляційній скарзі, про те, що вилучені предмети не мають відношення до цього кримінального провадження, зазначивши, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не може надавати оцінку доказам на предмет їх належності і допустимості.

З протоколу огляду вбачається, що ОСОБА_4, в присутності якої проведено обшук, підписала протокол обшуку та вилучення речей і грошових коштів без зауважень, і не зазначала, що телефон, планшет, комп’ютер та грошові кошти належать їй.

Адвокатом не надано слідчому судді доказів на підтвердження того, що телефон, планшет, комп’ютер, і грошові кошти належать ОСОБА_4, такі докази адвокат не надав і суду апеляційної інстанції, а тому відповідні доводи апеляційної скарги є безпідставними.

Згідно з доданого до клопотання витягу з ЄРДР № 42018080000000153 ОСОБА_3 у даному кримінальному провадженні повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України (а.с. 1 м.к.п.).

Санкцією ч. 3 ст. 368 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна.

Таким чином, слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_3, з метою конфіскації майна як виду покарання.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29 травня 2018 року про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42018080000000153 від 20.04.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Дадашева