Рішення № 75380067, 18.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

18 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1226/18

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Свергун І.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби в особі харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018 ВП № 54612678,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2018 до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018 ВП № 54612678.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 812/1613/16, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, позовні вимоги ПАТ «Луганськтепловоз» до Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задоволено повністю. Судовим рішенням зобов’язано Харківське управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн.

04.09.2017 відділом примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області відкрито виконавче провадження № 54612678 за виконавчим листом № 812/1613/16, виданим 04.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом.

29.03.2018 на адресу позивача надійшла постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про закінчення виконавчого провадження № 54612678 на підставі того, що рішення суду фактично виконано у повному обсязі шляхом направлення висновку до ГУ ДКСУ у Харківській області про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2014 року в сумі 374878,00 грн, про що повідомлено у листі Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС від 20.09.2017 № 49372/10/28-10-50-02-28.

29.03.2018 позивач звернувся до органів казначейства з проханням повідомити про те, чи надходив на їх адресу відповідний висновок. 20.04.2018 позивач отримав лист від 16.04.2018 за вих. № 05-31/456-2689, в якому зазначено, що було повернуто без виконання на адресу Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС висновок щодо бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 374878,00 грн.

Таким чином, судове рішення не було виконано, відтак, державним виконавцем протиправно винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Тому позивач просив суд визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що втілилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018, визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018 відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області з виконання виконавчого листа № 812/1613/16, виданого 04.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом.

Ухвалою від 02.05.2018 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання суду уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог статті 160 КАС України, із зазначенням дати отримання позивачем постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018 ВП № 54612678 із наданням відповідних доказів, та її копій відповідно до кількості учасників справи, а в разі пропущення строку звернення до суду з позовом – заяву про поновлення строку із зазначенням причин такого пропуску.

На виконання вимог ухвали суду позивачем 15.05.2018 подано уточнений адміністративний позов, а також заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 16.05.2018 позов ПАЛ «Луганськтепловоз» повернуто позивачеві.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.06.2018 ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 16.05.2018 скасовано, справу повернуто для розгляду Луганському окружному адміністративному суду.

Ухвалою судді Луганського окружного адміністративного суду від 10.07.2018 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду з позовом та поновлено ПАТ «Луганськтепловоз» строк звернення до суду з позовом, прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, також залучено до участі у справі як другого відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області та як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби в особі Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, 17.07.2018 надав клопотання від 12.07.2018 за № 863-370 про розгляд справи за його відсутності (арк. спр. 102).

Представник відповідача ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області у судове засідання не прибув, відзиву на позовну заяву не надав, 12.07.2018 надав до суду заяву від 12.07.2018 за № /07.01/в-10/7978 про перенесення розгляду справи у зв’язку зі знаходженням представника відповідача у щорічній відпустці з 12.07.2018 по 20.07.2018 (арк. спр. 93). При цьому відповідачем не було надано суду доказів перебування уповноваженого представника у відпустці. Крім того, суд зауважує, що відповідач є суб’єктом владних повноважень, має право уповноважити будь-яку іншу особу на представництво своїх інтересів у суді, тому суд визнає причини неприбуття представника відповідача в судове засідання неповажними.

Представник відповідача відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неприбуття суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи – ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби в особі харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби, в судове засідання не прибув, 17.07.2018 надав до суду відзив на позовну заяву за № 4311/2810-500513, в якому посилається на таке.

04.09.2017 постановою № 54612678 відкрито виконавче провадження за постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/1613/16 про зобов’язання Харківського управління ОВПП ДФС надати до ГУ ДКСУ у Харківській області висновок за вересень, жовтень та листопад 2014 року в сумі 374878,00 грн.

Представник Харківського управління ОВПП ДФС проінформував листом від 26.09.2017 № 8457/9/28-10-50-05-17 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області про виконання постанови ЛОАС від 06.02.2017 шляхом направлення 21.09.2017 висновку до ГУ ДКСУ у Харківській області про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» ПДВ за вересень, жовтень та листопад 2014 року в сумі 374878,00 грн.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області було винесено постанову від 20.03.2018 про закінчення виконавчого провадження ВП 54612678.

Тому третя особа вважає постанову про закінчення виконавчого провадження правомірною, просить відмовити в задоволенні позову (арк. спр. 104).

Відповідно до частини дев’ятої статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши справу в порядку письмового провадження на підставі частини дев’ятої статті 205 КАС України, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 КАС України, суд встановив таке.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 812/1613/16, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» задоволено повністю: визнано протиправною бездіяльність Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо неподання органу державної казначейської служби висновку про суми відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року, зобов’язано Харківське управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн (арк. спр. 162-165, 166-169).

14.07.2017 позивачу видано виконавчий лист по справі № 812/1613/16 про зобов’язання Харківського управління офісу великих платників податків Державної фіскальної служби подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області висновок про відшкодування Публічному акціонерному товариству «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн (арк. спр. 141-142).

Постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 04.09.2017 відкрито виконавче провадження № 54612678 про примусове виконання виконавчого листа № 812/1613/16, виданого 04.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом (арк. спр. 145).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області від 20.032018 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом) закінчено виконавче провадження № 54612678 з примусового виконання виконавчого листа № 812/1613/16, виданого 04.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом. У мотивувальній частині постанови зазначено, що на виконання рішення суду боржником сформовано висновок про відшкодування ВАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за податковими деклараціями з податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн, який 20.09.2017 за вих. № 49372/10/28-10-50-02-58 направлено до ГУ ДКСУ у Харківській області, рішення суду виконано фактично (арк. спр. 147).

29.03.2018 позивач звернувся з листом № 863-218 до Головного управління Державної казначейської служби у Харківській області з проханням повідомити, чи надходив на їх адресу висновок Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість у розмірі 374878,00 грн (арк. спр. 149).

Головне управління Державної казначейської служби у Харківській області листом від 16.04.2018 року за вих. № 05-31/456-2689 повідомило про те, що на його адресу від Харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків ДФС листом від 20.09.2017 за № 49372/10/28-10-50-02-58 надійшов висновок від 20.09.2017 № 133/285-50 про відшкодування податку на додану вартість ПАТ «Луганськтепловоз» у сумі 374878,00 грн; зазначений висновок повернуто без виконання Харківському управлінню ОСОБА_2 великих платників податків ДФС з супровідним листом Головного управління від 26.09.2017 № 05-31/1384-5904 (арк. спр. 159).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 372 КАС України визначено, що примусове виконання рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі – Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 40 Закону № 1404-VIII визначені наслідки закінчення виконавчого провадження.

Так, відповідно до частини першої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі закінчення виконавчого провадження (крім офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв’язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

З викладеного слідує, що у випадку закінчення виконавчого провадження позивач позбавлений права повторно пред’явити виконавчий лист до виконання.

З вищеописаних наявних в матеріалах справи письмових доказів слідує, що, на думку відповідача, виконанням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 812/1613/16 стало направлення 20.09.2018 Харківським управлінням ОСОБА_2 великих платників податків ДФС до ГУДКСУ у Харківській області висновку від 20.09.2017 № 133/285-50 про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн.

Разом з тим, суд не може погодитися з висновком старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 812/1613/16 фактично виконана.

Так, дослідженням постанови Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 812/1613/16 встановлено, що необхідність захисту ПАТ «Луганськтепловоз» своїх порушених прав у судовому порядку обумовлена протиправною бездіяльністю контролюючого органу щодо вжиття визначених чинним законодавством заходів з повернення ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн.

Суд своїм рішенням спонукав контролюючий орган до вжиття відповідних заходів з метою захисту порушеного права позивача на отримання бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн – надати висновок про відшкодування ПАТ «Луганськтепловоз» податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн.

На час розгляду адміністративної справи саме такий спосіб захисту був ефективним.

Разом з тим, відновленням порушеного права позивача (фактичним виконанням рішення суду), на думку суду, стане отримання ПАТ «Луганськтепловоз» бюджетного відшкодування по податку на додану вартість за вересень, жовтень та листопад 2014 року у сумі 374878,00 грн.

Так, як слідує з постанови суду, на час вирішення даної адміністративної справи статтею 200 Податкового кодексу України було визначено такий порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетному відшкодуванню).

Відповідно до пункту 200.7. статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних (пункт 200.10 статті 200 Податкового кодексу України).

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (пункт 200.11 статті 200 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (пункт 200.12. статті 200 Податкового кодексу України).

У свою чергу, на підставі висновку органу ДФС бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість на рахунок платника здійснювалося органами Державної казначейської служби України відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 17.01.2011 № 39 «Про затвердження Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість», яка втратила чинність з 01.04.2017 відповідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 № 26 «Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість».

З 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 21.12.2016 № 1797-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі – Закон № 1797), яким змінено порядок повернення сум бюджетного відшкодування шляхом запровадження формування Реєстрів заяв про повернення сум бюджетного відшкодування.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Так, підпунктом 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Відповідно до пункту 200.13 статті 200 Податкового кодексу України на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статуту узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунку для перерахування у рахунок сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п’яти операційних днів.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінет Міністрів України постановою від 25.01.2017 № 26 затвердив Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – Порядок № 26), який набрав чинності з 01.04.2017.

Також з 01.04.2017 набрав чинності наказ Міністерства фінансів України від 03.03.2017 № 326 «Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною фіскальною службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість», зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.03.2017 за № 376/30244.

Відповідно до зазначених нормативно-правових актів з 01.04.2017 бюджетне відшкодування податку на додану вартість платникам проводиться на підставі Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, формування якого здійснюється на підставі інформації з баз даних Державної фіскальної служби України (в частині виникнення, перевірки, оскарження та узгодження заявлених платниками податку сум бюджетного відшкодування) та Державної казначейської служби України (в частині фактичної дати та суми перерахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість).

Органи Казначейства зобов’язані на підставі даних Реєстру, отриманих від Міністерства фінансів України на наступний операційний день після дня відображення у ньому сум бюджетного відшкодування як узгоджених, перераховувати такі суми на користь платників протягом п’яти операційних днів у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру.

З вищевикладеного слідує, що з 01.04.2017 повністю змінився механізм повернення сум бюджетного відшкодування, про що достеменно відомо ОСОБА_2 великих платників.

Таким чином, вжиття ОСОБА_2 великих платників не передбачених чинним законодавством заходів, які жодним чином не призводять до відновлення порушених прав позивача, не може вважатися фактичним виконанням судового рішення та мати наслідком закінчення виконавчого провадження.

Такі дії ОСОБА_2 великих платників є створенням штучних умов для прийняття державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження, тобто способом ухилення ОСОБА_2 великих платників від виконання судового рішення, що, на думку суду, є неприпустимим.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права (відповідно до статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: Конвенція - Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; практика Суду - практика Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини).

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.

В рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece), серія А, № 32, Європейський Суд з прав людини (пункти 40, 41) наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду». Зазначені принципи набувають навіть більшої ваги в контексті адміністративного провадження при розгляді спору, результат якого має вирішальне значення для цивільних прав сторони. Подаючи заяву про проведення перевірки в порядку судового контролю до найвищого адміністративного суду держави, сторона у спорі домагається не тільки визнання оспорюваного рішення недійсним, а насамперед усунення його наслідків. Ефективний захист сторони у такому судовому процесі та відновлення законності передбачають, що адміністративні органи зобов'язані виконати рішення цього суду. У зв'язку з цим Суд зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або неспроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.

У справі «Кайсін проти України» (Case of Kaysin v. Ukraine) (рішення від 27 січня 2001 року, серія А, № 32) Європейський Суд з прав людини ще раз наголосив, що правосуддя було б ілюзорним, якби внутрішній правопорядок держави дозволяв невиконання остаточного й обов’язкового рішення суду стосовно однієї зі сторони. Виконання рішення чи постанови будь-якого суду слід вважати невід’ємною частиною «справедливого судового розгляду» в значенні статті 6 Конвенції.

Зважаючи на те, що постанова Луганського окружного адміністративного суду від 06.02.2017 у справі № 812/1613/16 фактично не виконана, тобто не досягнуто мети судового рішення, постанова державного виконавця від 20.03.2018 про закінчення виконавчого провадження № 54612678 з примусового виконання виконавчого листа № 812/1613/16 є перепоною у завершенні судового провадження у справі № 812/1613/16 та реалізації стягувачем гарантованого Конвенцією «права на суд».

Таким чином суд дійшов висновку, що постанова відповідача від 20.03.2018 про закінчення виконавчого провадження № 54612678 є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги щодо визнання протиправними дій ВПВР УДВС ГТУЮ у Харківській області, що втілилися у винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018, суд вважає її необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, з огляду на те, що вчинення дій суб’єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб’єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб’єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії – постанова про закінчення виконавчого провадження. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для особи прав.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Позивачем при зверненні до суду з даним адміністративним позовом сплачено судовий збір за дві пов’язані вимоги немайнового характеру у розмірі 1762,00 грн (арк. спр. 109).

Відповідно, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача половину судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду, - 881,00 грн.

Зважаючи, що відповідачі є структурним підрозділом Головного територіального управління юстиції у Харківській області та не мають ознак юридичної особи, суд вважає за необхідне відшкодувати позивачу судові витрати по сплаті судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» до відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби в особі харківського управління ОСОБА_2 великих платників податків Державної фіскальної служби, про визнання дій протиправними, визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.03.2018 ВП № 54612678 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень ОСОБА_1 державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20.03.2018 про закінчення виконавчого провадження № 54612678 з примусового виконання виконавчого листа № 812/1613/16, виданого 04.07.2017 Луганським окружним адміністративним судом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: 61002, Харківська область, м. Харків, Київський район, вул. Ярослава Мудрого, буд. 16, код за ЄДРПОУ 38459512) на користь Публічного акціонерного товариства «Луганськтепловоз» (місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, буд. 52-Б, код за ЄДРПОУ 05763797) судові витрати по сплаті судового збору у сумі 881,00 грн (вісімсот вісімдесят одна грн 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Суддя ОСОБА_3