Рішення № 75380082, 16.07.2018, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

16 липня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/1207/18

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Секірської А.Г.,

за участі секретаря – Карча В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.04.2018 ОСОБА_1 (далі – Позивач, ОСОБА_1І.) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області (далі – Відповідач, УПФУ в м. Лисичанську) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовано таким.

Рішенням ЄСПЛ від 09.01.2014 у справі «Хайнацький та інші проти України» (заява № 12895/08 та 249 інших заяв) за заявою позивача № 23/12 від 07.12.2011 зобов’язано виконати рішення національних судів та виплатити грошові кошти.

Постановою Алчевського міського суду від 01.10.2009 № 2а-981/09 виконано перерахунок пенсії по 3 групі інвалідності з 22.07.2009 згідно статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На додаткову відомість на вересень 2011 року нараховано суму доплати по 3 групі інвалідності в розмірі 84348,05 грн.

Постановою Алчевського міського суду від 12.09.2011 № 2а-1746/2011 виконано перерахунок пенсії по 2 групі інвалідності з 24.02.2010 згідно Закону № 796. На додаткову відомість на квітень 2012 року нараховано суму доплати по 2 групі інвалідності в розмірі 33439,74 грн.

05.03.2014 головним державним виконавцем Єжовим М.В. відкрито виконавче провадження ВП № 42336615. Платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 16.03.2015 № 719 та від 11.03.2015 № 681 на рахунок позивача перераховано грошові кошти в сумах 84348,05 грн та 35849,74 грн (з яких 33439,74 грн – сума доплати по 2 групі інвалідності) відповідно.

14.04.2015 головним державним виконавцем Єжовим М.В. закрито виконавче провадження ВП № 42336615.

На вказані суми боргу не було нараховано компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати.

ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Лисичанську з заявою про виплату згідно з Законом компенсації в сумі 59721,70 грн втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строку виплати за період з 22.07.2009 по 16.03.2015.

Листом від 19.04.2018 № 13/І-7 УПФУ в м. Лисичанську відмовило у виплаті компенсації по постанові КМУ від 21.02.2001 № 159.

Позивач зазначив, що згідно з пунктом 5 постанови КМУ від 21.02.2001 № 159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Тобто, позивач мав отримати, а ПФУ нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини пенсії ще у березні 2015 року, але впродовж 3 років він цього не зробив.

З посиланням на постанову Верховного Суду України від 18.11.2014, статтю 46 Закону № 1058, практику ЄСПЛ позивач просив суд:

1) визнати дії УПФУ в м. Лисичанську щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати неправомірними;

2) зобов’язати УПФУ в м. Лисичанську провести нарахування та виплатити компенсацію у розмірі 59721,70 грн втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням строків її виплати.

Ухвалою суду від 27.04.2018 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (арк.спр. 30).

10.05.2018 позивачем усунуто недоліки позовної заяви (арк.спр. 32-35).

Ухвалою суду від 15.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду після усунення недоліків та відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін), погоджено доводи позивача з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі № 1-18/2013 щодо дотримання строку звернення до суду з даним позовом, зобов’язано відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби України надати інформацію стосовно складових заборгованості, виплаченої ОСОБА_1 в рамках виконавчого провадження № 42336615 платіжними дорученнями від 11.03.2015 № 681 на суму 35849,74 грн та від 16.03.2015 № 719 на суму 84348,05 грн (арк.спр. 1-2).

12.06.2018 за вх. № 13809/2018 на виконання вимог ухвали суду від 15.05.2018 ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надано відповідь від 06.06.2018 № 42336615/20.1/11, згідно з якою в ході виконання рішення ЄСПЛ на користь ОСОБА_1 сплачено заборгованість за наступними рішеннями національних судів: платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 11.03.2015 № 681 перераховано заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 25.09.2009 № 2а-1002/09 в розмірі 2410 грн та заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 12.09.2011 № 2а-1746/11 у розмірі 33439,74 грн; платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 16.03.2015 № 719 перерахована заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 № 2а-981/09 в розмірі 84348,05 грн; платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 24.12.2014 № 9861 перерахована заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 25.09.2009 № 2а-1002/09 в розмірі 18560,40 грн та заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 26.01.2011 № 2а-12/11 у розмірі 22533,00 грн (арк.спр. 91).

У зв’язку з тим, що ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України не надано інформації стосовно складових заборгованості, виплаченої ОСОБА_1 зазначеними платіжними дорученнями, зокрема, періоду заборгованості, розмірів щомісячних сум, ухвалою суду від 07.06.2018 витребувано від відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 42336615, а також інформацію стосовно складових заборгованості, виплаченої ОСОБА_2 платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 11.03.2015 № 681 та від 16.03.2018 № 719, зокрема, періоду заборгованості з виплати пенсії, розмірів щомісячних сум такої заборгованості (арк.спр. 86-87).

22.06.2018 за вх. № 14857/2018 ВПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України надано належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження АСВП № 42336615 (арк.спр.95-215).

Ухвалою суду від 02.07.2018 витребувано від відповідача розрахунок сум компенсації втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з порушенням строків її виплати, який є предметом розгляду у даній справі (арк.спр. 217).

13.07.2018 за вх. № 16791/2018 електронною поштою надійшла відповідь УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, надана на виконання ухвали суду від 02.07.2018, в якій зазначено, що 28.04.2016 до управління звернувся ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований згідно паспорту у м. Алчевську, вул. Гагаріна, 28-18, та надав копії паспорту, ідентифікаційного коду та довідки від 27.04.2016 №924021276 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, та повідомив, що тимчасово мешкав та отримував пенсію в м. Слов’янську Донецької області. 28.04.2016 вих. № 1132 управлінням було зроблено запит електронної пенсійної справи ОСОБА_1 з УПФУ в м. Слов’янську Донецької області. Розпорядженням управління електронна пенсійна справа позивача була взята на облік в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з 01.06.2016. ОСОБА_1 отримує пенсію в управлінні як внутрішньо переміщена особа. Виплата пенсії проводиться по електронній пенсійній справі. Згідно макету пенсійної справи, що надійшов з УПФУ в м. Словянську Донецької області, ОСОБА_1 отримував пенсію з 01.02.2015 по 31.05.2016. Макет пенсійної справи не містить будь-яких копій рішень суду та атестатів щодо заборгованості з виплати пенсії (арк.спр. 222-223).

У судове засідання позивач не прибув, просив розглядати справу без його участі (арк.спр. 4 зв.).

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. 30.05.2018 за вх. № 12591/2018 надав відзив (арк.спр. 43-44), в якому просив розглянути справу без його участі, та заперечував проти задоволення позовних вимог з таких підстав.

Згідно наданих позивачем документів він звертався до Алчевського міського суду Луганської області з позовною заявою до УПФУ в м. Алчевську про перерахунок пенсійних виплат. Алчевським міським судом винесено постанову від 01.10.2009 та зобов’язано УПФУ в м. Алчевську здійснити перерахунок пенсії по 3 групі інвалідності з 22.07.2009 згідно ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12.09.2011 зобов’язано УПФУ в м. Алчевську Луганської області здійснити перерахунок та виплату по 2 групі інвалідності з 24.02.2010.

05.03.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України відкрито виконавче провадження № 42336615 з примусового виконання рішень ЄСПЛ від 09.01.2014 № 12895/08. Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 16.03.2015 № 719 грошові кошти у розмірі 84348,05 грн перераховані ОСОБА_1 Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 11.03.2015 № 681 грошові кошти у розмірі 35849,74 грн перераховані на рахунок ОСОБА_1 Виконавче провадження ВП № 42336615 від 14.04.2015 закрито у зв’язку з його повним виконанням.

На підставі особистої заяви позивача було взято на облік до УПФУ в м. Лисичанську від 01.09.2016 як особу, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Виплата пенсії проводиться по електронній пенсійній справ. Паперова пенсійна справа УПФУ в м. Алчевську знаходиться на окупованій території.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Позивач з вимогами сплати грошової компенсації повинен звертатися до УПФУ в м. Алчевську за його фактичним місцем знаходження на теперішній час. УПФУ в м. Лисичанську не зобов’язано виплачувати компенсацію, оскільки перерахунок та виплату грошових коштів з 22.07.2009 по 16.03.2015 виплачував УПФУ в м. Алчевську.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77 КАС України, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносин.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, фактичне місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, Привілля-16, вул. Донецька, 38, на підставі заяви від 28.04.2016 перебуває на обліку в УПФУ в м. Лисичанську та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи інвалідам ІІ групи, що підтверджується довідкою УПСЗН Лисичанської міської ради від 27.04.2016 № 924021276, розпорядженням від 22.06.2016 № 8032, заявою ОСОБА_1 від 28.04.2016 та пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (арк. спр. 65, 67, 70, 74).

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 у справі № 2а-981/09 задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано дії посадових осіб УПФУ в м. Алчевську Луганської області у зв’язку з не нарахуванням пенсії ОСОБА_1 відповідно до діючого законодавства протиправними та зобов’язано УПФУ в м. Алчевську здійснити перерахунок та виплату державної та додаткової пенсій згідно з вимогами ч.1 ст. 50, ч.4 ст. 54, ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з часу нарахування пенсії (арк.спр. 150).

Постановою Алчевського міського суду Луганської області від 12.09.2011 у справі № 2а-1746/2011 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправними дії УПФУ в м. Алчевську Луганської області у зв’язку з не нарахуванням пенсії ОСОБА_1 відповідно ст.50, ст. 54 ч.4, ст.67 п.3 Закону України, зобов’язано УПФУ в м. Алчевську здійснити ОСОБА_1 перерахунок та забезпечити виплату по 2 групі інвалідності відповідно вимог ч.1 ст.50, ч.4 ст. 54, ст. 67 п.3 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 24.02.2010: А) державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком на час перерахунку; Б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком на час перерахунку (арк.спр. 163-165).

З наданих позивачем копій листа УПФУ в м. Алчевську Луганської області від 20.06.2012 № 7447/02-1-52 та листа прокуратури міста Алчевськ від 16.08.2012 № 95-731-11 вбачається, що на виконання зазначених судових рішень суму доплати по 3 групі інвалідності нараховано на додаткову відомість на вересень 2011 року в розмірі 84348,05 грн, суму доплати по 2 групі інвалідності нараховано на додаткову відомість на квітень 2012 року в розмірі 33439,74 грн, проте зазначені суми не були виплачені у зв’язку з відсутністю фінансування з Державного бюджету України (арк.спр. 14, 15-16).

ОСОБА_1 звернувся до Європейського Суду з прав людини з заявою від 07.12.2011 № 23/12 щодо невиконання рішень національних судів, зокрема, постанов Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 та від 12.09.2011.

Рішенням ЄСПЛ від 09.01.2014 у справі «Хайнацький та інші проти України» (Заява № 12895/08 та 249 інших заяв) оголошено прийнятними скарги заявників, зазначені у Додатку 1 (заява ОСОБА_1 під № 28) за пунктом 1 статті 6, статтею 13 Конвенції та за статтею 1 Першого протоколу до Конвенції щодо тривалого невиконання рішень, ухвалених на їхню користь, та щодо відсутності ефективних національних засобів юридичного захисту щодо цих скарг; постановлено, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, статті 13 Конвенції, та зобов’язано державу – відповідача протягом трьох місяців виконати рішення національних судів, ухвалених на користь заявників, які досі підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, у заявах, зазначених у Додатку 1, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та компенсації судових витрат, а також будь-який податок, що може нараховуватись (арк.спр. 224-234).

05.03.2014 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження ВП № 42336615 з примусового виконання рішення ЄСПЛ від 09.01.2014 № 12895/08, боржник – держава, стягувач – ОСОБА_1, вул. Гагаріна, 28-18, м. Алчевськ, Луганська область, 94707 (арк.спр. 170).

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 11.03.2015 № 681 перераховано заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 12.09.2011 № 2а-1746/11 у розмірі 33439,74 грн (арк.спр. 104).

Платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 16.03.2015 № 719 перераховано заборгованість за рішенням Алчевського міського суду Луганської області від 01.10.2009 № 2а-981/09 в розмірі 84348,05 грн (арк.спр. 105).

Також виконано рішення ЄСПЛ в іншій частині, що підтверджується платіжними дорученнями Міністерства юстиції України від 24.12.2014 № 9861, від 11.09.2014 № 2942, від 01.04.2015 № 873 (арк.спр.101-103).

14.04.2015 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 42336615 (арк.спр. 100).

02.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до УПФУ в м. Лисичанську Луганської області з заявою про виплату суми компенсації у розмірі 59721,70 грн втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати за період з 22.07.2009 по 16.03.2015, зазначивши, що вказана сума компенсації відповідно діючого законодавства повинна була бути нарахована та виплачена разом з нарахованою та несплаченою сумою боргу по виплаті пенсії у розмірі 117787,79 грн (арк.спр. 11-12).

19.04.2018 УПФУ в м. Лисичанську Луганської області надано позивачу відповідь № 133/І-7, в якій повідомлено, що ОСОБА_1 згідно його особистої заяви взято на облік в управлінні з 01.06.2016 як особу, яка переміщена з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Виплата пенсії провадиться по електронній пенсійній справі. До УПФУ в м. Лисичанську Луганської області зазначені в зверненні рішення суду (або виконавчі листи) не надходили (арк.спр. 27).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» (далі – Закон № 2050), Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв’язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001№ 159 (далі – Порядок № 159).

Так, згідно з частиною другою статті 46 Закону № 1058 нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 1 Закону № 2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам

втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону № 2050 компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050).

Абзацом другим пункту 3 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття,

щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Матеріалами справи підтверджується, що мала місце несвоєчасна сплата органом Пенсійного фонду України (в даному випадку – УПФУ в м. Алчевську Луганської області) з вини останнього пенсії позивачеві у період з 22.07.2009 по 16.03.2015 у загальному розмірі 117 787,79 грн, обов’язок по нарахуванню та виплаті якої виник в органу ПФУ в даному випадку на підставі судових рішень Алчевського міського суду Луганської області, виконати які зобов’язано державу рішенням ЄСПЛ у справі «Хайнацький та інші проти України».

Фактично судові рішення виконано Міністерством юстиції України 11.03.2015 та 16.03.2015 шляхом перерахування на рахунок позивача платіжними дорученнями №№ 681 та 719 заборгованості з пенсії у розмірах 33439,74 грн та 84348,05 грн відповідно.

Разом з тим, суми компенсації втрати частини доходів громадян, належні позивачу у відповідності до вимог частини другої статті 46 Закону № 1058 за несвоєчасну виплату пенсії за загальний період з 22.07.2009 по 16.03.2015, ні органом ПФУ, ні Міністерством юстиції України нараховані та сплачені не були.

У рішенні по справі «Будченко проти України» (заява № 38677/06, від 24.04.2014( ЄСПЛ висловив таку позицію: «Суд нагадує, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі «Стек та інші проти Сполученого Королівства» (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х)» (п.36); Суд нагадує, що найважливішою вимогою статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання органу влади у мирне володіння майном має бути законним. Цей принцип означає, що застосовні положення національного законодавства є достатньо доступними, чіткими та передбачуваними у їх застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy), [ВП] заява №33202/96, пп. 108-109, ЄСПЛ 2000-І) (п.40).

Тобто майнове право ОСОБА_1, передбачене статтею 46 Закону № 1058, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, а відповідач не довів обґрунтованості та законності втручання в право позивача на володіння таким майном шляхом відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною сплату з вини органу ПФУ належної позивачу пенсії.

Доводи відповідача стосовно того, що позивач повинен звертатися з вимогами до УПФУ в м. Алчевську Луганської області, суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, з 2016 року ОСОБА_1 перебуває на обліку саме в УПФУ в м. Лисичанську Луганської області, і правомірно звернувся до останнього з заявою про виплату компенсації до управління саме за місцем перебування на обліку.

Крім того, Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі "Ковач проти України" від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі "Мельниченко проти України" від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі "Чуйкіна проти України" від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі "Швидка проти України" від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Зважаючи на те, що ОСОБА_1 у зв’язку з проведенням антитерористичної операції був вимушений залишити постійне місце проживання в м. Алчевську, та набув статусу внутрішньо переміщеної особи, його право на отримання компенсації втрати частини доходів не може ставитися в залежність від зміни його місця перебування на обліку в управлінні ПФУ.

Посилання відповідача у листі від 19.04.2018 № 133/І-7 на те, що до управління зазначені в зверненні позивача рішення суду або виконавчі листи не надходили, є безпідставними, оскільки разом з заявою від 02.04.2018 позивачем надано додатки – копії паспорту, довідки ВПО № 21276, пенсійного посвідчення, посвідчення учасника ЛНА на ЧАЕС серії А № 121845с, посвідчення інваліда війни 2 групи серії ААБ № 020106, листа ПФУ м. Алчевськ від 20.06.2012 № 7447/02-1-52, листа прокуратури м. Алчевськ від 16.08.2012 № 95-731-11, постанов суду від 01.09.2009 № 2а-981/09 та від 12.09.2011 № 2а-1746/2011, листа Уповноваженого у справах ЄСПЛ від 30.01.2014 № 292-0-30-14/12.01/815, постанови ВП № 42336615 від 05.03.2014, від 14.04.2015, розрахунок суми компенсації та довідку ідентифікаційного коду (арк.спр. 12).

Таким чином, відмова відповідача у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015, оформлена листом від 19.04.2018 № 133/І-7, є протиправною.

Разом з тим, позивачем заявлено позовну вимогу про зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів в розмірі 59721,70 грн.

Статтею 3 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний

місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після

утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не

включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.

З практики Європейського суду слідує таке: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Положеннями Закону №1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.

Відповідно, саме Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях реалізації прав громадян, передбачених Законом № 1058, зокрема, частиною другою статті 46, щодо нарахування розмірів компенсації втрати частини доходів у зв’язку з несвоєчасною виплатою належної особі пенсії.

Перевіривши зроблений позивачем розрахунок компенсації (арк.спр. 12 зв.), судом встановлено, що він не відповідає наведеним вимогам Порядку № 159.

Ухвалою суду від 02.07.2018 витребувано від відповідача розрахунок сум компенсації втрати частини пенсії ОСОБА_1 у зв’язку з порушенням строків її виплати, який є предметом розгляду у даній справі (арк.спр. 217).

Проте, відповідачем такого розрахунку не надано.

У відповідності до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно – правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов’язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, та з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з застосуванням положень статей 9, 245 КАС України, а саме, необхідно обрати інший спосіб захисту, який необхідний для повного відновлення порушеного права, та зобов’язати відповідача провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України “Про судовий збір”, розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 139 КАС України не проводиться.

Керуючись статтями 2, 9, 139, 241-246, 255, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 94207, Луганська область, м. Алчевськ, вул. Гагаріна, 28-18, фактичне місце проживання: 93192, Луганська область, м. Привілля, вул. Донецька, 38) до управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області (ідентифікаційний код юридичної особи 21792407, місцезнаходження: 93113, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Сосюри, 347) про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області у виплаті ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015, оформлену листом від 19.04.2018 № 133/І-7.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області провести нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини пенсії у зв’язку з порушенням термінів її виплати з 22.07.2009 по 16.03.2015.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 19 липня 2018 року.

Суддя ОСОБА_4