Рішення № 75379641, 10.07.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 липня 2018 р. №820/2266/18 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді - Панченко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Денисенко А.А.,

представника позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача ГУ ДФС - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (в'їзд ТарасівськийАДРЕСА_1,м. Харків,61068, код ЄДРПОУ2441413213) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) , Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_4 ОСОБА_2 (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) , Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_5 (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ39599198) про скасування наказу, визнання дій неправомірними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_3, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- скасувати наказ № 7058 від 23.11.2017 року “Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 (податковий номер НОМЕР_1)”, прийнятий заступником начальника ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_6;

- визнати неправомірними дії щодо проведення фактичної перевірки фізичної особи- підприємця ОСОБА_3 посадовими особами ГУ ДФС у Харківській області: головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_4 та головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ОСОБА_5, оформлені актом від 08.12.2017 р. № 24023/20-40-13-14-11 “Про результати фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (НОМЕР_1) щодо дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 01.01.2017р. по дату завершення перевірки”;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає оскаржуваний в даній справі наказ таким, що не відповідає приписам чинного законодавства та порушує права позивача.

Зокрема, позивач вказує, що про незаконність оскаржуваного наказу, на його думку, свідчить те, що на момент його видання не існувало підстав для проведення перевірки. При цьому позивач вважає, що наявна у контролюючого органу інформація про використання ним праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин та виплати доходу у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, не є підставою для проведення фактичної перевірки в даній справі.

Щодо неправомірності дій посадових осіб при проведенні перевірки позивача він зазначає, що вказані посадові особи не могли приступати до проведення фактичної перевірки в зв’язку з відсутністю підстав для її проведення, про що позивач наголосив, вказуючи на безпідставне видання контролюючим органом наказу про проведення фактичної перевірки. Крім того, як вказує позивач, зміст направлень на перевірку, які були йому пред’явлені перед її початком, не відповідає змісту наказу про проведення перевірки, зокрема, згідно наказу зазначено про проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, а згідно направлень – ОСОБА_3, тобто фізичної особи без статусу підприємця; перевіряючи не пред’явили належних посвідчень, які надавали право на проведення перевірки.

Представник позивача наголошує, що, на думку позивача, перевірка фактично проведена не була, оскільки він не допускав перевіряючих осіб до перевірки, проте посадовими особами контролюючого органу було складено акт перевірки №24023/20-40-13-14-11 від 08.12.2017р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви.

Відповідач - Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області, згідно наданого до суду відзиву, позов не визнав та просив в його задоволенні відмовити через безпідставність.

При цьому він вказав, що згідно вимог Податкового кодексу України фактична перевірка позивача була проведена на підставі наказу, який видано в межах компетенції посадової особи контролюючого органу та за наявності інформації, яка вказує, що позивач згідно податкової декларації платника єдиного податку за ІІІ квартал 2017 року отримав дохід в розмірі 2164008, 58 грн., при цьому, протягом 2017 року він здійснював діяльність без використання праці найманих працівників, що підтверджено поданими деклараціями за І квартал, півріччя та ІІІ квартал 2017 року.

Враховуючи значну суму отриманого позивачем доходу та значний обсяг видів діяльності, режим роботи, відомості про невикористання у підприємницькій діяльності позивача найманих працівників, контролюючим органом було поставлено під сумнів дані про господарську діяльність, надані позивачем, та з метою встановлення дійсних даних щодо використання праці найманих працівників видано оскаржуваний в даній справі наказ.

Щодо правомірності дій посадових осіб контролюючого органу з проведення перевірки відповідач зазначив, що вони фактично були допущені позивачем до проведення перевірки, позивач отримав копію наказу про її проведення та розписався в направленнях. В зв’язку з цим, як вказує відповідач, враховуючи фактичне проведення перевірки та видання за її наслідками відповідного акту, правові наслідки оскаржуваних дій посадових осіб контролюючого органу з проведення перевірки вичерпано, а відтак задоволення позовних вимог про визнання таких дій неправомірними не впливатиме на поновлення прав позивача, які він вважає порушеними.

Провадження у справі відкрито згідно ухвали суду від 29.03.2018р.

Суд, вивчивши доводи позову та відзиву проти нього, заслухавши пояснення учасників процесу, які прибули до суду, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів:

Встановлені судом обставини справи полягають в наступному.

Позивач є фізичною особою – підприємцем та платником єдиного податку (а.с. 19-21), здійснює свою підприємницьку діяльність за такими видами: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно - технічним обладнанням; інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно - технічними виробами в спеціалізованих магазинах.

Роздрібна торгівля за вказаними видами діяльності здійснювалася позивачем на час виникнення спірних правовідносин в приміщенні профцентру по вул. Шевченка, 24 у місті Харкові, торгівельну площу в якому він наймає згідно договору суборенди № 5Ч від 01.09.2017 р. ( а.с.22-25).

Як встановлено судом з пояснень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, а також пояснень представника відповідача, у контролюючого органу була в наявності інформація про використання позивачем у своїй підприємницькій діяльності праці найманих працівників без належного оформлення трудових відносин та виплати ФОП ОСОБА_3 доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків та зборів.

На підставі вказаної інформації контролюючим органом, в порядку п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.7 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України, було видано оскаржуваний в даній справі наказ від 23.11.2017 року №7058 про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками за адресою: вул. Шевченка, 24 м. Харків, за період з 01.01.2017 р. по теперішній час, яким, у тому числі, наказано фактичну перевірку провести з 28.11.2017 р. тривалістю 10 діб ( а.с.27).

Також судом встановлено, що 28.11.2017 р. фахівцями ГУ ДФС у Харківській області - Головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_4 та Головним державним ревізором - інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області ОСОБА_5 на підставі вказаного наказу, а також направлень на перевірку від 28.11.2017 р. № 1941 та № 1942 ( а.с.28-29) було здійснено вихід для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_3 за адресою: вул. Шевченка, 24 в місті Харків та зроблено контрольну закупку.

При цьому суд також враховує, що наведені обставини встановлено згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018р. у справі № 820/6129/17, яке набрало законної сили. Суд при цьому бере до уваги, що відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, суд враховує, що згідно Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.01.2018р. у справі № 820/6129/17 було також встановлено, що розрахунково - касові операції при контрольній закупці за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача було здійснено від імені позивача іншою особою, яка не перебуває з ним у трудових відносинах, тому перевіряючі попросили покликати позивача.

Уповноваженими перевіряючими було вручено позивачеві після його прибуття копію наказу на перевірку від 23.11.2017 р. № 7058, надано для ознайомлення зазначені направлення на перевірку, в яких останній розписався та довідки про приналежність вказаних перевіряючих до посадових осіб ДФС.

Згідно доводів позовної заяви в даній справі позивач не заперечує, що розписався в направленнях на перевірку, проте вказує, що незважаючи на це не мав наміру допустити посадових осіб контролюючого органу до перевірки та фактично не допустив їх до проведення перевірки.

Правова позиція відповідача з цього приводу полягає у тому, що своїм підписом в направленнях позивач фактично допустив перевіряючих до проведення перевірки, а сама перевірка є такою, що почалась з факту здійснення контрольної закупки.

Спірні правовідносини виникли внаслідок протиправної, на думку позивача, відмови перевіряючих - відповідачів по справі у складанні акту про відмову від допуску до проведення фактичної перевірки, чим вони порушили ст. 81 Податкового кодексу України.

08.12.2017 р. перевіряючими ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було складено акт № 24013/20-40-13-14 про результати фактичної перевірки позивача ( а.с.30-32), висновки якого свідчать про порушення останнім ч.3 ст.24 КЗпП України та Постанови Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 р. № 413.

Перевіряючими було здійснено вихід за адресою: вул. Шевченка, 24 у місті Харків для вручення позивачеві примірника акту № 24013/20-40-13-14, проте, внаслідок відсутності такого, що унеможливило вчинення зазначених дій, ними було складено акт від 08.12.2017 р. № 5039/20-40-13-14 про неможливість вручення та підписання акту фактичної перевірки. Акт, складений за наслідками фактичної перевірки було направлено ФОП ОСОБА_3 рекомендованим листом, який ним було отримано 13.12.2017 р.

Заперечення позивача на вказаний акт фактичної перевірки за результатами розгляду контролюючим органом було залишено без задоволення, а висновки акту - без змін.

Правове регулювання спірних правовідносин полягає в наступному.

Відповідно до ст. 61 Податкового кодексу України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин ( п. 62.1.3 п. 62.1 ст.62 Податкового кодексу України).

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій. ( ст. 71 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 75.1.3 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимоги до порядку організації та проведення фактичної перевірки визначені ст.80 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 80.2 зазначеної статті, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема визначених п.п.80.2.7 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок унормовано ст. 81 Податкового кодексу України.

Так, згідно п. 81.1 зазначеної статті посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови.

У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 ст.81 Податкового кодексу України визначено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом ( п. 81.3 ст.81 Податкового кодексу України).

В зв’язку з вищевикладеним, надаючи оцінку доводам сторін в даній справі, суд зауважує наступне.

Стосовно доводів позовної заяви про відсутність підстав для видання спірного наказу суд зауважує, що згідно наявної у контролюючого органу аналітичної інформації ним було встановлено отримання позивачем за ІІІ квартал 2017 року отримав дохід в розмірі 2164008, 58 грн. При цьому, протягом 2017 року він здійснював діяльність без використання праці найманих працівників, що підтверджено поданими деклараціями за І квартал, півріччя та ІІІ квартал 2017 року.

Аналізуючи вказані відомості про суму отриманого позивачем доходу, значний обсяг видів діяльності, режим роботи, контролюючим органом було обґрунтовано поставлено під сумнів факт невикористання у підприємницькій діяльності позивача праці найманих працівників та з метою встановлення дійсних даних щодо використання праці найманих працівників правомірно, з урахуванням приписів п.п.80.2.7 ст. 80 Податкового кодексу України, видано оскаржуваний в даній справі наказ. Відтак, доводи про безпідставність його видання суперечать встановленим обставинам справи.

Щодо доводів позовної заяви про неправомірне, на думку позивача, ототожнення відповідачем підпису суб'єкта перевірки в направленнях про ознайомлення з ними з погодженням платника податків на допуск до проведення перевірки, а також стосовно фактичного не допуску позивачем перевіряючих до перевірки в зв’язку з непред’явленням ними службових посвідчень, суд зауважує наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014р. № 236 затверджено Положення " Про Державну фіскальну службу України ", п. 9 якого встановлено, що ДФС в межах повноважень, передбачених законом, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів Мінфіну видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує і контролює їх виконання.

За змістом ст.1 Податкового кодексу України цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п. 5.2 ст.5 Податкового кодексу України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Суд зазначає, що приписи Наказу ДФС України від 23.10.2014 р. № 207, як локального акту, прийнятого ДФС на виконання своїх функцій, жодним чином не йдуть в розріз з приписами ст. 81 Податкового кодексу України, а лише фактично створюють належні умови для виконання службових обов'язків працівниками органів Державної фіскальної служби, встановлення однакового підходу то оформлення та видачі службових посвідчень ДФС України.

Отже, за умови одночасного пред'явлення наказу на проведення перевірки, направлень, посвідчень, а в даному випадку, довідок разом з паспортами - свідчить про дотримання перевіряючими процедури надання необхідного пакету документів.

Згідно абз. 7 п.81.1 ст. 81 Податкового кодексу України визначено, що при пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Позивач не заперечує, що розписався у направленнях, чим фактично надав згоду на проведення перевірки.

При цьому, у разі незгоди та наявності волевиявлення позивача щодо недопуску посадовців контролюючого органу, останній не був позбавлений можливості зробити відповідний напис у направленнях, проте такого напису направлення не містять.

Стосовно доводів позовної заяви про невідповідність змісту направлень на перевірку, які були пред’явлені позивачу перед її початком, змісту наказу про проведення перевірки, зокрема, зазначення згідно наказу про проведення перевірки ФОП ОСОБА_3, а згідно направлень – ОСОБА_3, тобто фізичної особи без статусу підприємця, суд відзначає це як недбалість з боку контролюючого органу при складанні документів, проте зауважує, що за своїм змістом вона не вплинула на права позивача, оскільки згідно обох документів визначено податковий номер особи, яку має бути перевірено, який є унікальним та забезпечує повну і достовірну ідентифікацію особи.

Суд зауважує, що вказана обставина фактично надавала позивачу право недопуску посадовців контролюючого органу до проведення перевірки, проте, як встановлено судовим розглядом, таким правом позивач вчасно не скористався, а на даний час вказані обставини втратили свою дію.

Щодо доводів позовної заяви про те, що не вважається початком фактичної перевірки з питань питання дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками здійснена контрольна закупка, оскільки така, може бути вчинена, в силу приписів п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України лише перед початком фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, суд зауважує, що у вказаній нормі йде мова про контрольну розрахункову операцію та зазначена норма не відноситься до спірних правовідносин, враховуючи предмет перевірки. Водночас у даному випадку було зроблено контрольну закупку з метою виявлення чи спростування інформації про наявність з боку позивача порушень трудового законодавства у сфері оформлення трудових відносин, тобто, чи було зроблено продаж продукції самим позивачем чи його робітником, що не суперечить положенням Податкового кодексу України, оскільки, в силу п.п. 20.1.46, п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України Контролюючі органи мають право, крім іншого, здійснювати інші повноваження, передбачені законом.

Суд погоджується з доводами, наведеними відповідачем, за якими, враховуючи на даний час наявність акту, складеного за результатами перевірки від 08.12.2017 р., обставини проведення самої перевірки фактично вичерпали себе у часі.

При цьому слід відзначити, що позов платника податків, спрямований на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними.

В даній справі враховуючи, що контролюючим органом фактично було реалізовано його компетенцію на проведення перевірки та оформлення її результатів у належний спосіб,оскаржуваний наказ щодо проведення перевірки не є таким, що порушує права позивача. Вказана позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 19.12.2013р. у справі № 826/375/13-а.

В зв’язку з наведеним суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що обов’язковою умовою правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб’єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

В даній справі таких порушень прав позивача з боку відповідача при виданні спірного наказу, здійсненні фактичної перевірки не встановлено а також, зокрема, не встановлено, що факт нескладання посадовцями ГУ ДФС у Харківській області ОСОБА_4 та ОСОБА_5 акту про відмову в допуску до перевірки порушив права позивача.

Суд враховує, що будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачі, як суб’єкти владних повноважень, належними та допустимими доказами довели законність свого рішення та дій з урахуванням приписів ч. 2 ст. 77 КАС України. Доводи позовної заяви та докази надані позивачем та його представником вказані висновки не спростовують.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність в їх задоволенні відмовити.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст. ст. 1,2, 6,7,19, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ОСОБА_4 ОСОБА_6, Головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи з фізичних осіб Управління податків і зборів з фізичних осіб Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області ОСОБА_5 про скасування наказу, - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду. Або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлений 19 липня 2018 року.

Суддя О.В. Панченко