Рішення № 75377181, 18.07.2018, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/4622/18

Провадження № 2/219/1806/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року Артемівський міськрайонний районний суд Донецької області

в складі: головуючої судді Чопик О.П.,

з участю: секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмуті Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності,

в с т а н о в и в :

позивач звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності, посилаючись на те, що 1 квітня 2008 року вона придбала в іпотеку квартиру №26 у будинку №54 в м.Світлодарську Донецької області. За умовами іпотечного договору, укладеного між позивачем та відповідачем, на період користування кредитом за договором №GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року оригінали документів на квартиру, а саме: договір купівлі продажу та технічний паспорт, були передані відповідачеві до виконання своїх зобов’язань за кредитним договором позивачем. Також на квартиру було накладено заборону відчуження. Стверджує, що свої зобов’язання за кредитним договором вона виконала в повному обсязі та звернулась до відповідача зі заявами про зняття заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також повернення банком оригіналів правовстановлюючих документів. Однак, надавши підтвердження про повне виконання позивачем своїх зобов’язань за кредитним договором, банк до цього часу не надав оригіналів правовстановлюючих документів. У зв’язку з відсутністю цих документів, нотаріусом Світлодарської державної нотаріальної контори відмовлено у здійсненні зняття заборони. Зазначає, що дублікату договору купівлі-продажу отримати немає можливості, оскільки договір купівлі-продажу від 1 квітня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Дебальцівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, який на даний час здійснює свою діяльність у м.Ірпінь, проте архіви залишились у м.Дебальцеве – на тимчасово окупованій території України. Просить суд, керуючись ст. 392 Цивільного кодексу України, визнати за нею право власності на квартиру №26 у будинку №54 в м.Світлодарську Донецької області у зв’язку з втратою правовстановлюючого документу. Також просить суд стягнути з відповідача судові витрати, до яких включає: вартість послуг КП «Бахмутське БТІ» з виготовлення нового технічного паспорту, сума яких буде підтверджена до першого судового засідання; вартість адвокатських послуг у сумі 4 000 грн; вартість отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у сумі 23 грн; вартість оцінки майна у розмірі 500 грн; судовий збір у розмірі 704 грн.

Ухвалою судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 10 травня 2018 року відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання по справі на 7 червня 2017 року.

Заявою від 7 червня 2018 року представник позивача представила докази сплати вартості послуг КП «Бахмутське БТІ» з виготовлення нового технічного паспорту у сумі 2 217, 62 грн, які позивач просить стягнути як судові витрати з відповідача (а.с.79-81).

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 7 червня 2018 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні до 4 липня 2018 року за клопотанням представника відповідача у зв’язку з необхідність представлення відзиву та додаткових матеріалів до справи.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 4 червня 2018 року відкладено розгляд справи в судовому засіданні до 18 липня 2018 року за клопотанням представника відповідача у зв’язку з необхідність додаткової підготовки через отримання заяви представника позивача від 7 червня 2018 року про підтвердження витрат на виготовлення технічного паспорта.

17 липня 2018 року представник відповідача подала відзив на позов (а.с.106-107). Зазначила, що дійсно позивачем повністю погашено іпотечний кредитних договір № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року та на адресу позивача відправлено пакет документів про зняття заборон на відчуження квартири за адресою: Донецька область, Бахмутський район, м.Світлодарськ, 54/26. Вказує на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що правовстановлюючі документи на іпотечну квартиру були передані співробітникам банку на зберігання. Водночас, проти задоволення позовних вимог про визнання за позивачем права власності на квартиру не заперечує. Просить відхилити позов в частині стягнення судових витрат з відповідача.

Представник позивача та позивач 18 липня 2018 року в судове засідання не з’явились, подавши заяву про розгляд справи у їх відсутності, про отриманні відзиву на позов та про підтримання позову в повному обсязі.

Представник відповідача 18 липня 2018 року в судове засідання не з’явилась, подавши відзив на позов, про причини неявки суд не повідомила, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Суд, керуючись ч.1 ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України, ухвалив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та представників сторін та підставі наявних у справі доказів.

З урахуванням ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв’язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом установлено, що ОСОБА_2 1 квітня 2008 року купила квартиру №26 у будинку №54 в м.Світлодарську Донецької області за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дебальцівського міського нотаріального округу ОСОБА_3, реєстровий номер 942 (а.с.45-46). Право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру підтверджується також Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.49-51, 83-84).

Згідно з інформаційною довідкою №126665972 від 7 червня 2018 року (а.с.83-83), у Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна наявні відомості про обтяження вказаного нерухомого мана, зареєстроване 1 квітня 2008 року приватним нотаріусом Дебальцівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за заявою Дебальцівського відділення Горлівської філії ЗАТ КБ «ПриватБанк». Відповідно до Державного реєстру іпотек, квартира позивача перебуває у іпотеці на підставі договору іпотеки № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дебальцівського міського нотаріального округу ОСОБА_3; іпотекодержатель – Закрите акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»; боржник за основним зобов’язанням – ОСОБА_2; розмір основного зобов’язання – 52 275 грн; строк виконання – 1 квітня 2023 року.

Листом заступника керівника напрямку з розробки продуктів ГО публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» від 26 лютого 2018 року №20.1.0.0.0/7-20180209/150 (а.с.57), адресованим ОСОБА_2, стверджується, що на період користування кредитом за договором № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року на нерухомість за адресою: Донецька область, м.Дебальцеве, м.Світлодарськ, вул.Без назви, буд.54, кв.26, нотаріусом накладено заборону відчуження. У зв’язку з повним виконанням зобов’язань за вказаним кредитом, банк не заперечує проти зняття заборони і надає для цього всі необхідні документи.

Згідно з листом-дорученням від 26 лютого 2018 року №20.1.0.0.0/7-20180209/150 (а.с.58), ОСОБА_4, представник публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» уповноважує ОСОБА_2 подавати документи, отримувати відповідні витяги в органах державної реєстрації речових прав у Донецькій області та у нотаріуса щодо вилучення з Державного реєстру іпотек та заборони з нерухомості, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дебальцеве, м.Світлодарськ, вул.Без назви, буд.54, кв.26, перебувала у заставі згідно з кредитним договором № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року та належить на праві власності ОСОБА_2, у зв’язку з повним виконанням зобов’язань за кредитним договором та договором застави.

Так, п.18.11 договору іпотеки квартири від 1 квітня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2, як іпотекодавцем, та Закритим акціонерним товариством комерційний банк «Привабанк», правонаступником якого є відповідач, як іпотекодержателем, укладеного в забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року, передбачено, що іпотекодавець зобов’язується до отримання іпотекодавцем кредиту або протягом трьох днів з моменту реєстрації права власності на предмет іпотеки передати правовстановлюючі документи на предмет іпотеки на зберігання іпотекодержателю до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.110-116).

З листа листа-дорученням від 26 лютого 2018 року №20.1.0.0.0/7-20180209/150 (а.с.58) вбачається, що представник публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» зазначає про повне виконанням ОСОБА_2 зобов’язань за кредитним договором № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року та договором застави, яким є договір іпотеки. Відтак визнання повного виконання зобов’язань за договором іпотеки є визнанням, в тому числі, і виконання вимог п.18.11 цього договору. Тому суду доведено, що правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дебальцеве, м.Світлодарськ, вул.Без назви, буд.54, кв.26, передані позивачем на зберігання іпотекодержателю до дати остаточного погашення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, на звернення позивача щодо надання оригіналів правовстановлюючих документів на заставну нерухомість за кредитним договором № GODBGK40000055 від 1 квітня 2008 року, що знаходиться за адресою: Донецька область, м.Дебальцеве, м.Світлодарськ, вул.Без назви, буд.54, кв.26 (а.с.53), представник публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» листом від 10 квітня 2018 року №20.1.0.0.0/7-180405/350 (а.с.54) надав відповідь про те, що банк не може задовольнити такі вимоги. У зв’язку з неспокійною ситуацією в Луганській та Донецькій області, банк тимчасово обмежує роботу відділень, офісів (в тому числі архівних приміщень), банкоматів і терміналів в цих регіонах. Для можливості відновлення правовстановлюючих документів на нерухомість рекомендовано звернутись до нотаріуса або до суду для визнання права власності на нерухомість.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про нотаріат» видача дубліката втраченого або зіпсованого документа здійснюється державним нотаріальним архівом. До передачі в архів примірників документів, посвідчених або виданих нотаріусом, дублікат втраченого або зіпсованого документа видається відповідним нотаріусом за місцем його зберігання.

Згідно пункту 1.1. глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.

На даний час приватний нотаріус Дебальцівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 є приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу.

Листом від 18 липня 2018 року №35/01-16 (а.с.118-120) приватний нотаріус ОСОБА_3 зазначив, що нотаріально посвідчені документи та архів, створені за час його робити приватним нотаріусом Дебальцівського міського нотаріального округу, знаходяться на тимчасово окупованій території України; можливості видати дублікату договору у нього немає.

На підставі Указу Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереженням територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областях.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи під час проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 2015 року затверджений перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція, у якому, серед інших населених пунктів, зазначено м. Дебальцеве, де здійснював свою діяльність приватний нотаріус ОСОБА_3, а також було розташоване Дебальцівське відділення Горлівської філії Закритого акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу будинку від 1 квітня 2008 року з об’єктивних причин отримати позивачем неможливо, а тому вважає його втраченим.

Правом власності є право особи на річ (майно) яке воно здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.317 Цивільного кодексу України зміст права власності полягає у праві власника володіти, користуватись та розпоряджатись майном.

Відповідно до ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Передумовою для застосування ст.392 Цивільного кодексу України є відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення порушеного права. За змістом вищезазначеної норми потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб’єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними, зокрема, у разі неможливості одержати у відповідних органах правовстановлюючий документ на підтвердження права. Приведена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України №3-18гс111 від 4 квітня 2011року.

Пунктом 1.2. глави 2 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом №296/5 від 22 лютого 2012 року Міністерства юстиції України, встановлено, що при вчиненні правочину про відчуження будівель та споруд, нотаріусу подаються документи або їх дублікати, які підтверджують право власності на майно, що відчужується, зокрема: нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором; свідоцтво про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтво про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтво про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майні подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права на утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

У разі коли державну реєстрацію права власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, земельну ділянку, що відчужуються, відповідно до закону проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, право власності підтверджується на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього.

Враховуючи, що право власності на об’єкт нерухомості позивач набув на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення, право власності на вказаний об’єкт, при його відчуженні, не може бути підтверджене (при вчиненні нотаріального правочину) на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Єдиним документом (при вчиненні нотаріального правочину), який підтверджує право власності позивача на зазначений об’єкт нерухомості, є договір купівлі-продажу нежилого приміщення або його дублікат.

Враховуючи наведене, вимоги норм матеріального права, право власності позивача ОСОБА_2 підлягає судовому захисту, оскільки за встановленими обставинами не вбачається можливим отримати дублікат договору купівлі-продажу від 1 квітня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Дебільцівського міського нотаріального округу ОСОБА_3 1 квітня 2008 року, реєстровий номер 942.

Оскільки у судовому засіданні було встановлено, що позивач дійсно є власником квартири №26 у будинку №54 в м.Світлодарську Донецької області з обтяженням у вигляді заборони на нерухоме майно та іпотекою, за іпотечним договором від 1 квітня 2008 року, це право не оспорюється відповідачем, однак документ, що посвідчує його право власності втрачено, у зв'язку з чим захистити її права та законні інтереси як власника квартири можливо лише у судовому порядку, тому суд приходить до висновку про те, що позов слід задовольнити.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов’язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ст.133 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов’язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов’язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У п.п.1, 2 Постанови «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надав роз’яснення про те, що судові витрати – це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Визначені Цивільним процесуальним кодексом України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов'язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним. Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується виключно Цивільним процесуальним кодексом України. Зазначені витрати не є збитками в розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, не входять до складу ціни позову і не можуть стягуватися як збитки.

Позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, до яких включає, зокрема, вартість послуг КП «Бахмутське БТІ» за виготовлення нового технічного паспорту в розмірі 2 217,62 грн (а.с.81); вартість отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у сумі 23 грн (а.с.52); вартість оцінки майна у розмірі 500 грн (а.с.37).

Водночас, зазначені витрати, здійснені позивачем, в розумінні Цивільного процесуального кодексу України не можуть вважатись судовими витратами. Так, вказуючи на втрату технічного паспорту з вини відповідача, позивач помилково зазначає суму для виготовлення нового як судові витрати по справі за позовом про визнання права власності у зв’язку з втратою документа, який засвідчує право власності – договору купівлі-продажу. Крім того, позивач представляє технічний паспорт, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, звіт про оцінку майна як докази у справі та вважає, що кошти, витрачені на збирання доказів, є судовими витратами. Суд звертає увагу на те, що зазначені позивачем кошти не є витратами, пов’язаними з витребуванням доказів, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи, оскільки не надані на вимогу суду в порядку ст.ст. 84, 116-119 Цивільного процесуального кодексу України та не пов’язані з вчиненням процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Що стосується витрат вартості адвокатських послуг, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, суду представлено копію договору про надання правової допомоги від 24 квітня 2018 року (а.с.63-64), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.65), ордер (а.с.70), квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 3 травня 2018 року про сплату 4 000 грн за адвокатські послуги (а.с.67).

Водночас, суду, на виконання вимог закону, не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.

Відповідно до частини 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, стягненню як судові витрати не підлягають вартість послуг з виготовлення нового технічного паспорту, вартість отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, вартість оцінки майна у розмірі. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, не доведені у встановленому законом порядку, тому у відшкодуванні таких слід також відмовити.

Вирішуючи питання щодо судового збору, суд враховує, що у відзиві представник відповідача не заперечував проти задоволення позовних вимог про визнання права власності. На підставі ч.1 ст.142 Цивільного процесуального кодексу України, ч.3 ст.7 Закону України «Про судовий збір» з наступними змінами, у зв’язку з визнанням позову відповідачем позивачеві слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Решту суми судового збору слід стягнути з відповідача, оскільки позов задоволено.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 13, 78, 81, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру №26, розташовану у будинку №54 по вулиці без назви в місті Світлодарську Бахмутського району Донецької області.

Повернути ОСОБА_2 з державного бюджету 352 (триста п’ятдесят дві) грн 40 коп. судового збору, сплаченого при поданні позову.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_2 352 (триста п’ятдесят дві) грн 40 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Артемівський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до Апеляційного суду Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відомості про учасників справи:

Позивач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Відповідач – публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження за адресою: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50.

Повний тест рішення складено 18 липня 2018 року.

Головуюча О.П.Чопик