Постанова № 75368713, 12.07.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 р. м. ХарківСправа № 642/6033/17

Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Мінаєвої О.М.

суддів: Бартош Н.С. , Макаренко Я.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.02.2018 по справі № 642/6033/17, суддя Бородіна О.В., м. Харків

за позовом ОСОБА_1

до Харківського обласного військового комісаріату , Міністерства оборони України

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з позовом до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив суд:

- визнати противоправною відмову Міністерства оборони України у призначенні одноразової допомоги ОСОБА_1, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві";

- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 15.02.2018 по справі № 642/6033/17 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р.

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат повторно направити розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р.

Зобов'язано Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» у відповідності з Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 р.

Судові витрати віднесено за рахунок держави.

Відповідач, Міністерство оборони України, не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з рішенням суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та зазначає, що оскільки позивач проходив службу у прикордонних військах, то виплата повинна здійснюватись Державною прикордонною службою України, у зв'язку з чим комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов"язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги було правильно відмовлено позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.02.2018 по справі № 642/6033/17 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача - Міністерства оборони України в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач з 25.03.1982 р. по 26.03.1982 р.; з 02.04.1982 р. по 06.04.1982 р.; з 11.04.1982 р. по 12.04.1982 р.; з 28.04.1982 р. по 30.04.1982 р.; з 03.05.1982 р. по 13.05.1982 р.; з 16.06 1982 р. по 17.06 1982 р.; з 27.06.1982 р. по 18.061982 р., проходив строкову військову службу в Збройних силах, в тому числі приймав участь у бойових діях на території Республіки Афганістан. Під час бойових дій отримав поранення.

07.07.2014 року Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв"язку захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв встановлено, що поранення, травма, (контузія) захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. З вказаних підстав позивачу з 24.06.2014 р. первинно було встановлено ІІІ групу інвалідності.

Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, через отримання поранення.

17 липня 2017 року Харківським обласним військовим комісаріатом позивачу надано відповідь за №1847/ВЗС, відповідно до якої позивача повідомлено, що п. 16 рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 26.05.2017 р. №54 відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР. Витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернувся із позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерство оборони України не мало правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок настання інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

У відповідності до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Як встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, інвалідність позивача настала внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велись бойові дії.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На час звернення позивача із заявою про призначення одноразової грошової допомоги, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок), встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Відповідно до пункту 13 вищезазначеного Порядку керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

З матеріалів справи встановлено, що позивач з 01 листопада 1980 року по 04 лютого 1983 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, у тому числі приймав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Довідкою МСЕК серія 10ААБ від 07.07.2014 року № 187834, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, позивачу встановлено IIІ групу інвалідності на строк до 24.06.2015 року. Наявність III групи інвалідності повторно підтверджено Довідкою МСЕК серії 12ААА № 106186 від 18.06.2015 року (а.с. 9-10).

Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності, через поранення, контузію, захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Листом №1847/ВЗС від 17 липня 2017 року Харківський обласний військовий комісаріат надав позивачу відповідь, що п. 16 рішення Комісії Міністерства оборони України від 26.05.2017 р. №54 відмовлено позивачу в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР.

Колегія суддів вважає неправомірним такий висновк Міністерства оборони України, виходячи з наступного.

Згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 21.03.1989 року №10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної Ради України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна Рада України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, Верховній Раді України. Утворено Міністерство оборони України.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи державної влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі Конституції (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової Конституції України.

Разом з тим, станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР.

З огляду на вищевикладене, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року № 975, то обов'язок призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІII групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що позивач 04.02.1983 р. був звільнений в запас Радянської армії на підставі наказу Міністерства оборони СРСР № 242 від 27.09.1982 р. (а.с. 16).

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги щодо того, що Міністерство оборони України не може бути належним відповідачем по даній справі, є необґрунтованими та не беруться колегією суддів до уваги.

Частиною 6 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та, членів їхніх сімей" та пунктом 12 Порядку №975 визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Колегія суддів зазначає, що оскільки позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року, оскільки законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та законодавцем встановлено обов'язок саме Міністерства Оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку.

Довід апеляційної скарги, стосовно того, що позивач не надав жодного документу, що свідчить при причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень, колегія суддів не приймає, оскільки з матеріалів справи встановлено, що підставою для відмови у призначені одноразової грошової допомоги було, те, що на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, та витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності мають, на думку відповідача, здійснюватися Державною Прикордонною службою України.

В силу ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що Міністерство оборони України не мало правових підстав для прийняття рішення про відмову позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, доказів правомірності свого рішення Міністерством оборони України не надано.

На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на нарахування та виплату одноразової грошової допомогу як військовослужбовцю, який отримав ІІІ групу інвалідності внаслідок виконання обов'язків військової служби в порядку, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо віднесення за рахунок держави судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи встановлено, що позивач при зверненні до суду з позовом не сплачував судовий збір, оскільки відповідно до п. 13 ч. 1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору. Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази сплати судового збору.

Враховуючи, що позивачем не було сплачено судовий збір під час звернення до суду з позовом та відповідно до приписів ст. 139 КАС України віднесення судового збору на рахунок держави не передбачено, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.02.2018 по справі № 642/6033/17 скасувати в частині віднесення судових витрат за рахунок держави.

В іншій частині рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 15.02.2018 р. по справі № 642/6033/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

.

Головуючий суддя (підпис)О.М. МінаєваСудді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош Я.М. Макаренко Повний текст постанови складено 18.07.2018 р.