Ухвала суду № 75367493, 11.07.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №576/2040/16-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/39/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Рунова В. Ю.,

суддів - Матуса В. В., Олійника В. Б.,

з участю секретаря судового засідання – Різниченко Н.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 576/2040/16-к за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2017 року, за яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець Сумської області Глухівського району смт. Шалигине вул. Леніна, 72, раніше судимий

визнаний винуватим в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора – Савостьянової Л.В.

обвинуваченого – ОСОБА_4

захисника – адвоката ОСОБА_3, –

ВСТАНОВИЛА:

В поданих апеляційних скаргах та доповненнях до них:

? захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду у зв’язку з однобічністю судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та закрити кримінальне провадження за відсутністю складу злочину, оскільки під час судового розгляду не було встановлено належних і допустимих доказів причетності ОСОБА_4 до вчинення злочину, суд вибірково зазначив показання свідків і висновки експертиз, не вказавши в мотивувальній частині судового рішення результатів оцінки доказів. Крім того, мотив злочину не підтверджений матеріалами справи, в основу вироку були покладені показання свідків, які не були очевидцями вбивства, під час судового розгляду не перевірено та не спростовано показань обвинуваченого про причетність іншої особи до вчинення злочину, не вилучені відеозаписи з пункту перетину кордону, з приміщення вокзалу, не досліджені номери мобільних телефонів потерпілої та СМС-повідомлення, не було роз’яснено право про розгляд кримінального провадження судом присяжних. Під час судового засідання суд жодного разу не задовольнив клопотання обвинуваченого про виклик експерта для роз’яснення експертних висновків, не була проведена генетична експертиза, а висновок судово-імунологічної експертизи № 993 є недопустимим доказом. Порядок проведення впізнання з потерпілою фрагмента ланцюжка з хрестиком був проведений з порушенням вимог КПК;

? обвинувачений ОСОБА_4 просить виправдати його за п.13 ч.2 ст.115 КК України, оскільки він не вчиняв даного злочину. Крім того, вказує, що мотив вчинення злочину не підтверджений матеріалами провадження, заперечує вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння.

За вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10.05.2017 ОСОБА_4 визнаний винуватим в пред’явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, і йому призначене покарання у виді довічного позбавлення волі.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду 150 000 грн., а на користь держави судові витрати 10751,16 грн.

Відповідно до вироку суду, 18.06.2013 у період часу з 01:00 по 03:00 години у спальній кімнаті квартири АДРЕСА_1 між власницею квартири ОСОБА_6 та її співмешканцем ОСОБА_4 на ґрунті ревнощів з боку останнього виник конфлікт, під час якого ОСОБА_4, маючи не зняту і не погашену судимість за умисне вбивство, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння та діючи з прямим умислом, направленим на позбавлення життя ОСОБА_6, наніс останній 17 ударів ножом у різні частини її тіла, від яких вона померла на місці.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3, які підтримали свої апеляційні скарги, просили скасувати вирок суду та виправдати ОСОБА_4 у пред’явленому обвинуваченні, доводи прокурора Савостьянової Л.В. про залишення вироку суду без змін, а апеляційних скарг без задоволення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи усіх поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вказані вище апеляційні скарги обвинуваченого і його захисника задоволенню не підлягають з таких підстав.

Висновки суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним матеріалам кримінального провадження, належним чином вмотивовані та ґрунтуються на досліджених та перевірених в судовому засіданні доказах.

Що стосується доводів апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 не вчиняв злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, то колегія суддів вважає їх необґрунтованими і такими, що не заслуговують на увагу, оскільки обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому злочину були ретельно досліджені та проаналізовані судом першої інстанції, всім наявним у кримінальному провадженні доказам і запереченням проти пред'явленого обвинувачення була дана належна правова оцінка, що знайшло своє відображення у вироку з наведенням відповідних мотивів.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність фактів та обставин, що мають значення для даного кримінального провадження, мотивовано поклавши в основу вироку належні та допустимі докази.

Як вбачається із показань обвинуваченого ОСОБА_4, наданих останнім в ході судового розгляду даного кримінального провадження та його остаточної позиції захисту, він свою винуватість у вчиненні злочину не визнав та пояснив, що з травня 2013 р. проживав із ОСОБА_6 в її квартирі, проте особливих почуттів у нього до співмешканки не було, хоч між ними і склалися добрі стосунки. 17.06.2013 з ранку він поїхав до своїх батьків з метою взяти продуктів харчування для подальшої поїздки до м. Москва РФ, де працював охоронцем на автостоянці. З продуктами і подарунком для ОСОБА_6, у якої цього дня був день народження, повернувся до м. Глухів і допомагав підготуватися до святкування. Ввечері прийшли гості і у квартирі ОСОБА_6 відбулась святкова вечеря, під час якої вживали спиртні напої, їли, висловлювали побажання, поздоровляючи іменинницю. Ближче до півночі гості розійшлись, залишились лише він, його знайомий на ім’я ОСОБА_7, ОСОБА_6 та її подруга ОСОБА_8. ОСОБА_6 разом з ОСОБА_8 пішли прогулятися, а він, провівши ОСОБА_7, повернувся до квартири, переодягнувся, залишивши шорти, в яких був на дні народження, на спинці ліжка у спальні, взяв заздалегідь заготовлені для поїздки речі та, не дочекавшись ОСОБА_6, нанявши таксі, поїхав до залізничної станції «Вороніжська», де мав намір вияснити рух потягів на Москву. Оскільки потягів не було, то, взявши знову таксі, поїхав на прикордонний пункт пропуску, де пішки перейшов кордон, а потім добрався до Москви. Через деякий час дізнався про вбивство ОСОБА_6, однак кинути роботу і повернутися не міг. У серпні 2013 р. за сфабрикованим обвинуваченням у крадіжці він був засуджений до позбавлення волі і відбував покарання на території РФ. У подальшому внаслідок екстрадиції був повернутий до України. Звідки взялася кров на його речах не знає.

На підтвердження винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину суд першої інстанції обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_5 та свідків, які були допитані у встановленому законом порядку та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань.

Зокрема, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_5, яка є матір’ю загиблої ОСОБА_6, пояснила, що відносини її доньки із ОСОБА_4 не складувалися, між ними часто виникали сварки, її донька неодноразово скаржилась їй на ревнощі з боку співмешканця, який погрожував навіть спалити квартиру, її донька мала намір припинити стосунки з ним. 17.06.2013 вона була присутня на святкуванні дня народження доньки в її квартирі. Цього вечора ОСОБА_4 був одягнутий у жовту сорочку з короткими рукавами, шорти, які були пред’явлені їй для впізнання, а на ногах сандалі бежевого кольору. Ще у нього були коричневі шкіряні тапці. Усі присутні казали тости і пили спиртне. ОСОБА_4 на протязі вечора нікому не повідомляв, що терміново їде на роботу до Москви. Також не було видно і речей підготовлених для цієї поїздки. Близько 22 години вона пішла додому і що відбувалось далі не знає. Наступного дня їй повідомили про вбивство доньки. Наполягає, що хрестик з розірваним ланцюжком, які були вилучені на місці злочину, належить саме ОСОБА_4

Як пояснила суду першої інстанції свідок ОСОБА_9, яка є сусідкою по квартирі, ОСОБА_4 почав проживати з ОСОБА_6 десь з травня 2013 року. Рази два-три бачила, як ОСОБА_6 вибігала з квартири заплакана, однак близьких сусідських відносин між ними не було, а тому вона і не запитувала про причини. У вечері напередодні прийшовши додому випила ліки, заснула і нічого не чула. З ранку вийшла у коридор і, побачивши труп ОСОБА_10, викликала міліцію.

Свідок ОСОБА_11, яка є матір’ю ОСОБА_4, суду пояснила, що у день народження ОСОБА_6 її син дійсно приїздив до неї за продуктами харчування і повідомляв про намір поїхати на роботу до м. Москви.

Свідок ОСОБА_7, який оформлював перехід кордону, підтвердив в судовому засіданні факт перетину 18.06.2013 близько 04-00 год. ранку кордону ОСОБА_4 у пункті пропуску «Бачівськ».

Свідок ОСОБА_12, який був присутній на дні народженні потерпілої, пояснив, що ОСОБА_4 того вечора був одягнутий у шорти, які були пред’явлені йому для впізнання. Розмови про його від’їзд не було. Між 23 та 24 годинами він покинув свято, в цей час в квартирі залишалися ОСОБА_6, її подруга ОСОБА_8, ОСОБА_4 і його знайомий ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснила, що за деякий час до дня народження ОСОБА_6 повідомила їй про наміри припинити відносини із ОСОБА_4 На дні народження ОСОБА_4 був одягнутий у шортах, які під час слідства були пред’явлені їй для впізнання, на шиї у нього бачила невеликий хрестик з ланцюжком. Ніякої розмови щодо від’їзду обвинуваченого до Москви не було, підготовлених речей також вона не бачила. Близько 24 години залишились лише вона, ОСОБА_6, ОСОБА_4 і знайомий останнього ОСОБА_13 ОСОБА_6 пішла її проводжати і розповіла про її знайомство по інтернету з молодим чоловіком, про намагання покинути ОСОБА_4 Також розповіла їй, що цього ж дня отримала СМС-повідомлення від якогось хлопця і відправила відповідь помилково на телефонний номер ОСОБА_4, внаслідок чого між ними виник конфлікт. Коли вони відходили від квартири, то ОСОБА_4 сказав ОСОБА_6 щось погрожуюче, але що вона не розібрала.

Свідок ОСОБА_13, який є знайомим ОСОБА_4, в судовому засіданні пояснив, що був запрошений на день народження останнім і по закінченню святкування близько 00-30 год. він поїхав додому, забувши барсетку. З цього приводу він зателефонував ОСОБА_4, який сказав, що сумку можливо буде забрати ранком. В квартирі залишався лише ОСОБА_4 та ніякої розмови про його терміновий від’їзд цього вечора до Москви не було.

Вказані вище показання потерпілого та свідків об’єктивно узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні, які також повністю підтверджують факт вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого п.13 ч.2 ст.115 КК України, за обставин, викладених у вироку, а саме:

- протоколом огляду місця події від 18.06.2013 та фото таблицею до нього (т.1 а.к.п.41-67), згідно яких у коридорі будинку № 18 по вул. Спаській в м. Глухів біля вхідних дверей до квартири № 2 виявлений труп ОСОБА_6 зі слідами насильницької смерті. Були виявлені плями крові на ліжку у спальній кімнаті квартири, постільних приналежностях, які перевернуті, що вказує на сліди боротьби, меблях та підлозі, які тягнуться по коридору квартири та на вході до квартири. У спальні на дошці меблевої тумби виявлені шорти ОСОБА_4 зі слідами крові, в яких він був одягнутий під час святкування дня народження, що виключає попадання на них крові у вертикальному положенні, сандалі, належні обвинуваченому, на яких маються сліди крові і які знаходились у коридорі квартири. Також з місця пригоди були вилучені та приєднані до матеріалів кримінального провадження й інші речові докази, зокрема, зі спальної кімнати: на пів порожній аерозольний балончик з написом «Терен» зі слідами крові, з підлоги два фрагменти ланцюжка та хрестик, фрагмент полімерного матеріалу з матрацу, простирадло та наволочка з ліжка зі слідами крові, змив речовини з підлоги, та з решти приміщень квартири, дев’ять слідів пальців рук, фрагмент лінолеума з нашаруванням слідів крові, змиви крові з бортику ванни, з порогу при вході до спальні, з ручки та внутрішньої поверхні вхідних дверей квартири, з горшику для квітів при вході до квартири, з ребристої частини воріт господарства, жіночі сандалі, гумова вставка з ізоляційним покриттям, хустка з нашаруванням слідів крові, труси жіночі білого кольору, мікронашарування з рук трупа ОСОБА_6, ножі тощо (т.1 а.к.п.68);

- протоколом огляду трупа ОСОБА_6 (т.1 а.к.п.69-80), згідно якого на тілі останньої маються множинні колото-різані рани, зокрема на тулубі, плечах, руках, долонях, що свідчить про боротьбу з нападником і спробою відібрати предмет, яким заподіювалися тілесні ушкодження;

- висновком судово-медичної експертизи (т.2 а.к.п.2-6), згідно якого смерть ОСОБА_6 настала в результаті проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини справа з ушкодженням тканини правої легені, навколосерцевої сумки, тканини серця, яке привело до гострого малокрів’я внутрішніх органів, що знаходиться в прямому причинному зв’язку з настанням смерті потерпілої. При експертизі трупа виявлені непроникаючі колото-різані рани з крововиливами в місцях ушкоджень та по ходу ранових каналів грудної клітки зліва та передньої поверхні живота та різані поверхневі рани передньої поверхні шиї, грудної клітки, верхніх кінцівок та на рівні лівого колінного суглоба з крововиливами в місцях ушкоджень та прилягаючи тканини, які утворились від дії гострого (гострих) предмету (предметів) – знарядь. З отриманими тілесними ушкодженнями ОСОБА_6 могла здійснювати активні дії (кричати, пересуватись і так далі) до втрати свідомості, всі виявлені тілесні ушкодження виникли за короткий проміжок часу. Тілесні ушкодження ОСОБА_6 могла отримати як у вертикальному, так і в горизонтальному або близьким до них положенням тіла відносно до нападаючого. Виявлені поверхневі різані рани на долонних поверхнях обох кистей можуть свідчити про боротьбу та самозахист потерпілої, а саме захватів за лезо колючо-ріжучого предмета. В крові ОСОБА_6 виявлено етиловий спирт в концентрації 0,61%;

- висновками імунологічних експертиз (т.1 а.к.п.27-29, 52-53, 57-59, 62-65, 77-78, 82-84, 88-90, 94-96, 100-102, 106-108, 112-114, 118-120, 124-126, 130-132, 141-143; т.3 а.к.п.160-162, 171-173, 182-184, 240-242), відповідно до яких кров потерпілої ОСОБА_6 належить до групи А з ізогемаглютинином анти-В з супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО. На парі чоловічих сандалів, наволочці та простирадлі, вилучених з ліжка в спальній кімнаті, на парі жіночих сандалів, на марлевому тампоні зі змивом з підлоги в спальні, аерозольному балончику з надписом «Терен», марлевому тампоні зі змивом з порогу при вході до спальні, ґрунті вилученому на подвір’ї, марлевому тампоні контрольного зразку, вилученого з поверхні воріт, на відрізку лінолеуму, марлевому тампоні зі змивом з горщика для квітів, з бортику ванни, носовій хустці, відтинку гумового шлангу, марлевому тампоні зі змивом з дверної ручки внутрішньої сторони вхідних дверей, марлевому тампоні зі змивом з дверного полотна вхідних дверей внутрішньої сторони квартири, шортах вилучених на тумбі в спальні квартири знайдено кров людини, походження якої можливе від потерпілої ОСОБА_6;

- висновком імунологічної експертизи (т.3 а.к.п.299-300), згідно якого кров ОСОБА_4 належить до групи А з ізогемаглютиніном анти-В та супутнім антигеном Н ізосерологічної системи крові АВО, тобто обвинувачений має з потерпілою однакову групу крові;

- висновками цитологічних експертиз (т.2 а.к.п.9-10, 13-15, 18-19, 21-23, 34-35, 38-39, 42-43, 46-48, 62-65, 135-137, 146-148, 152-156; т.3 а.к.п.165-167, 176-178, 187-189), згідно яких на марлевому тампоні зі змиву з порога в спальні, на відрізку лінолеуму, на парі жіночих сандалів, на ґрунті, на марлевому тампоні змиву з поверхні воріт, на марлевому тампоні змиву з поверхні горшка для квітів, на марлевому тампоні змиву з підлоги спальні, на відрізку резинового шлангу, на марлевому тампоні зі змиву з дверної ручки, на марлевому тампоні зі змиву з дверного полотна внутрішньої сторони вхідних дверей знайдена кров людини, про що вказано вище у висновках імунологічних експертиз, проте статеву приналежність крові встановити не представилось можливим внаслідок непридатності клітинних елементів крові;

- висновками цитологічних експертиз (т.2 а.к.п.62-65, 152-156; т.3 а.к.п.210-212), згідно яких на парі чоловічих сандалів виявлена кров особи жіночого генетичного полу, а на двох фрагментах ланцюжку із метала білого кольору виявлені сліди поту та сліди крові людини, походження яких можливе від особи будь-якої статі, що володіє антигеном А ізосерологічної системи крові АВО, в тому числі як від ОСОБА_6, так від іншої особи в крові якої присутні цей антиген. На аерозольному балончику «Терен» виявлена кров особи жіночої генетичної статі;

- висновком медико-криміналістичної експертизи (т.3 а.к.п.227-230), згідно якого колото-різані рани на лоскотах шкіри грудної клітини з трупа ОСОБА_6 утворилися від колючо-ріжучої дії плоского клинкового знаряддя типу ножа;

- протоколами пред’явлення речей для впізнання під час досудового розслідування (т.1 а.к.п.83-85, 86-88, 95-98), а також під час огляду речових доказів в судовому засіданні у суді першої інстанції, згідно яких свідки ОСОБА_8, ОСОБА_14 та потерпіла ОСОБА_5 впізнали шорти, в яких був одягнутий ОСОБА_4 у день вбивства, про що не заперечував і сам обвинувачений;

- висновком медико-криміналістичної експертизи (т.3 а.к.п.234-236), згідно якого на шортах виявлені сліди крові, які могли утворитися як при мізерному виділі крові із рани при вертикальному положенні тіла з відривом крапель на різній висоті з їх зіткненням, так і внаслідок статистичного зіткнення з предметом, на якому спочатку знаходилась кров;

- висновками молекулярно-генетичних експертиз (т.3 а.к.п.248-251, 257-263, 269-279, 286-292), згідно яких генетичні ознаки слідів крові на шортах, у піднігтьовому вмісті з правої та лівої рук трупа ОСОБА_6, на фрагментах полімерного матеріалу чорного кольору, вилучених з матрацу ліжка, виявлені клітини з ядрами з домішкою крові людини збігаються між собою та з генетичними ознаками зразка крові трупа ОСОБА_6 Генетичні ознаки слідів крові на чоловічих сандалях збігаються між собою, є змішаними і містять генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_6 та особи чоловічої генетичної статі;

- висновком судово-психіатричної експертизи (т.6 а.к.п.101-106), згідно якої ОСОБА_4 на час інкримінованого йому злочину та на даний час усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. В момент вчинення злочину у стані фізіологічного афекту не перебував, наслідки своїх дій усвідомлював.

Оцінюючи кожний вказаний вище і наведений у вироку доказ винуватості ОСОБА_4 з точки зору його належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення, колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічній, повній й неупередженій перевірці всіх доводів апеляційної скарги та обставин кримінального провадження, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним вище доказам.

Що стосується доводів апеляційних скарг захисника і обвинуваченого про те, що захиснику вручалась лише одна копія постанови про зупинення досудового розслідування від 24.07.2013, а інші постанови йому були не вручені, внаслідок чого він не мав можливості їх оскаржити, то вони є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, оскільки в результаті перевірки матеріалів кримінального провадження вбачається, що на постанові про зупинення досудового розслідування від 24.07.2013 (т.1 а.к.п.10-12) мається власноручний напис захисника ОСОБА_15 про особисте отримання її копії, а відсутність цього напису на послідуючих постановах про зупинення досудового розслідування ніяким чином не свідчить про не надсилання слідчим даних процесуальних рішень захиснику. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять відомостей, що в подальшому захисник звертався з цього приводу до слідчого судді.

Є необґрунтованими також доводи апеляційної скарги захисника про те, що мотив скоєння злочину не підтверджений матеріалами провадженняи, оскільки злочин ОСОБА_4 скоїв на ґрунті конфлікту, що виник внаслідок ревнощів, так як потерпіла ОСОБА_16 вказувала про неодноразові скарги її доньки на ревнощі з боку обвинуваченого, який погрожував спалити квартиру, наміри її доньки розірвати відносини з ОСОБА_4, що також підтвердила і свідок ОСОБА_8

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду і доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_4 не було роз’яснено можливість та особливість розгляду кримінального провадження судом присяжних, оскільки обвинуваченому було письмово роз’яснені положення ч.1 ст.384 КПК України щодо можливості розгляду кримінального провадження судом присяжних, відповідний протокол був доданий до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Згідно вказаного вище протоколу 20.09.2016 ОСОБА_4 виявив бажання про розгляд кримінального провадження трьома професійними суддями, про що свідчить його власноручний підпис (т.5 а.к.п.31). Під час підготовчого судового засідання ОСОБА_4 та його захисник не заявляли клопотання про розгляд кримінального провадження судом присяжних, як це передбачено ч.2 ст.384 КПК України.

Твердження апеляційних скарг захисника і обвинуваченого про безпідставне відхилення клопотань не заслуговують на увагу, оскільки вказані клопотання були відхилені через їх необґрунтованість і відсутності необхідності у роз'ясненні висновків експертиз, які є чіткими і зрозумілими.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про недопустимість доказів, а саме висновку судово-імунологічної експертизи № 993, оскільки зразки крові були відібрані не лікарем, а медичним працівником, колегія суддів також вважає необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають, так як у відповідності до вимог ч.3 ст.245 КПК України відбирання біологічних зразків у особи здійснюється за правилами, передбаченими ст.241 цього Кодексу, відповідно до яких освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря, тобто законом не передбачено обов’язкової участі лікаря при відібранні біологічних зразків, а тому відбирання зразків крові ОСОБА_4 цілком правильно відбувалось за участі фельдшера Глухівської ЦРЛ ОСОБА_17, старшого слідчого Глухівського ВП Демченка О.О., захисника ОСОБА_15 Будь-яких скарг від захисника чи обвинуваченого з приводу порушення процедури відбирання зразків матеріали кримінального провадження не містять.

Колегія суддів не може прийняти до уваги і доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_3 про порушення вимог КПК України при проведенні впізнання з потерпілою фрагмента ланцюжка з хрестиком, оскільки у відповідності до вимог ст.355 КПК України потерпілому під час судового розгляду можуть бути пред’явлені для впізнання особа чи річ. Під час пред’явлення особи чи речі для впізнання особа, яка впізнає, повинна зазначити, чи впізнає вона особу або річ і за якими саме ознаками.

Фрагмент ланцюжка з хрестиком був пред’явлений потерпілій ОСОБА_5 безпосередньо у судовому засіданні 05.04.2017, і остання пояснила, що саме цей ланцюжок із хрестиком належав ОСОБА_4 і був придбаний у церкві за 7 або 10 днів до дня народження ОСОБА_6 З моменту його придбання ОСОБА_4 не знімав ланцюжка з себе, вона бачила його практично кожного дня на обвинуваченому після покупки. Потерпіла наполягала, що хрестик з розірваним ланцюжком, вилучений на місці злочину, належить саме ОСОБА_4

За даних обставин колегія суддів не вбачає будь-якого порушення з боку суду першої інстанції процедури проведення впізнання фрагмента ланцюжка з хрестиком в судовому засіданні при розгляді кримінального провадження і повністю погоджується з висновками цього суду, викладеними у вироку.

Доводи апеляційних скарг обвинуваченого і його захисника про неповноту досудового слідства та однобічність судового розгляду колегія суддів також вважає необґрунтованими, оскільки прийняття відповідного рішення щодо необхідності проведення тієї чи іншої слідчої дії відноситься виключно до компетенції конкретного слідчого чи прокурора, що здійснюють досудове розслідування, та які діючи в межах кримінального процесуального законодавства досліджують обставини, що мають суттєве значення для кримінального провадження, надають їм належну правову оцінку та забезпечують прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (дискреційні повноваження слідчого та прокурора), а суд здійснює судовий розгляд кримінального провадження в межах пред'явленого особі обвинувачення, що було дотримано в повному обсязі.

Твердження апеляційних скарг про не дослідження номерів мобільних телефонів потерпілої та СМС-повідомлення не знайшли свого підтвердження, оскільки слідчим були подані відповідні клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів Північного ТУ ПрАТ «МТС Україна», які були розглянуті слідчим суддею 19.06.2013 і в той же день направлені слідчим для виконання (т.1 а.к.п.171-182), тобто слідчим виконано всі необхідні дії спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у даному кримінальному провадженні.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо заперечення скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння також не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_13, потерпілої ОСОБА_5 як кожні окремо, так і у своїй сукупності підтверджують факт вживання ОСОБА_4 спиртного на протязі святкування дня народження ОСОБА_6 При цьому факт вживання червоного вина в цей вечір підтвердив і сам ОСОБА_4

Таким чином, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг обвинуваченого і його захисника, обставини та факти, які могли б вплинути на законність, вмотивованість та/чи обґрунтованість ухваленого судом рішення щодо доведеності винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, які б не були досліджені чи належним чином не оцінені цим судом, під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено не було.

Зокрема, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку, що сукупністю всіх обставин вчиненого діяння доведені зміст і спрямованість умислу обвинуваченого на умисне вбивство потерпілої на ґрунті конфлікту (неприязних відносин), що виник внаслідок ревнощів.

Терміновий від'їзд обвинуваченого до іншої країни за вказаних вище обставин також, на думку колегії суддів, свідчить на вчинення останнім умисного вбивства потерпілої ОСОБА_6 та бажання уникнути відповідальності за свої дії.

Істотних порушень норм кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні кримінального провадження та його розгляді в суді першої інстанції, які були б підставою для скасування ухваленого щодо обвинуваченого ОСОБА_4 судового рішення, під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено не було, а тому доводи апеляційних скарг з цього приводу не заслуговують на увагу і задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, колегія суддів не вбачає будь-яких законних підстав для скасування вироку суду і закриття кримінального провадження через відсутність складу злочину, як про це поставлені питання в апеляційних скаргах обвинуваченим та захисником, оскаржене судове рішення є належним чином обґрунтованим та вмотивованим, внаслідок чого воно підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги – без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 10 травня 2017 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 та обвинуваченого ОСОБА_4 на цей вирок – без задоволення.

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, – в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_18. ОСОБА_19.