Ухвала суду № 75361179, 17.07.2018, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

"17" липня 2018 р. справа № 0940/1233/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Чуприна О.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про скасування повістки про виклик до суду від 2 липня 2018 року у провадженні №876/1882/18, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1.) 16.07.2018 звернувся в суд з адміністративним позовом до Львівського апеляційного адміністративного суду (надалі по тексту також - відповідач) про скасування повістки про виклик до суду від 2 липня 2018 року у провадженні №876/1882/18.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Львівським апеляційним адміністративним судом повісткою від 2 липня 2018 року у провадженні №876/1882/18 на 18 липня 2018 року о 12:00 год. викликано до суду ОСОБА_1 як особу, яка бере участь у справі, в судове засідання з розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2018 року у справі №809/1334/17 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про скасування висновку, наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити дії. Отримана повістка про виклик до суду від 2 липня 2018 року у провадженні №876/1882/18 (суддя-доповідач Коваль Р.Й.), яка підписана головним спеціалістом ОСОБА_3, на переконання позивача, оформлена з порушенням статей 31, 35, 163, 193, 236, 298, 309 Кодексу адміністративного судочинства України. У зв'язку із вказаним дана повістка може привести до завідома неправосудного рішення із грубим порушенням статей 1-6, 18, 25, 28, 29, 31, 35, 163, 193, 236, 298, 309 Кодексу адміністративного судочинства України та статей 1, 3, 8, 21, 22, 24, 28, 29, 40, 55, 129 Конституції України. Вказане, як вважає позивач, є підставою для скасування повістки про виклик до суду від 2 липня 2018 року.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою ОСОБА_1 слід виходити із наступних підстав і мотивів.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі по тексту також - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред'являється особі.

Однією із закріплених у наведеній нормі гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав. Забезпечення такого права в національному законодавстві випливає з положень Конституції України.

Так, частиною 2 статті 55 Основного Закону передбачено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно із частиною 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.

Європейський суд з прав людини (далі по тексту також - Суд), практика якого є своєрідним механізмом, що дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію, неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду, хоч остаточне рішення про те, чи було дотримано вимог Конвенції, має виносити Суд. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або настільки, що це вже спотворює саму суть цього права (пункт 44 рішення Суду у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Аадам ІІ проти Німеччини»).

Слід також звернути увагу на іншу складову закріпленого у статті 6 Конвенції права - вимогу щодо законності суду, тобто суду, встановленого законом. Це поняття включає організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції) складову. Порушення під час визначення юрисдикції суду безумовно призводить до порушення права на справедливий суд.

Відповідно до статті 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Таким чином, повноваження кожного органу законодавчої, виконавчої та судової влади не є безмежними, а визначаються Конституцією та законами України. Отже, суди не мають права розглядати вимоги, які не належать до їх юрисдикції, визначеної законом.

Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства визначала справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Пунктами 1 і 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративною справою визначено переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити, серед іншого, про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін ''суб'єкт владних повноважень'' означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснювала публічно-владні управлінські функції і спір виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Для вирішення питання щодо поширення юрисдикції адміністративного суду на цю справу слід з'ясувати наявність у Львівського апеляційного адміністративного суду повноважень на здійснення публічно-владних управлінських функцій стосовно ОСОБА_1 та характер діянь, які суд має ревізувати згідно з вимогами позивача. При цьому слід врахувати таке.

Згідно вимог статті 307 Кодексу адміністративного судочинства України ''Призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції'' після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.

Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик у суд, серед іншого, надсилаються учасникам справи (частини 1, 2 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 125 коментованого Кодексу у повістці про виклик зазначаються: 1) найменування та адреса адміністративного суду; 2) ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) фізичної особи, яку викликають до суду, або найменування органу, підприємства, установи, організації, представник яких викликається; 3) дата, час і місце судового засідання (підготовчого судового засідання); 4) назва і номер адміністративної справи; 5) в якому процесуальному статусі викликається ця особа (як позивач, відповідач, свідок тощо); 6) у разі необхідності - пропозиція учаснику справи подати всі раніше не подані докази; 7) обов'язок адресата повідомити про наявність поважних причин неможливості прибути до суду; 8) роз'яснення наслідків неприбуття до суду; 9) обов'язок особи, яка одержала повістку у зв'язку з відсутністю адресата, за першої можливості вручити її адресату.

Системний аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що здійснення судових викликів до суду учасників справи за допомогою повісток про виклик є виконям виключно процесуальних, пов`язаних з відправленням судом правосуддя, функцій, які не можна охарактеризувати як управлінські. Такі виклики до суду виконуються у передбачений Кодексом адміністративного судочинства України процесуальний спосіб за дорученням суду або на виконання ухвалених судом рішень щодо необхідності вчинення таких дій лише в межах конкретного судового провадження.

Отже, здійснення судового виклику, оформленого судовою повісткою, яка, на думку позивача, не відповідає Кодексу адміністративного судочинства України, охоплюються передбаченими даним Кодексом процесуальними діями під час призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції.

При цьому дії суду (судді), в тому числі щодо повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду справи шляхом здійснення виклику до суду, вчинені при виконанні своїх обов'язків щодо здійснення правосуддя (самостійного виду державної діяльності, яка реалізується шляхом розгляду й вирішення в судових засіданнях в особливій, установленій законом процесуальній формі адміністративних, цивільних, кримінальних та інших справ), є процесуальними, а не управлінськими. Оскарження в будь-який спосіб процесуальних дій (бездіяльності), актів, в тому числі повісток про виклик, судів і суддів при розгляді конкретної справи поза передбаченим процесуальним законом порядком не допускається.

У порядку адміністративного судочинства можуть бути оскаржені акти, дії або бездіяльність посадових і службових осіб судів, що належать до сфери управлінської діяльності та не пов'язані зі здійсненням судом провадження у справі, результатом якого є прийняття акта органом судової влади.

Отже, у даному випадку, слід дійти висновку про те, що вказаний позов ОСОБА_1 до Львівського апеляційного адміністративного суду про скасування повістки про виклик до суду від 2 липня 2018 року у провадженні №876/1882/18 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства так як такі вимоги позивача не можуть бути самостійним предметом судового розгляду.

Також суд звертає увагу, що за змістом частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України одній із підстав касаційного оскарження є порушення норм процесуального права.

Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частина 2 статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Саме такий порядок оскарження відповідного рішення суду апеляційної інстанції є належним способом забезпечення права на справедливе вирішення спору, який розглядається в межах справи №809/1334/17 (апеляційне провадження №876/1882/18).

Аналогічна правова позиція щодо оскарження процесуальний дій та рішень суду (судді) при здійсненні правосуддя визначена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі №820/5586/16 (провадження №11-6ас18).

Згідно пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 2, 4, 5, 19, пунктом 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті провадження у адміністративні справі за позовною заявою до Львівського апеляційного адміністративного суду про скасування повістки про виклик до суду від 2 липня 2018 року у провадженні №876/1882/18.

Копію цієї ухвали, разом з позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами, невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала може бути оскарженою в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Щодо застосування частини 6 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суд враховує правові висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2018 року у справі №820/5586/16 (провадження №11-6ас18).

Згідно до підпункту 15.5 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.