Ухвала суду № 75359769, 13.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 335/6824/18

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №335/6824/18 Головуючий у 1 інст. Крамаренко І.А.

Провадження № 11-сс/778/750/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія оскарження ст.170 КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого судді Рассуждай В.Я.,

суддів Тютюник М.С., Дадашевої С.В.,

при секретарі Мовчан Д.В.,

за участю прокурора Мірзоян Т.В.,

підозрюваного ОСОБА_2,

захисника підозрюваного – адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Запорізької області провадження за апеляційною скаргою підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2018 року про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000214 від 01.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчий прокурор в рамках кримінального провадження 42018080000000214 від 01.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 КК України, звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту на вилучене 15.06.2018 року в ході проведення обшуку ОСОБА_2 майно, в тому числі на:

-грошові кошти, у розмірі 25 000 доларів СІНА, номіналом 100 доларів США, з яких 6 купюр номіналом 100 доларів США № LL 09350619 D, LC 37698327A, JC 23927714A, LG 53570169E, LG 53570170E, JC 23927711A купюри номіналом 100 доларів США № LE 55115573E, які містять позначку напис надрукований чорною фарбою «Імітаційний засіб», загальною кількістю 244 купюри, на загальну суму 24 400 доларів США;

-мобільний телефон сіро-чорного кольору «Самсунг», у якому містяться сім-карти у кількості 2 шт. оператора мобільного зв'язку «Київстар»;

- мобільний телефон сіро-чорного кольору «Нокія», який містить сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар»;

-флеш-накопичувач.

В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_2 просить ухвалу слідчого судді скасувати частково, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти, у розмірі 25 000 доларів США, номіналом 100 доларів США, з яких 6 купюр номіналом 100 доларів США №LL 09350619 D, LC 37698327A, JC 23927714A, LG 53570169E, LG 53570170E, JC 23927711A, купюри номіналом 100 доларів США № LE 55115573E, які містять позначку напис надрукований чорною фарбою «Імітаційний засіб», загальною кількістю 244 купюри на загальну суму 24 400 доларів США, грошові кошти у розмірі 36 000 грн., мобільний телефон сіро-чорного кольору «Самсунг», у якому містяться сім карти у кількості 2 шт. оператора мобільного зв'язку «Київстар», мобільний телефон сіро-чорного кольору «Нокія», який містить сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар», та флеш-накопичувач.

Вказує, що в цій частині ухвала слідчого судді постановлена з порушенням норм кримінального процесуального закону.

Так, на думку апелянта, слідчий суддя, наклавши арешт на грошові купюри, визнав імітаційні засоби грошовими коштами, чим порушив норми матеріального права.

Вказані купюри та грошові кошти не належать підозрюваному, та прокуратурою не надано документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним таким майном.

Вважає, що клопотанням не обґрунтовано необхідність арешту мобільних телефонів із сім-картками, крім того мобільні телефони не можливо ідентифікувати, оскільки не вказано серійний номер мобільного пристрою, та назви мобільних телефонів.

Вказує на те, що пристрої мобільного зв'язку, використовуються ним для здійснення адвокатської діяльності та містять інформацію, отриману від клієнтів у вигляді документів, фотографій, переписки з клієнтами з метою встановлення правової позиції та інше, що мають статус адвокатської таємниці.

Арешт вказаних пристроїв і сім-карток унеможливив надання правової допомоги адвокатом, та арешт вказаного майна надав правоохоронним органам доступ до адвокатської таємниці та банківської таємниці.

Флеш-накопичувач, на який накладено арешт, містить документи, фотографії, звукозаписи дзвінків, що належать клієнтам, та використовуються підозрюваним у процесі здійснення адвокатської діяльності. Крім того, вказаний пристрій містить електронний цифровий підпис, що надмірно обмежує здійснення підприємницької діяльності особи, та може призвести до його використання третіми особами.

Грошові кошти у сумі 36 000 грн. були отримані ним як гонорар, на підставі договору про надання правової допомоги № 353 від 27.01.2014 р. Умовами договору передбачено, що гонорар підлягає поверненню в повному обсязі, у разі не виконання доручення. 18.06.2018р. Замовнику повідомлено про неможливість виконання умов договору, у зв’язку з чим, Замовник пред’явив вимогу про повернення грошових коштів.

В апеляційному суді:

- підозрюваний ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу. Вказав на те, що слідчий суддя, накладаючи арешт на імітаційний засіб, вирішив питання про арешт майна, яке не належить підозрюваному. Зазначає, що 36 000 гривень – це адвокатський гонорар і вилученню не підлягає, він повинний його повернути клієнту. Телефон і сім-карти зазначені в про файлі адвоката, а тому він не може здійснювати адвокатську діяльність. В телефоні «Самсунг» і флеш-накопичувач містяться копії матеріалів справи і проекти документів. Це стосується адвокатської діяльності і відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не можуть бути вилучені;

- захисник підозрюваного – адвокат ОСОБА_3 підтримав апеляційну скаргу. Зазначив, що вилучати телефон не потрібно, оскільки він як речовий доказ не має відношення до справи, але у ньому міститься адвокатська таємниця;

- прокурор, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги. Зазначила, що вилучені 600 доларів США та імітаційний засіб на загальну суму 24 400 доларів США не є майном підозрюваного, на них накладений арешт як на речовий доказ. Телефони визнані речовими доказами. Підозрюваний неодноразово зустрічався із ОСОБА_4 і дзвонив йому. По провадженню проводилися негласні слідчі (розшукові) дії, але потрібно ще доказати, що саме цим телефоном користувався ОСОБА_2 Крім того, це є його майном і може бути конфісковано. Флеш-накопичувач і 36 000 гривень є майном підозрюваного, на чому він сам і наполягає.

Заслухавши доповідача по справі, вислухавши підозрюваного та його захисника – адвоката ОСОБА_3, прокурора, перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як зазначено в клопотанні слідчого, клопотання про арешт майна подане у зв’язку з необхідністю збереження речових доказів, забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання, тобто з підстав, передбачених п. 1, п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

У випадку, передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК, тобто з метою конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Порушень слідчим суддею наведених вимог кримінального процесуального закону колегією суддів при вирішенні питання про накладенні арешту на майно не встановлено.

Так, слідчим суддею надано оцінку доказам слідчого, які доводять, що вилучені під час обшуку речі, в тому числі грошові кошти, у розмірі 25 000 доларів США, номіналом 100 доларів США, з яких 6 купюр номіналом 100 доларів США № LL09350619D, LC37698327A, JC 23927714A, LG 53570169E, LG 53570170E, JC 23927711A, купюри номіналом 100 доларів США № LE 55115573E, які містять позначку напис надрукований чорною фарбою «Імітаційний засіб», загальною кількістю 244 купюри, на загальну суму 24 400 доларів США; мобільний телефон сіро-чорного кольору «Самсунг», у якому містяться сім-карти у кількості 2 шт. оператора мобільного зв'язку «Київстар», мобільний телефон сіро-чорного кольору «Нокія», який містить сім-карту оператора мобільного зв'язку «Київстар» та флеш-накопичувач, відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, оскільки можуть бути використані як доказ у кримінальному провадженні.

При цьому, як зазначено вище, з метою збереження речових доказів, арешт може бути накладений на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, а тому є безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що імітаційні засоби та грошові кошти не належать підозрюваному.

Всупереч відповідних тверджень апеляційної скарги додані до клопотання документи відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України містять інформацію про власника імітаційних засобів, що випливає із протоколу про виготовлення несправжніх (імітаційних) засобів для проведення негласних слідчих розшукових дій (а.с. 29 м.к.п.) та протоколу огляду, ідентифікації, помітки та вручення грошових коштів та несправжніх (імітаційних) засобів (а.с. 27-28 м.к.п).

Не є підставою для скасування ухвали слідчого судді і твердження апеляційної скарги, що мобільні телефони чорного кольору «Самсунг» та сіро-чорного кольору «Нокія», на які накладено арешт, не можливо ідентифікувати через те, що не вказано серійний номер мобільного пристрою, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 171 КПК у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинні бути зазначені перелік і види майна, що належить арештувати. У разі задоволення клопотання зазначення переліку майна, на яке накладено арешт, є вимогою ч. 5 ст. 173 КПК України.

Клопотання прокурора та ухвала слідчого судді про арешт майна містить перелік і види майна, в тому числі зазначені телефон чорного кольору «Самсунг» та телефон сіро-чорного кольору «Нокія», а тому не зазначення серійного номеру мобільного пристрою не є порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Всупереч тверджень апеляційної скарги додані до клопотання документи вказують на наявність підстав вважати, що телефони та флеш-накопичувач відповідають критерію речового доказу, зазначеного у ст. 98 КПК України, і у слідчого були підстави для звернення до слідчого судді із клопотанням про накладення на них арешту з метою збереження.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги, що вилучені телефони та флеш-накопичувач можуть містити інформацію, яка має статус адвокатської таємниці

Гарантії збереження адвокатської таємниці при проведенні окремих слідчих дій та заходів забезпечення кримінального провадження передбачені ч. 2 ст. 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Зокрема, у разі проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката слідчий суддя, суд у своєму рішенні в обов’язковому порядку зазначає перелік речей, документів, що планується відшукати, виявити чи вилучити під час проведення слідчої дії чи застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а також враховує вимоги пунктів 2-4 частини першої цієї статті.

Під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснює адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката має бути присутній представник ради адвокатів регіону, крім випадків, передбачених абзацом четвертим цієї частини.

З метою забезпечення дотримання вимог цього Закону щодо адвокатської таємниці під час проведення зазначених процесуальних дій представнику ради адвокатів регіону надається право ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення процесуальних дій, що зазначаються у протоколі.

Як вбачається з матеріалів провадження, обшук ОСОБА_2 проводився в ході його затримання під час отримання неправомірної вигоди у розмірі 25 000 доларів США, в приміщенні, яке не належить підозрюваному, та не використовується ним для здійснення адвокатської діяльності.

Під час обшуку була забезпечена участь представника ОСОБА_2 адвокатів Запорізької області ОСОБА_5 (а.с.13-25 м.к.п).

Повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.368-3 КК України, здійснено прокурором Запорізької області Романовим В.П.

Тобто, у даному кримінальному провадженні гарантії збереження адвокатської таємниці, встановлені Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», забезпечені належним чином, та виконані вимоги КПК України щодо особливостей кримінального провадження стосовно адвокатів.

Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що грошові кошти у сумі 36000 гривень є гонораром адвоката та підлягають поверненню замовнику, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки на зазначені кошти можливе накладення арешту з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, що було враховано слідчим суддею.

За таких обставин, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 170-173 КПК України, та підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 21 червня 2018 року про накладення арешту на майно за матеріалами досудового розслідування, досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018080000000214 від 01.06.2018 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.368-3 КК України, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

В.Я. ОСОБА_6 ОСОБА_7 Дадашева