Постанова № 75349050, 17.07.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1596/18 Справа № 185/9773/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Бондаренко В. М. Доповідач - Демченко Е.Л.

Категорія 27

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Демченко Е.Л.

суддів - Куценко Т.Р., Максюта Ж.І.

при секретарі - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року по справі за позовом уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни до ОСОБА_4, ОСОБА_5, корпорації «ДМС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання правочинів недійсними, -

в с т а н о в и л а:

У грудні 2016 року уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіна М.А. (далі - уповноважена особа ПАТ «ВіЕйБі Банк») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, корпорації «ДМС» про визнання правочинів недійсними, мотивуючи тим, що 09 жовтня 2014 року з поточного рахунку корпорації «ДМС» №26008040000126, який обслуговувався у ПАТ «ВіЕйБі Банк», на поточний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 149.999 грн. з призначенням платежу «Оплата по договору возвратной финансовой помощи от 09 октября 2014 года без НДС», 09 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся із заявою на видачу готівки у розмірі 149.999 грн. та при цьому 09 жовтня 2014 року між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу «НВУ» №853.

Зазначали, що 24 жовтня 2014 року ОСОБА_4 достроково розірвав депозитний договір і кошти в розмірі 149.999 грн. перерахував на власний поточний рахунок НОМЕР_2, а згідно з постановою Правління національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 20 листопада 2014 року №123 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк», згідно з яким з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк».

Вказували, що в результаті проведеної перевірки правочинів, які укладені ПАТ «ВіЕйБі Банк» у період з 03 жовтня 2014 року по 20 листопада 2014 року з порушеннями обмежень, встановлених НБУ, було складено акт від 19 березня 2015 року.

Згідно п.8 наданого акту вбачається, що ПАТ «ВіЕйБі Банк» разом з ОСОБА_4, ОСОБА_5 та корпорацією «ДМС» здійснювали ряд операцій, в результаті яких збільшилася гарантована сума за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, а саме: спочатку корпорація «ДМС» 09 жовтня 2014 року з поточного рахунку №26008040000126 на поточний рахунок НОМЕР_1 фізичної особи ОСОБА_5 здійснила перерахунок коштів у розмірі 149.999 грн., кошти перераховані з призначенням платежу відмінним від платежів, пов'язаних із трудовими відносинами та господарською діяльністю. В той же час 09 жовтня 2014 року ОСОБА_5 кошти в розмірі 149.999 грн. перерозміщено на депозитному рахунку ОСОБА_4 шляхом проведення операції по видачі готівки в розмірі 149.999 грн. з рахунку НОМЕР_1 (ОСОБА_5.) через касу банку та одночасно операції по зарахуванню через касу цієї є суми на депозитний рахунок НОМЕР_3 (ОСОБА_4.). В результаті здійснення зазначених операцій збільшилась гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

Посилаючись на те, що кошти, які корпорація «ДМС» мала б отримати як кредитор за рахунок ліквідаційної маси ПАТ «ВіЕйБі Банк», вона за допомогою ОСОБА_4, ОСОБА_5 та проведених між банком та ними операцій, має намір отримати за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, крім того, зазначені операції було проведено під час дії обмежень, які було встановлено до ПАТ «ВіЕйБі Банк» як до проблемного банку, а тому просили суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним з моменту його вчинення правочин щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку корпорації «ДМС» №26008040000126 на поточний рахунок фізичної особи ОСОБА_5 НОМЕР_1 від 09 жовтня 2014 року у розмірі 149.999 грн.; визнати недійсним з моменту його вчинення договір банківського вкладу "НВУ" №853537/2014 від 09 жовтня 2014 року, договір банківського вкладу на вимогу "Для виплат" НОМЕР_2 від 09 жовтня 2014 року, застосувати наслідки недійсності правочинів.

Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року позов уповноваженої особи ПАТ «ВіЕйБі Банк» залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким їх позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, зазначаючи, що рішення постановлене з порушенням норм матеріального й процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що спірні правочини були вчинені в період коли банк було віднесено до категорії проблемних та введено заборону на вчинення деяких банківських операцій, а відповідачі фактично вивели грошові кошти з порушенням вимог закону вчинивши спірні правочини.

Розглянувши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що 09 жовтня 2014 року з поточного рахунку корпорації «ДМС» №26008040000126, який обслуговувався у ПАТ «ВіЕйБі Банк» на поточний рахунок ОСОБА_5 НОМЕР_1 були перераховані грошові кошти у розмірі 149.999 грн. з призначенням платежу «Оплата по договору возвратной финансовой помощи от 09 октября 2014 года без НДС».

09 жовтня 2014 року ОСОБА_5 звернувся із заявою на видачу готівки у розмірі 149.999 грн.

В той же час, 09 жовтня 2014 року, між ПАТ «ВіЕйБі Банк» та ОСОБА_4 було укладено договір банківського вкладу «НВУ» №853537/2014.

У відповідності до п.1.1 предметом договору є розміщення вкладником в банку строкового вкладу на умовах депозитного продукту «НВУ-пілот» в національної валюті України на строк 1 (один) місяць, з дня укладення договору, з виплатою процентів по закінченню строку дії вкладу. Для обліку банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок НОМЕР_3. Згідно п.1.2 банк відкриває на ім'я вкладника вкладний рахунок за вкладом на вимогу "Для виплат" НОМЕР_2. На цей рахунок - кореспондент може бути перераховано вклад та нараховані, але не отримані вчасно вкладником, проценти за вкладом по закінченню строку його дії.

24 жовтня 2014 року ОСОБА_4 депозитний договір було достроково розірвано і кошти в розмірі 149.999 грн. перераховано на власний поточний рахунок НОМЕР_2. Постановою правління Національного Банку України №631/БІ від 03 жовтня 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії проблемних та встановлені обмеження щодо його діяльності, зокрема, не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків.

Постановою правління Національного Банку України №733 від 20 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних і з 21 листопада 2014 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб запроваджено тимчасову адміністрацію.

15 лютого 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №35 продовжено строк дії тимчасовою адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

20 березня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 було почато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку.

22 лютого 2016 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №213 продовжено строк дії тимчасової адміністрації в ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Для перевірки правочинів, які укладались ПАТ «ВіЕйБі Банк», на підставі наказу Національного банку України №76 від 31 січня 2015 року була створена комісія.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки правочинів від 19 березня 2015 року (у тому числі договорів), вчинених (укладених банком) за період з 03 жовтня 2014 року по 20 листопада 2014 року.

В ході перевірки, на думку позивача, було виявлено правочини, які були вчинені із порушенням Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та частини 1 статті 215 і статті 232 ЦК України.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги уповноваженої особи ПАТ «ВіЕйБі Банк» суд першої інстанції виходив з того, що спірні правочини були вчинені у жовтня 2014 року з посадовими особами банку, які мали право їх вчиняти, а процедуру виведення банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації було розпочато з 21 листопада 2014 року. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови,які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частини 1 статті 638 ЦК України).

Відповідно до частин першої - п'ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно частин першої та другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - и третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» неплатоспроможний банк - банк, щодо якого Національний банк України прийняв рішення про віднесення до категорії неплатоспроможних у порядку, передбаченому Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Визнання банку неплатоспроможним та виведення його з ринку (у тому числі ліквідація) у порядку Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відрізняється від процедури визнання банку банкрутом та застосування ліквідаційної процедури в порядку Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Заходи щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює спеціальна юридична особа публічного права - Фонд (частина друга статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), який має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду в один із способів, визначених статтею 39 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (пункт 2 частини першої статті 2 цього Закону).

Відповідно до частини п'ятої статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вчиняти дії, передбачені планом врегулювання.

Згідно з вимогами частини першої статті 36 цього Закону з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Згідно з частиною другою статті 37 зазначеного Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, установлених цим Законом.

Наслідки початку процедури ліквідації банку передбачені у статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Частина друга вказаної статті передбачає, що з дня початку процедури ліквідації банку припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється.

Постановою Правління Національного банку України від 03 жовтня 2014 року банк було віднесено до категорії проблемних.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №123 від 20 листопада 2014 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі» і з 21 листопада 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію у ПАТ «ВіЕйБі».

Таким чином, з 21 листопада 2014 року ПАТ «ВіЕйБі» здійснює свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку є Фонд.

Частинами 1,2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 листопада 2014 року №128 було призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «ВіЕйБі Банк» Славкіну М.А.

З матеріалів справи вбачається, що ряд спірних правочинів було вчинено 09 жовтня 2014 року.

Відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №63 від 20 березня 2015 року було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Всеукраїнський акціонерний Банк» та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ВіЕйБі Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Славкіну М. А.

Тобто сама процедура ліквідації була розпочата 20 березня 2015 року, а з 21 листопада 2014 року банк почав здійснювати свою діяльність на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», в той час коли спірній правочини були вчинені 09 жовтня 2014 року.

До запровадження тимчасової адміністрації на підставі постанови Правління Національного банку України від 20 листопада 2014 року №733, клієнти Банку користувались правами, наданими їм чинним законодавством та були вільні в укладенні договорів та вчиненні правочинів з Банком. Зазначена постанова є актом індивідуальної дії і її норми стосувались лише ПАТ «ВіЕйБі Банк», який мав обов'язок виконання норм вказаної постанови. Відповідно до постанови НБУ Банку було заборонено вчиняти дії, які призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, в кого саме збільшилася гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, та на яку суму відбулося збільшення.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність» перерахування коштів є розрахунковою банківською операцією. Розрахункові банківські операції це рух грошей на банківських рахунках, що здійснюється згідно з розпорядженням клієнтів або в результаті дій, які в рамках закону призвели до зміни права власності на активи. На підставі перерахування коштів прав та обов'язків не виникає та не припиняється.

Перерахування коштів не є правочином в розумінні ст.202 ЦК України.

Грошові кошти у зв'язку з достроковим розірванням договору банківського вкладу ОСОБА_4 повернуті 24 жовтня 2014 року банком, а не Фондом, ще до 20 листопада 2014 року.

Виходячи із наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст.89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст.263,264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу уповноваженої особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» Славкіної Марини Анатоліївни залишити без задоволення.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 08 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Демченко Е.Л.

Судді: Куценко Т.Р.

Максюта Ж.І.