Постанова № 75336729, 13.07.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8/18

Номер справи місцевого суду: 521/19724/15-ц

Головуючий у першій інстанції Маркарова С. В.

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: апеляційно

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Гірняк Л.А.,

при секретарі: Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсною умови кредитного договору,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Малиновськогорайонного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсним умови кредитного договору- відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2, подав до судуапеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Малиновськогорайонного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, визнати недійсним п. 8.1 Договору про надання споживчого кредиту №11110754000 від 26.01.2007 року, укладеним між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк», визнати неправомірними дії Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» щодо нарахування пені за вказаним договором.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

В судове засідання, призначене на 03 липня 2018 року, сторони не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню, як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі із направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, судом першої інстанції було вірно встановлено, що 26.01.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений споживчий кредитний договір №11110754000, за умовами якого банк надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 92 300 дол. США., що дорівнює 466 115 грн. за курсом НБУ на день укладання договору на строк до 26.01.2028 року.

В забезпечення виконання зобов'язань за споживчим кредитним договором №11110754000 від 26.01.2028 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки №89665.

Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» №514-VI від 17.09.2008 року до статуту АКІБ «УкрСиббанк» внесені зміни, згідно з якими найменування позивача було змінено на ПАТ «УкрСиббанк».

Позивач стверджував, що п.8.1. кредитного договору про нарахування пені є таким, що порушує його права як споживача, оскільки відповідач фактично нараховує пеню в іноземній валюті, після чого визначає гривневий еквівалент, що є несправедливими умовами договору а також суперечить ст.553 ЦК України, за якою грошове зобов'язання має бути виконано в гривнях.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові, районний суд виходив з того, що оскільки доказів перевищення подвійної ставки НБУ при нарахуванні пені позивачем не надано, порушень порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору, судом також не встановлено, тому вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним пункту договору про надання споживчого кредиту є безпідставними.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком районного суду, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Так, одним із основоположних принципів приватно - правового регулювання є закріплений в п.3 ч.1 ст.3 та ст.627 ЦК України принцип свободи договору, відповідно до якого укладання договору носить добровільний характер і ніхто не може бути примушений до вступу в договірні відносини.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Поряд із тим, Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

Зазначена правова позиція узгоджується із Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.12.2015 року.

Так, позивач вважає п.8.1. договору про надання споживчого кредиту несправедливим, таким, що порушує його права як споживача.

Згідно з п.8.1. договору про надання споживчого кредиту, пеня нараховується в наступному порядку, а саме:

-в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні;

-в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені , якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;

- пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується методом «факт/360» (метод «факт/360 передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь - якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Згідно зі ст. 99 Конституції України, грошовою одиницею України є гривня, тобто вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу.

Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що відповідач фактично нараховує пеню на суму заборгованості та прострочених процентів в іноземній валюті, а саме в доларах США, після чого лише визначається гривневий еквівалент, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки вказані доводи спростовуються вищевикладеним.

Посилання в апеляційній скарзі про те, що спосіб розрахунку пені, який передбачений п.8.1. Кредитної угоди, суперечить вимогам законодавства є також безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У матеріалах справи, а також до апеляційної скарги не додані будь-які фактичні дані (докази), які б свідчили, що пеня, яка нараховувалась на кредитну заборгованість позивача перевищувала подвійну облікову ставку НБУ.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що умови договору порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про недоведеність підстав для визнання недійсним пункту кредитного договору є правильним, судом першої інстанції ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу на підставі ст. 375 ЦПК України, слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2- залишити без задоволення.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 08 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - ОСОБА_3, про визнання недійсною умови кредитного договору - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 13.07.2018 року.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

Л.А. Гірняк