Ухвала суду № 75317, 01.08.2006, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

01.08.06 Справа № 952(3/9)

УХВАЛА

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Бонк Т.Б.

суддів: Марко Р.І.

Бойко С.М.

При секретарі Нор У.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу податкової інспекції у м.Чернівці

на постанову господарського суду Чернівецької області від 15.05.2006 року

у справі № 952 (3/9), суддя Л.М.Бабак

за позовом ДПІ у м.Чернівці

до відповідача 1 МПП Ванта»

до відповідача 2 ТзОВ «Союз-ресурс»

про визнання недійсним договору

за участю представників сторін:

від позивача –Ткач Д.Б. –представник (дов. у справі)

від відповідачів –не з’явилися

в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Чернівецької області від 15.05.2006 року у справі № 952 (3/9) позовні вимоги ДПІ у м.Чернівці задоволено частково. Договір від 20.08.2003 року № 20/08/03 визнано недійсним. Стягнено з ТзОВ «Союз_Ресурс»на користь МПП «Ванта»77 536,18 грн. отриманих за укладеною угодою, а 77 536,18 грн., отриманих останнім від ТзОВ «Союз-Ресурс»стягнено в доход державного бюджету. Стягнено з МПП «Ванта»66 361,49 грн. вартості продукції, що її поставило ТзОВ «Союз-Ресурс»МПП «Ванта» на підставі договору від 20.08.2003 року № 20/08/03, який суд визнав недійсним і яку МПП «Ванта»до теперішнього часу не отримало.

Господарський суд Чернівецької області, мотивував свою постанову, зокрема тим, що встановлений факт умислу лише однієї сторони, зокрема ТзОВ «Союз-Ресурс», тому з останнього стягнено на користь МПП «Ванта»77 536,18 грн., що були товариством отримані від малого приватного підприємства в рахунок оплати отриманої продукції по договору від 20.08.2003 року № 20/08/03, у подальшому 77 536,18 грн., отриманих МПП «Ванта»від ТзОВ «Союз-Ресурс»стягнено в дохід державного бюджету. Крім того, суд визнав вищевказаний договір недійсним, тому що зі сторони ТзОВ «Союз-Ресурс»він був укладений з метою завідомо суперечній інтересам держави, а у МПП «Ванта»знаходиться продукція товариства на суму 66 361,49 грн., яку підприємство не оплатило, тому суд стягнув з МПП «Ванта»в доход державного бюджету 66 361,49грн., які підприємство повинно було перерахувати ТзОВ «Союз-Ресурс»у рахунок оплати отриманої продукції.

Не погоджуючись із постановою господарського суду, ДПІ у м.Чернівці подала апеляційну скаргу № 9789/10-018 від 24.05.2006 року, в якій просить постанову суду скасувати в частині відмови у задоволенні позову і прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити повністю. В обґрунтування своїх вимог, скаржник зазначає, що судом допущено неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, апелянт посилається також, що судом першої інстанції при постановленні постанови неправильно застосовано норми матеріального права. Зокрема, покликається на те, що ТзОВ «Союз-Ресурс»було зобов’язане здійснити утримання та внесення до бюджету податку, який був сплачений покупцем при купівлі товару, а саме малим приватним підприємством «Ванта», що не було зроблено товариством. Також посилається на те, що твердження суду, що сам факт отримання податкового кредиту із порушенням не має ніякого правового значення і не є доказом протиправності дій МПП «Ванта»є безпідставним, оскільки податковий кредит підприємством було отримано не з порушенням, а всупереч законодавству. Наводить також інші міркування щодо непогодження з висновком суду першої інстанції.

Відповідачі письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали, явки повноважних представників у судове засідання не забезпечили. Крім того, листи-повідомлення про вручення ухвал суду, скерованих на адресу відповідачів, повернулися на адресу Львівського апеляційного господарського суду з відміткою пошти, що за даною адресою товариства не знаходяться. Не повідомивши орган реєстрації про зміну юридичної адреси, товариства позбавили себе можливості бути належно повідомленими про час і місце слухання справи. Така правова ситуація дає суду право вирішувати справу без участі представників відповідачів.

Відповідно до п.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи. Суд вирішує справу на основі наявних доказів за відсутності представників відповідачів в порядку ст.71 КАС України.

Розглянувши апеляційну скаргу, наявні у справі докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За результатами проведеної працівниками управління податкової міліції ДПА у Чернівецькій області перевірки ними були виявлені факти порушення норм чинного законодавства при виконанні умов договору № 20/08/03 від 20.08.2003 року (а.с.17), укладеного між МПП «Ванта»та ТзОВ «Союз-Ресурс», згідно якого останнє зобов’язувалось поставити кабельно-провідникову продукцію, а мале приватне підприємство зобов’язувалось прийняти продукцію та оплатити її, згідно товарних накладних, підписаних та завірених сторонами (а.с.42-57). Підприємство отримало від товариства товар, а товариство в свою чергу після одержання коштів від МПП «Ванта»повинно було сплатити податок на додану вартість до державного бюджету, проте даних вимог не виконало.

Як вбачається з матеріалів справи, МПП «Ванта»згідно квитанцій до прибуткового касового ордера, які знаходяться в матеріалах справи (а.с.18-25) перерахувало ТзОВ «Союз-Ресурс»77 536,18 грн. у рахунок оплати продукції, у тому числі податок на додану вартість, який товариство не сплатило до державного бюджету у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Проте, із наявного у матеріалах справи (а.с.58) рішення Оболонського районного суду м.Києва у справі № 2-2725/2004р. від 25.05.2004 року вбачається, що Статут ТзОВ «Союз-Ресурс»засновником Балань Ю.А. не складався, не затверджувався ним, а лише підписувався за вказівкою невстановленої особи, внеску до статутного фонду підприємства Балань Ю.А. не робив, за зазначеною юридичною адресою підприємство не знаходиться, інші документи, які б вказували на фактичне місце знаходження, або його зміну в юридичній справі ТзОВ «Союз-Ресурс»відсутні. Даний факт встановлює здійснення підприємницької діяльності, яка суперечить законодавству України.

Крім того, із наявного у матеріалах справи листа № 04-215 від 07.02.2006 року Оболонської районної у м.Києва державної адміністрації (а.с.76) вбачається, що ТзОВ «Союз-Ресурс»(ідентифікаційний код № 31990064) зареєстровано в районі 05.06.2002 року за адресою, вказаною в установчих документах на момент реєстрації : м.Київ, проспект Оболонський, буд 230А, свідоцтво про реєстрацію № 10335. Станом на 06.02.2006 року ТзОВ «Союз-Ресурс»не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. Також із поданого листа вбачається, що у відділі державних реєстраторів не реєструвалися жодні зміни стосовно ТзОВ «Союз-Ресурс».

Згідно ст.599 ЦК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Контрагенти за спірним договором повністю не виконали зобов’язань по договору, отже відповідно до ч.4 Прикінцевих та Перехідних положень до даних цивільних відносин застосовується Цивільний кодекс України.

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Статтею 203 цього Кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 3 статті 216 Кодексу зазначено, що правові наслідки недійсності правочину, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

Згідно із приписами статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Статтею 174 цього Кодексу передбачено, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Пунктом 11 статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 р. №509-XII (з наступними змінами та доповненнями) встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції виконують такі функції: подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Із приписів статті 207 вказаного Кодексу вбачається, що для визнання зобов’язання недійсним необхідно встановити факти вчинення такого зобов’язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства хоча б однією із сторін.

З викладеного вбачається, що ТзОВ "Союз-Ресурс", порушуючи законодавство України не подавало звітність до податкового органу, проте здійснювало господарську діяльність без подання необхідних звітів. Після виконання умов договору купівлі-продажу від 20.08.2003 року № 20/08/03 ТзОВ "Союз-Ресурс" не сплатило до бюджету відповідні податки, у тому числі податок на додану вартість.

У свою чергу, МПП «Ванта»не безпідставно віднесло відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту за результатами господарської операції на виконання умов вищезазначеного договору. Згідно з приписами Закону України "Про податок на додану вартість" необхідною умовою для віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту, окрім здійснення господарської операції та належним чином оформленої податкової накладної є необхідним наявність факту сплати платником податку (ТзОВ "Союз-Ресурс») у звітному періоді відповідних сум податку, що не було зроблено.

Проте, на думку суду першої інстанції, право на податковий кредит виникає у МПП «Ванта»на підставі вимог Закону України «Про податок на додану вартість»і будь-яких документів, які б не відповідали вимогам чинного законодавства підприємство не надавало, а якщо позивач вважає, що отримання податкового кредиту відбулося із порушенням, то він не позбавлений права звернутися за захистом інтересів до суду.

Статтею 208 Господарського кодексу України передбачено наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, а саме: якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін –у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи наведені норми чинного законодавства та виявлений факт умислу лише у однієї сторони ТзОВ «Союз-Ресурс», з нього судом першої інстанції підставно стягнено на користь МПП «Ванта»77 536,18 грн., що були отримані товариством в рахунок оплати отриманої продукції по договору № 20/08/03 від 20.08.2003 року від МПП «Ванта», а дану суму стягнено з останнього в доход державного бюджету.

Щодо решти суми 66 361,49 грн., продукція на яку знаходиться у МПП «Ванта», то суд першої інстанції правомірно вважав, що дана суму підлягає стягнення з останнього до державного бюджету.

Колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає його підставним, що договір № 20/08/03 від 20.08.2003 року укладений між відповідачами, спрямований на приховування від оподаткування доходів відповідачем-2, ТзОВ «Союз-Ресурс», так як після укладення договору у ТзОВ «Союз-Ресурс»виникло податкове зобов’язання, яке останній, згідно з Законом України «Про податок на додану вартість»повинен був відобразити у бухгалтерських документах, у декларації по податку на додану вартість, та сплатити у встановлений Законом термін до державного бюджету України. Одночасно, слід зазначити, що діяльність ТзОВ «Союз-Ресурс»з моменту його реєстрації здійснювалась протиправно.

Апеляційний господарський суд зазначає, що у відповідності з п.4 ст. 129 Конституції України та ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки скаржником не було надано доказів щодо спростування тверджень позивача, то апеляційний господарський суд вважає, що господарським судом ухвалено рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що постанова господарського суду Чернівецької області від 15.05.2005 року у справі № 952 (3/9) відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для її скасування немає, зазначені в апеляційній скарзі інші доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально необґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює дані правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваної постанови.

Разом з тим, судова колегія вважає, що у відповідності до ст.259 КАС України та вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження»резолютивну частину постанови суду слід редагувати, не міняючи суті ухваленого рішення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200-206 Кодексу адміністративного судочинства України, Львівський апеляційний господарський суд,

У Х В А Л И В:

В задоволенні апеляційної скарги податкової інспекції у м.Чернівці -відмовити.

Постанову господарського суду Чернівецької області від 15.05.2006 року у справі № 952 (3/9) залишити без змін, виклавши п.3, п.4, п.5 резолютивної частини в наступній редакції:

3.Стягнути з ТзОВ «Союз-Ресурс»- вул.Оболонська, 23-А, м.Київ, (ідентифікаційний код 31990064) на користь МПП «Ванта»- вул.Зарожанська, 10/6, м.Чернівці (ідентифікаційний код 32278459) –77 536,18 грн.

4.Стягнути з МПП «Ванта»- вул.Зарожанська, 10/6, м.Чернівці, (ідентифікаційний код 32278459) в доход Державного бюджету України - 143 897,67грн.

5.Стягнути з ТзОВ «Союз-Ресурс»- вул.Оболонська, 23-А, м.Київ, (ідентифікаційний код 31990064) в доход Державного бюджету –3,40 грн. державного мита.

Зобов’язати господарський суд Чернівецької області видати відповідний виконавчий лист.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Бонк Т.Б.

Суддя Марко Р.І.

Суддя Бойко С.М.