Постанова № 75307854, 10.07.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 320/4385/17

Провадження № 22-ц/778/1905/18

Головуючий у 1 інстанції: Редько О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2018 року місто Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В.,суддів:Крилової О.В., Полякова О.З.,секретарБабенко Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5, та апеляційну скаргу Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач у червні 2017 року звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь інфляційні втрати за період з липня 2012 року по 24 липня 2016 року в розмірі 249000,93 грн. та 3% річних в розмірі 2583,00 грн., а також стягнути 25000 моральної шкоди.

В позові зазначив, що ОСОБА_5 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку в Мелітопольському Об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 10.02.2016 року у справі № 320/6396/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області і зобов'язано Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 07 липня 2012 року по 17 червня 2014 року включно. Постанова Мелітопольського міськрайонного суду залишена без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій.

На виконання постанови 19.05.2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області видав виконавчий лист № 320/4385/17. Державною виконавчою службою 06.06.2016 року відкрито виконавче провадження № ВП 51319054 та розпочато примусове виконання виконавчого листа.

04.05.2016 року позивач звернувся до управління з вимогою виплатити йому інфляційні втрати та 3% річних у відповідності до діючого законодавства України.

Листом від 27.05.2016 року за № 95/Б-7 відповідач сповістив позивача, що указана заборгованість включена у додаткову відомість на червень 2016 року і повідомив, що сума в розмірі 28400,83 буде сплачена з пенсійною виплатою за червень 2016 року.

02.06.2016 року позивач знову звернувся до управління з вимогою надати йому складові суми 28400,83 грн., оскільки останньому не зрозуміло чи входить до цієї суми інфляційні втрати та 3% річних.

Листом від 14.06.2016 року за № 136/Б-7 відповідач сповістив позивача, що указана інфляційні втрати та 3% річних не будуть відшкодовуватися, оскільки відповідач не бачить на те законних підстав.

Як вказує позивач 24.06.2016 року відповідач виплатив позивачеві грошові кошти в розмірі 28400,83 грн.

Позивач стверджує, що до сьогодні він не отримав інфляційні втрати та 3% річних, що його права на отримання пенсії в розмірі, визначеному законом порушені, тому він звернувся до суду з цим позовом.

Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року позов задоволено частково. Стягнуто з Пенсійного фонду України у Запорізькій області на користь ОСОБА_5, компенсацію втрати частини доходів в сумі 27483,93 грн. В решті вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням районного суду ОСОБА_5, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Не погоджуючись з рішенням районного суду представник Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційних скарг і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, а скарга Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно ч. 1 та ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю чи частково або зміни рішення суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Судом попередньої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_5 має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, перебуває на обліку в Мелітопольському Об'єднаному Управлінні пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 10.02.2016 року у справі № 320/6396/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області і зобов'язано Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 07 липня 2012 року по 17 червня 2014 року включно. Постанова Мелітопольського міськрайонного суду залишена без змін судом апеляційної та касаційної інстанцій.

На виконання постанови 19.05.2016 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області видав виконавчий лист № 320/4385/17. Державною виконавчою службою 06.06.2016 року відкрито виконавче провадження № ВП 51319054 та розпочато примусове виконання виконавчого листа.

04.05.2016 року позивач звернувся до управління з вимогою виплатити йому інфляційні втрати та 3% річних у відповідності до діючого законодавства України.

Листом від 27.05.2016 року за № 95/Б-7 відповідач сповістив позивача, що указана заборгованість включена у додаткову відомість на червень 2016 року і повідомив, що сума в розмірі 28400,83 буде сплачена з пенсійною виплатою за червень 2016 року.

02.06.2016 року позивач знову звернувся до управління з вимогою надати йому складові суми 28400,83 грн., оскільки останньому не зрозуміло чи входить до цієї суми інфляційні втрати та 3% річних.

Листом від 14.06.2016 року за № 136/Б-7 відповідач сповістив позивача, що указана інфляційні втрати та 3% річних не будуть відшкодовуватися, оскільки відповідач не бачить на те законних підстав.

Згідно з абз. 9 п. 6 ч. 4 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 року № 280 Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Судом першої інстанції далі встановлено, що на виконання рішення суду від 10.02.2016 року позивачу нараховано доплату за основною і додатковою пенсією за період з 01.07.2012 року по 17.06.2014 року в сумі 28400 грн 83 коп. Судом також встановлено, що нарахована пенсія позивачу органами Пенсійного фонду виплачена 24.06.2016 року.

Частиною другою статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (№1058-IV), яка регламентує виплату пенсій за минулий час, передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому, компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (№ 2050-ІІІ) та Порядком, затвердженим Кабінетом Міністрів України для реалізації цього Закону.

Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону № 1058-IV, статтею 2 Закону № 2050-ІІІта Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у даній справі органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення. Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу.

При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Сума компенсації втрати частини доходів позивачу за період з липня 2012 року по 17 червня 2014 року складає 24900,93 грн. втрат та 2583,00 грн. 3% річних.

Заперечень щодо розрахунку втрат позивача представником управління не надано.

Аналогічного правового висновку дійшла колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 7 листопада 2012 року № 6-131цс12 і в постанові від 18.11.2014 року №21-518а14.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області щодо необхідності закриття провадження у справі у зазначеній вище частині оскільки вказаний спір вже було вирішено тією ж зазначеною вище постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 10.02.2016 року у справі № 320/6396/15-а - є помилковими.

Так, розглядаючи спір в порядку адміністративного судочинства суд у іншій справі зазначив, що питання щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат за період з липня 2012 року по червень 2014 року в розмірі 27684,70 грн. з урахуванням інфляції та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки нарахування пенсії це виключна прерогатива пенсійного фонду.

Тобто, на час ухвалення того рішення, розмір пенсії відповідачеві ще не було визначено, вона не була йому нарахована. Таким чином тільки після виплати пенсії з врахуванням того, що позивач не отримав від відповідача законно очікуваних сум він і звернувся до суду з позовом у цій справі.

Таким чином відсутні підстави для закриття провадження у справі у зазначеній частині, і висновки суду є вірними.

Щодо вимог про стягнення моральної шкоди колегія суддів з висновками суду щодо її недоведеності не погоджується.

Положеннями п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, ураховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.

В пункті № 10 зазначеної постанови зазначено, що при заподіянні особі моральної шкоди, обов'язок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Зазначеною постановою Мелітопольського міськрайонного суду від 10.02.2016 року у справі № 320/6396/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області і дії відповідача визнані протиправними та зобов'язано Мелітопольське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_5 пенсію за віком на пільгових умовах, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії відповідно до вимог ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 07 липня 2012 року по 17 червня 2014 року включно.

Фактично, іншим судовим рішенням, що набрало законної сили було встановлено, що відповідачем протиправно не сплачувалась пенсія, на яку він мав право на протязі майже 2 років, і при цьому заборгованість по пенсії він отримав лише в червні 2016 року.

Таким чином, вказаними протиправними діями відповідач завдав позивачеві моральної шкоди, оскільки відповідач на протязі досить тривалого часу був позбавлений законно очікуваних доходів, будучи людиною похилого віку, не маючи інших джерел до існування (інших доказів в цій частині не надано).

Виходячи з принципу розумності та справедливості суд апеляційної інстанції вважає за можливе визначити розмір моральної шкоди у 5000 грн., а тому рішення в частині відмови в стягненні моральної шкоди підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 30 січня 2018 року у цій справі скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення моральної шкоди та прийняти в цій частині постанову.

Позов ОСОБА_5 до Мелітопольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Пенсійного фонду України у Запорізькій області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. І. Алексєєва, 2 ЄДРПОУ 37927773) на користь ОСОБА_5 (рнокпп НОМЕР_1, АДРЕСА_1) моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

Решту рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови.

Повна постанова складена 16 липня 2018 року.

Головуючий, суддя-доповідач

судді: