Рішення № 75294864, 19.06.2018, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7146/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2018 м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

в складі: головуючого – судді Мороз В.О.,

за участю секретаря судового засідання - Козельської Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору -

встановив:

30 березня 2016 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів борг по поверненню кредитних коштів, проценти за користування кредитом в розмірі 55 942, 56 доларів США та пеню за несвоєчасне погашення кредиту та процентів в розмірі 75 888,28 грн. та судовий збір.

Свої вимоги мотивує тим, що 22.06.2007 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1І було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11174743000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 150000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22.06.2018 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. Сторони кредитного договору погодили, що погашення кредиту повинно відбуватись щомісячно, не пізніше визначеного числа кожного календарного місяця протягом всього строку дії договору, відповідно до графіку платежів. 21.08.2009 року між банком та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до умов якої викладено графік погашення кредиту в новій редакції. З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов’язань за кредитним договором позичальника ОСОБА_1, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 22.06.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов’язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань, що виникли з кредитного договору № 11174743000 від 22.06.2007 року, відповідальність позичальника та поручителя перед банком є солідарною. Банк виконав свої зобов’язання за кредитним договором в повному обсязі, проте відповідач ОСОБА_1 всупереч умов кредитного договору не здійснює платежів на погашення кредиту, чим порушує взяті на себе договірні зобов’язання. У зв’язку з цим банк 04.12.2015 року направив відповідачам вимоги про погашення заборгованості, однак станом на 23.03.2016 року вимоги банку залишені без задоволення. Таким чином, станом на 23.03.2016 року заборгованість ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 55942,56 доларів США, з яких 50990,99 доларів США кредитна заборгованість, 4951,57 доларів США заборгованість по процентам. Крім цього, відповідно до п. 4.1 кредитного договору, за порушення термінів повернення кредиту, та/або процентів за кредит, банком нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, станом на 23.03.2016 року в сумі 75888,28 грн., з яких 64006,68 пеня за прострочення сплати кредиту та 11881,60грн. пеня за прострочення сплати процентів. У зв’язку із викладеним вимоги просить задовольнити.

В липні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою до ПАТ «УкрСиббанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним, в обґрунтування якого вказала, що 22.06.2007 року між нею та банком було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11174743000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 150000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22.06.2018 року та сплачувати протягом перших 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору. При укладенні кредитного договору банк не дотримався вимог ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» і письмово не повідомив її про основні умови кредитування (відсутній детальний розпис загальної вартості кредиту, не зазначено сукупну вартість кредиту за кожним платіжним періодом), чим позбавив можливості зробити свідомий і компетентний вибір щодо придбання фінансової послуги. Банком в належній формі не була доведена необхідна інформація про необхідні умови щодо кредитного продукту, оцінки можливих змін курсу іноземної валюти на майбутній час дії кредитного договору, а відтак банк, як сильна сторона договору, в порушення принципу добросовісності, фактично переклав шкідливі наслідки від невиконання своїх обов’язків щодо оцінки ризиків від надання валютного кредиту на споживача, як слабкої сторони договору, чим вніс істотний дисбаланс у права та обов’язки сторін за договором на шкоду споживача. Зміна ринкових умов, які впливають на сукупну вартість кредиту в гривнях (різке підняття курсу долара США стосовно гривні), фактично призводить до зміни ціни послуги (у бік її підвищення), а відтак і умов кредитного договору, в частині суми основного боргу, що надає явну перевагу банку, внаслідок чого є явно обтяжливим для позивача. Фактично дії банку свідчать про введення позивача в оману, оскільки під час пропонування фінансової послуги ненадана повна інформація про фінансову послугу, а та що надана є нечіткою, незрозумілою, що перешкодило свідомому вибору позивача. У зв’язку з чим на підставі ст.ст.11,18,19 ЗУ «Про захист прав споживачів», ст. 230, 548 ЦК України, ОСОБА_1 просить визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11174743000 від 22.06.2007 року укладений між АКІБ «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1

28 липня 2016 року представник ПАТ «УкрСиббанк» подав заперечення на зустрічну позовну заяву, в якому вказав, що при укладенні кредитного договору № 11174743000 від 22.06.2007, позичальником ОСОБА_1 особисто підписано додаток № 1 «Графік погашення платежів», яким позичальника поінформовано з приводу щомісячних платежів для погашення суми основного боргу частковими платежами в розмірі 1136,37 доларів США до повного виконання зобов’язань за договором. Додатком №2 позичальника попереджено, що сума погашення основної суми та процентів за розрахунковий період може відрізнятися у разі погашення клієнтом заборгованості у терміни, які відрізняються від зазначених у даному графіку. Крім цього, 22.06.2007 року відповідач-позивач ОСОБА_1 отримала примірник кредитного договору, проте згоду на укладення договору протягом чотирнадцяти календарних днів відповідно до ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не відкликала, свої умови не пропонувала. Крім цього, п. 7.12 кредитного договору передбачено, що позичальник своїм підписом підтверджує факт та згоду з умовами цього договору, підтверджує свої права та обов’язки за цим договором і погоджується з ними, підтверджує свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і позичальник їх вважає справедливими по відношенню до нього, а також що перед укладанням цього договору отримав від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, ЗУ «Про захист прав споживачів». Також ч.4 п. 1.1 кредитного договору передбачено, що позичальник укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості (товару/робіт/послуг), яку останній придбаває за рахунок кредитних коштів банку. Протягом тривалого часу відповідач-позивач ОСОБА_1 не ставила під сумнів дійсність кредитного договору, а звернулась до суду із позовом про визнання кредитного договору недійсним, лише після того, як банк звернувся до неї із позовом про стягнення заборгованості. Таким чином, банком при укладенні кредитного договору дотримано вимогу закону, а тому відсутні підстави для визнання кредитного договору недійсним, у зв’язку з чим просить в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Ухвалою судді від 18 квітня 2016 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 28.07.2016 р. за клопотанням представника відповідача – позивача витребувано у банку додаткові докази.

Ухвалою суду від 15.08.2016 року про справі призначено судово-економічну експертизу, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 19.02.2018 року у зв’язку із наданням висновку судово-економічної експертизи, провадження у справі поновлено та призначено до розгляду у підготовчому засіданні.

17.04.2018 представник позивача-відповідача подав пояснення на висновок експерта за результатами судово-економічної експертизи, де зазначив, що висновки експерта є хибними, не ґрунтуються на матеріалах справи.

24.05.2018 року відповідач ОСОБА_2 подав відзив на позов та письмові пояснення (заперечення) проти позову, де зазначив, що порука відповідно до договору від 22.06.2007 року припинила свою дію, а банк не має права вимагати сплати заборгованості, оскільки з моменту виникнення заборгованості він не отримав жодної вимоги стосовно виконання зобов’язання, а тому по закінченню шестимісячного терміну після настання строку виконання основного зобов’язання за кредитним договором порука припинила свою дію. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором пройшов шестимісячний термін з моменту прострочення чергового платежу з серпня 2015 року до дня подачі позову 24.03.2016 року, а тому просить в задоволенні позову про стягнення заборгованості відмовити.

07.06.2018 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування ч. 3 ст.551 ЦК України, в якій просить зменшити розмір стягуваної пені до 300,00 грн.

07.06.2018 року ОСОБА_1 подала до суду пояснення по справі, де зазначила, що з результатів висновку експертизи вбачаються безпосередні факти недотримання банком вимог ст. ст. 526, 629 ЦК України та водночас приховування в умовах кредитного договору даних і відомостей щодо реальної величини відсоткової ставки, розміру сум загальної вартості кредиту та розміру сум щомісячних платежів по відношенню до тих, які нібито були узгоджені і встановлені сторонами в його умовах. В діях банку вбачається наявність фактів обману та недобросовісної підприємницької практики, оскільки умисел в діях банку має місце в замовчуванні та перекрученні реальної ціни пропонованої фінансової послуги, мотивом введення споживача в оману є отримання максимально можливого прибутку, в т.ч. прихованого, просить зустрічну позовну заяву задовольнити, в задоволенні первісного позову відмовити.

Ухвалою суду від 11.06.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.06.2018 року.

19.06.2018 представником ПАТ «УкрСиббанк» подано письмові пояснення на відзив щодо припинення договору поруки, де зазначено що порука ОСОБА_2 не припинена, оскільки відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором прострочення чергового платежу відбулось з серпня 2015 року, вимогу про погашення заборгованості поручителю було направлено 04.12.2015 року, а до суду банк звернувся в березні 2016 року, тому шестимісячний строк не пропущено.

В судове засідання 19.06.2018 року представник ПАТ «УкрСиббанк» не з’явився, подав до суду заяву, в якій просить справу слухати за відсутності представника, позовні вимоги первісного позову підтримує.

Відповідач-позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання 19.06.2018 не з’явились, про місце та час слухання справи повідомлені в установленому законом порядку, ОСОБА_1 подала заяву про слухання справу за її відсутності та відсутності її представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 19.06.2018 не з’явився, про місце та час слухання справи повідомлений в установленому законом порядку, подав заяву про слухання справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає до часткового задоволення, в задоволенні зустрічного слід відмовити, у зв’язку із наступним.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що 22.06.2007 року АКІБ «УкрСиббанк» (внесені зміни до статуту – змінено найменування на ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1І уклали договір про надання споживчого кредиту № 11174743000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 кредит (грошові кошти) у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті з лімітом у розмірі 150000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов’язалась повернути наданий кредит у повному обсязі не пізніше 22.06.2018 року.

Пунктом 1.2.2 кредитного договору сторони погодили, що позичальник зобов’язаний повернути кредит в повному обсязі в терміни та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку № 1 до договору.

Згідно п. 1.3.1 кредитного договору позичальник сплачує протягом перших 30 календарних днів, рахуючи від дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом у розмірі 12,5% річних, по закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов кредитного договору.

У випадку, якщо банк не повідомив позичальника про встановлення нового розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування відповідно до умов договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.

Строк сплати процентів з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (п. 1.3.4 кредитного договору).

25.06.2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, відповідно до якої п. 1.3.4 викладено в новій редакції і строк сплати процентів встановлено з 01 по 25 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.

Додаток № 1 до договору «Графік погашення кредиту» викладено в новій редакції згідно з додатком № 1 до цієї додаткової угоди.

21.08.2009 року банк та ОСОБА_1 уклали додаткову угоду № 2 до кредитного договору, відповідно до якої додаток № 1 до договору виклали у новій редакції, а також погодили «графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту» (додаток № 1/1).

Згідно п. 1.4 кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника № 262031346598000 у банку, код банку 351005.

На підтвердження зарахування кредитних коштів банком надано меморіальні ордера про зарахування кредитних коштів на рахунок позичальника № 262031346598000, зокрема:

-№ НОМЕР_1 від 22.06.2007 року на суму 40000 доларів США, що еквівалентно 202000,00грн.

-№ НОМЕР_2 від 25.06.2007 року на 30000 доларів США, що еквівалентно 151500,00грн.

-№ НОМЕР_3 від 03.07.2007 року на суму 30000 доларів США, що еквівалентно 151500грн.

-№ НОМЕР_4 від 20.07.2007 року на суму 15000 доларів США, що еквівалентно 75750,00грн.

-№ НОМЕР_5 від 10.09.2007 року на суму 31600 доларів США, що еквівалентно 159580,00грн.

-№ НОМЕР_6 від 21.07.2008 року на суму 15000 доларів США, що еквівалентно 72600,00грн.

З метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов’язань за кредитним договором позичальника ОСОБА_1, між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 22.06.2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_2 зобов’язався відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов’язань, що виникли з кредитного договору № 11174743000 від 22.06.2007 року, відповідальність позичальника та поручителя перед банком є солідарною.

Згідно зі ст. ст.526, 527, 530 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Відповідно до вимог статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок за договором та погасити заборгованість перед кредитором.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору», так і «строк (термін) виконання зобов'язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Як вбачається із виписки по рахунку за кредитним договором та із меморіальних ордерів, банк належно виконав свої зобов’язання за договором, надавши відповідачу кредитні кошти, однак відповідач ОСОБА_1 не здійснює своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по тілу та по процентам протягом тривалого часу, чим суттєво порушує взяті на себе договірні зобов’язання.

Частиною 1 статті 553 цього ж Кодексу передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Частинами 1,2 ст. 554 цього Кодексу встановлено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 березня 2015 року у справі №6-35 цс/15 статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

У зв’язку із невиконанням умов договору позивач направив відповідачам вимоги від 04.12.2015 року про необхідність усунення порушень кредитного договору, а саме погашення простроченої та строкової заборгованості за кредитом та простроченої заборгованості по відсотках.

Станом на 23.03.2016 року заборгованість ОСОБА_1 по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом, становить 55942,56 доларів США, з яких 50990,99 доларів США кредитна заборгованість, 4951,57 доларів США заборгованість по процентах.

Разом з тим, як роз’яснено в абз. 2 п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року N 14 «Про судове рішення у цивільній справі», у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

При цьому, у відповідності до правової позиції Верховного Суду України, висловленої ним в постанові від 2.07.2014 року у справі N 6-79цс14, аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Офіційний курс НБУ станом на час ухвалення рішення суду становить 2632.8987 гривень за 100 доларів США.

Таким чином, еквівалент заборгованості за тілом кредиту та відсотками в національній валюті згідно вище вказаного офіційного курсу Національного банку України становитиме: 55942,56 доларів США х 2632.8987 гривень : 100 доларів США = 1 472 910, 93 грн.

Враховуючи, що ОСОБА_1 не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, таким чином у порушення умов кредитного договору, а також ст. 509, 526 ЦК України зобов’язання за вказаним договором не виконала, а тому з неї солідарно із поручителем ОСОБА_2 підлягає стягненню заборгованість перед позивачем за кредитним договором в сумі 55942,56 доларів США (еквівалент 1 472 910, 93 грн.), з яких 50990,99 доларів США кредитна заборгованість, 4951,57 доларів США заборгованість по процентах.

При цьому, суд відхиляє твердження ОСОБА_2 на рахунок того, що Банк звернувся з позовом до суду, після спливу позовної давності, в порядку ч. 4 ст. 559 ЦПК України, у зв’язку із наступним.

Згідно п. 3.1, Договір поруки набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України). У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України). Припинення поруки пов’язане, зокрема, із закінченням строку її чинності. За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов’язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України. Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки відповідальність поручителя наступає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред’явлення вимог до поручителя. Наслідком пропущення цього строку, є припинення поруки в частині окремих, щомісячних зобов’язань, щодо яких строк виконання настав більше ніж за 6 місяців до пред’явлення позову. Проте, в іншій частині (за щомісячними зобов’язаннями, строк сплати яких не настав, або тих, щодо яких строк сплати не перевищує 6- місяців від дня пред’явлення позову - порука не припинена. Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором прострочення чергового платежу відбулось з серпня 2015 року, а вимогу про погашення заборгованості поручителю було направлено 04.12.2015 року, тому шестимісячний термін не пропущено.

Відповідно до ч. 1ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання (п.3ч.1ст.611 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи скрутне матеріальне становище та сімейні обставини позичальника, суд вважає за необхідне зменшити неустойку, яка підлягає стягненню на користь банку, до 10 000 грн. – пеня за прострочення сплати кредиту та 3 000 грн. – пеня за прострочення сплати процентів, які слід стягнути солідарно із відповідачів.

Щодо зустрічного позову, то в задоволенні такого слід відмовити, у зв’язку із наступним.

Позивач ОСОБА_1 у своїх вимогах недійсність кредитного договору обґрунтовує тим, що вказаний правочин не відповідає положенням ч.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», що виразилося у ненаданні їй банком у повному обсязі інформації про умови кредитування та у несправедливості умов договору та посилаючись на висновок експертизи № 2403 від 26.12.2017 р.

Згідно даного висновку вбачається, що експерт дослідивши «Довідки-розрахунок заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на 23.03.2016 за кредитним договором №11174743000 від 22.06.2007» в частині арифметичних розрахунків, відповідно наявних матеріалів та умов договору, встановив суперечливі та неузгоджені дані щодо відображення заборгованості, розбіжності у взаємопов’язаних банківських документах, а також відсутність детальних умов погашення заборгованості за кредитним договором : в результаті співставлення даних, зазначених у меморіальних ордерах та виписці за період з 22.06.2007 р. по 11.04.2016 р. відповідно даних у виписках по рахунку № 26203134659800 за період з 22.06.2007 р. по 24.03.2016 р. та за період з 22.06.2007 р. по 11.08.2016 р., що дебетові рахунки використані для перерахування коштів (надання кредиту) за договором №11174743000 від 11.06.2007р. відрізняються між собою; номер рахунку №26203134659800, що використаний для операцій з надання кредитних коштів по договору №11174743000 від 22.06.2007р. не узгоджується з рахунком 1262031346598000, передбаченим умовами п.1.4. Договору про надання споживчого ктедиту №11174743000 від 22.06.2007р.; у розрахунку не відображено загальних розмірів здійснених платежів по кредиту; незважаючи на відсутність простроченої заборгованості за основним боргом у колонці розрахунку Банку «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом.», починаючи з 26.04.2012р. Банком при нарахуванні відсотків застосовано відсоткову ставку 25,0%; суми заборгованості, зазначені у колонці розрахунку Банку «Максимальний залишок заборгованості згідно графіку погашення» не узгоджується з розмірами заборгованості, наведеними у Додатку №1 «Графіку погашення кредиту» до Додаткової угоди №2 від 21.08.2009р.; Договором про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р., додатковою угодою №1 від 25.06.2009р. та додатками (графіками) до них не визначено детальних умов погашення заборгованості (в т.ч. не визначено щомісячних платежів та розмірів нарахованих процентів) за період з 22.06.2007р. по 21.08.2009р.

В межах наявних матеріалів відсутні (в т.ч. у відповідь на клопотання не надано) повний обсяг документів бухгалтерського обліку (відомостей щодо руху коштів по рахункам) ПАТ «Укрсиббанк» та інших документів за договором, які відображають облік здійснених операцій, відповідно умов Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. (в т.ч. з змінами внесеними додатковими угодами) та підтверджують заборгованість, зазначену у довідках-розрахунків заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на 23.03.2016 за кредитним договором №11174743000 від 22.06.2007», а саме відсутні : відомості щодо руху коштів (виписки) по транзитному рахунку №3739611174743, що передбачений для повернення суми кредиту та інших платежів позичальника в погашення заборгованості за договором (згідно п.3.5.1. договору №11174743000 від 11.06.2007р.); відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам №2203300005, №2203800000, №2203000015 щодо обліку заборгованості за основним боргом; відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам №2207301000, №2207431000 щодо обліку простроченої заборгованості за основним боргом; відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам №2208800005, №2208500015 щодо обліку заборгованості за нарахованими відсотками; відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам №2209400000, №2209530000 щодо обліку заборгованості за простроченими відсотками; відомості щодо руху коштів (виписка) по рахунку Позичальника № 26254008681555; відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам №2909200005, №373991001, №39100000 щодо обліку заборгованості за договором; відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам №262031346598000, що використаний для операцій з надання кредитних коштів по договору №11174743000 від 22.06.2007р., №262031346598000, що передбачений умовам п. 1.4 договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р.; договори про відкриття банківського рахунку №262031346598000 використано для зарахування кредитних коштів; платіжні документи Позичальника (квитанції) у повному обсязі, які відображають погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11174743000. В зв’язку з відсутністю зазначених документів бухгалтерського обліку банку та інших документів, в межах наявних матеріалів, неможливо в повній мірі дослідити відповідність довідки-розрахунків заборгованості за кредитом ОСОБА_1 на 23.03.2016 за кредитним договором №11174743000 від 22.06.2007 умовам Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. з змінами внесеними додатковими угодами та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором.

За результатами дослідження в межах наявних матеріалів справи, не можливо -встановити чи у відповідності до графіків повернення кредиту до Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. з змінами внесеними додатковими угодами, зараховувались ПАТ “УкрСиббанк” кошти, сплачені Позичальником, згідно з наявними в матеріалах справи розрахунковими документами: Договором про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р., додатковою угодою №1 від 25.06.2009р. та додатками (графіками) до них не визначено детальних умов погашення заборгованості (в т.ч. не визначено щомісячних платежів та розмірів нарахованих процентів) за період з 22.06.2007р. по 21.08.2009р.; в матеріалах справи відсутні відомості щодо руху коштів (виписки) по транзитному рахунку №3739611174743, що передбачений для повернення суму кредиту та інших платежів позичальника в погашення заборгованості за договором (згідно п.3.5.1. договору № НОМЕР_7 від 22.06.2007р.); в матеріалах справи відсутні відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам № НОМЕР_8, №3739100000, №26254008681555, з яких здійснювалось зарахування платежів в погашення заборгованості; в матеріалах справи відсутні відомості щодо руху коштів (виписки) по рахункам (окремі виписки по кожному рахунку) №2203300005, №2203800000, №2207301000, №2207431000, №2208800005, №2208500015, №2209400000, №2209530000, №26254008681555, №2909200005, які відображають облік заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р.; Виписка за кредитним договором за період з 22.06.2007р. по 11.04.2016р. відображає облік операцій за різними аналітичними рахунками та не містить усіх здійснених операцій (в т.ч. відсутні дані щодо погашення заборгованості на рахунок №3739611174743); в матеріалах справи відсутні платіжні документи позичальника (квитанції) у повному обсязі, які відображають погашення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р.

В межах наявних матеріалів, відсутнє положення про кредитування ПАТ «УкрСиббанк», а наявний у матеріалах справи «Порядок предоставления кредитов физическим и юридическим лицам для приобретения недвижимості» не містить інформації щодо методів нарахування процентів. Тому неможливо встановити чи відповідає метод нарахування банком відсотків за договором вимогам положення про кредитування.

В результаті проведеного дослідження шляхом співставлення взаємопов’язаних документів, експертом встановлено, що операції перерахування коштів (надання кредиту) на рахунок № 26203134659800 за договором № 11174743000 від 22.06.2007 р. відображено у різних банківських документах, які містять суперечливі між собою реквізити і в повній мірі не узгоджуються з умовами договору та вимогами нормативно-правових актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку банків, а саме: дебетові рахунки (№2203800000), використані для перерахування коштів (надання кредиту) по договору №11174743000 від 22.06.2007р., що зазначені у меморіальних ордерах та виписці за період з 22.06.2007р. по 11.04.2016р. відрізняються від дебетових рахунків (№3739310005) зазначених у виписках по рахунку №26203134659800 за період з 22.06.2007р. по 24.03.2016р. та за період з 22.06.2007р. по 11.08.2016р.; рахунок №3739310005 («Транзитний рахунок за іншими розрахунками») не відноситься до рахунків для обліку наданих кредитів та не передбачений для відображення операцій з видачі кредиту (згідно вимог п.4.4. (б.), 4.6. Постанови Правління НБУ №280 від 17.06.2004р. та п.2.1. гл.2 розд.ІІ Постанови Правління НБУ №481 від 27.12.2007р.); Меморіальні ордери не містять усіх обов’язкових реквізитів, передбачених вимогами нормативних актів НБУ щодо ведення документів бухгалтерського обліку в банках (в т.ч. вимогами Постанови Правління НБУ №254 від 18.06.2003р. та Постановою Правління НБУ №566 від 30.12.1998р.), а саме відсутні підписи осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; номер рахунку №26203134659800, що використаний для операцій з надання кредитних коштів по договору №11174743000 від 22.06.2007р., не узгоджується з рахунком №262031346598000, передбаченим умовами п.1.4. Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. В межах наявних матеріалів, оформлення Банком інформації про умови кредитування (в т.ч. перед укладенням кредитного договору) та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту), під укладення Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. виконано з недотриманням «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р. та ЗУ «Про захист прав споживачів».

За даними п.1.3.1. Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. процентна ставка за користування кредитом становить 12,5%. В межах наданих на експертизу документів, реальна процентна ставка та абсолютне значення подорожчання -кредиту на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту не визначені. В результаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту, встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) складає: реальна процентна ставка на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. - 13,34%; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення договору про надання споживчого кредиту – 104 360,21 дол. США. В результаті проведених розрахунків, виходячи з наданих на експертизу документів та керуючись умовами на момент укладення договору про надання споживчого кредиту при виконанні розрахунку в національній валюті України виходячи з офіційного курсу гривні до долара США за період з 22.06.2007р. по 23.03.2016р. з застосуванням в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 23.03.2016р., встановлена сукупна вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки із абсолютного значення подорожчання кредиту) складає: реальна процентна ставка на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. - 30,30%; абсолютне значення подорожчання кредиту на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р. - 958544,67 грн.

В межах наявних матеріалів, документально обґрунтований щомісячний платіж (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), відповідно до умов, значених на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 12 36.2007р. (в т.ч. за даними Додатку №1 «Графік погашення кредиту» від 22.06.2007р. складає: від 1147,75 дол.США до 2738,72 дол. США. В межах наявних матеріалів, документально обґрунтований щомісячний платіж (в т.ч. за кредитом, процентами, комісією, страховими та іншими платежами), що передбачені умовами на момент укладення Договору про надання споживчого кредиту (в т.ч. даними Додатку №1 «Графік погашення кредиту» від 22.06.2007р.) при виконанні розрахунку в національній валюті України виходячи з офіційного курсу гривні до долара США за період з 22.06.2007р. по 23.03.2016р. з застосуванням в наступних періодах офіційного курсу долара США станом на 23.03.2016р., складає: від 8105,86 грн. до 40 685,33 грн.

Однак такий висновок судом не приймається, у зв’язку із наступним.

Відповідно до п.1.4. кредитного договору Банк надає позичальнику кредит шляхом зарахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника №262031346598000.

Відповідно до положень п. 18 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 №492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за N 1172/8493 (зі змінами та доповненнями, далі - Інструкція) - Банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Згідно із п.7.1. та 7.11 Інструкції видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності (копії довіреності), засвідченої нотаріально. А тому, грошові кошти які надходять та обліковуються на банківських рахунках є власністю клієнта, в той час як Банк лише зберігає зазначені кошти за розпорядженням власника на підставі укладеного Договору банківського рахунку. Отже з моменту зарахування коштів на поточний рахунок клієнта №262031346598000 такі кошти є власністю клієнта, і відповідно Банк виконав свої зобов'язання.

Відповідно до п.5.6 Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій. Окрім того, у виписці з поточного рахунку Позичальника відображено операції щодо погашення заборгованості за кредитним договором та залишок заборгованості.

Експерт у висновку зазначає, що у розрахунку не відображено загальних розмірів здійснення платежів по кредиту, проте довідка-розрахунок заборгованості, надана Банком та наявна в матеріалах справи, повністю співпадає з випискою по рахунку. В матеріалах справи знаходиться розгорнутий розрахунок, який відображає детальну інформацію про розміри отриманих та повернутих коштів (колонка «сума фактичного погашення за наданим кредитом»), залишку заборгованості за Кредитним договором станом на 23.03.2016 року.

При проведенні експертизи, експертом не було враховано черговість погашення грошових зобов’язань, відповідно до п. 1.6. Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р.

Експерт зазначаючи те, що незважаючи на відсутність простроченої заборгованості за основним боргом у колонці розрахунку банку «Залишок простроченої заборгованості за наданим кредитом» починаючи з 26.04.2012р. банком при нарахуванні відсотків застосовано відсоткову ставку 25%, однак не звернув увагу на те, що з 26.04.20112р. Банк застосував процентну ставку 25%, оскільки відповідно до графіку погашення кредиту до Додаткової угоди №1 від 25 червня 2009 року, позичальник зобов’язаний був внести черговий платіж на погашення тіла кредиту до 25.04.20112р. включно, проте Позичальник вніс черговий платіж на погашення тіла кредиту лише 27.04.2012р., тобто на один день пізніше, тому банком за 1 день (26.04.2012р.) прострочення сплати тіла кредиту, нараховано відсоткову ставку 25%.

Експерт у висновку зазначає про розбіжності залишку заборгованості зазначені в розрахунку заборгованості та графіку погашення кредиту, проте залишок заборгованості в розрахунку заборгованості і графіку погашення кредиту можуть співпадати лише за умови дотримання Позичальником погашення тіла кредиту згідно графіку погашення до кредитного договору, оскільки максимальний залишок погашення заборгованості згідно розрахунку заборгованості залежить від щомісячних платежів суми платежу та дати внесення платежу на погашення кредиту Позичальника, графік погашення кредиту містить інформацію щодо дати погашення тіла кредиту та суми місячного платежу. Тобто, якщо б позичальник дотримувався кредитної дисципліни та погашав тіло кредиту згідно з розписаним графіком погашення кредиту (Додаток №1 до кредитного договору), сума залишку заборгованості в розрахунку та у графіку погашення кредиту - збігалася б. Згідно розрахунку заборгованості видно, що позичальник порушував кредитну дисципліну та вносив кошти на погашення тіла кредиту з порушенням графіку погашення кредиту, у зв’язку з чим існують розбіжності загального залишку заборгованості в розрахунку та графіку.

Посилання експерта, що кредитним договором, додатками та додатковою угодою до кредитного договору не визначено детальних умов погашення заборгованості за період з 22.06.2007р. по 21.08.2009р, спростовуються п. 1.6. Договору про надання споживчого кредиту №11174743000 від 22.06.2007р., згідно якого сторони погодили черговість погашення грошових зобов’язань Позичальника за цим договором. А в додатку №1 до кредитного договору визначено дату погашення тіла кредиту та щомісячний платіж на погашення тіла кредиту, в основному це 10, 11, 12 число кожного наступного місяця, сума щомісячного платежу згідно графіку складає 1 136,37 дол. США. Відповідно до п.1.3.1. кредитного договору за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, проценти за користування кредитом встановлюються у розмірі 12,5% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця, кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Кредитного договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку передбаченому Кредитним договором, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим Договором в попередньому місяці. Також, сторони домовились, що за умовами Кредитного договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь - якої з обставин, передбачених Договором.

Щодо твердженням експерта, що в матеріалах справи відсутня інформація надана позичальнику перед укладенням кредитного договору про умови кредитування, то відповідно до пункту 7.12 Кредитного договору сторонами констатовано, що перед підписанням даного договору Позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів». Підписанням договору Позичальник засвідчив, що ознайомлений з умовами кредитування, а також письмовим повідомленням останнього про умови кредиту.

Щодо відсутності в меморіальних ордерах всіх необхідних реквізитів, то відповідно до Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Постанови Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року N 254 «Про затвердження Положення про організацію операційної діяльності в банках України», Постанови Правління Національного банку України 21 січня 2004 року № 22, ПАТ «УкрСиббанк» під час здійснення розрахунків можуть застосовуватися розрахункові документи як на паперових носіях так і в електронному вигляді. За однотипними операціями складаються зведені меморіальні ордери за весь день. І зведений меморіальний ордер містить кілька номерів рахунків за дебетом чи кредитом. Кожен меморіальний ордер окремо не зберігається.

При цьому, доводи ОСОБА_1 спростовуються дослідженими судом доказами та положеннями законодавства у зв’язку із наступним.

Частинами 1, 2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, що діяла на момент укладення оспорюваних договорів, договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками. Не вважається пропонуванням споживчого кредиту застереження про можливість надання його під час придбання продукції. Перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.

В частині 4 статті 11 даного Закону зазначено, що договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов'язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: сума кредиту; детальний розпис загальної вартості кредиту для споживача; дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; право дострокового повернення кредиту; річна відсоткова ставка за кредитом; інші умови, визначені законодавством. У договорі про надання споживчого кредиту може зазначатися, що відсоткова ставка за кредитом може змінюватися залежно від зміни облікової ставки Національного банку України або в інших випадках. Про зміну відсоткової ставки за споживчим кредитом споживач повідомляється кредитодавцем письмово протягом семи календарних днів з дати її зміни. Без такого повідомлення будь-яка зміна відсоткової ставки є недійсною.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, судом встановлено, що умови укладеного між банком та позивачем кредитного договору і договорів про внесення змін до нього були погоджені сторонами у встановленому законом порядку і позичальник проти них не заперечувала, тобто договір зі змінами до нього є результатом домовленості сторін і відповідає загальним засадам цивільного законодавства, встановленим ст.3 ЦК України.

У кредитному договорі від 22.06.2007 року з додатками до нього передбачені всі істотні умови такого виду договорів відповідно до вимог законодавства, зокрема, вказана сума кредиту, дата видачі кредиту, річна відсоткова ставка та її вид, умови повернення кредиту, нарахування та сплати відсотків, право дострокового виконання зобов'язань за договором та його умови. Позичальник була ознайомлений з умовами кредитування, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності і волевиявлення учасників договору було вільним.

Виконання банком зазначених умов підтверджено позивачем, яка особисто підписала кредитні договори, чим засвідчила свою згоду з їх умовами, в тому числі щодо валюти кредитування. На момент укладення договорів ОСОБА_1 не навела жодних зауважень щодо змісту цих правочинів, не зверталася до банку з пропозиціями щодо викладення у певній редакції чи зміни умов договорів.

Навпаки, у договорі ОСОБА_1 своїм підписом ствердила факт та згоду з умовами цього договору, підтвердила свої права та обов’язки за цим договором і погодилась з ними, підтвердила свою здатність виконувати умови цього договору, та що всі умови даного договору їй цілком зрозумілі і позичальник їх вважає справедливими по відношенню до неї, а також що перед укладанням цього договору отримала від банку інформаційний лист згідно вимог законодавства України, зокрема, ЗУ «Про захист прав споживачів» (п. 7.12 кредитного договору).

Наведеним спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що при підписанні кредитних договорів банком були порушені її права позичальника як споживача, що умови договорів були несправедливими, що споживач не був повідомлений про умови надання кредитів належним чином.

Крім того, в день підписання зазначених кредитного договору ОСОБА_1 отримала примірник даного договору, що надавало їй додаткову можливість детально вивчити їх умови і в разі необхідності звернутися за правовою допомогою до спеціалістів, та у випадку незгоди з умовами кредитного договору - відмовитися від надання їй фінансових послуг.

Однак, позивач не тільки не відмовилася від кредиту, але й на протязі певного часу виконувала свої зобов'язання за кредитним договором, що є підтвердженням її повного усвідомлення наслідків укладених нею договору.

Як на підстави для визнання спірної угоди недійсною, ОСОБА_1 посилається також на ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо несправедливості умов спірної угоди.

Частиною 5 ст.11, п.10 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачені положення за якими до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Несправедливими є умови, зокрема, про установлення обов’язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

За змістомст.19 Закону України «Про захист прав споживачів» нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

ОСОБА_1 посилалась на те, що під час підписання спірної угоди Банк не повідомив її про валютні ризики та про сукупну вартість кредиту.

Такі доводи позивача є безпідставними.

Так, у п. 1.1 розділу 1 кредитного договору передбачено, що позичальник укладаючи цей договір, усвідомлює можливість виникнення курсових різниць (коливань) валюти кредиту при отриманні кредитних коштів та їх використанні за цільовим призначенням згідно умов даного договору, внаслідок чого може виникнути потреба у доплаті позичальником за рахунок власних коштів повної вартості (товару/робіт/послуг), яку останній придбаває за рахунок кредитних коштів банку.

Слід зазначити і те, що незмінюваність курсу гривні по відношенню до іноземних валют, зокрема до долара США, законодавчо не закріплена. Нестабільність курсу гривні по відношенню до долара США є загальновідомим фактом, який не міг бути не відомим позивачеві.

Посилання позивача на те, що їй не була надана Банком повна інформація про сукупну вартість кредиту, також не є підставою для визнання додаткової угоди недійсною в розумінні ст.ст.18,19 Закону, оскільки матеріали справи містять графік погашення кредиту із зазначенням розміру щомісячного платежу в доларах США на весь час дії договору. Цей документ підписаний сторонами, є невід’ємною частиною спірної угоди, та виконувався позивачем з моменту укладення додаткової угоди і до часу розгляду справи судом.

За встановлених судом фактичних обставин справи, наведені ОСОБА_1 доводи не свідчать про те, що спірним договором були установленні обов’язкові для споживача умови, з якими позивач не мала реальної можливості ознайомитися перед його укладенням та не отримала інформацію необхідну для її свідомого вибору.

Як на підставу для визнання спірного договору недійсним ОСОБА_1 посилалась також і на ст. 230 ЦК України та зазначила, що договір був нею підписаний під впливом обману з боку працівників банку.

За приписами ч. 1 ст.230 ЦК України, якщо одна сторона правочину навмисно ввела в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина 1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман також має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману (п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

За змістом зазначеної норми закону правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов’язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230 ЦК України.

Разом з тим, належних та допустимих доказів неправомірного впливу банку на волевиявлення ОСОБА_1, щоб спонукати останню до укладення спірної угоди суду надано не було, та таких обставин судом не встановлено.

Положення ст. 526 ЦК України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства.

Уст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, правових підстав для визнання спірної угоди недійсною відповідно до положень ст.ст.18,19 Закону та ст.230 ЦК України судом не встановлено. З інших підстав позов не заявлявся.

Враховуючи вищевикладене, із відповідачів за первісним позовом слід стягнути солідарно на користь позивача заборгованість перед позивачем за кредитним договором в сумі 55942,56 доларів США (еквівалент 1 472 910, 93 грн.), з яких 50990,99 доларів США кредитна заборгованість, 4951,57 доларів США заборгованість по процентах та 10 000 грн. – пені за прострочення сплати кредиту, та 3 000 грн. – пені за прострочення сплати процентів, а в задоволені зустрічного позову слід відмовити.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 12, 13, 81, 141, 258-273 ЦПК України, ст.ст. 230, 525, 526, 536, 554, 610, 611, 612, 625, 627, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_9, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, і.к. НОМЕР_10, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» за Договором про надання споживчого кредиту № 11174743000 від 22.06.2007 року заборгованість в сумі 55942,56 доларів США (еквівалент 1 472 910, 93 грн.), з яких 50990,99 доларів США кредитна заборгованість, 4951,57 доларів США заборгованість по процентах, 10 000 грн. – пені за прострочення сплати кредиту, та 3 000 грн. – пені за прострочення сплати процентів.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, і.к. НОМЕР_9, зареєстрованої в ІНФОРМАЦІЯ_2) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, і.к. НОМЕР_10, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2) на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» судовий збір в сумі по 11 144, 33 грн. з кожного.

В іншій частині відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа без самостійних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції- Апеляційного суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.06.2018 р.

Суддя