Постанова № 7528615, 14.01.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2010 р.Справа № 5/584/08

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Бєляновського В.В.,

Суддів: Шевченко В.В.

                               Мирошниченко М.А.

при секретарі - Волощук О.О.,

за участю представників:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства компанії „Райз”

на рішення господарського суду Миколаївської області

від 04 лютого 2009 року

по справі № 5/584/08

за позовом: Закритого акціонерного товариства компанії „Райз”

до відповідача: Закритого акціонерного товариства „Болгарка”

про стягнення 29618,47 грн.

ВСТАНОВИЛА:

          У грудні 2008 року Закрите акціонерне товариство компанія „Райз” (далі - Компанія) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Закритого акціонерного товариства „Болгарка” (далі - Товариство) про стягнення 28543,05 грн. боргу, що виник у зв’язку з непроведенням остаточного розрахунку за поставлені протягом березня - квітня та вересня –жовтня 2005 року засоби захисту рослин, а також 999,01 грн. втрат від інфляції та 77,33 грн. – три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов’язання.

          У відзиві на позовну заяву Товариство не визнало позов посилаючись на те, що товар постачався відповідно до договору поставки № 10742-03 від 26.01.2005р. на умовах 100% передоплати та договору поставки № 10742-008 від 05.04.2005р. на умовах товарного кредиту. Розрахунки за цими договорами відповідач мав здійснити відповідно на умовах попередньої оплати, а також до 01.09.2005 року. Отже, право на позов у позивача виникло з 02 вересня 2005 року, а звернувся він до господарського суду лише 17 листопада 2008 року, пропустивши строк позовної давності. Окрім того, відносно відповідача 12.01.2007 року порушено провадження у справі про банкрутство, про що опубліковано оголошення в офіційному друкованому віснику „Голос України”. Але серед заявлених та визнаних судом вимог кредиторів до відповідача вимоги позивача відсутні, оскільки зобов’язання відповідача зі сплати заборгованості виникло до порушення провадження у справі про банкрутство то зазначена сума вважається погашеною відповідно до п. 8 ст. 11 та п. 1 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          Рішенням господарського суду Миколаївської області від 04.02.2009 року у задоволенні позову відмовлено з посиланням на те, що грошові зобов’язання відповідача перед позивачем є припиненими в силу ч. 2 ст. 14 Закону про банкрутство, окрім того позивачем порушено строк позовної давності, про застосування якого просив відповідач.

Не погоджуючись з рішенням суду Компанія подала до Одеського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме: ст. 264 ЦК України, ст. 1 Закону про банкрутство, ст. 43 ГПК України, просило його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

          За результатами розгляду апеляційної скарги Компанії постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.06.2009 року зазначене рішення скасовано, позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь Компанії 28543 грн. 05 коп. боргу за поставлений товар, 77 грн. 33 коп. - 3% річних та 999 грн. 01 коп. втрат від інфляції, а також судові витрати по справі.

          Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2009 року зазначену постанову апеляційної інстанції скасовано з процесуальних мотивів, оскільки 16.06.2009 року справу було розглянуто апеляційним судом за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час і місце засідання суду, а справу направлено до Одеського апеляційного господарського суду для перегляду в апеляційному порядку.

          Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони були повідомлені належним чином, проте не скористалися наданим законом правом на участь своїх представників в засіданні суду.

          13.01.2010 року до Одеського апеляційного господарського суду від представника Компанії надійшло клопотання про перенесення судового засідання, призначеного на 14.01.2009 року, у зв’язку з тим, що він буде знаходитися в цей час в іншому судовому засіданні. Вказане клопотання визнано судом необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що по –перше: воно об’єктивно нічим не підтверджено, а по –друге: знаходження одного представника юридичної особи в іншому судовому процесі не є достатньою підставою для відкладення апеляційного розгляду справи, оскільки представництво інтересів позивача може здійснюватися також керівником підприємства або ж іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого відкладення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті. Нез’явлення представників сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними в справі матеріалами згідно з приписами ст. ст. 75, 101 ГПК України.

          Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.          

          Як вбачається з матеріалів справи, протягом березня –квітня та вересня –жовтня 2005 року, відповідно до двосторонньої домовленості дочірнє підприємство „Райз - Агросервіс” поставило Товариству засоби захисту рослин на загальну суму 78543,05 грн., що підтверджується наявними в справі довіреностями на отримання товарно –матеріальних цінностей серії ЯИФ за № 256636 від 28.03.2005р., ЯИФ за № 256641 від 11.04.2005р., ЯИФ № за 256645 від 20.04.2005р., ЯКТ за № 433823 від 06.09.2005р., ЯКТ за № 433840 від 24.10.2005р., ЯКТ за № 433832 від 23.09.2005р. та видатковими накладними № 031508-043 від 28.03.2005р., № 041508-029 від 11.04.2005р., № 041508-111 від 20.04.2005р., № 091508-041 від 06.09.2005р., № 091508-078 від 23.09.2005р., № 101508-028 від 24.10.2005р. і не заперечується відповідачем.

          Оплата отриманих засобів захисту рослин Товариством була проведена 21.12.2005 року частково на суму 50 000 грн. і на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом заборгованість відповідача перед ним складає 28543,05 грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.02.2007р., складеним та підписаним обома сторонами.

Відповідно до витягу з протоколу загальних зборів акціонерів ЗАТ компанії „Райз” № 2 від 10.05.2006р. загальні збори акціонерів ЗАТ компанії „Райз” вирішили припинити діяльність ДП „Райз-Агросервіс” шляхом приєднання дочірнього підприємства до ЗАТ компанії „Райз”, правонаступником ДП „Райз-Агросервіс” встановлено ЗАТ компанію „Райз”.

25.07.2006 року на виконання рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ компанії „Райз” між ДП „Райз-Агросервіс” та ЗАТ компанією „Райз” складено передавальний акт, в якому містяться положення про правонаступництво ЗАТ компанії „Райз” щодо всіх зобов’язань ДП „Райз-Агросервіс”, стосовно усіх кредиторів та боржників підприємства.

Вказаний передавальний акт (баланс) був затверджений рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ компанії „Райз” від 22.08.2006р., що підтверджується витягом з протоколу № 4.

25.10.2007 року Радивилівською районною державною адміністрацією Рівненської області здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи – ДП „Райз-Агротехніка” в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.

За ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов’язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації, юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

          Статтями 106-107 вказаного Кодексу визначено, що злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади, після закінчення строку для пред’явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов’язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов’язання, які оспорюються сторонами, передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення.

З документів, наданих ЗАТ компанією „Райз” до позовної заяви вбачається, що ЗАТ компанія „Райз” являється правонаступником ДП „Райз-Агросервіс”, а отже до товариства перейшли усі права та обов’язки ліквідованого підприємства, в тому числі й право вимоги сплати заборгованості за поставлений ЗАТ „Болгарка” товар.

          Листом від 17.04.2008 року позивач повідомив відповідача про наявність непогашеного боргу за поставлені протягом березня – квітня та вересня – жовтня 2005 року засоби захисту рослин та виклав вимогу в строк 1 банківського дня з моменту отримання даного листа перерахувати суму боргу у розмірі 28543,05 грн. на його користь і попередив, що в протилежному випадку буде вимушений вжити заходів до примусового стягнення боргу в судовому порядку із застосуванням штрафних санкцій передбачених законодавством. Доказом надходження до відповідача зазначеного листа є повідомлення за № 1049558 відділення поштового зв’язку, яке було вручено 24.04.2008 року.

          Проте, відповідач залишив вказаний лист без відповіді і задоволення, у зв’язку з чим позивач звернувся до господарського суду з даним позовом за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

          Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також юридичні факти.

          Частиною 1 ст. 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

          Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

          Зазначена норма кореспондується з ч. 1 ст. 175 ГК України, якою визначено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

          Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Отже, між сторонами у справі на підставі вищезазначених довіреностей на отримання товарно – матеріальних цінностей та видаткових накладних на відпуск товару, факту здійснення платежу в сумі 50000 грн. в рахунок часткової оплати отриманого товару, склалися цивільно – правові відносини, зміст яких становлять їх взаємні права і обов’язки щодо передачі засобів захисту рослин та їх приймання і оплати ( ст. ст. 11, 509 ЦК України).

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.          

          Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач не заперечуючи по суті і обсягу отриманого від позивача товару не надав суду належних доказів проведення остаточного розрахунку, у зв’язку з чим борг відповідача перед позивачем в сумі 28543 грн. 05 коп. слід визнати таким, що підлягає стягненню.

          Доводи відповідача в обґрунтування заперечень проти позову про те, що товар був поставлений йому на підставі договорів поставки № 10742-03 від 26.01.2005р. та № 10742-008 від 05.04.2005р., слід визнати недоведеними. Жодна із вищезазначених видаткових накладних не містить посилання на вказані договори, як на підставу поставки товару. В накладній № ВН/101508-028 від 24.10.2005р. вказано підставою поставки товару договір № 1404 від 06.09.2005р., але належні докази, які б свідчили, що такий договір укладався між сторонами, у справі відсутні. А також, найменування товару, його кількість, вартість та терміни поставки, що визначені у специфікаціях, які є додатками до вказаних договорів, не співпадають з найменуванням, кількістю, вартістю та строками поставки товару, відпущеного відповідачеві за спірними накладними.

          З цих же підстав не приймаються до уваги і посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, оскільки згідно з положеннями ч. 2 ст. 530 ЦК України обов’язок сплатити заборгованість за отриманий товар у відповідача виник з наступного дня після отримання листа позивача з такою вимогою, тобто з 25.04.2008 року.

          Висновок місцевого господарського суду щодо припинення грошових зобов’язань відповідача перед позивачем з посиланням на ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є помилковим.

          Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

За ст. 1 вищеназваного Закону кредитор – це юридична або фізична особа, яка має у встановленому порядку підтверджені документами вимоги щодо грошових зобов’язань до боржника, щодо виплати заборгованості із заробітної плати працівникам боржника, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів); конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство. Поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Провадження у справі №10/22/07 про банкрутство відповідача порушено 12.01.2007р., 23.01.2007р. в газеті „Голос України” №11 здійснено публікацію оголошення про порушення вказаної справи, а зобов’язання ЗАТ „Болгарка” оплатити заборгованість перед ЗАТ компанією „Райз” виникло лише 25.04.2008р., після отримання вимоги останнього.

          За таких обставин, ЗАТ компанія „Райз” не являється конкурсним кредитором ЗАТ „Болгарка” та на неї не розповсюджується дія ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

          За прострочення виконання грошового зобов’язання позивач на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахував відповідачеві втрати від знецінення грошових коштів за весь час прострочення в сумі 999,01 грн. та три проценти річних від простроченої суми –77,33 грн.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Дослідивши обчислені позивачем розрахунки втрат від інфляції та процентів річних суд встановив, що вони відповідають чинному законодавству, є правильними і відповідачем не спростовані як в цілому, так і за їх складовими. А тому з урахуванням встановленого судом факту прострочення відповідачем виконання зобов’язання з оплати поставленого товару в сумі 28543,05 грн. позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляції в сумі 999,01 грн. та процентів річних в сумі 77,33 грн. за неправомірне користування коштами є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

          З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності викладених у ньому висновків фактичним обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права підлягає скасуванню, як незаконне, з прийняттям нового рішення про задоволення позову повністю.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України за рахунок відповідача позивачеві підлягають відшкодуванню витрати зі сплати державного мита в сумі 444,27 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -,

ПОСТАНОВИЛА:

          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства компанії „Райз” –задовольнити.

          Рішення господарського суду Одеської області від 04.02.2009 року у справі № 5/584/08 скасувати.

          Позов задовольнити повністю.

          Стягнути з Закритого акціонерного товариства „Болгарка” (56520, Миколаївська область, Вознесенський район, с. Таборівка, вул. Виноградна, 1-а, ідентифікаційний код: 30342773) на користь Закритого акціонерного товариства компанії „Райз” (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, п/р 26005090016675 в ВАТ „Укрсімбанк”, м. Київ, МФО: 322313, код ЄДРПОУ: 19380201) 28543 грн. 05 коп. боргу, 999 грн. 01 коп. –втрат від інфляції, 77 грн. 33 коп. три проценти річних та 562 грн. 27 коп. судових витрат.

          Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідний наказ.

          Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.          

Судді: Мирошниченко М.А.

Шевченко В.В.