Постанова № 7528599, 14.01.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" січня 2010 р.Справа № 14/132-09-3867

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Тофана В.М., Разюк Г.П.

(на підставі розпорядження голови суду від 13.01.2010р. №8 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

при секретарі судового засідання Шкрабак О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з’явився

від відповідача: Козак В.В., довіреність від 08.07.2009р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”

на рішення господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року

у справі №14/132-09-3867

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер”

до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів”

про стягнення 7180,65 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” 7180,65 грн., з яких: 6999,94 грн. основного боргу, 57,42 грн. трьох відсотків річних та 123,29 грн. індексу інфляції.

В процесі розгляду справи у відзиві, наданому до місцевого господарського суду 02.10.2009р., відповідач просив надати йому розстрочку платежу боргу на три місяці шляхом помісячної сплати в розмірі 2385,12 грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року у справі №14/132-09-3867 (суддя Горячук Н.О.) позов ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” задоволено. З ВАТ „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів” на користь позивача стягнуто 6999,94 грн. основного боргу, 57,42 грн. трьох відсотків річних та 123,29 грн. індексу інфляції, 102 грн. держмита та 315 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. При цьому судом відхилені вимоги відповідача про надання розстрочки платежу боргу, оскільки вони не підтверджені відповідними документами.

          Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивачем свої зобов’язання щодо поставки товару виконані в повному обсязі, що підтверджується накладною від 24.09.2008р. №1229. Натомість відповідач оплату поставленого товару здійснив частково, внаслідок чого за ним виникла заборгованість у розмірі 6999,94 грн., несплатою якої відповідач порушує свої договірні зобов’язання. Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що на підставі ст. 625 ЦК України договору вимоги позивача про стягнення трьох відсотків річних та індексу інфляції також є обґрунтованими.

Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким надати розстрочку платежу основного боргу в сумі 6999,94 грн. на півроку з щомісячною сплатою 1166,66 грн. При цьому відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, оскільки судом не взяті до уваги доводи відповідача щодо необхідності надання розстрочки платежу боргу.

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” прийнято до провадження апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Михайлова М.В., про що 30.11.2009р. винесено відповідну ухвалу. Розпорядженням голови суду від 13.01.2010р. №8 „Про заміну судді” справу №14/132-09-3867 передано на розгляд колегії суддів: головуючого судді Журавльова О.О., суддів Тофана В.М., Разюк Г.П.

У судовому засіданні представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі і наполягав на їх задоволенні.

Позивач (ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер”) в судове засідання не з’явився, про час і місце судових засідань повідомлений належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень від 01.12.2009р. та від 18.12.2009р., а тому апеляційний господарський суд визнав за можливе розглянути апеляційну скаргу ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” за відсутністю представника позивача в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника відповідача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, за усною домовленістю сторін Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” (позивач) взяло на себе зобов’язання поставити Відкритому акціонерному товариству „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (відповідач) певний товар.

24 вересня 2008 року ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (відповідач) видало довіреність серії НБИ №810770 (а.с. 28) строком дії до 03 жовтня 2008 року на ім’я Ганусіна Євгена Леонідовича на отримання від ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” товарно-матеріальних цінностей (стержня фторопластового в асортименті).

На підставі даної довіреності 24 вересня 2008 року згідно накладної №1229 (а.с. 29) ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” видав ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” товару (стержня фторопластового в асортименті) на загальну суму 13365,24 грн.

Таким чином, позивач свої зобов’язання виконав в повному обсязі.

Натомість матеріали справи свідчать про те, що відповідач свої зобов’язання щодо розрахунків з позивачем за вищевказаний товар виконав частково внаслідок перерахування позивачу 6365,30 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення (а.с. 27), в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6999,94 грн.

Наявність вказаного боргу у розмірі 6999,94 грн. підтверджується також актом звірки взаєморозрахунків від 31.10.2008р. (а.с. 30), підписаним представниками обох сторін, підписи яких скріплено печатками.

10 березня 2009 року в претензії №1 (а.с. 32, докази надсилання/вручення –а.с. 26) позивач звернувся до ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” з вимогою про сплату 6999,94 грн. у семиденний термін з моменту отримання претензії. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вказана претензія була вручена відповідачу 16 березня 2009 року

Між тим, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем звернення ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” залишено без відповіді та задоволення, у зв’язку з чим позивач звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” вищевказаної суми боргу.

Статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір, як правило, укладається шляхом складання єдиного документу, підписаного сторонами і скріпленого печатками, однак, крім того, договірні відносини між сторонами можуть бути встановлені спрощеним способом - шляхом обміну документами за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє вірогідно установити, що документ виходить від сторони за договором. Письмовою формою договору визнається також підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Письмовою формою договору купівлі-продажу виступає наявна у матеріалах справи накладна №1229 від 24 вересня 2008 року, довіреність серії НБИ №810770 24 вересня 2008 року на ім’я Ганусіна Є.Л., згідно яких ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” отримав від ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” товару на суму 13365,24 грн.

Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб'єкта господарювання, відповідно до п. 4. “Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей”, затвердженої наказом Міністерства фінансів №99 від 16.05.1996р., довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність підписується керівником та головним бухгалтером підприємства або їх заступниками та особами, які на те уповноважені керівником підприємства. Відповідно до пункту 10 цієї Інструкції невикористані довіреності повинні бути повернуті працівнику підприємства, який здійснює виписування і реєстрацію довіреностей, не пізніше наступного дня після закінчення строку дії довіреності. Про повернення невикористаної довіреності у журналі реєстрації довіреностей робиться відмітка про дату повернення довіреності. Повернуті невикористані довіреності гасяться надписом „невикористана” і зберігаються протягом строку, встановленого для зберігання первинних документів.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, оскільки відповідач свої зобов’язання в частині оплати поставленого товару виконав частково внаслідок перерахування позивачу 6365,30 грн., в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 6999,94 грн., а вимога позивача про сплату цієї заборгованості в семиденний строк була залишена ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” без відповіді, апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” щодо стягнення з відповідача 6999,94 грн. вищевказаної заборгованості правомірними та обґрунтованими.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Як вище встановлено апеляційним господарським судом, позовні вимоги ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних витрат задоволені судом першої інстанції з огляду на вимоги ч.2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційний господарський суд приймає до уваги розрахунок 3% річних, наданий представником позивача до суду першої інстанції в позовній заяві, оскільки вказаний розрахунок зроблений відповідно до вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору.

Таким чином, згідно з вказаним розрахунком з відповідача підлягають стягненню 57,42 грн. трьох відсотків річних.

Водночас, апеляційний господарський суд не приймає до уваги розрахунок суми інфляції, наданий позивачем до суду першої інстанції в позовній заяві, виходячи з наступного.

Необхідно зазначити, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, у зв’язку з чим умовно слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 числа поточного місяця індексується за період цього місяця, а сума, внесена за період з 16 по 31 числа поточного місяця –індексується з наступного місяця.

Така ж правова позиція викладена і у листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. №62-97/р „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”.

Позивачем фактично здійснено розрахунок індексу інфляції за період без врахування вищевикладених рекомендацій, що призвело до арифметичних помилок у розрахунку.

Індекс інфляції за квітень-червень 2009р. за даними Державного комітету статистики України склав 101,40%.

Таким чином сума боргу з урахуванням індексу інфляції становить 7098,25 грн. (6999,94 грн. х 101,40%), отже індекс інфляції становить 98,31 грн. (7098,25 грн. –сума боргу 6999,94 грн.).

Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду щодо необхідності задоволення позовних вимог ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” слід змінити, позовні вимоги ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” слід задовольнити частково.

Водночас слід зазначити наступне.

Як вже було зазначено вище, в процесі розгляду справи в суді першої інстанції відповідач просив надати йому розстрочку платежу боргу на три місяці шляхом помісячної сплати в розмірі 2385,12 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року у справі №14/132-09-3867 відхилено вимоги відповідача про надання розстрочки платежу боргу, оскільки вони не підтверджені відповідними документами.

В апеляційній скарзі скаржник просить прийняти нове рішення, яким надати розстрочку платежу основного боргу в сумі 6999,94 грн. на півроку з щомісячною сплатою 1166,66 грн.

Обґрунтовуючи вказане клопотання скаржник посилається на скрутне фінансове становища, тимчасову неплатоспроможність, що підтверджується наданими до суду документами: довідкою від 18.05.2009р. №23/2300-08-2 про сплату відсотків по кредиту та довідкою про фінансові результати.

Відповідно до ч.1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 43 ГПК України. За наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право відстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови; змінити спосіб виконання рішення, ухвали, постанови; змінити порядок виконання рішення, ухвали, постанови.

Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

В роз’ясненні Вищого арбітражного суду України від 12.09.1996р. № 02-5/333 „Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України” визначено, що господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Застосовуючи заходи, передбачені вказаною статтею, господарські суди повинні мати на увазі, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

У п.5 роз’яснення Президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002р. №04-5/365 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України зазначається, що питання про відстрочку або розстрочку виконання постанови або ухвали апеляційної чи касаційної інстанції за наявності обставин, передбачених ч.1 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, вирішує сама апеляційна чи касаційна інстанція, якщо ці обставини стали відомі до винесення ухвали або постанови за результатами перегляду рішення господарського суду першої інстанції. У цих випадках припис про відстрочку або розстрочку, заміну способу та порядку виконання ухвали або постанови має міститись у резолютивній частині постанови.

Приймаючи до уваги вищевикладене, із врахуванням матеріальних інтересів сторін, їх фінансового стану, ступеню вини відповідача у виникненні спору, інших обставин справи, апеляційний господарський суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” щодо надання розстрочки платежу боргу на три місяці шляхом помісячної сплати в розмірі 2385,12 грн., заявленого до місцевого господарського суду, оскільки вказана заява є необґрунтованою та безпідставною, в тому числі відсутні конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому заява скаржника про надання розстрочки платежу основного боргу в сумі 6999,94 грн. на півроку з щомісячною сплатою 1166,66 грн., викладена в апеляційній скарзі, також задоволенню не підлягає, оскільки вказана заява не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а відповідно до вимог ч.3 ст. 101 ГПК України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга ВАТ „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року у справі №14/132-09-3867 - зміні.

В силу вимог ст.ст. 44, 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та на ІТЗ судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 30 жовтня 2009 року у справі №14/132-09-3867 змінити, виклавши резолютивну частину цього рішення в наступній редакції:

„Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 04689582) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” (95053, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32, код ЄДРПОУ 25135942) 6999 (шість тисяч дев’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 94 коп. основного боргу, 57 (п’ятдесят сім) грн. 42 коп. трьох відсотків річних, 98 (дев’яносто вісім) грн. 31 коп. індексу інфляції, 101 (сто одну) грн. 64 коп. держмита та 117 (сто сімнадцять) грн. 59 коп. витрат на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити”.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Пластполімер” (95053, Україна, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Будьонного, 32, код ЄДРПОУ 25135942) на користь Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочно-консервний комбінат дитячих продуктів” (66161, Одеська область, Балтський район, с. Білине, вул. Щорса, 29, код ЄДРПОУ 04689582) 18 коп. держмита за розгляд апеляційної скарги.

4.Зобов’язати господарський суд Одеської області видати накази з відповідними реквізитами сторін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

Судді О.О. Журавльов

В.М. Тофан

Г.П. Разюк