Постанова № 7528418, 20.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010                                                                                           № 21/166 (1/24/4)

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Смірнової Л.Г.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Старобінський О.Я. – Генеральний директор

(наказ. № 4-К від 01.03.2001 р.);

від відповідача: Скоропис В.М. (довіреність № 25/06-2 від 25.06.2009 р.);

                              Підгорний К.Є. (довіреність № 25/06-3 від 25.06.2009 р.);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009

у справі № 21/166 (1/24/4) (суддя

за позовом                               Малого приватного підприємства фірми "Астар"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Багатопрофільне підприємство "Фенстер"

про                                                   стягнення заборгованості 14075,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство фірма „Астар” (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „ФЕНСТЕР” (далі – відповідач) про стягнення 12866,64 грн. заборгованості та 1208,52 грн. пені.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач змінив підстави позову і збільшив позовні вимоги до 23477,08 грн. - боргу та 4442,49 грн. - пені.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009 р. у справі № 1/24/4 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009 р., скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „ФЕНСТЕР” залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Чернігівської області – без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р. скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.07.2009 р. та рішення господарського суду Чернігівської області від 10.03.2009 р. у справі №1/24/4, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Чернігівської області.

В Постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2009 р. зазначено, що господарський суд першої інстанції повинен встановити необхідність укладення договору від 01.01.2007 р., якщо з тим же предметом і на тих же умовах діяв договір від 01.05.2004 р., термін дії якого зазначено до 31.12.2009 р., дослідити, чи не розірваний був договір від 01.05.2004 р. у зв’язку з укладенням договору від 01.01.2007 р., чи можливо вважати укладеним договір від 01.05.2004 р., якщо такий же договір від 01.01.2007 р. з аналогічним предметом і умовами в судовому порядку визнаний неукладеним у зв’язку з відсутністю істотних умов договору.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 10.10.2009 р. у справі № 21/166 (1/24/4) позов також задоволено повністю.

Рішення мотивовано тим, що у зв’язку з тим, що між позивачем і відповідачем було укладено договір від 01.05.2004 р., дія якого закінчується 31.12.2009 р., тому вони не мали права укладати договір від 01.01.2007 р. з тим же предметом і на тих же умовах. Договір від 01.01.2007 р. вірно визнаний неукладеним. На теперішній час, на думку Господарського суду Чернігівської області, договір від 01.05.2004 р. є чинним. Відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження його розірвання в судовому порядку або визнання недійсним, як і не надано доказів на підтвердження його розірвання в односторонньому порядку згідно п. 4.4, 5.1, 7.3, 7.4 Договору. Будь-яких інших договорів між позивачем та відповідачем на право користування нерухомим майном не заключалось. Отже, на підставі вищенаведеного, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору від 01.05.2004 р.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009 р. скасувати та прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що договір сервітуту від 01.05.2004 р. не містить усіх основних його умов, а тому є неукладеним.

Крім того відповідач вказує, що він не користується майном, яке належить МПП фірма „Астар”, що виключає можливість встановлення щодо нього сервітуту.

Відповідач також посилається на те, що Господарським судом Чернігівської області визнано неукладеним договір сервітуту, укладений між сторонами 01.01.2007 р., а Договір від 01.05.2004 р. є укладеним з тим же предметом і на тих же умовах.

Представники відповідача повністю підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення – без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, 01.01.2004 р. позивач та відповідач уклали договір, відповідно до умов якого позивач надає відповідачу право користування своїм нерухомим майном (сервітут) для задоволення потреб, які не можуть бути задоволені іншим способом (п. 1).

Згідно п. 1.1. Договору від 01.05.2004 р. до нерухомого майна на яке встановлений сервітут даним договором відносяться:

-          прохідна для можливості проходу людей та проїзду транспорту;

-          водопровід та каналізаційна мережа для подачі води та відводу стоків;

-          опори ліній електропередач для забезпечення лінії зв'язку;

-          асфальтоване дорожнє покриття для під’їзду транспорту.

Все зазначене нерухоме майно належить позивачу на праві приватної власності і не позбавляє його права володіння, використання та розпорядження (п.1.2. договору).

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що зазначене у п. 1.1 майно належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується свідоцтвом про право власності, яке видане приватним нотаріусом Борисовою Т.А. 01.07.1998 р., зареєстрованим у Чернігівському міському бюро технічної інвентаризації (реєстраційне посвідчення від 09.07.1998р.), витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно № 17020376 від 12.12.2007 р., однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновкому суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено, що у п. 1.1. Договору від 01.05.2004 р. йде мова саме про те, майно, яке перелічується у свідоцтві про право власності, яке видане приватним нотаріусом Борисовою Т.А. 01.07.1998 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Сервітут може належати, як правило, власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки.

Договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (ч. 1 та ч. 2 ст. 402 ЦК України).

Сервітут визначає обсяг прав щодо користування особою чужим майном (ч. 1 ст. 403 ЦК України).

Право користування чужим майном може бути встановлено щодо іншого нерухомого майна (будівлі, споруди тощо) (ч. 3 ст. 404 ЦК України).

Позивач та відповідач знаходяться за однією адресою: м. Чернігів, вул. Гребінки, 128. За цією адресою знаходяться земельна ділянка і розташоване на ній нерухоме майно, які належать позивачу, та земельна ділянка і розташоване на ній нерухоме майно, які належать відповідачу, а також земельна ділянка, яка належить міській раді. При цьому, відповідач не може здійснювати свою господарську діяльність (задовольнити свої потреби) без обмеженого користування земельною ділянкою та нерухомим майном, які належать позивачу. Отже, встановлення сервітуту не протирічить чинному законодавству.

Згідно ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 180 Господарського кодексу України передбачає, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч.3 статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

В Договорі від 01.05.2004 р. сторонами не вказано (не досягнуто згоди), місцезнаходження майна, його площі, літер за планом БТІ, довжини, складу та місця розташування водопроводу і каналізаційної мережі, їх початку і закінчення, місця розташування та кількості опор лінії електропередач, площі і точних меж земельної ділянки та асфальтового дорожнього покриття цієї земельної ділянки.

Відсутність в Договорі вищенаведених характеристик предмету сервітуту, не дає змоги чітко визначити коло прав відповідача стосовно обсягу його прав щодо обмеженого користування чужим майном, визначити справедливу оплату за користування майном.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у договорі сторонами не погоджені його істотні умови.

Також, згідно вимог ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

З огляду на наведене вище, оскільки у підписаному сторонами Договорі не погоджені істотні умови та відсутня державна реєстрація Договору, суд доходить висновку, що Договір є неукладеним.

Оскільки Договір від 01.05.2004 р. є неукладеним, то підстави для стягнення заборгованості за даним договором відсутні.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009 р. у справі № 21/166 (1/24/4) не відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, а тому повинно бути скасоване з прийняттям нового рішення, яким в позові необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „ФЕНСТЕР” задовольнити повністю.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 10.12.2009 р. у справі № 21/166 (1/24/4) скасувати.

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Стягнути з Малого приватного підприємства фірми „Астар” (вул. Гребінки, 128, м. Чернігів, 14021, код ЄДРПОУ 22826048) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Багатопрофільне підприємство „Фенстер” (вул. Гребінки, 128, м. Чернігів, 14021, код 22824948) 139 (сто тридцять дев’ять) грн. 60 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

Матеріали справи повернути Господарському суду Чернігівської області.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.01.10 (відправлено)