Постанова № 7528414, 12.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2010                                                                                           № 7/479

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій Л.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Гладирь В.М.- представник, дов.№ 5474/0034 від 24.12.2009;

від відповідача - Купрієнко Б.В.- представник, дов.№ 2-6д від 21.12.2009,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 12.10.2009

у справі № 7/479 (суддя

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз"

до                                                   Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про                                                   стягнення 22001,02 грн.

На підставі ст.ст. 77, 99 ГПК України 15.12.2009 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.01.2010.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 7/479 позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 19 440,00 грн. боргу, 511,30 грн. – 3% річних, 2 430,00 грн. інфляційних витрат, а також понесені ним по справі судові витрати – 223,81 грн. державного мита, 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішення мотивоване посиланням на встановлені обставини справи та вимоги ст.ст.526, 527, ч.1 ст.530, ст.ст.599, 625, 1212 ЦК України, ч.ч.1, 2 ст.193 ГК України, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, розміру позовних вимог не оспорив; наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат здійснено відповідно до вимог чинного законодавства.          

          Відповідач в апеляційній скарзі просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 7/479 скасувати з підстав порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

          Підстави апеляційної скарги мотивовані наступними доводами.

          Заявник, посилаючись на умови п.п.3.3 – 3.5 договору № А100/8699сг-08 та значення терміну "франко-завод (резервуар)" Інкотермс 2000, стверджує, що належним чином виконував свої зобов’язання з надання товару у розпорядження відповідача, а останній, порушуючи умови договору, не прийняв скраплений газ в кількості, передбаченій договором, тому недопоставка відбулась з вини позивача.

          Згідно із договором відповідач не брав на себе жодних грошових зобов’язань, отже, немає законних підстав для застосування положень ст.629 ЦК України та нарахування інфляційних витрат та трьох відсотків річних.

          Заявник посилається на те, що відповідач, порушуючи умови п.5.2 договору, не перерахував кошти у встановлений договором термін, тому, відповідно до п.6.2 договору, сума попереднього внеску не підлягає поверненню відповідачу.

          Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що у зв’язку з різницею в обсягах оплаченого скрапленого газу та фактично поставленого за договором № А 100/8699сг-08, у відповідача перед позивачем виникла кредиторська заборгованість (переплата), розмір якої складає 19 400,00 грн.; трактування відповідачем франко-резервуар є помилковим, франко-резервуар, - це торговий термін, який не включено до Інкотермс, та його застосування є торговим звичаєм; 14.01.2008 між сторонами укладено договір № 11/21-тр/БЯ/150 про надання послуг по оформленню та відвантаженню нафтопродуктів позивачу згідно із рознарядками залізничним транспортом до станції призначення, відповідно до накладних відповідач на умовах франко-резервуар передав позивачу скраплений газ в обсязі 96,5 тонн; позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст. 693 ЦК України, звернувся до відповідача з листами за №№ 3810, 4910, 1073, 1095, претензією № 675, у яких пред’явлені вимоги повернути кредиторську заборгованість або зарахувати її як оплату за іншим договором купівлі-продажу, або відвантажити газ на вказану суму; таким чином, з моменту звернення позивача до відповідача з вимогою щодо повернення грошових коштів, у останнього виникли грошові зобов’язання.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Позивачем подано позов до відповідача про стягнення 19 440,00 грн. основного боргу, 2 196,72 грн. інфляційних втрат, 364,30 грн. 3% річних та судових витрат у зв’язку з недопоставкою згідно із договором № А 100/8699сг-08 від 23.07.2008 скрапленого газу, який був оплачений, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 625, 629 ЦК України, 193 ГК України

          Позивачем на підставі ст.22 ГПК України подана заява від 18.09.2009 про збільшення розміру позовних вимог у частині інфляційних втрат до 2 430,00 грн. та 511,30 грн. 3% річних та у запереченні на відзив від 08.10.2009 підставою позову позивач зазначив ч.2 ст.693 ЦК України та просив стягнути 19 440,00 грн. основного боргу, 2 430,00 грн. інфляційних втрат, 511,30 грн. 3% річних та судових витрат.

          Як вбачається із пп.1.2 п.1 договору № А100/8699сг-08 купівлі-продажу скрапленого газу від 23.07.2008 (далі – договір від 23.07.2008), позивач зобов’язався оплатити та прийняти скраплений газ на умовах цього договору, а відповідач зобов’язався передати позивачу скраплений газ у серпні 2008р. відповідно до графіка поставки, вказаного в п.5.2 цього договору в загальній кількості 105 тонн.

          У пп.3.1 п.3 договору від 23.07.2008 сторони погодили, що поставка скрапленого газу здійснюється відповідачем рівномірно протягом декади на умовах франко-резервуар Управління з переробки газу і газового конденсату (Яблунівське ВПГ) в терміни, визначені в п.5.2 цього договору.

          Згідно із пп.5.3 п.5 договору від 23.07.2008 відповідач здійснює відвантаження скрапленого газу тільки в обсягах проведеної передоплати у повному обсязі відповідно до умов цього договору.

          Відповідно до пп.5.5 п.5 договору від 23.07.2008 остаточний розрахунок за фактично відвантажений скраплений газ проводиться на підставі акту прийому-передачі скрапленого газу протягом трьох робочих днів з дати складання цього акту.

          Позивачем за платіжним дорученням від 22.07.2008 № 408 перераховано 29 232,00 грн. попереднього внеску та за платіжними дорученнями від 28.07.2008 № 107, від 07.08.2008 № 154, від 18.08.2008 № 226 перераховано за газ 100 800,00 грн., 100 800,00 грн., 80 640,00 грн., відповідно.

          Газ скраплений відвантажено залізницею у цистернах №№ 50867704, 57877094, 50862051, 10.08.2008, 21.08.2008, 02.08.2008, відповідно.

          Згідно із складеним 31.08.2008 сторонами актом приймання-передачі скрапленого газу за договором № А 100/8699сг-08, за період з 01.08.2008 по 31.08.2008 відповідачем передано, а позивачем прийнято 96,500 т скрапленого газу на суму 277 920,00 грн.

                    Позивач у листах, адресованих відповідачу, від 17.10.2008 № 3810, від 11.03.2009 № 1073, від 12.03.2009 № 1095 просив повернути переплату по договору № А 100/8699сг-08 від 23.07.2008 у сумі 19 440,00 грн., а у листі від 18.12.2008 № 4910 просив зарахувати зазначену суму як оплату за скраплений газ за договором від 16.12.2008.

          Також позивачем пред’явлена відповідачу претензія від 13.02.2009 № 675 з вимогами перерахування згаданих коштів або здійснення зарахування суми в рахунок оплати скрапленого газу за договором, що планується укласти у лютому 2009р.

          Одержання відповідачем зазначених листів та претензії підтверджується відтисками штампів його вхідної кореспонденції з номерами та датами, у тому числі на примірниках копій документів, наданих позивачем із додатковими поясненнями відповідно до ухвали апеляційного господарського суду від 15.12.2009.

          Згідно із ч.1 ст.193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Така ж норма передбачена і ст.526 ЦК України.

          Як вбачається із матеріалів справи, відповідач всупереч умовам договору від 23.07.2008 не поставив позивачу скраплений газ на суму одержаної попередньої оплати.

          Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Згідно із ч.2 ст.693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

          Докази того, що відповідачем повернуті позивачу згадані кошти, або ним зараховані ці кошти у рахунок виконання відповідачем зобов’язань за іншим договором, відсутні.

          Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми у розмірі 19 440,00 грн. є такими, що відповідають вимогам законодавства та підтверджені матеріалами справи.

          Апеляційна інстанція не погоджується із висновком першої інстанції про наявність підстав для застосування ст.625 ЦК України до суми 19 440,00 грн., враховуючи наступні обставини.

          Позовні вимоги грунтуються на порушенні відповідачем умов договору купівлі-продажу від 23.07.2008, за яким, відповідно до ст.655 ЦК України, грошові зобов’язання бере на себе саме позивач.

          Та обставина, що позивач скористався правом, передбаченим ч.2 ст.693 ЦК України, вимагати повернення суми попередньої оплати, у зв’язку з невиконанням зобов’язання відповідача поставити товар за договором купівлі-продажу, не змінює існуючого виду зобов’язань сторін.

          Так само не змінює виду зобов’язань сторін і пред’явлення позивачем вимоги повернути сплачену попередню оплату за договором купівлі-продажу. Зазначене підтверджується, зокрема, нормою ч.3 ст.693 ЦК України, якою, встановлено конкретний вид відповідальності за порушення зобов’язання щодо поставки товару у разі попередньої оплати - нарахування процентів на суму попередньої оплати відповідно до ст.536 цього Кодексу.

          Отже, застосування ч.2 ст.625 ЦК України до даного випадку є неправомірним, оскільки вказана стаття поширюється лише на грошові зобов’язання, а зобов’язання продавця передати товар не можна вважати грошовим.

          З урахуванням викладеного, підстави для задоволення позовних вимог у частині стягнення інфляційних втрат та 3% річних відсутні.

          Із доводами апеляційної скарги, частково, немає підстав погодитись, як із такими, що не підтверджені матеріалами справи.

          Відповідно до платіжних документів позивача, ним сплачувались кошти відповідно до графіка, погодженого сторонами у пп.5.2 договору від 23.07.2008.

          Тлумачення відповідачем умов поставки, передбачених в пп.3.1, 3.3 п.3 договору від 23.07.2008 відповідно до умов Інкотермс 2000, є довільним; зазначені умови договору не відповідають умовам Інкотермс 2000; відповідач згідно із ухвалою апеляційного господарського суду від 15.12.2009 доказів значення терміну: "франко-резервуар" не надав; та не надав доказів того, що ним надсилались позивачу повідомлення про наявність газу для постачання відповідно до договору від 23.07.2008, тому, твердження відповідача про наявність газу та його недопоставку через неприйняття газу позивачем, голослівні.           

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, часткового скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2009 у справі № 7/479 скасувати частково і прийняти нове рішення.

                    2. Позов задовольнити частково.

                    Стягнути з Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 3 поверх, код ЄДРПОУ 03359500) 19 440,00 грн. коштів, 194,40 грн. державного мита, 271,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

                    В решті позову відмовити.

                    3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Харківгаз" (61022, м. Харків, Держпром, 4 під'їзд, 3 поверх, код ЄДРПОУ 03359500) на користь Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 14,71 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

                    4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

                    5. Справу № 7/479 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

22.01.10 (відправлено)