Постанова № 7528345, 24.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.11.2009                                                                                           № 41/149

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - не з’явився,

від відповідача - Перетятько В.Є. (дов. Від 24.07.2009р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Експертфуд"

на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2009

у справі № 41/149 (суддя

за позовом                               ТОВ "Торговий дім "Колорит"

до                                                   ТОВ "Експертфуд"

про                                                   стягнення 33228,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2009 р. у справі № 41/149 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Експертфуд” на користь ТОВ “Торговий дім “Колорит” 28173,97 грн. основного боргу, 1227,85 грн. пені, 1475,13 грн. штрафу, 845,11 грн. інфляційних витрат, 153,48 грн. три відсотки річних, 332,04 грн. державного мита та 117,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій скасувати рішення суду першої інстанції повністю, прийняти нове рішення про відмову у позові з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права.

Ухвалою від 05.10.2009р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертфуд”.

Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2009 р. розгляд справи доручено здійснити колегії суддів у складі: головуючого судді – Сотнікова С.В., суддів: Дзюбка П.О., Пантелієнко В.О.

В день слухання справи представник позивача в судове засідання не з’явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника позивача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення частковому скасуванню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “КОЛОРИТ” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертфуд” про стягнення суми боргу в розмірі 28173,97 грн., 1227,85 грн. – пені, 155,01 грн. – 3 % річних, 867,78 грн. – інфляційних втрат та штрафу в розмірі 5 % в сумі 1475,13 грн. на підставі договору поставки № 761/15 від 20.11.2007р.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Разом з тим, згідно частини 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З матеріалів справи вбачається, а сторонами не заперечується, що за період з 26.12.2008 року по 20.01.2009 року позивач поставив, а відповідач прийняв товар на суму 29502,67 грн., що підтверджується видатковими накладними (т. 1 а.с. 8-11): № 0000281 від 20 січня 2009 року на суму 4517,77 грн.; № 0000283 від 20 січня 2009 року на суму 417,60 грн.; № 0000231 від 16 січня 2009 року на суму 3545,04 грн.; № 0007019 від 26 грудня 2008 року на суму 21022,26 грн., товарно-транспортними накладними на переміщення алкогольних напоїв (т. 1 а.с. 12-15).

У зазначених первинних документах відсутнє посилання на договір поставки № 761/15 від 20.11.2007р.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна колегія визнає висновок місцевого господарського суду про те, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар виникла на підставі договору поставки № 761/15 від 20.11.2007р., помилковим.

Разом з тим, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли на підставі договору поставки, укладеного у спрощеній формі, а саме, шляхом фактичного виконання зобов’язання з поставки товару постачальником (позивачем) та зобов’язання щодо прийняття товару покупцем (відповідачем).

Відповідачем оплачено поставлений товар на загальну суму 1328,70 грн., що підтверджується позивачем у заяві про зменшення суми позовних вимог.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692). Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ч. 2 ст. 692).

На дату звернення позивача до суду з позовом, відповідачем обов’язок щодо оплати поставленого товару згідно видаткових накладних в повному обсязі не виконано, доказів на підтвердження повернення товару чи його оплати, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції, відповідачем не надано.

Колегією суддів не береться до уваги посилання відповідача на платіжні доручення як на докази сплати заборгованості за поставлений товар, оскільки у призначенні платежу вказано “за продукти харчування зг. накл. № 6145 від 07.11.2008р.”, проте як, позивачем заявлені позовні вимоги на підставі видаткових накладних № 0000281 від 20 січня 2009 року, № 0000283 від 20 січня 2009 року; № 0000231 від 16 січня 2009 року; № 0007019 від 26 грудня 2008 року.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар згідно видаткових накладних № 0000281 від 20 січня 2009 року, № 0000283 від 20 січня 2009 року; № 0000231 від 16 січня 2009 року; № 0007019 від 26 грудня 2008 року складає 28173,97 грн.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняттям товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У видаткових накладних визначено строк виконання зобов’язання зі здійснення оплати поставленого товару, а саме у накладній № 0000281 від 20 січня 2009 року – до 03.02.2009р., № 0000283 від 20 січня 2009 року – до 03.02.2009р.; № 0000231 від 16 січня 2009 року – до 30.01.2009р.; № 0007019 від 26 грудня 2008 року – до 09.01.2009р.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Позивачем нарахована неустойка, з яким помилково погодився суд першої інстанції, згідно п. 7.2, 7.3 договору поставки № 761/15 від 20.11.2007р. Проте, поставка товару відбулась не на підставі зазначеного договору поставки, а на підставі видаткових накладних, що є підставною для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з боржника договірної неустойки.

Разом з тим, вірним є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 845,11 грн. індексу інфляції та 153,48 грн. 3% річних, оскільки, відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення вартості поставленого товару в розмірі 28173,97 грн., 845,11 грн. індексу інфляції та 153,48 грн. 3% річних, а в іншій частині в позові належить відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що приймаючи рішення від 22.05.2009р. у даній справі суд першої інстанції неповно дослідивши обставини та матеріали справи припустився помилкового застосування норм матеріального права, що є підставою для його скасування в частині задоволених позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 1475,13 грн. та пені в сумі 1227,85 грн. В решті оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а саме в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 28173,97 грн., 845,11 грн. індексу інфляції та 153,48 грн. 3% річних.

У зв’язку з частковим скасуванням рішення місцевого господарського суду та частковим задоволенням позовних вимог, підлягають зміні і розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 291,73 грн. витрат по оплаті державного мита та 107,91 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 27,03 грн. витрат по оплаті державного мита в зв’язку з частковим задоволенням апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 49, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертфуд” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2009р. у справі № 41/149 скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертфуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Колорит” пені в сумі 1227 (одна тисяча двісті двадцять сім) грн. 85 коп., штрафу в сумі 1475 (одна тисяча чотириста п’ять) грн. 13 коп., 332 (триста тридцять дві) грн. 04 коп. державного мита, 117 (сто сімнадцять) грн. 91 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Прийняти в цій частині нове рішення.

В позові відмовити.

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2009р. у справі № 41/149 залишити без змін.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Експертфуд” (02225, м. Київ, пр. Маяковського, 17, код ЄДРПОУ 33739980) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Колорит” (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 15–А; 02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 34476834) 372 (триста сімдесят дві) грн. 61 коп. судових витрат.

5. Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 41/149 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді