Постанова № 7528318, 10.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2009                                                                                           № 6/416

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача: Семиріч Денис Валентинович – юрист;

від відповідача: Забара Юлія Юріївна – юрист;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.07.2009

у справі № 6/416 (суддя

за позовом                               Відкрите акціонерне товариство "Рокитнянський спецкар"єр"

до                                                   Дочірнє підприємство "Київське обласне дорожнє управління" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 2363715,31 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.07.2009 року по справі №6/416 за позовом Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр» до Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України про стягнення 2363715,31 грн. Позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, вирішено стягнути з Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України на користь Відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр» 2223908,32 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 124272,89 грн. пені, 15534,10 грн. три проценти річних, 23637,15 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення.

Не погодившись з рішенням Господарського суду м. Києва від 09.07.2009 року по справі №32/454-6/51 Відповідач подав на нього апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2009 по справі №6/416 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування свої вимог викладених в апеляційній скарзі Відповідач зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено на підставі неповного та неправильного з’ясування всіх обставин які мають значення для справи. З порушенням процесуальних прав Відповідача, неправильним застосуванням норм матеріального права зокрема, ст. 617 ЦК України, що робить його таким, що не відповідає вимогам викладеним для судових рішень в постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» і відтак є таким, що підлягає скасуванню.

Позивачем або його уповноваженим представником не використано право передбачене ст. 96 ГПК України і не надано суду свого письмового відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія встановила наступне:

16.03.2006 р. між відкритим акціонерним товариством „Рокитнянський спецкар’єр” (постачальником) та дочірнім підприємством „Київське обласне дорожнє управління” відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України” (замовником) було укладено договір поставки № 11/03 (далі –Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов’язується передати у власність замовника передбачену Договором продукцію, а останній зобов’язується прийняти продукцію та оплатити її на умовах Договору.

Відповідно до п. 1.3 Договору, ціна, кількість, асортиментний перелік продукції визначаються в заявках, специфікаціях, що складають невід’ємну частину Договору.

Згідно з п. 4.1 Договору, ціна продукції є договірною і відображається в специфікаціях та у рахунках - фактурах, які є невід’ємною частиною Договору.

20.03.2008 р. позивач та відповідач підписали специфікацію до Договору, якою визначили ціну продукцію, що постачається за умовами Договору.

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 2150046,72 грн., що підтверджується доданими до матеріалів справи належним чином засвідченими копіями видаткових накладних згідно з переліком, визначеним у позовній заяві та довіреностей на отримання матеріальних цінностей.

Пунктом п. 3.3 Договору визначено, що датою передачі та прийняття продукції вважати дату підписання сторонами видаткової накладної.

Відповідно до 3.7 Договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування коштів, сума яких визначена у відповідних рахунках-фактурах, на рахунок позивача протягом 30 днів з моменту здійснення сторонами приймання - передачі продукції.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, внаслідок чого станом на дату винесення рішення по справі судом першої інстанції, заборгованість відповідач за спірними накладними становила 2150046,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Наявність боргу відповідача перед позивачем в сумі 2150046,72грн. відповідачем не спростована та документально підтверджена.

Згідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п.3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Судова колегія вважає за необхідне зменшити розмір стягнення пені до п’ятдесяти тисяч гривень, в зв’язку з тяжким фінансовим становищем Відповідача, спровокованим наслідками Світової економічної кризи. Оскільки стягнення такого розміру пені може поставити під загрозу виконання покладених на ДП «Київське обласне дорожнє управління» суспільно необхідних функцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2009р. слід змінити частково та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, суд :

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія» Автомобільні дороги України задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 13.07.2009 року по справі №6/416 змінити.

Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з дочірнього підприємства «Київське обласне дорожнє управління» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія»Автомобільні дороги України» (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 11 – А, код 33096517, рахунок 26003301003245 в АКБ «Трансбанк», МФО 300089, або з будь – якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь відкритого акціонерного товариства «Рокитнянський спецкар’єр» (09600, Київська область, Рокитнянський район, смт. Рокитне, вул. Білоцерківська, 1, код. 05408680, рахунок 260022095 у ВАТ «Кредитпромбанк» в м. Києві, МФО 300863) 2223908,32 грн. основного боргу з урахуванням індексу інфляції, 50000 грн. пені, 15534,10 грн. трьох процентів річних, 23637,15 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Матеріали справи №6/416 повернути до Господарського суду м. Києва.          

Головуючий суддя                                                                      

Судді