Постанова № 7528306, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 42/415

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Єлісєєв А.В. (дов. № 180 від 04.09.2009р.),

від відповідача - Голопапа Д.В., Євтушенко Н.Є. (дов. № 115Д від 01.12.2008р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Місцеві види палива"

на рішення Господарського суду м.Києва від 05.08.2009

у справі № 42/415 (суддя

за позовом                               Дочірнє підприємство "Грикар - А.П.С."

до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Місцеві види палива"

про                                                   стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 105000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.08.2009 р. у справі № 42/415 позов задоволено. Стягнуто з ТОВ “Місцеві види палива” на користь ДП “Грикар-А.П.С.” 105000 грн. безпідставно набутих коштів, 1050 грн. витрат по оплаті державного мита, 315 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 16.10.2009р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місцеві види палива”.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому він просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 18 лютого 2008 р. між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) укладено договір № 14/02-08 на створення науково-технічної продукції.

Відповідно до п. 1.1 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. замовник доручає, а виконавець бере на себе і виготовлення автономного газогенераторного комплексу потужністю 500 кВт (УГК А.М. 1500), а також здійснює його монтаж за адресою знаходження замовника.

У п. 2.1 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. сторони дійшли згоди, що ціна обсягу робіт по створенню УГК А.М. 1500 складає 420000 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно п. 2.2, 2.3 Договору оплата здійснюється за етапами. Перший етап аванс 25% від суми договору у розмірі 105000 грн. в т.ч. ПДВ, згідно з домовленістю замовника і виконавця протягом 3-х днів після підписання договору й узгодження календарного плану. Остаточна оплата здійснюється протягом 3-х банківських днів після введення в експлуатацію УГК А.М. 1500 за адресою замовника та підписання акта прийому-передачі робіт.

На виконання п. 2.2 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. позивачем перераховано відповідачу аванс в розмірі 105000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 562 від 19.02.2008р.

Додатком № 2 до Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. сторони погодили терміни виконання зобов’язань за договором.

Пунктом 7.1 Договору встановлено термін дії договору: початок 15.02.2009р., закінчення 31.12.2008р.

Відповідно до п. 1.2 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. для виконання договору замовник надає виконавцю електростанцію ЄСДП-500-Т/400ЗП не пізніше 15.03.2008р.

Згідно п. 6.2 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. в разі затримки виконання п. 1.2 термін передачі замовнику комплексу переноситься на строк затримки.

Доказів на підтвердження виконання п. 1.2 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. позивачем не надано та не заперечувалось представником в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов’язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, в результаті невиконання позивачем свого обов’язку, передбаченого п. 1.2 Договору, відповідач не міг виконати свій обов’язок, передбачений п. 1.1 Договору в установлені у Додатку № 2 терміни.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про безпідставність набуття відповідачем грошових коштів за договором у зв’язку зі спливом строку дії договору та ненадання відповідачем доказів на підтвердження виконання протягом строку дії договору робіт.

Згідно ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 статті 570 ЦК України визначено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов’язання і на забезпечення його виконання.

Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України).

Так, відповідно до п. 2.2 Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. оплата здійснюється за етапами. Перший етап аванс 25% від суми договору у розмірі 105000 грн. в т.ч. ПДВ, згідно з домовленістю замовника і виконавця протягом 3-х днів після підписання договору й узгодження календарного плану.

Разом з тим, пунктом 2.4 зазначеного договору у випадку немотивованої відмови замовника від прийняття обладнання і підписання акту прийома-передачі аванс залишається у виконавця.

Тобто, сторони погодили, що в разі невиконання замовником своїх зобов’язань за договором, відмови від виконання умов договору наступає певний правовий наслідок – виданий виконавцю аванс залишається у його власності.

Таким чином, колегія суддів вважає, що визначена у п. 2.2 Договору сума в розмірі 105000 грн. є завдатком, оскільки є доказом факту існування зобов’язання щодо оплати робіт, сплачується в рахунок належних з боржника (позивача як замовника) платежів та згідно п. 2.4 Договору виконує забезпечувальну функцію.

Відповідно до ст. 571 Цивільного кодексу України якщо порушення зобов’язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.

За таких обставин, на думку колегії суддів, в результаті невиконання позивачем свого обов’язку щодо передачі виконавцю електростанції, передбаченого п. 1.2 Договору, відповідач є добросовісним набувачем грошових коштів в розмірі 105000 грн. в якості завдатку відповідно до ст. 571 Цивільного кодексу України.

Крім того, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції щодо ненадання відповідачем доказів понесення ним витрат на суму попередньої оплати, пов’язаних з виконанням Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р. під час його дії.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов’язань за Договором № 14/02-08 від 18.02.2008р. відповідачем було укладено договори № 04/04 від 165.04.2008р. на розробку системи автоматики для електростанції ЕСДП 500-Т/400, № 04/05 від 06.05.2008р. на розробку системи запалювання для газогенераторного комплексу УГК-500 з Товариством з обмеженою відповідальністю “Анкар 10”, № 1/06-08 від 19.06.2008р. на розробку газогенератора з Відкритим акціонерним товариством “Хіммашбуд”.

Виконання зазначених вище договорів підтверджується актами виконаних робіт та платіжними дорученнями (т. 1 а.с. 46-64).

Як вбачається з пояснень відповідача, розбіжності у назвах технічної продукції обумовлюється виготовленням генератора УГК А.М.1500 з різних частин та переробки однієї складової в іншу, як це зазначено у Додатках до Договору № 14/02-08 від 18.02.2008р.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про безпідставність набуття грошових коштів відповідачем є помилковими, зробленими з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст. 101 зазначеного Кодексу апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечними підставами скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, на думку колегії суддів, рішення місцевого господарського суду від 05.08.2009р. підлягає скасуванню та в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Місцеві види палива” задовольнити.

2.          Рішення Господарського суду міста Києва від 05.08.2009р. у справі № 42/415 скасувати.

3.          Прийняти нове рішення.

4.          В позові відмовити.

5.          Стягнути з Дочірнього підприємства “Грикар-А.П.С.” (62495, Харківська обл., сел. Васищеве, вул. Овочева, 14, код 31465149) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Місцеві види палива” (04075, м. Київ, вул. Гамарника, 56, код 34840187) 525 грн. витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

6.          Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 42/415 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді