Постанова № 75283114, 10.07.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 липня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/744/18

Категорія: 10.3.4 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі: судді доповідача-головуючого – ОСОБА_1,

суддів: Потапчука В.О., Семенюка Г.В.,

при секретарі – Ханділян Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі за адміністративним позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до міського комунального підприємства "Херсонтеплоенерго" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені, –

ВСТАНОВИЛА:

Короткий зміст позовних вимог.

У квітні 2018 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції у розмірі 313106,30 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкції у розмірі 751,44 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що згідно з даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 524 осіб, з цього розрахунку установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 21 робоче місце. Однак, оскільки на підприємстві відповідача працюють лише 16 осіб, яким відповідно до законодавства встановлена інвалідність, то за 5 робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю і не зайнятих ними, відповідач до 15 квітня 2018 року повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 313106,30 грн. та на момент подання позову пеню в розмірі 751,44 грн. за порушення терміну сплати цих санкцій. Вказані суми відповідачем самостійно не сплачені, а тому підлягають стягненню в судовому порядку, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що 02.02.2018 року міським комунальним підприємством "Херсонтеплоенерго" (код ЄДРПОУ 31653320) подано до Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2017 рік, за яким середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 524 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність – 16 особи; кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, спеціально створених – 21 осіб; фонд оплати праці штатних працівників – 32813000,54 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника – 62621,25 грн.

З матеріалів справи вбачається, що протягом 2017 року МКП "Херсонтеплоенерго" неодноразово подавало звіти форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та постійно інформувало службу зайнятості про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватись праця інвалідів.

Листом від 13.04.2018 року № 2120/04/1278/18 Херсонський міський центр зайнятості підтвердив отримання від МКП "Херсонтеплоенерго" інформації за формою 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", із зазначенням у II розділі "Коментарі до даних про вакансії" за можливості працевлаштування відповідної категорії громадян – інвалідів, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з посадами: юрисконсульт (Звіт від 16.02.2017 року та від 07.03.2017 року), прибиральник виробничих приміщень (звіт від 28.02.2017 року), бухгалтер (Звіт від 11.08.2017 року), економіст з бухгалтерського обліку та аналізу господарської діяльності (Звіт від 17.10.2017 року).

Відповідно до матеріалів справи, 162 особи працюють у шкідливих умовах, що складає 30 % працівників Підприємства.

14.02.2018 року Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів повідомило МКП "Херсонтеплоенерго" про обов'язкову сплату адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2018 року у розмірі 313106,30 грн. внаслідок невиконання нормативу працевлаштування інвалідів. За порушення терміну сплати адміністративно-господарських санкцій з 16.04.2018 року нараховуватиметься пеня.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що МКП "Херсонтеплоенерго" виконало обов’язок працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини 3 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Робочим місцем інваліда, відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", вважається місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях.

На підставі частини 1 статті 12 Закону України "Про охорону праці" підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.

За змістом частин 1, 2 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом. Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.

На підставі частини 3 статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" відмова в укладенні трудового договору або в просуванні по службі, звільнення за ініціативою адміністрації, переведення особи з інвалідністю на іншу роботу без її згоди з мотивів інвалідності не допускається, за винятком випадків, коли за висновком медико-соціальної експертизи стан його здоров'я перешкоджає виконанню професійних обов'язків, загрожує здоров'ю і безпеці праці інших осіб, або продовження трудової діяльності чи зміна її характеру та обсягу загрожує погіршенню здоров'я осіб з інвалідністю.

Державна служба України з питань праці у листі від 18.05.2016 року № 5507/2/4.2-ДП-16 роз’яснює, що відповідно до статті 17 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" з метою реалізації творчих та виробничих здібностей осіб з інвалідністю їм забезпечується право працювати на підприємствах (об’єднаннях), установах і організаціях зі звичайними умовами праці.

Отже, враховуючи специфіку діяльності відповідача, встановлення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю необхідно розраховувати виходячи з кількості штатних працівників, які працюють у звичайних умовах праці, та які не відносяться до шкідливих.

Згідно пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, зокрема, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Пунктом 3-4 Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 31.05.2013 року № 316, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 року за №988/23520 (у редакції від 07.02.2017 року) визначено, що Форма № 3-ПН заповнюється роботодавцями та подається до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця. Актуальність зазначених у формі № 3-ПН вакансій уточнюється базовим центром зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, у телефонному режимі або через засоби електронного зв’язку.

Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником (п. 5 Порядку № 316).

За правилами частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до статті 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно частин 1, 2 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Таким чином, за величину розрахунку необхідно приймати кількість штатних працівників відповідача у 2017 році, які працюють у звичайних умовах, тобто – 362 особи, відтак кількість штатних працівників, які мають інвалідність повинна складати – 15 осіб.

Отже, враховуючи, що на підприємстві відповідача працює 16 осіб, яким встановлена інвалідність, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що МКП "Херсонтеплоенерго" виконало обов’язок працевлаштування осіб з інвалідністю, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій та пені за порушення терміну сплати суми санкцій є безпідставним.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апелянта, що якщо на підприємстві з будь-яких причин не було працевлаштоване необхідна кількість осіб з інвалідністю дане підприємство є таким, що не виконало норматив, а причини такого невиконання не мають суттєвого значення колегія суддів відхиляє з огляду на наступне.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов’язковим платежем), обов’язкова сплата яких передбачена Конституцією України, Податковим кодексом України законами, які регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв’язку зі скоєнням правопорушення. Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" не створює нових норм, які зобов’язують суб’єктів господарювання сплачувати певні обов’язкові відрахування за відсутності їх вини.

Колегія суддів вважає, що правова позиція позивача, відповідно до якої всі підприємства зобов’язані або виконувати встановлений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" норматив працевлаштування інвалідів, або перераховувати до Державного бюджету України відповідну суму адміністративно-господарських санкцій, які використовуються на фінансування заходів з соціальної, трудової, фізкультурно-спортивної реабілітації інвалідів, надання цільових позик на створення робочих місць, передбачених для працевлаштування інвалідів, ґрунтується на невірному тлумаченні статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", яку необхідно тлумачити системно із врахуванням положень статей 17, 18, 18-1 зазначеного Закону та положень Господарського кодексу України. При цьому, об’єктивна сторона складу правопорушення виражається у невжитті заходів щодо створення та виділення у нормативній кількості робочих місць для інвалідів, або у подальшій відмові роботодавця прийняти інваліда на створене робоче місце без наявності передбачених законом підстав (невідповідності умов та характеру праці стану здоров’я інваліда, невідповідності інваліда кваліфікаційним вимогам). У випадку, якщо роботодавець виділив та створив робочі місця у кількості, розрахованій відповідно до нормативної, та подав до органів державної служби зайнятості звіт про наявність робочих місць для інвалідів, він вважається таким, що виконав свій обов’язок належним чином. Слід зазначити, що визначення поняття “виконання нормативу робочих місць” слід тлумачити не відокремлено від інших положень Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", а у системному зв’язку із ними. Зокрема, слід враховувати вищевказаний механізм реалізації права на інваліда на працю, який виражається у самостійному його звернення до роботодавців або до служби зайнятості для працевлаштування. Також слід враховувати і кореспондування права та обов’язку, про яке суд зазначив вище: не можна вважати роботодавця винним у невиконанні нормативу робочих місць інвалідів, якщо де-юре і де-факто робочі місця створені, але жоден інвалід не звернувся до нього з метою працевлаштування.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що МКП "Херсонтеплоенерго" вжило всіх необхідних заходів для недопущення зазначеного господарського порушення, а отже воно не може нести відповідальність за не працевлаштування необхідної кількості інвалідів.

Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 25 травня 2018 року у справі № 821/744/18 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду – 12 липня 2018 року.

Головуючий: О.І. Шляхтицький

Суддя: В.О. Потапчук

Суддя: Г.В. Семенюк