Постанова № 7528301, 03.11.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.11.2009                                                                                           № 14/177

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Сотнікова С.В.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Мороз П.С. – директор;

від відповідача - не з’явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будрем-Сервіс"

на рішення Господарського суду м.Києва від 13.05.2009

у справі № 14/177 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Будрем-Сервіс"

до                                                   ТОВ "Эко Тайл"

про                                                   стягнення

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.05.2009 р. по справі № 14/177 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тайл” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будрем-Сервіс” 3158,47 грн. інфляційних витрат, 311,30 грн. 3% річних, 92,37 грн. витрат на листування, 35,62 грн. державного мита та 20,19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із згаданим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Будрем-Сервіс” оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою від 15.09.2009р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будрем-Сервіс”.

Ухвалою від 29.09.2009р. розгляд справи було відкладено на 13.10.2009р.

Ухвалою від 13.10.2009р. розгляд справи було відкладено на 27.10.2009р.

27.10.2009р. в судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2009р.

В день слухання справи представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки апеляційний суд не повідомив. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги (розписка представників), колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.10.2003 р. між ТОВ “ЕкоТайл” (замовник) та ТОВ “Будрем-Сервіс” (підрядник) укладено договір № 67 на будівництво огорожі, за адресою: Черкаський район, Черкаська область, с. Білозір'я, вул. Леніна, 6-б.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2007 p. у справі № 24/11 за позовом ТОВ “Будрем-Сервіс” до ТОВ “ЕкоТайл” про зобов’язання вчинити дії та стягнення заборгованості, що залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2007p., зобов'язано ТОВ “ЕкоТайл” підписати акт виконаних робіт по будівництву огорожі за період з лютого 2003 року по лютий 2004 року, стягнуто з ТОВ “ЕкоТайл” на користь ТОВ “Будрем – Сервіс” 7500 грн. боргу за виконані роботи, 421,87 грн. відсотків річних, 1695 грн. інфляційних витрат, 102 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з тим, відповідач суму боргу сплачував частинами. Згідно банківської виписки з розрахункового рахунку позивача у Філії “Черкаське головне регіональне управління” ЗАТ КБ “ПриватБанк”, на виконання наказу Господарського суду міста Києва № 24/11 позивачем отримано 12.02.2008р. суму боргу в розмірі 1826,10 грн., 26.05.2008р. – 7683,75 грн.

Таким чином, станом на 26.05.2008р. відповідачем в повному обсязі сплачено суму основного боргу, що був предметом розгляду у справі № 24/11.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача інфляційні втрати за весь час прострочення та три відсотки річних.

Разом з тим, апеляційна колегія відзначає помилковість розрахунку суду першої інстанції суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних з огляду на наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду міста Києва від 05.04.2007р., на користь позивача стягнуто суму основного боргу в розмірі 7500 грн., 421,87 грн. 3% річних, 1695,00 грн. інфляційних втрат станом на 14.02.2006р. (дату звернення з позовом до господарського суду).

Сума 3 % річних дорівнює 497,06 грн. (448,69+48,37): (сума заборгованості в розмірі 7500 грн. з 14.02.2006р. по 12.02.2008р. * 728 днів прострочки / 365 / 100) + (сума заборгованості в розмірі 5673,90 грн. з 12.02.2008р. по 26.05.2008р. * 104 дні прострочки / 365 / 100).

Сума інфляційних втрат дорівнює 3067,87 грн. (2424,67+643,20): (сума заборгованості в розмірі 7500 грн. з 14.02.2006р. по 12.02.2008р.* індекс інфляції з лютого 2006 року по січень 2008р. склав 132,32896522 %) + (сума заборгованості в розмірі 5673,90 грн. з 12.02.2008р. по 26.05.2008р. * індекс інфляції з лютого 2008 року по травень 2008 року склав 111,33607525 %)

Таким чином, за розрахунком апеляційного господарського суду з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 497,06 грн. 3% річних, 3067,87 грн. інфляційних втрат за період з 12.02.2006р. по 26.05.2008р. Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, помилково обмежившись визнанням відповідачем позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, не зробив перерахунок заявлених до стягнення сум, що є підставою для зміни судового рішення в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 180 грн. за проведення будівельно-технічної експертизи та про відшкодування вартості поїздок на судові засідання у справі № 24/11 на суму 2885,24 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх безпідставність.

Згідно висновку спеціаліста № Е-04-06 від 30.03.2006р., останній складено на прохання директора ТОВ “Буднем-Сервіс”, разом з тим, згідно ст. 44 ГПК України до складу судових витрат належать суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача витрат в розмірі 180 грн. по оплаті висновку спеціаліста, що наданий на підтвердження позовних вимог у господарській справі № 24/11 є безпідставним, оскільки такі витрати не включаються до складу судових витрат.

Крім того, позовні вимоги про відшкодування витрат по оплаті поїздок на судові засідання у справі № 24/11 на суму 2885,24 грн. задоволенню також не підлягають, оскільки, позивачем не надано належних та допустимих доказів на їх підтвердження. Так, авансові звіти про використання у відрядженні грошових коштів оформлені неналежним чином, до них не додано належним чином засвідчених копій проїзних квитків та інших доказів на підтвердження здійснених витрат.

Також колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині відшкодування фінансових санкцій на суму 2338,58 грн., які були застосовані до позивача Пенсійним фондом в Придніпровському районі міста Черкаси, не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано будь-яких доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв'язку між застосуванням санкцій із невиконанням відповідачем зобов'язань за договором підряду та накладеними контролюючим органом фінансових санкцій.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10000 грн., колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інтонації, вважає, що вони задволленню не підлягають з огляду на наведене нижче.

Так, згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ч. 2 зазначеної статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

З аналізу наведеної норми вбачається, що моральна шкода може полягати виключно у приниженні ділової репутації юридичної особи, всі інші підстави виникнення моральної шкоди стосуються лише фізичних осіб.

В обґрунтування своїх вимог про відшкодування моральної шкоди позивач послався на те, що відповідач поширював чутки про неякісно виконані будівельні роботи, цим підірвав ділову репутацію позивача, чим завдав йому та його трудовому колективу страждань. Разом з тим, колегія відзначає, що будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів позивачем, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Апелянтом не надано беззаперечних доказів на підтвердження тих доводів, на які він посилається в апеляційній скарзі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у даній справі підлягає зміні в частині стягнення з боржника інфляційних нарахувань на суму основного боргу та трьох відсотків річних з підстав викладених вище.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині задоволених позовних вимог, то підлягає зміні і розподіл судових витрат, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35,65 грн. витрат по оплаті державного мита та 20,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу за розгляд справи в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Будрем-Сервіс” залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі № 14/177 змінити.

3. Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі № 14/177 у наступній редакції:

“Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЭкоТайл” (01103, м. Київ, вул. Драгомирова, 2, оф. 2, код 32555751) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будрем-Сервіс” (18028, м. Черкаси, вул. Рози Люксембург, 208, к. 17, код 30200768) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 3067 (три тисячі шістдесят сім) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 92 (дев’яносто дві) грн. 37 коп. витрат на листування, 497 (чотириста дев’яносто сім) грн. 06 коп. три відсотки річних, 35 (тридцять п’ять) грн. 65 коп. витрат по сплаті державного мита, 20 (двадцять) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

4. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2009р. у справі № 14/177 залишити без змін. 5. Матеріали справи № 14/177 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді