Постанова № 7528235, 01.07.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.07.2009                                                                                           № 14/21

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Іваненко Я.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -Костирко Ю.М., дов. № 147 від 25.06.2009 року

від відповідача -не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"

на рішення Господарського суду м.Києва від 17.03.2009

у справі № 14/21 (суддя

за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю "Салті-Брок-2000"

до                                                   Закрите акціонерне товариство "Маслозавод "Прилуки"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 19159,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Чернігівської області від 17.03.2009 року у справі № 14/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Салті-Брок-2000” (далі - позивач) до Закритого акціонерного товариства “Маслозавод “Прилуки” (далі – відповідач) про стягнення 19 159, 54 грн. задоволено.

З відповідача на користь позивача стягнуто 19 159, 54 грн. боргу, 191, 60 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд частково скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009 року і прийняти нове, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог відносно 19 159, 54 грн. заборгованості, 191,60 грн. державного мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу, залишивши позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Салті – Брок – 2000” без розгляду. Вважає, що судом першої інстанції при прийнятті рішення було порушено норми матеріального права, неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не було враховано оплату відповідачем суми, що є предметом позову, та не припинено провадження у справі, а натомість прийнято від позивача збільшення позовних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2009 року вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 27.05.2009 року.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу від 22.05.2009 року ( вх. № 02-7.2/218), в якому він заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009 року у справі №14/21 без змін.

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/3/393 від 27.05.2009 року здійснено заміну у складі колегії суддів, що розглядає справу №14/21, та доручено розглядати справу у наступному складі: головуючий суддя – Гарник Л.Л. судді: Іваненко Я.Л., Пантелієнко В.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.05.2009 року розгляд справи відкладено на 01.07.2009 року в зв’язку з нез’явленням представника скаржника.

В судове засідання 01.07.2009 року з’явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання 01.07.2009 року повторно без поважних причин не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Позивач звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 19 159, 54грн. за надані послуги згідно договору №1С/П від 22.11.2007 року та актів №1-00002348 від 27.10.2008 року, №1-00002355 від 28.10.2008 року, №0055сп від 04.11.2008 ро32, №1-00002484 від 13.11.2008 року, №1-00002503 від 17.11.2008 року.

05.02.2009 року представником позивача була подана заява про збільшення позовних вимог до 46 308, 23 грн. заборгованості згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) та рахунків: №1-00002348 від 27.10.2008 року, (рах.№0045сп), №1-00002355 від 28.10.2008 року (рах.№0050сп), №0055сп від 04.11.2008 року (рах.№0055сп), №1-00002484 від 13.11.2008 року (рах.№0058сп), №1-00002503 від 17.11.2008 року (рах.№0063сп), №1-00002810 від 31.12.2008 року (рах.№ 1-00002511), №1-00002835 від 31.12.2008 року (рах.№1-00002531), №1-00000106 від 08.01.2009 року (рах. 1-00000095), №1-00000107 від 16.01.2009 року (рах.№ 1-00000096), №1-00000109 від 19.01.2009 року (рах.№1 -00000098), №1-00000108 від 19.01.2009 року (рах.№ 1-00000097).

19.02.2009 року представник позивача надав заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість в сумі 19 159, 54 грн. згідно актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №1-00002348 від 27.10.2008 року, №1-00002355 від 28.10.2008 року, №0055сп від 04.11.2008 року, №1-00002484 від 13.11.2008 року, №1-00002503 від 17.11.2008 року.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.11.2007 року між позивачем та відповідачем укладено договір про надання послуг складу тимчасового зберігання №1С/П (далі-Договір), згідно п.1 якого замовник (відповідач) поставляє товари на склад виконавця (позивача). Умови постачання - СІР - по правилах Інкотермс-2000. Виконавець приймає товар на зберігання під митним контролем, надає замовникові прості складські послуги.

Відповідно до умов п.6.6 Договору, останній діє до 31.12.2008 року, та вважається автоматично пролонгованим на один рік, якщо жодна із сторін у строк один місяць до закінчення терміну договору не заявить про намір його розірвання.

З матеріалів справи вбачається, що Договір на час надання позивачем відповідачу послуг складу тимчасового зберігання був чинним.

Відповідно до п.2.1.3 Договору відповідач зобов'язався компенсувати всі понесені позивачем витрати, пов'язані з виконанням договору, своєчасно і належним чином здійснити розрахунок з позивачем за надані послуги і виконану роботу.

Згідно з п.3.2 Договору розмір винагороди визначається за тарифом, затвердженим виконавцем.

На підставі наказу ТОВ “Салті-Брок-2000” №13 від 17.07.2008 року з 01.08.2008 року введені в дію тарифи на послуги вантажного митного комплексу м. Прилуки, а згідно наказу ТОВ “Салті-Брок-2000” №19/2 від 25.12.2008 року з 01.01.2009 року введені в дію нові тарифи на послуги вантажного митного комплексу м. Прилуки.

На виконання умов договору позивач надав послуги на суму 21 517, 80грн., а відповідач прийняв їх згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00002348 від 27.10.2008 року на суму 4 781, 74 грн., № 1-00002355 від 28.10.2008 року на суму 3 187, 82 грн., №0055СП від 04.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн., №1-00002484 від 13.11.2008 року на суму 7 172, 60 грн., №1-00002503 від 17.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн., які підписані сторонами та скріплені їх печатками, за виключенням акту №1-00002503 від 17.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн., який відповідачем не підписаний.

Позивачем відповідно до вищезазначених актів виставлені відповідачу рахунки №0045сп від 27.10.2008 року на суму 4 781, 74 грн.; №0050сп від 28.10.2008 року на суму 3 187, 82 грн.; №0055сп від 04.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн.; №0058сп від 13.11.2008 року на суму 7 172, 60грн.; №0063сп від 17.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн.

Надання позивачем відповідачу послуг по акту №1-00002503 від 17.11.2008 року на суму 3 187,82 грн. підтверджується Журналом обліку руху транспортних засобів через ЗМК м. п. ”Прилуки”, разовою перепусткою для в'їзду на територію ВМК ТОВ “Салті-Брок-2000” №1789 та №1790 від 02.10.2008 року, №1793, №1795 та №1800 від 03.10.2008 року, №1807 та №1794 від 03.10.2008 року.

Позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) №1-00002348 від 27.10.2008 року у сумі 4 423, 48грн., №1-00002355 від 28.10.2008 року у сумі 3 187, 82 грн., №0055СП від 04.11.2008 року у сумі 1 187, 82 грн., №1-00002484 від 13.11.2008 року у сумі 7 172, 60 грн., №1-00002503 від 17.11.2008 року у сумі 3 187, 82 грн., а всього 19 159, 54грн. посилаючись на проведення позивачем часткової оплати наданих позивачем послуг.

В підтвердження проведення відповідачем часткової оплати наданих позивачем послуг по Договору останній посилається на те, що на виконання умов договору позивач надав послуги, а відповідач прийняв їх згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 26 659,54грн., зокрема №2407тп від 16.10.2008 року на суму 360 грн., №2407тл від 21.10.2008 року на суму 4 781, 74грн., №1-00002348 від 27.10.2008 року на суму 4 781, 74 грн., №1-00002355 від 28.10.2008 року на суму 3 187, 82 грн., №0055сп від 04.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн., № 1 -00002484 від 13.11.2008 року на суму 7 172, 60 грн., №1-00002503 від 17.11.2008 року на суму 3 187,82 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до вищезазначених актів виставлені відповідачу відповідні рахунки на загальну суму 26 659,54грн.

Відповідно до п.3.1. договору замовник сплачує виконавцеві винагороду за надані послуги згідно договору шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Відповідно до п.3.3. договору якщо вантаж забирається з складу повністю - остаточний розрахунок проводиться в день відвантаження останньої партії товару. При тривалому зберіганні розрахунки проводяться щомісячно згідно рахунків.

Відповідач за надані послуги згідно вказаних вище актів розрахувався частково на суму 7 500 грн. згідно платіжних доручень №244 від 17.10.2008 року на суму 2 000 грн. з призначенням платежу “за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг.акту звірки б\н від 16.10.2008 р.”; №11956 від 21.10.2008 року на суму 2 000 грн. з призначенням платежу “за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг. Акту звірки б\н від 21.10.2008 року”, №1203 від 23.10.2008 року на 500 грн. з призначенням платежу “за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг. Акту звірки б\н від 21.10.2008 року”; №358 від 05.11.2008 року на суму 1 000 грн. з призначенням платежу “за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг. Акту звірки б\н від 16.10.2008 року"; №377 від 11.11.2008 року на суму 2 000 грн. з призначенням платежу “за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг. №2575 ТП, №0055СП від 04.11.2008 року”.

16.12.2008 року позивачем направлена відповідачу заява про зарахування-вимог про оплату № 360, в якій позивач зазначив, що платежі від 17.10.2008 року в сумі 2 000 грн., від 21.10.2008 року в сумі 2 000 грн., від 23.10.2008 року в сумі 500 грн., від 05.11.2008 року в сумі 1 000 грн. з посиланням на акти звірки, як такі, що неможливо точно ідентифікувати, зараховано позивачем на погашення заборгованості відповідача за послуги надані згідно договору в порядку її виникнення, а саме, згідно актів №2407тп від 16.10.2008 року на суму 360 грн. (рах.№0044сп), №2407тп від 21.10.2008 року на суму 4 781, 74 грн. (рах. №0043сп), а також, часткове погашення заборгованості згідно акту №1-00002348 від 27.10.2008 року на суму 4 781, 74 грн. (рах. №0045сп), в сумі 358, 26 грн. Платіж від 11.11.2008 року в сумі 2 000 грн., який також має посилання на два різних рахунки, суми по яким є відмінними від суми платежу, позивач відніс на часткове погашення заборгованості відповідача за надані послуги згідно з актом №0055сп від 04.11.2008 року (рах. №0055сп від 04.11.2008 року на суму 3 187, 82 грн.). Також позивач зазначив, що відповідачем залишились неоплаченими надані згідно договору послуги, на загальну суму 19 159, 54 грн., в т.ч.: згідно актів №1-00002348 від 27.10.2008 року (рах. №0045сп) на суму 4 423, 48 грн.; №1-00002355 від 28.10.2008 року (рах. №0050сп) на суму 3 187, 82 грн.; №0055сп від 04.11.2008 року (рах. №0055сп) на суму 1 187, 82 грн.; №1-00002484 від 13.11.2008 року (рах. №0058сп) на суму 7 172, 60 грн.; №1-00002503 від 17.11.2008 року (рах. №0063сп) на суму 3 187, 82 грн.

У вказаній вище заяві позивач вимагав у відповідача оплатити борг в сумі 19 159, 54 грн. в семиденний строк. Вимога про оплату №360 від 16.12.2008 року направлена позивачем відповідачу цінним листом про що свідчить фіскальний чек та опис вкладення від 16.12.2008 року, копії яких додані до позовної заяви.

25.12.2008 року між сторонами був складений та підписаний двосторонній акт звірки розрахунків станом на 25.12.2008 року, відповідно до якого вищевказані рахунки відповідачем не були оплачені (а.с.44).

Матеріалами справи підтверджується та не спростовувалось відповідачем в суді першої інстанції, що в установлений договором строк останній не провів оплату за надані позивачем послуги по Договору.

На день подання позову несплачена заборгованість відповідача за надані послуги становила 19 159, 54 грн.

Під час розгляду справи позивач продовжував надавати відповідачу послуги по Договору у зв'язку з чим заявою від 05.02.2009 року позивач збільшив розмір позовних вимог до 46 308, 23 грн. (27 148, 69 + 19 159, 54).

Позивачем до матеріалів справи подані копії актів здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), рахунки - фактури на оплату послуг на суму 27 148, 69грн., які направлені відповідачу цінним листом 30.01.09р.

16.02.2009 року відповідач платіжним дорученням №1108 перерахував позивачеві 7 000 грн. з призначенням платежу: “за послуги зг.рах№016 від 16.01.2009 року”, 17.02.2009 року платіжним дорученням №1109 перерахував на рахунок позивача 18 000 грн. з призначенням платежу: “за послуги зг.рах№016 від 16.01.2009 року”.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2009 року позивач направив відповідачу заяву про зарахування від 17.02.2009 року вих. .№ 40, в якій зазначив про зарахування 25 000 грн. в рахунок погашення заборгованості відповідача, в наступному порядку: - в рахунок заборгованості за актами здачі прийняття - робіт (надання послуг) №1-00002810 від 31.12.2008 року на суму 1 280, 85 грн., №1-00002835 від 31.12.2008 року на суму 4 297, 84 грн., №1-00000106 від 08.01.2009 року на суму 7 276, 50 грн., №1-00000107 від 16.01.2009 року на суму 11 434, 50 грн., що зумовило припинення даної заборгованості в повному обсязі, та, в рахунок заборгованості, підтвердженої актом №1-00000109 від 16.01.2009 року на суму 780 грн., в розмірі 710, 31 грн., що зумовило часткове зменшення заборгованості, підтвердженої цим актом, до суми 69, 69 грн.

18.02.2009 року відповідач платіжним дорученням №1133 перерахував позивачеві 15 000 грн. з призначенням платежу: “за послуги складу тимчасового зберігання зг.дог.№41/П від 22.11.2007 року та №1С/П від 22.11.2007 року». Слід зазначити, що відповідачем у вказаному призначенні платежу не визначено сум, які підлягають сплаті по кожному з договорів.

З матеріалів справи вбачається, що 19.02.2009 року позивач направив відповідачу заяву про зарахування від 18.02.2009 року, в якій зазначив, що оскільки призначення платежу, вказане в платіжному дорученні №1133 від 18.02.2009 року, не дозволяє в повній мірі його ідентифікувати, останній провів зарахування заборгованості в наступному порядку: згідно договору №1С/П від 22.11.2007 року про надання послуг складу тимчасового зберігання від 22.11.2007 року в рахунок заборгованості підтвердженої актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №1-00000109 від 16.01.2009 року на суму 780 грн. у залишку заборгованості у сумі 69, 69 грн., №1-00000108 від 19.01.2009 року на 2 079 грн., що зумовлює припинення даної заборгованості в повному обсязі; згідно договору №41/П про надання послуг вантажного митного комплексу від 22.11.2007 року: в рахунок заборгованості, підтвердженої актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №1-00002809 від 31.12.2008 року на суму 1 260 грн., №1-00000006 від 08.01.2009 року на суму 1 843, 20 грн., №1-00000105 від 16.01.2009 року на суму 2 534, 40 грн., №1-00000110 від 31.01.2009 року на суму 2 764, 80 грн., №1-00000183 від 06.02.2009 року на 1 382, 40 грн., №1-00000187 від 10.02.2009 року на суму 1 382, 40 грн., №1-00000222 від 17.02.2009 року на суму 1 152 грн. та часткове зарахування по акту №1-00002746 від 25.12.2008 року на суму 532, 11 грн.

У зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, 19.02.2009 року позивачем було подано заяву про зменшення та уточнення позовних вимог, згідно з якою зменшено розмір позовних вимог до 19 159, 54 грн.

Платіжним дорученням № 833 від 19.01.2009 року відповідач здійснив перерахування позивачу 30 000 грн. з призначенням платежу: за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг.№18 від 16.01.2009 року

Позивач заявою про зарахування від 21.01.2009р. за №9, яка направлена відповідачу 23.01.2009 року, відніс даний платіж в сумі 30 000 грн. в рахунок існуючої заборгованості відповідача, зарахувавши частину цього платежу в рахунок погашення боргу за Договором про надання послуг складу тимчасового зберігання у сумі 29 487, 37 грн., а саме, в рахунок заборгованості за актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за №1-00002548 від 27.11.2008 року на суму 10 360, 43 грн. (рах. №0064сп від 27.11.2008 року), за №1-00002601 від 03.12.2008 року на суму 5 578, 69 грн. (рах.№0065сп від 03.12.98 р.), за №1-00002740 від 17.12.2008 року на суму 7 969, 56 грн. (рах.№0066сп від 17.12.3008 року), за №1-00002747 від 25.12.2008 року на суму 5 578, 69 грн. (рах.№0068сп від 24.12.2008 року), внаслідок чого заборгованість за цими актами припинилася, а іншу частину - 512, 63 грн. - в рахунок погашення боргу за договором - №4І\П від 22.11.2007 року про надання послуг вантажного митного комплексу, внаслідок чого заборгованість відповідача, підтверджена, актом №1-00002547 від 27.11.2008 року в сумі 2 340 грн., за цим договором, зменшилася до 1 827, 37 грн.

З тексту Договору №1С/П від 22.11.2007 року вбачається, що між сторонами відсутня будь-яка домовленість щодо порядку проведення позивачем зарахування коштів, які надійшли від відповідача в оплату отриманих послуг. Оскільки, в платіжному документі відповідача №833 від 19.01.2009 року на суму 30 000 грн. не вказано детального призначення платежу з посиланням на номер і дату рахунку та/або акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), а міститься загальне визначення призначення платежу “за стоянку ТЗ, послуги та зберігання товару на СТЗ зг. №18 від 16.01.2009 року” без констатування суми по кожному виду послуг, суд доходить висновку, що проведені позивачем на свій розсуд зарахування коштів отриманих від відповідача в рахунок оплати наданих послуг, не

У відповідності до ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, доказів повної та своєчасної оплати відповідачем отриманих послуг по договору №1С/П від 22.11.2007 року останнім ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до норм ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача , викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.03.2009 року у справі № 14/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Маслозавод “Прилуки” - без задоволення.

2.Матеріали справи № 14/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області .

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

06.07.09 (відправлено)