Рішення № 75275882, 12.07.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2692/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом

ОСОБА_1 (адреса: 65078, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, телефон: (048) 702-49-65)

до: ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (код ЄДРПОУ 41249156, адреса: 65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3, тел. (048) 760 17 47, e-mail: maln_f@od.pfu.gov.ua)

про: визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов’язання нарахувати пенсію з 19.10.2017 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати розпорядження №7187 ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.03.2018 р.;

зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі нарахувати пенсію по втраті годувальника, починаючи з 19.10.2017 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

23.03.2018 року відповідачем (ОСОБА_2 об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України в м. Одесі) винесено розпорядження №7187, яким відмовлено позивачу в задоволенні заяви від 19.10.2017 р. про призначення пенсії по втраті годувальника - батька ОСОБА_3, посилаючись на нібито ту обставину, що інвалідність у нього наступила після 18 років.

24.04.2018 р. Правобережним об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Запоріжжя було винесено розпорядження №120933, яким мені з 01.05.2018 р. призначена пенсія по страті годувальника - батька ОСОБА_3.

Таким чином, через неправомірне рішення відповідача ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі позивачу не донарахована пенсія по втраті годувальника в період з 19.10.2017 р. по 01.05.2018 р.

Отже, розпорядження №7187 ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.03.2018 р. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 06.06.2018 року провадження по справі відкрито в спрощеному позовному провадженні без призначення судового засідання.

Ухвалою суду від 06.06.2018 р. відповідачу встановлений п’ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 162 КАС України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач повідомлений про відкриття провадження по справі, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №6500309412715, яке доставлено на адресу відповідача 14.06.2018 р.

У встановлений ухвалою строк, відповідач в обґрунтування заявленої правової позиції надав відзив за вхід. №18169/18 від 26.06.2018 р.

В обґрунтування заявленої правової позиції представник відповідача зазначив наступне.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України №1058, непрацездатними членами сім’ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

При цьому, висновок №11 від 19.10.2017 року містив інформацію, що інвалідність позивача настала після 18 років.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 07.06.1977 визнаний інвалідом 3 групи з дитинства довічно.

Позивач 19.10.2017 року звернувся із заявою №7187 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо призначення частки пенсії по втраті годувальника за померлого батька.

До заяви було додано висновок №11 від 19.10.2017 ОСОБА_2 міжрайонної МСЕК, що Позивач визнаний інвалідом третьої групи з дитинства з 07.06.1977.

Листом об’єднаного управління від 14.02.2018 № 3535/04 документи були надіслані до Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя та повернуті листом від 26.02.2018 №2580/05, так як інвалідність Позивача згідно висновку №11 від 19.10.2017 року, наступила після 18 років.

Розпорядженням від 23.03.2018 №7187 в призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач 02.04.2018 звернувся повторно із заявою №1721 та надав дублікат висновку №11 від 19.10.2017 р.

Згідно дублікату висновку №11 від 19.10.2017 року розглянувши медичну документацію позивача - під час розгляду встановлено, що Позивач міг бути визнаний інвалідом до 18 років по слуху.

На підставі розпорядження Правобережного ОУПФУ м. Запоріжжя від 24.04.2018 року №120933 розпорядженням об’єднаного управління від 04.05.2018 №1721 позивачу призначена дольова пенсія по втраті годувальника з 01.05.2018 року.

Крім того, згідно листа від 02.04.2018 р., КУ «Одеський обласний центр медико-соціальної експертизи» Малиновська міжрайонна МСЕК просить Малиновське ОУПФ в м. Одесі повернути медичний висновок про настання інвалідності до 18-ти річного віку №11 від 18.10.2017 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає у ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв’язку із заміною новим висновком.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й ВИСНОВКИ СУДУ.

Відповідно до ст.8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України, ограни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Складовою конституційного права на соціальний захист є право на пенсійне забезпечення. Пунктом 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 та зареєстрованого в Мінюсті 27.12.2005 року № 1566/11846 вказані документи, які додаються до заяви про призначення пенсії.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_4), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 36 Закону України № 1058, непрацездатними членами сім’ї вважаються діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років.

Встановлені судом обставини та письмові докази свідчать про протиправність прийнятого відповідачем розпорядження №7187 від 23.03.2018 року, оскільки висновок, зазначений у спірному розпорядженні щодо настання інвалідності позивача після 18 років не ґрунтується на об’єктивній оцінці самого висновку.

Так, у висновку №11 від 19.10.2017 року вказано: «міг бути визнаний інвалідом з дитинства по слуху».

Визначення поняття «дитина» так само як і поняття «дорослий вік» змінюється в залежності від культурних особливостей кожної країни. Конвенція з прав дитини визначає дитину як людську істоту, що не досягла віку вісімнадцяти років. Але пріоритет у цій сфері залишається за національними законодавствами. У Сімейному кодексі України вказано, що «правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття», і відповідно «неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років», «малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років».

Отже, формулювання висновку не залишає сумніву щодо настання інвалідності до 18 років.

Разом з цим, Висновок №11 (дублікат) містить формулювання «міг бути визнаний інвалідом до 18 років по слуху», що фактично означає інвалід з дитинства.

З огляду на викладене, суд вважає, надмірно формальний підхід суб’єкта владних повноважень призвів до порушення прав позивача на отримання пенсії у зв’язку з втратою годувальника.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на формальний підхід до вирішення справи, зокрема, «Терміну «спір» (французькою мовою «contestation») необхідно надавати основного, а не формального значення (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium (ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 проти Бельгії), § 45). Важливо також не звертати уваги на форму та мовні засоби, що використовуються, а спиратися на реалії події відповідно до обставин кожної справи (Gorou v. Greece (no. 2) [GC] (Гору проти Греції №2) [ВП], § 29.

Висновки суду за результатами розгляду справи повністю спростовують позицію відповідача у спірних правовідносинах.

Разом з цим, позивач просить зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі нарахувати частку пенсії по втраті годувальника, починаючи з 19.10.2017 р., тобто з дня подання заяви №7187.

Однак, нормами національного законодавства – статтею 39 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла заява про виділення частки пенсії.

Отже, оскільки заява надійшла 19.10.2017 р., то виділення частки можливе з 01.11.2017 року.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі 1 цієї Конвенції.

Стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж 20.111.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси. Кольору шкіри,мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності о національних меншин, майнового стану або за іншою ознакою.

Відповідно до ст. 18 Конвенції, обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей, ніж ті, для яких вони встановлені.

Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, прийняв рішення яке не ґрунтується на законі та порушує право позивача на передбачене законом пенсійне забезпечення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов’язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов’язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов’язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов’язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Процесуальні гарантії статті 6 § 1 застосовуються до усіх сторін процесу, а не лише до тих осіб, які не виграли справи у національних судах (Philis v. Greece (Філіпс проти Греції) (No. 2), § 45).

Керуючись ст. ст.2, 5, 6, 7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування розпорядження, зобов’язання призначити пенсію – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати розпорядження №7187 ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 23.03.2018 р.

Зобов’язати Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м.Одесі нарахувати ОСОБА_1 частку пенсії по втраті годувальника, починаючи з 01.11.2017 р.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_8 - адреса: 65078, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1, телефон: (048) 702-49-65

Малиновське об’єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі - адреса: 65007, м. Одеса, вул. Прохоровська, 3, код ЄДРПОУ 41249156, тел. (048) 760 17 47 , e-mail: maln_f@od.pfu.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.