Постанова № 7527521, 21.11.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м.Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" листопада 2006 р. Справа № 8/166-ПД-05

м.Херсон, зал судового засідання № 322, 10 год. 00 хв.

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ребристої С. В. при секретарі Муравльовій Г.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції, м.Нова Каховка Херсонської області

до відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Будмайстер", м.Каховка Херсонської області

відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю "Сток-ВМ", м.Київ

про визнання договору недійсним

За участю представників сторін:

від позивача –Федченко В.В. –зав. юридичного сектору, дор. № 2326/10/10 від 24.05.2006р.

від відповідача-1 –Антонова О.П.- представник, дор. від 22.04.2005р.

від відповідача-2 –не прибув

Суть спору: Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсними договір від 12.11.2002р. № 12/11, укладеного між ТОВ “Будмайстер” (відповідач-1) та ТОВ “Сток-ВМ” (відповідач-2) як такий, що вчинений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та надав клопотання від 21.11.2006р. в якій просить суд, в зв’язку з реорганізацією позивача замінити сторону по справі № 8/166-ПД-05 з Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції на Каховську об’єднану державну податкову інспекцію про що надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Каховської об’єднаної державної податкової інспекції № 672509 від 03.04.2006р.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на рішення Солом’янського районного суду м.Києва від 03.07.2004р. яким визнано недійсним статут, установчий договір ТОВ “Сток-ВМ”, свідоцтво платника податку на додану вартість № 36066019, з моменту дати внесення до Реєстру платників ПДВ.

Позивачем на підставі ст.49 ЦК УРСР також заявлено вимоги про застосування до відповідача наслідків визнання угоди недійсною.

Представник відповідача-1 проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору № 12/11 від 12.11.2002р. на підставі ст. 49 ЦК УРСР.

Відповідач-2 відзиву на позовну заяву не надав, у судове засідання 21.11.2006р., по справі не прибув, ухвала суду від 24.10.2006р. та судова повістка, які були направлені відповідачу за поштовою адресою: м.Київ, вул.Качалова, 5 вказаною позивачем у позовній заяві, повернулись до суду з відміткою пошти про відсутність за такою адресою відповідача-2.

За таких обставин розгляд справи здійснюється за наявними в ній доказами відповідно до ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача та відповідача-1, суд

В С Т А Н О В И В:

Посадовими особами Каховської ОДПІ було проведено комплексну планову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ТОВ “Будмайстер” (відповідач-1) за період з 01.04.2002р. по 01.01.2003р.

За результатами перевірки позивачем складено акт № 334/23-1/24961833 від 14.03.2003р.

          В ході перевірки позивачем було встановлено факт взаємовідносин ТОВ “Будмайстер” та ТОВ “Сток-ВМ” про надання інформаційних послуг. Відповідач-2 зобов’язався виконати інформаційні роботи, а відповідач-1 зобов’язався сплатити виконавцю винагороду за виконані послуги на загальну суму 131676 грн. 00 коп..

Відповідно до наданих позивачем до позовної заяви копій документальних доказів оспорюваний договір його учасниками виконаний в повному обсязі на загальну суму 13676 грн. 00 коп.

Виконання зобов’язання сторін за даним договором підтверджується актом приймання-передачі інформаційних послуг від 20.11.2002р., який підписано відповідачем-1 та відповідачем-2 (арк. справи № 35).

Матеріали справи свідчать, що рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 03.07.2004р. визнано недійсними з моменту реєстрації установчі документи ТОВ “Сток-ВМ”, з причини того, що фактично підприємницька діяльність відповідача-2 проводилась невідомими особами, Статут містить недостовірні дані, щодо засновника та місцезнаходження підприємства.

Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов"язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах встановлених законом.

Позов заявлений на підставі ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та ст.49 ЦК УРСР до відповідача-1 ТОВ “Будмайстер” та відповідача-2 ТОВ “Сток-ВМ”.

Згідно положень Закону України "Про державну податкову службу в Україні" завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням. Для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань; однією із функцій, державних податкових інспекцій районів у містах, передбачена функція по поданню до суду позовів до підприємств про визнання угод недійсними.

Відповідно до положень ст. 49 Цивільного кодексу УРСР, якщо угода укладена з метою, завідомо суперечною інтересам соціалістичної держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання угоди обома сторонами - в доход держави стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання угоди однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності ж умислу лише у однієї з сторін все одержане нею за угодою повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави. Відповідно до положень ст. 49 ЦК УРСР недійсною є угода, укладена з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

В пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. №3 зі змінами від 25.12.1999р. та від 25.05.1998р. “Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначено, що при розгляді справ про визнання угод недійсними на підставі ст. 49 ЦК УРСР судам слід мати на увазі, що дія цієї норми поширюється на угоди, які укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, тобто порушують основні принципи існуючого суспільного ладу. До них, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою, приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання майна, що знаходиться у їх власності або користуванні на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства.

У роз”ясненні Вищого Господарського суду України №04-5/481 від 26.04.2002р. “Про внесення змін і доповнень до роз”яснення Президії Вищого Арбітражного суду України” №02-5/111 від 12.03.1999р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов”язаних з визнанням угод недійсними” зазначено, що у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб”єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв”язку зі здійсненням такої реєстрації на підставну особу-засновника суб”єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб”єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно зі ст. 49 ЦК УРСР незалежно від часу укладення.

В даному випадку від імені ТОВ “Сток-ВМ” здійснювалась господарська діяльність, однією з цілей якої було отримання надприбутків при несплаті податків, платежів до бюджету з операцій за оспорюваною угодою. Таку ціль суд кваліфікує як направлену на приховування від оподаткування доходів, відповідно суперечну інтересам держави і суспільства.

При дослідженні наданих доказів та обставин справи суд не встановив в діях ТОВ “Будмайстер” цілей суперечних інтересам держави і суспільства.

З огляду на викладене, суд приходить висновку про наявність підстав про визнання угоди недійсною за ознаками ст. 49 ЦК УРСР.

Безпосередньо ст. 49 ЦК УРСР передбачає, що при наявності умислу лише у однієї сторони угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, одержане цією стороною повинно бути повернуто другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується в доход держави.

Недійсна угода за загальним правилом не тягне зобов”язань для учасників, крім пов”язаних з її недійсністю. Таким чином, треба дійти висновку про те, що слід вважати, що права та обов”язки за недійсною за ст. 49 ЦК УРСР угодою не виникли та, відповідно, й не продовжують існувати після 01.01.2004р., а тому відсутні підстави для застосування матеріальних норм ЦК України та ГК України при розгляді даного спору, оскільки цей висновок слідує зі змісту Прикінцевих Положень ГК України стосовно розгляду спору за заявленим предметом.

Аналізуючи шляхом співставлення наведених положень ст. 49 ЦК УРСР з заявленими позовними вимогами суд вбачає їх необгрунтованість щодо заявлених наслідків недійсності угоди.

Так, ст. 49 ЦК УРСР не передбачає стягнення вартості виконаних робіт (послуг). Інших підстав для стягнення такої вартості, ніж наслідки недійсності угод, позов не містить.

За своєю природою власне виконані роботи (послуги), спожиті в кінцевому рахунку ТОВ “Будмайстер”, не можуть бути відчужені та стягнуті в порядку застосування наслідків визнання угоди недійсною.

Згідно п.7.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.07.2002р. вирішуючи спори за позовами органів державної податкової служби про визнання угод недійсними, господарські суди повинні враховувати, що дія статті 49 Цивільного кодексу України поширюється на угоди, укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, тобто які порушують основні "принципи існуючого суспільного ладу". До таких, зокрема, належать угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених у обігу.

У постанові від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, використання всупереч закону колективної, державної або чиєїсь приватної власності з корисливою метою тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання юридичних наслідків.

Відповідно до п.19 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 року у разі визнання у встановленому порядку недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності або скасування його державної реєстрації у зв'язку із здійсненням відповідної реєстрації на підставі загубленого документа, що посвідчує особу, або на підставну особу - засновника суб'єкта підприємницької діяльності, укладені таким суб'єктом підприємницької діяльності угоди мають визнаватися недійсними згідно із статтею 49 ЦК України незалежно від часу їх укладення. Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше. Створення і реєстрація підприємства на підставну особу є підставою вважати, що стороння особа вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб не здійснювати господарську діяльність і приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва. Тому угоди, укладені від імені цих підприємств невідомими особами, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства. Інтерес держави та суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування та відповідних повноважень державних органів.

Згідно п. 2 ст. З Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 42 цього ж кодексу встановлено, що підприємництво визначається, як самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результаті та одержання прибутку.

Як доведено обставинами справи, ТОВ “Сток-ВМ” на податковому обліку не знаходиться, а його діяльність, яка носить ознаки господарської, здійснювалась без повного відображення спірних операцій в податковому обліку, без сплати до бюджету відповідних податків і з метою приховування оподаткованого доходу.

Отже, сукупність вищезазначених фактичних обставин, а саме: штучне створення умов, які дають можливість уникати відповідальності та не сплачувати податки, дають підстави вважати, що здійснюючі вищевказані господарські операції ТОВ “Сток-ВМ” діяло з конкретною метою, яка була спрямована на приховування отриманих за угодою грошових коштів від оподаткування. Зазначене свідчить про наявність саме у ТОВ “Сток-ВМ” при укладанні спірного господарського зобов'язання мети ухилення від сплати податків, яка свідомо суперечить інтересам держави та суспільства.

Таким чином, на підставі ст.49 ЦК УРСР договір, укладений між ТОВ “Будмайстер” та ТОВ “Сток-ВМ” підлягає визнанню недійсним.

Позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Стосовно застосування наслідків визнання господарського зобов"язання недійсним у заявленому позивачем контексті: "зобов’язати відповідача-2 повернути відповідачу-1 усе одержане ним за договором від 12.11.2002р. на загальну суму 131676 грн. 00 коп. та стягнути з відповідача-1 на користь держави вартість отриманих ним послуг за договором від 12.11.2002р. на загальну суму 131676грн. 00 коп." суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне: згідно Роз'яснення ВАС України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Оскільки, фактичні обставини справи свідчать, що саме дії ТОВ “Сток-ВМ” спрямовані на ухилення від оподаткування і свідчать про необхідність визнання правочинів недійсними.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" від 28.04.1978р., при визнанні угоди недійсною суд зобов'язаний застосувати наслідки передбачені ст.49 ЦК УРСР. Таким чином, визнавши угоду недійсною, суд повинен зобов'язати сторони провести реституцію.

Як встановлено судом, саме ТОВ “Сток-ВМ” мало умисел на укладення спірних правочинів з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи, що дане підприємство відсутнє, і застосувати правові наслідки, передбачені ст. 49 ЦК УРСР неможливо, а відповідно і поновити порушене право позивача у вигляді сплати до бюджету податків та зборів з боку ТОВ “Будмайстер” як юридичної особи неможливо, і сам по собі факт визнання недійсними правочинів не захищає і не відновлює право позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача -1–ТОВ “Будмайстер” у доход держави вартості послуг по виконанню інформаційних послуг, отриманих за спірним договором.

Основним принципом судочинства є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України.

Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом.

Таким чином, рішення суду, захищаючи інтереси одного суб'єкта, не може порушувати законних прав та інтересів інших господарюючих суб'єктів.

Частиною 4 статті 13 Конституції України встановлено обов'язок держави забезпечити захист прав усів суб'єктів права власності і господарювання.

Як було встановлено судом по цій справі, при укладанні спірного податкового зобов'язання, умисел на ухилення від оподаткування мав саме ТОВ “Сток-ВМ”. Наявності умислу з боку відповідача-1 – ТОВ “Будмайстер” не підтверджується, що не оспорюється і самим позивачем. Відповідач -1 є добросовісним набувачем послуг, отриманих за спірним зобов'язанням, яке містить ознаки господарського.

Згідно п.17 Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978р. № 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" у тих випадках, коли сторона діяла умисно в угоді, що укладалася з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, суд на виняток із зазначених загальних правил все виконане такою стороною і належне з неї другій стороні у відшкодування одержаного звертає в доход держави.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", оскільки Конституція України, як це зазначено в її ст.8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають грунтуватися на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи вищевикладене, у даних правовідносинах і при таких обставинах, що склалися по даній справі, застосування ст.49 ЦК УРСР в частині стягнення з відповідача вартості отриманих послуг (робіт) суперечить Конституції України, оскільки застосування наслідків, які встановлені ст. 49 ЦК УРСР не тільки не поновлює прав позивача, а порушує гарантовані Конституцією права відповідача-1. Отже, стягнення з відповідача-1 на користь державного бюджету України грошової суми, є неможливим.

Представник позивача в судовому засіданні подав клопотання від 21.11.2006р. в якій просить суд, в зв’язку з реорганізацією позивача замінити сторону по справі № 8/166-ПД-05 з Новокаховської об’єднаної державної податкової інспекції на Каховську об’єднану державну податкову інспекцію про що надав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Каховської об’єднаної державної податкової інспекції № 672509 від 03.04.2006р.

З огляду на вищевикладене, суд задовольняє клопотання позивача та замінює позивача і залучає до участі у справі № 8/166-ПД-05 на підставі ст. 55 КАС України –Каховську об’єднану державну податкову інспекцію.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників позивача та відповідача-1 про час і місце виготовлення постанови суду в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.55, 71, 94, 158, 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ :

          1. Замінити Новокаховську об’єднану державну податкову інспекцію на Каховську об’єднану державну податкову інспекцію та вважати її позивачем по справі № 8/166-ПД-05.

          2. Позов задовольнити частково

          3. Визнати недійсним договір № 12/11 про надання інформаційних послуг від 12.11.2002р. (зі змінами та доповненнями, внесеними Додатковою угодою №1 від 05.05.2003р.) укладений між товариством з обмеженою відповідальністю “Будмайстер”, м.Каховка Херсонської області та товариством з обмеженою відповідальністю “Сток-ВМ”, м.Київ .

          4. В решті позову - відмовити.

          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після апеляційного розгляду справи.

          Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя С.В. Ребриста

Постанову складено у повному обсязі 23.11.2006р.