Рішення № 7527357, 09.11.2006, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" листопада 2006 р. Справа № 2/243-06

Господарський суд Херсонської області у складі судді Скобєлкіна С.В. при секретарі Лисенко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відкритого акціонерного товариства Компанія "Дніпро", м. Херсон

до: відповідача-1: Установи ЮЗ 17/90, м. Херсон (Північна виправна колонія УДДУ ПВП в Херсонській області)

до відповідача-2: Управління державного казначейства по Херсонській області

про стягнення 17301,15 грн.

та зустрічним позовом:

Північної виправної колонії № 90 УДДУ ПВП в Херсонській області

до: відкритого акціонерного товариства Компанія "Дніпро"

про визнання недійсним договору про спільну діяльність

за участю представників сторін:

від позивача - Небрат Л.П., довіреність № 1-9/112 від 29.06.2006 року.

від відповідача 1: Єжова О.В., довіреність № 28/15-5344 від 29.08.2006 року

Соболєв Ю.В., довіреність від 24.05.2006р. № 28/15-3355

від відповідача 2: не прибув

в с т а н о в и в:

Відкрите акціонерне товариство Компанія "Дніпро" звернулось до суду з позовом до Північної виправної колонії № 90 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області (відповідач-1) про стягнення грошових коштів і збитків за відвантажені товарно-матеріальні цінності в сумі 17301,15грн. та Управління державного казначейства по Херсонській області (відповідача-2) про зобов'язання виконати рішення.

Позовні вимоги ВАТ Компанія "Дніпро" ґрунтуються на ствердженні позивача про отримання від нього відповідачем-1 на підставі договірних відносин про купівлю-продаж на протязі червня-вересня 1999 року майна (товару) на загальну суму 16878,94 грн., розрахунок за які покупець повинен був здійснити векселем, але не зробив цього.

Крім того, позивач нарахував для стягнення 442,21 грн. у якості завданих йому збитків.

Північна виправна колонія № 90 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області звернулось до суду із зустрічним позовом до ВАТ Компанія "Дніпро" про визнання недійсним договору № 27 про спільну діяльність від 29.06.1999 року з підстав його невідповідності закону, за відсутністю в ньому істотних умов, які визначені для даного виду договорів.

В судовому засіданні позивач в особі свого представника підтримав позовні вимоги ВАТ Компанія "Дніпро" та просив стягнути з відповідача-1 (Північної виправної колонії № 90 УДДУ з ПВП в Херсонській області) 16878,94 грн. за отриманий ним товар в 1999 році, 337,58 грн. інфляційних збитків та 84,63 грн. - 3 % річних. Від позовних вимог до Управління державного казначейства в Херсонській області позивач відмовився, оскільки не має до відповідача-2 будь-яких вимог майнового або немайнового характеру. Зустрічний позов відповідача-1 позивач не визнав, заявивши, що укладений договір № 27 від 29.06.1999 року його влаштовує, і свої зобов'язання в умовах дії даного правочину ним були виконані належним чином.

Відповідач-1 (Північна виправна колонія № 90 УДДУ з ПВП в Херсонській області) позов не визнав, про що повідомив у відзиві на позов та через своїх представників в судовому засіданні, стверджуючи, що ВАТ Компанія "Дніпро" не надало достатніх доказів отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей зазначених у позові, а договір № 27 від 29.06.1999 року він взагалі не визнає дійсним на підставі ст.48 ЦК України УРСР (в редакції 1963 року) за відсутністю у ньому істотних умов.

В свою чергу, свій позов про визнання недійсним договору № 27 від 29.06.1999 року про спільну діяльність між ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) та ВАТ Компанія "Дніпро" відповідач-1 підтримав у межах зустрічної позовної заяви.

Відповідача-2 (Управління державного казначейства по Херсонській області) вважаючи, що УДК не є учасником спірних відносин, а рішення суду не може вплинути на права та обов'язки управління, просив розглянути справу без участі їх представників з урахуванням пояснень, викладених у відзиві на позов.

У ньому (відзиві) УДК по Херсонській області вказало, що згідно статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, але відповідач-2 ніяких порушень відносно позивача не допускало. Даний спір між позивачем та відповідачем-1 виник в результаті їх сумісної господарської діяльності, в якій УДК за своїми функціями участі не приймає і тому по справі не може виступати у якості відповідача. Крім цього, згідно ст.33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів, як на підставу своїх заперечень або вимог, покладені на сторони по справі, а у даному випадку УДК не може скористатися таким правом.

За таких обставин суд вилучає із справи Управління державного казначейства по Херсонській області, яке позивач - ВАТ Компанія "Дніпро" вказало у позові як відповідача-2, надавши також клопотання про залучення цієї юридичної особи до участі у розгляді справи. Ці дії суд обґрунтовує тим, що УДК по Херсонській області не було учасником правовідносин між ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) та ВАТ Компанія "Дніпро" у 1999 році як у межах договору № 27 від 29.06.1999 року "Про спільну діяльність", так і по за межами договірних правовідносин по постачанню товарно-матеріальних цінностей і розрахунків за них.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та правовідносини сторін, заслухавши їх представників, суд вважає, що позов позивача - ВАТ Компанія "Дніпро" до ПВК № 90 підлягає частковому задоволенню, а зустрічний позов Північної виправної колонії № 90 (відповідача-1) до ВАТ Компанія "Дніпро" підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 29.06.1999 року ВАТ Компанія "Дніпро" та Установа ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) підписали договір про спільну діяльність, за умовами якого позивач повинен був передати, а відповідач-1 прийняти товарно-матеріальні цінності в рахунок погашення заборгованості по ПДВ на загальну суму 25043,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. договору ВАТ Компанія "Дніпро" брала на себе зобов'язання відвантажити ТМЦ на суму 25043,00 грн., а ПВК № 90 зобов'язувалось розрахуватись векселем державного казначейства на суму відпущених товарно-матеріальних цінностей відповідно до накладних.

Інших умов, а також строків постачання товару, його сплати, дії договору, цей документ в собі не містить.

Відповідно до положень ст.153 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) "Укладення договору", договір вважається укладеним, коли між сторонами у відповідній в належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними (суттєвими) є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 48 ЦК України (в редакції 1963 року), що діяв на момент правовідносин сторін, зазначено, що недійсним є той договір, який не відповідає вимогам закону.

По-перше, договір № 27 від 29.06.1999 року "Про спільну діяльність" протирічить положенням статей 430-433 ЦК УРСР, оскільки спільна діяльність на договірних підставах передбачає саме сумісну діяльність для досягнення загальної господарської цілі, створення будь-чого, ведення загальних справ учасників договору про спільну діяльність з їх загальної згоди, внесення своєї частки грошима, майном або трудовою участю.

Створене або набуте в результаті їх спільної діяльності майно, є їх загальною власністю, якою учасник договору не має розпоряджатися своєю часткою без згоди інших учасників цього договору. Порядок покриття витрат та збитків, що можуть виникнути у процесі спільної діяльності, обумовлюється договором.

Вищезазначених ознак договір не містить, а представники сторін підтвердили в судовому засіданні, що у 1999 році вони спільну діяльність не вели і угод про це не укладали.

Договір про спільну діяльність № 27 від 29.06.1999 року по суті, виходячи з його змісту, є договором купівлі-продажу, але в ньому відсутні істотні умови, які визначені для даного виду договорів. Цей договір купівлі-продажу не встановлює, не змінює і не припиняє цивільних прав та обов'язків, тобто не містить ознак договору відповідно до ст.ст.224,228 ЦК УРСР (ст.626 ЦК України діючого).

За своїми фактичними ознаками цей "договір" можна класифікувати як протокол намірів на купівлю-продаж невизначеної кількості загальної групи товарів, а не як договір. Також, при укладенні договору, сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, а також вимоги до їх якості. В даному договорі найменування поставляємої продукції, її кількість та якість не визначені. Не визначені також умови поставки цієї продукції, термін дії договору, яким чином "Установа", як одна із сторін договору, повинна провести розрахунок з "Платником" векселем державного казначейства, а також не визначено на яку загальну суму будуть надаватися векселя, хто являється власником товарно-матеріальних цінностей та чи мають на них права треті особи.

Вищевикладене знаходиться у повній відповідності до положень ст.ст.224,228 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), де теж було передбачено, що за договором купівлі-продажу у тексті угоди повинні міститись зобов'язання сторін, а саме: що продавець зобов'язується передати майно у власність покупцю, а покупець бере на себе зобов'язання прийняти майно і сплатити за нього певну суму. Продаж майна провадиться за цінами, що встановлюються за погодженнями сторін, якщо інше не передбачено законодавчими актами.

При недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути іншій стороні все отримане по договору, а при неможливості повернути отримане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності договору не передбачені законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.1999 року ВАТ Компанія "Дніпро" по накладній № 12 за червень 1999 року передало у власність ЮЗ 17/90 (Північна виправна колонія № 90) через представника останнього - Колпакова В.І. товарно-матеріальні цінності: труби металеві та чавунні, дріт і металевий лист на загальну суму 7731,48 грн.

В той же день, 16.06.1999 року позивач (ВАТ Компанія "Дніпро") по накладній № 15 від 14.06.1999 року через ту ж саму особу - представника відповідача - Колпакова В.І., що діяв на підставі довіреності серії ЯАЮ № 699912 виданої йому 14.06.1999 року із строком дії 10 днів, також передав у власність ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) металопрокат у вигляді листа титанового на загальну суму 7311,46 грн. шляхом самовивезення.

Обидві накладні (№ 12,15) містять у собі зазначення у графі "підстава", що постачання товару здійснюється на підставі листа № 63/2565 від 11.06.1999 року про погашення ПДВ. Крім того, у накладних визначені реквізити одержувача товару: "Кому" - "Учр. ЮЗ 17/90", "через кого" - "Колпакова В.І.", "розрахунковий рахунок платника" - "р/с 26003264 МФО 352015 м.Херсона, Укрсоцбанк".

Підписи у графах "головний бухгалтер" та "отримав" зі сторони відповідача у двох накладних схожі між собою і сумнівів не викликають.

Накладна № 12 за червень 1999 року з відміткою "дата відпуску 16.06." не містить посилання на документ на підставі якого представник ЮЗ 17/90 отримував товар, але довіреність № 699912 на його ім'я прикладена саме до цієї накладної, у якій зазначені підстави для її видачі: отримання металопрокату на суму вісім тисяч грн., що співпадає із змістом накладної № 12.

У довіреності № 699911 теж зазначено, що вона видана представнику ЮЗ 17/90 для отримання 636 кг листа з титану, що співпадає з даними накладної № 15.

28.06.1999 року ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) за накладною № 27 за червень того ж року, отримало від ВАТ Компанія "Дніпро" металевий пруток, цвяхи та електроди на загальну суму 1536,00 грн. через свого представника Колпакова В.І., який діяв на підставі довіреності серії ЯАЮ № 699918 від 23.06.1999 року на отримання вищезазначених товарно-матеріальних цінностей, які зазначені як у накладній, так і в цьому документі на пред'явника, що був дійсним до 03.07.1999 року.

У вересні 1999 року за накладною № 48 на підставі довіреності серії УАН № 298597 від 29.09.1999 року на отримання від ВАТ Компанія "Дніпро" килимових покрить, відповідач - ЮЗ 17/90 (РВК № 90) через свого представника отримав у свою власність 10 одиниць виробів для покриття підлоги на суму 230,65 грн., а також послуги з оверлоку в сумі 19,35 грн., а всього на загальну суму 300,00 грн., із зазначенням у накладній: "бартер в рахунок погашення ПДВ".

Таким чином, у період з червня по вересень 1999 року ЮЗ 17/90 (ПВК № 90) отримало від ВАТ Компанія "Дніпро" вироби з металу та товари побутового призначення на загальну суму 16878,94 грн., доказом чого також є дані бухгалтерського обліку за цей період часу: бухгалтерські проводки за 1999 рік руху товарно-матеріальних цінностей відвантажених ЮЗ 17/90, копії з журналів-ордерів та зворотніх відомостей по балансовому рахунку № 463 ("реалізація"), які підтверджують цей рух.

02.03.2000 року сторонами по справі був укладений, підписаний головними бухгалтерами та скріплений печатками обох підприємств акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого заборгованість ЮЗ 17/90 на той момент складала 23854,29 грн., у яку ввійшов і борг перед ВАТ Компанія "Дніпро" за червень-вересень 1999 року у розмірі 16878,94 грн. за чотирма накладними № № 12,15,27,28.

Досліджені матеріали свідчать, що позивач (ВАТ Компанія "Дніпро") намагався діяти в умовах досягнутої із ЮЗ 17/90 домовленості про оплату товару казначейським векселем, який він очікував отримати від відповідача. Це підтверджується наданими ним доказами, а саме: заявою на погашення казначейського векселя, довідкою на право володіння казначейським векселем, актом прийому-передачі векселів, які були складені за участю керівників підприємств. Але ЮЗ 17/90 не виконав свої обіцянки щодо передачі векселя на суму 25043,00 грн., хоча товар від позивача отримав (а.с.73-75).

Це теж свідчить про те, що сторони не виконали свої зобов'язання на умовах договірних стосунків, які ними були викладені у договорі № 27 від 29.06.1999 року.

В той же час, суд вважає безпідставними вимоги ВАТ Компанія "Дніпро" про стягнення грошових коштів за відвантажені товарно-матеріальні цінності на підставі договору № 27 від 29.06.1999 року, оскільки крім вищезазначених обставин та висновків суду щодо законності цього правочину слід звернути увагу ще й на те, що за накладними № 12,15,27,28 товар у власність відповідача був переданий 16 та 28 червня 1999 року, а договір був підписаний представниками сторін лише 29.06.1999 року. Доказів того, що у вересні того ж року по накладній № 48 позивач передав товар на суму 300,00 грн. діючи у межах та умовах договору № 29 ВАТ Компанія "Дніпро" не надано, у накладній і довіреності інших бухгалтерських документах посилань на цей договір немає.

Крім того, у відповідності до положень ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язані сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше.

Але при цьому суд визнає законними та обґрунтованими вимоги ВАТ Компанія "Дніпро" про стягнення з ПВК № 90 вартості отриманого відповідачем товару і тому в цій частині позов задовольняє з наступних підстав.

У відповідності до положень ст.ст.4,151 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, що діяв на момент правовідносин сторін), 11, 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених законом, а цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

В свою чергу договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ст.153 ЦК УРСР, ст.639 ЦК України).

Як встановив та визначився суд, передача товару за накладними та на підставі довіреностей дає підстави вважати визначені дії сторін у справі як угоду купівлі-продажу, оскільки в накладних чітко позначено найменування товару, одиниці його виміру, кількість та вартість, тобто погоджені всі необхідні для угод купівлі-продажу товару умови.

Заперечення відповідача, а також його посилання на відсутність даних про отримання ЮЗ 17/90 товарно-матеріальних цінностей, знищення бухгалтерських документів за терміном їх зберігання, відсутність наявності у теперішніх бухгалтерських документах кредиторської та дебіторської заборгованості ВАТ Компанія "Дніпро", суд вважає безпідставними.

Суд також вважає, що ЮЗ 17/90 (відповідач ПВК № 90) не тільки отримав у 1999 році у свою власність визначений у накладних товар, але й спожив його, використавши його на свій розсуд, погодившись із асортиментом, ціною, кількістю та якістю спожитих ним товарно-матеріальних цінностей, про що свідчить відсутність за цей час (1999-2006р.р.) будь-яких письмових чи інших заперечень.

Оскільки відповідач не довів на підставі ст.33 ГПК України безоплатне одержання товару від позивача, дії останнього слід розуміти як платну передачу цього товару і виникнення у відповідача оплати за цей товар.

Окрім того, форма угоди, вибрана сторонами шляхом визначення у накладних вартості та найменування, кількості товару, які підписані повноважними представниками сторін, а також довіреності відповідача на отримання товару, визначає дії сторін як письмову угоду із зобов'язаннями сторін передати річ позивачем та сплату цієї речі відповідачем, що не суперечить приписам ст.ст.11,509,526,638,639 ЦК України, виходячи із звичайних вимог, які ставляться при оплатній передачі речі від одного власника до іншого.

На підставі ст.ст.161,162 ЦК УРСР, ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору то Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.165 ЦК УРСР, ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржнику повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Такою вимогою пред'явленою в порядку ст.ст.530 ЦК України (ст.165 ЦК УРСР) слід вважати лист № 1-9/78 від 27.04.2006 року.

Згідно положень ст.232 ЦК УРСР на час купівлі-продажу товару позивачем відповідачу строк уплати ціни товару покупцем не був визначений, а стаття 692 ЦК України, який у дії з 01.01.2004 року, передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

За таких обставин, вважаючи, що позивач добросовісно помилявся, гадаючи, що в період 1999-2006 р.р. він діяв в умовах безстрокового договору, а тому не звертав уваги на процесуальні строки позовної давності, суд із своєї ініціативи поновлює строк позовної давності ВАТ Компанія "Дніпро".

Відповідно до положень ст.ст.224,229 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог встановленим цим Кодексом та іншими законами у разі порушення ним грошового зобов'язання.

Оскільки статтею 625 ЦК України теж передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, позивач нарахував для стягнення з ПВК № 90 на його користь 337,58 грн. інфляційних збитків та 84,63 грн. - 3 % річних, надавши відповідні розрахунки (а.с.23).

Задовольняючи позов ВАТ Компанія "Дніпро", суд стягує на його користь з відповідача судові витрати по справі, оскільки з вини останнього спір доведено до судового розгляду.

На підставі викладеного, вищезазначених правових норм та керуючись ст.ст.44,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

          1.Позов ВАТ Компанія "Дніпро" задовольнити частково.

          2.Стягнути з Північної виправної колонії № 90 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області, 73000, м.Херсон, вул.Некрасова, 234, код ЄДРПОУ 08564699, р/р 26003264 в АКБ "Укрсоцбанк", МФО 352015 на користь Відкритого акціонерного товариства "Компанія "Дніпро", 73027, м.Херсон, вул.Робоча, 66, код ЄДРПОУ 14313145, МФО 352286, р/р26005304750051 в ХФ ЦВ ПІБ м.Херсона: 16878,94 грн. (шістнадцять тисяч вісімсот сімдесят вісім грн. 94 коп.) основного боргу, 337,58 грн. (триста тридцять сім грн. 58 коп.) інфляційних збитків, 84,63 грн. (вісімдесят чотири грн. 63 коп.) - 3 % річних, 173,01 грн. (сто сімдесят три грн. 01 коп.) по сплаті державного мита та 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Позов Північної виправної колонії № 90 Державного Департаменту України з питань виконання покарань в Херсонській області задовольнити повністю.

          4.Визнати недійсним договір № 27 від 29.06.1999 року про спільну діяльність між установою ЮЗ 17/90 і ВАТ Компанія "Дніпро".

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          5.Рішення направити сторонам по справі.

Суддя С.В.Скобєлкін

Дата підписання рішення

відповідно до ст.84 ГПК України 21.11.2006р.