Постанова № 75270877, 10.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 1022/2966/2012 Головуючий у І інстанції Віговський С. І.Провадження № 22-ц/780/2528/18 Доповідач у 2 інстанції Олійник В. І.Категорія 38 10.07.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 липня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - Олійника В.І.,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Немудрій Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У серпні 2012 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду із зазначеним позовом, в якому просили визнати за ними в порядку спадкування за заповітом право власності на спадкове майно, вказане в позовній заяві.

Свої вимоги обгрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_2, про що виконавчим комітетом Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області в книзі реєстрації смертей 17 січня 2011 року зроблено актовий запис №3, та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.

12 грудня 2001 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений в Шамраївській сільській раді Сквирського району Київської області, згідно якого заповів все належне йому майно позивачам.

Після смерті батька відкрилась спадщина, яка складається із земельної ділянки площею 3,0579 га., розташованої на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Сквирським районним відділом земельних ресурсів 24.07.2007 року; земельної ділянки площею 4,261 га, розташованої на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та посвідченої Державним актом на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3, виданим Сквирською райдержадміністрацією Київської області 03.05.2002 року; житлового будинку АДРЕСА_1, з господарськими будівлями та спорудами; майнового паю вартістю 4309 грн. 36 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», с.Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідчений Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_4, виданим Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області від 17.07.2003 року; майнового паю вартістю 7643 грн. 16 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», село Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідчений Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5, виданим Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області від 17.07.2003 року.

Зазначали, що вони є спадкоємцями за заповітом після померлого батька ОСОБА_2 і прийняли спадщину після смерті батька відповідно до ст.1268 ЦК України в установлений ст.1270 ЦК України строк. Інших спадкоємців не має.

Отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті батька позивачі не могли, оскільки відсутні оригінали правовстановлюючих документів (державні акти на право власності на землю).

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 04 вересня 2012 року позов задоволено.

Встановлено факт, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прийняли спадщину після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном.

Визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 3,0579 га., що розташована на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим Сквирським районним відділом земельних ресурсів від 24.07.2007 року, що належала її батьку - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, з господарськими будівлями та спорудами, що належав її батьку - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування за заповітом право власності на земельну ділянку площею 4,261 га., що розташована на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідчена Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданим Сквирською райдержадміністрацією Київської області 03.05.2002 року, що належала його батьку - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування за заповітом право власності на майновий пай в розмірі 4309 грн. 36 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», с.Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідчений Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_4, виданим Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області 17.07.2003 року, що належав його батьку - ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнано за ОСОБА_2, в порядку спадкування за заповітом право власності на майновий пай в розмірі 7643 грн. 16 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», с.Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідчений Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5, виданим Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області 17.07.2003 року, що належав його матері - ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про часткове скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення частково нового рішення, яким стягнути з ОСОБА_3 на його користь 180 000 грн., як грошову компенсацію вартості частини спадкового житлового будинку АДРЕСА_1.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у справі Шамраївська сільська рада Сквирського району Київської області до попереднього судового засідання позов визнала, про що подала до суду відповідну письмову заяву.

Проте, рішення суду першої інстанції зазначеним вище вимогам закону не відповідає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачів - ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_6, зареєстрованим та виданим Виконкомом Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області від 27.06.2002 року (актовий запис №24).

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у складі майнового паю в розмірі 7643 грн. 16 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», с.Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідчений Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5, виданим Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області 17.07.2003 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів - ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, зареєстрованого та виданого Виконкомом Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області 17.11.2011 року (актовий запис №3).

Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на майно у складі земельної ділянки площею 3,0579 га., що розташована на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченої Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Сквирським районним відділом земельних ресурсів від 24.07.2007 року; земельної ділянки площею 4,261 га., що розташована на території Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, посвідченої Державним актом на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданого Сквирською райдержадміністрацією Київської області 03.05.2002 року; житлового будинку АДРЕСА_1, з господарськими будівлями та спорудами; майнового паю в розмірі 4309 грн. 36 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», с.Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідченого Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_4, виданого Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області 17.07.2003 року; майнового паю в розмірі 7643 грн. 16 коп., що розташований в пайовому фонді КСП «Роставиця», село Шамраївка Сквирського району Київської області, посвідченого Свідоцтвом про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії НОМЕР_5, виданого Шамраївською сільською радою Сквирського району Київської області 17.07.2003 року.

Позивачі є спадкоємцями за заповітом після смерті спадкодавця - ОСОБА_4 відповідно до ст.534 ЦК УРСР (в редакції від 1963 року) та після смерті спадкодавця - ОСОБА_2 відповідно до ст.1223 ЦК України.

Позивачка ОСОБА_3 відмовилася від частини спадщини за заповітом після смерті спадкодавця на користь рідного брата, позивача по справі ОСОБА_2 та не заперечувала, щоб він успадкував земельну ділянку, посвідчену Державним актом серії НОМЕР_3 та майнові паї, посвідчені відповідними Свідоцтвами серій НОМЕР_5 та НОМЕР_4.

В свою чергу ОСОБА_2 відмовився від своєї частини спадщини за заповітом у складі земельної ділянки, посвідченої Державним актом серії НОМЕР_2 та житлового будинку АДРЕСА_1 з господарськими будівлями та спорудами на користь ОСОБА_3

Зазначений поділ спадкового майна між позивачами був прийнятим судом. Суд першої інстанції вважав законним, і таким, що підтверджується Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема п.6 ч.1 ст.3 ЦК України та не суперечить Загальним положенням про спадкування.

Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками.

Як вбачається з матеріалів справи, свої вимоги позивачі обгрунтовували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер їх батько - ОСОБА_2, про що виконавчим комітетом Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області в книзі реєстрації смертей 17 січня 2011 року зроблено актовий запис №3, та видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1.

12 грудня 2001 року ОСОБА_2 склав заповіт, посвідчений в Шамраївській сільській раді Сквирського району Київської області, згідно якого заповів все належне йому майно позивачам, які зазначали, що вони є спадкоємцями за заповітом після померлого батька ОСОБА_2 і прийняли спадщину після смерті батька відповідно до ст.1268 ЦК України в установлений ст.1270 ЦК України строк. Також стверджували, що інших спадкоємців не має.

Відповідачами відповідно до позовної заяви позивачі вказали Шамраївську сільську раду Сквирського району Київської області та Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Нива», які колегія суддів не може вважати належними відповідачами у даній справі.

При тому колегія суддів звертає увагу на відсутність у справі відмови нотаріуса у оформленні прав позивачів на спадщину за заповітом чи за законом, та отриманні ними свідоцтва про право на спадщину на зазначене нерухоме майно.

Так, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі в установлений законом строк звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини і прийняли її, але не могли отримати свідоцтв у зв’язку з відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів (державних актів на право власності на землю).

Проте, погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна, оскільки вони суперечать обставинами справи та вимогам закону.

За наявності умов, передбачених ст. 49 Закону України «Про нотаріат», на нотаріуса покладається завдання, по-перше, відмовити у вчиненні нотаріальної дії, якщо вона суперечить вимогам чинного законодавства; по-друге, обґрунтувати своє рішення на підставі норм чинного законодавства.

Згідно з п.3 глави 13 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та ч.4 ст.49 Закону України «Про нотаріат» відмова у вчиненні нотаріальної дії за загальним правилом здійснюється в усній формі, а у випадку наявності вимоги особи, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, - виноситься відповідна постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Враховуючи норми ст.50 Закону України «Про нотаріат» та норми Прикінцевих та перехідних положень ЦПК, справи щодо оскарження нотаріальних дій або відмови в їх вчиненні повинні розглядатися в порядку позовного провадження як спір про право.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» у разі якщо відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме, відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

В матеріалах спадкової та цивільної справи відсутня відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальних дій щодо спадкового майна.

Як вбачається із заповіту, ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося і взагалі все те, що належатиме йому на день смерті і на що він за законом матиме право заповів у рівних частинах позивачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Проте позивачі, маючи на меті не ділити порівну земельні ділянки, майнові паї та житловий будинок, звернулися до суду з позовною заявою для визнання за ними прав власності, а саме, за ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 3,0579 га та житловий будинок і за ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4, 261 га та майнові паї.

Відповідно до п.23 Постанови Пленуму Верхового Суду України №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, вставленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів

З огляду на матеріали справи та наведені докази колегія суддів вважає відсутнім спір у даній справі.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, як ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, які зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підставами для його скасування з прийняттям нової постанови.

Колегія суддів з врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів в матеріалах справи вважає необхідним відмовити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 04 вересня 2012 року скасувати і прийняти постанову, якою в позові ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Шамраївської сільської ради Сквирського району Київської області про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити повністю.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: