Вирок № 75258037, 12.07.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1608/17 Головуючий у І інстанції Іванюта Т. Є.Провадження № 11-кп/780/755/18 Доповідач у 2 інстанції Капічон О. М.Категорія 18 12.07.2018

ВИРОК

Іменем України

12 липня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі

суддів: Капічон О.М.,

Сливи Ю.М., Ященко І.Ю.,

секретаря: Миронець А.Л.,

за участю прокурора: Стаховської Н.О.,

обвинуваченого: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали кримінального провадження № 12017110190000480 за апеляційною скаргою прокурора на вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 07 травня 2018 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, уродженця с.Черняхів Кагарлицького району, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, освіта середня, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше не судимого;

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання: за ч.1 ст. 162 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі; за ч.3 ст. 185 КК України - у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України остаточно призначено покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; на підставі ст.75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки,

та

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_2, уродженця с.Черняхів Кагарлицького району, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_2, громадянина України, непрацюючого, неодруженого, освіта середня, на утриманні неповнолітніх дітей не маючого, раніше судимого: 26 квітня 2017 року Кагарлицьким районним судом за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки; 02 травня 2018 року Кагарлицьким районним судом Київської області за ч.3 ст. 185, ч.1 162 КК України до 5 років позбавлення волі.

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1ст. 162, ч.3 ст. 185 КК України та призначено йому покарання: за ч.1 ст. 162 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі; за ч.3 ст. 185 КК України у виді 3 ( трьох) років позбавлення волі; на підставі ст.70 КК України остаточно призначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді 3 (трьох) років позбавлення волі; на підставі ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі часткового приєднати невідбуте покарання за вироком Кагарлицького районного суду від 02 травня 2018 року, і остаточно призначено покарання у виді 5 (п'яти) років та 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Цим же вироком вирішено питання про речові докази;

В С Т А Н О В И Л А:

За вироком суду, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, 12 вересня 2017 року приблизно о 22 годині перебували за адресою: АДРЕСА_1. Під час спілкування ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_5 про відсутність ОСОБА_7, яка є власницею дачного домогосподарства, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, за місцем вказаного дачного домоволодіння та запропонував проникнути до житла останньої з метою з'ясування наявності в ньому цінних речей для подальшого їх викрадення, на що ОСОБА_5 погодився та тим самим підтримав злочинний умисел свого товариша.

ОСОБА_4 13 вересня 2017 року приблизно о 01 годині, діючи умисно, таємно, керуючись корисливим мотивом, з метою проникнення до житла та іншого володіння особи для вчинення таємного викрадення чужого майна, з ОСОБА_5, підійшов до території огородженого домогосподарства, що належить ОСОБА_7 на праві приватної власності та розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне проникнення до володіння іншої особи, у порушення вимог ст. 30 Конституції України, яка гарантує право кожного громадянина на недоторканність житла чи іншого володіння особи, упевнившись, що на зазначеній території домоволодіння немає володільця, за їх діями ніхто не спостерігає, не маючи дозволу володільця на знаходження і пересування по території зазначеного домоволодіння, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, проліз під зачиненою хвірткою, таким чином вчинивши незаконне проникнення на територію домоволодіння, тобто порушив гарантоване право власника на недоторканість його володіння.

Продовжуючи свої умисні протиправні дії, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 підійшов до дачного будинку, розташованого на території цього домогосподарства, де ОСОБА_4 за допомогою металевої монтировки, який він приніс з собою заздалегідь, зірвав навісний замок на його вхідних дверях, тим самим створивши можливість щодо протиправного їх відчинення.

Після цього ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 через вхідні двері проник до будинку, тобто таким чином незаконно проник до житла вказаної особи, порушивши гарантоване право власниці на недоторканість її житла.

Зайшовши в середину будинку, в одній з кімнат ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5, який діяв повторно, виявили та викрали майно ОСОБА_7, а саме : білий полімерний мішок частково наповнений сіллю, перфоратор та шуруповерт невстановленого виробника, торгівельної марки та моделі, вартість яких досудовим розслідуванням не встановлювалася, оскільки ці речі для потерпілої не мають матеріальної цінності.

Окрім того, після вчинення незаконного проникнення до житла та іншого володіння особи ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, продовжуючи свої злочинні дії, 13 вересня 2017 року близько 01 годині, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, перебували на території огородженого дачного домогосподарства, що належить ОСОБА_7 та розташоване за адресою: АДРЕСА_3. Упевнившись у відсутності власниці дачного домогосподарства, інших його мешканців та в тому, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, поєднаний єдиним умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 таємно, спільно з ОСОБА_5, підійшов до господарського приміщення, розташованого на території домогосподарства ОСОБА_7, та за допомогою металевої монтировки особисто пошкодив навісний замок на вхідних дверях цього приміщення. Після чого, зайшовши в середину вказаного приміщення, він спільно з ОСОБА_5 виявив і повторно таємно викрали раніше використовувану бензопилу «Татра Гарден», модель 180, 2017 року випуску, вартістю 2 401 гривні.

З місця події ОСОБА_4, спільно з ОСОБА_5 знили в невідомому напрямку, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши своїми умисними протиправними діями потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на суму 2401 ( дві тисячі чотириста одну) гривень.

В подальшому, ОСОБА_4 13 вересня 2017 року приблизно о 02 годині перебував за місцем проживання свого знайомого ОСОБА_5, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4, спільно з останнім. Під час спілкування ОСОБА_5 повідомив йому про відсутність власника дачного домогосподарства, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, яке належить ОСОБА_8 та запропонував вчинити крадіжку майна останнього, на що ОСОБА_4 погодився, вступивши з ним у злочинну змову.

13 вересня 2017 року приблизно о 02 годині, ОСОБА_4, діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА_5 підійшов разом з останнім до території огородженого дачного домогосподарства, що належить ОСОБА_8 та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_5. Там, упевнившись у відсутності власниці дачного домогосподарства, інших його мешканців та в тому, що за їх злочинними діями ніхто не спостерігає, реалізуючи свій злочинний намір на таємне викрадення чужого майна, поєднаний єдиним умислом, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, таємно, умисно, повторно, через незачинену хвіртку зайшов на територію вказаного домогосподарства та прослідував до місця розташування будинку. ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5, підійшов до вікна веранди та за допомогою знайденого поблизу будинку невстановленого досудовим слідством металевого предмету, спільно з останнім вийняв шибку вікна, внаслідок чого ОСОБА_5, через отвір, що утворився, заліз всередину будинку та відчинив його вхідні двері, створивши таким чином можливість для проникнення в будинок ОСОБА_4 В подальшому ОСОБА_4 зайшов до будинку та спільно з ОСОБА_5 в одній з його кімнат виявив і таємно викрав майно ОСОБА_8, а саме кутову шліфувальну машину «Євротек» модель 115 мм, 850 W в корпусі зеленого кольору вартістю 405 гривень та підлогові ваги «Сатурн» ST-PS 1243 вартістю 398,16 гривень.

З місця події ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 зникли в невідомому напрямку, викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши своїми умисними протиправними діями потерпілому ОСОБА_9 майнову шкоду на загальну суму 803 гривні 16 копійок.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 07 травня 2018 року скасувати в частині призначеного ОСОБА_4 покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким засудити ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 162 КК України до покарння у виді 2 років обмеження волі; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з іспитовим строком 3 роки та на підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на нього наступні обов'язки: періодично з»являтися для рестрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Вимоги обгрунтовує тим, що оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_4 є назаконним у зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Зокрема, прокурор зазначає, що, відповідно до чинної редакції КК України, у випадку застосування до особи положень ст. 75 КК України, покладення на неї двох обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, є обов'язком суду, а зменшення їх обсягу не входить до компетенції суду та вважається неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання. Прокурор зазначає, що в порушення вказаних вимог суд не застосував до ОСОБА_4 положень ст. 76 КК України, тобто, приймаючи рішення по вказаній справі та звільняючи обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, суд першої інстанції, не покладаючи на нього жодного з обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, неправильно застосував закон України про кримінальні відповідальність, що призвело до неправильного звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання.

Вирок щодо ОСОБА_5 не оскаржується.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, постановивши новий вирок; обвинуваченого, який в дебатах та останньому слові не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора; дослідивши дані, які характеризують особу обвинуваченого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_4 у вчиненні зазначених у вироку кримінальних правопорушень, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження і є обґрунтованим.

Суд правильно кваліфікував дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 162, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ст. 349 КПК України суд, оскільки проти цього не заперечували учасники судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися, а тому колегія суддів не проводить детальний їх аналіз та, відповідно до ст. 404 КПК України, перевіряє вирок суду лише в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто, його має бути ухвалено компетентним судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України. Також суд у своєму рішенні повинен навести належні, достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як убачається з вироку, суд, призначаючи покарання ОСОБА_4 повною мірою не дотримався вказаних вимог закону.

Частиною 1 статті 421 КПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду першої інстанції може бути скасовано у зв'язку з необхідністю застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи суворіше покарання, скасувати неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, збільшити суми, які підлягають стягненню, або в інших випадках, коли це погіршує становище обвинуваченого, лише у разі, якщо з цих підстав апеляційну скаргу подали прокурор, потерпілий чи його представник.

Згідно п.2 ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу.

Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. Частиною 3 вказаної статті передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою, другою цієї статті, суд ухвалює звільнити засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки. Тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Частиною 1 статті 76 КК України передбачено, що у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням суд покладає на засудженого відповідні обов'язки.

Частиною 2 цієї норми закону передбачений перелік обов'язків, які суд додатково може покласти на осіб, звільнених від відбування покарання.

Так, суд першої інстанції, оцінивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_4, прийшов до правильного висновку про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, однак, в порушення вимог ст. ст. 75, 76 КК України не поклав на нього визначені законом обов'язки, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, є слушними.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання, а тому колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду в частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині свій вирок, яким відповідно до ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 певні обов'язки.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 409, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.

Вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 07 травня 2018 року в частині призначеного ОСОБА_4 покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині свій вирок, яким ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 162, ч.3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання: за ч.1 ст. 162 КК України у виді 2 /двох/ років обмеження волі; за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України остаточно призначити покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді 3 /трьох/ років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 3 роки.

Відповідно до ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 обов»язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення.

С У Д Д І :

____ ____ ___

О.М. Капічон Ю.М. Слива І.Ю. Ященко